Рішення № 72863118, 16.03.2018, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/1102/18

Провадження № 2/750/794/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2018 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого – судді Литвиненко І.В.,

із секретарем судового засідання Юрченко І. В.,

за участі представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи - 14360570) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню з підстав передбачених ст. 88 Закону України «Про нотаріат»,

третя особа – приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3,

в с т а н о в и в :

12.02.2018 року до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» звернулася ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 11.07.2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 7242 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» грошових коштів в сумі 58301,38 грн. таким, що не підлягає виконанню. Позовні вимоги мотивовані тим, що виконавчий напис вчинено за відсутності документів, що підтверджують безспірність вимог стягувача.

Представник позивача до початку розгляду справи через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, у задоволенні позову просив відмовити та подав письмовий відзив на позов.

Третя особа в судове засідання не з’явився, до початку розгляду справи через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

30.08.2008 року між сторонами укладено кредитний договір № CNXRFB04020289.

11.07.2017 року представник ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_3 із заявою про вчинення виконавчого напису за договором № CNXRFB04020289 від 30.08.2008 для стягнення боргу, який складається з: 993, 37 грн., заборгованості за тілом кредиту; 30, 58 грн. заборгованості за відсотками; 438, 45 грн. заборгованості з комісії; 53586, 53 грн. – пені; та 3252,45 грн. штрафу, до заяви був доданий розрахунок заборгованості за кредитним договором № CNXRFB04020289 станом на 13.06.2017 року, письмова вимога направлена ОСОБА_2 на адресу : м. Чернігів, вул.. Доценка, 13/47 про усунення порушень за кредитним договором № CNXRFB04020289 від 30.08.2008 року, копія кредитного договору № CNXRFB04020289 від 30.08.2008 року, копія опису цінного листа про надіслання вимоги, копія квитанції та списку згрупованих поштових відправлень.

11.07.2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 7542 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» не виплачених у строк відповідно до умов кредитного договору № CNXRFB04020289 від 30.08.2008 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 13.06.2017 року грошових коштів у розмірі 58301,38 грн (а.с. 14).

04.10.2017 року державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 7542 від 11.07.2017 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» не виплачених у строк відповідно до умов кредитного договору № CNXRFB04020289 від 30.08.2008 року грошових коштів у розмірі 58301,38 грн. (а.с. 13).

За загальним правилом ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку).

Згідно з п.п. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувана до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Всупереч наведеному, нотаріус вчинив оскаржуваний виконавчий напис без належного підтвердження безспірності вимоги кредитора.

Стягувачем надано розмір заборгованості, що станом на 13.06.2017 року становить 58301,38 грн. та складається з: 993, 37 грн., заборгованості за тілом кредиту; 30, 58 грн. заборгованості за відсотками; 438, 45 грн. заборгованості з комісії; 53586, 53 грн. – пені; та 3252,45 грн. штрафу.

Поданий стягувачем розрахунок містить додаки заборгованостей позивача із кожного виду виплат наростаючим підсумком. Однак враховуючи те, що, наприклад, станом на 03.03.2009 року заборгованість із пені (загальний залишок заборгованості) становить 0,00 грн. та починає обраховуватись з 20.03.2009 року на кінець періоду обрахунку 13.06.2017 року становить 33076,93 грн. (загальний залишок заборгованості) замість обрахованих відповідачем 53586,53 грн. Суд не може вважати даний розрахунок підтвердженням безспірності заборгованості, оскільки останній містить математичні неточності.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Установлено, що при зверненні банку до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в розмір повної суми заборгованості за вищевказаним кредитним договором включено і розмір пені, який заявником нарахований поза межами річного строку спеціальної позовної давності (як вбачається із розрахунку заборгованості стягнення провдилосб за період 20.03.2009 року).

Отже, оспорюваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом із порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» та пункту 284 Інструкції, оскільки вказану у виконавчому написі суму боргу не можна вважати безспірною.

Заперечення банку про те, що Закон України «Про нотаріат» не покладає на нотаріуса обов’язок щодо перевірки наявності безспірної заборгованості, є необґрунтованими, так як вони суперечать вищенаведеним нормам матеріального права.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про нотаріат», яким не передбачено звернення боржника із заявою про застосування позовної давності.

Згідно п. 16 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів і визначення підсудності цивільних справ» спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються судом в порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією із сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право у позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

З огляду на вищенаведене суд доходить до висновку про те, що вимога відповідача не є безспірною, а отже не підлягає задоволенню в порядку вчинення нотаріального напису. Саме з цих підстав виконавчий напис повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 704,80 грн. у відшкодування судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 258-260, 263-265, 268, ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 11.07.2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 7542 про стягнення з ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи - 14360570) грошових коштів в сумі 58301 грн 38 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи - 14360570) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) витрати по оплаті судового збору в сумі 704 грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 20.03.2018 року.

Суддя І.В. Литвиненко