Постанова № 72862998, 21.03.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 742/2982/17 Провадження № 22-ц/795/344/2018 Головуючий у I інстанції - Циганко М. О. Доповідач - Шитченко Н. В.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Шитченко Н.В.,

суддів: Бобрової І.О., Висоцької Н.В.,

позивач: Публічне акціонерне товариство «Укрпошта»,

відповідач: ОСОБА_2,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 09 січня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди,

місце ухвалення рішення суду - м. Прилуки,

дата складання повного тексту рішення суду першої інстанції - 19 січня 2018 року, -

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року ПАТ «Укрпошта» звернулось з позовом до ОСОБА_2, в якому просило стягнути з відповідача 44351,63 грн матеріальної шкоди, мотивуючи заявлені вимоги тим, що вказані збитки були заподіяні підприємству внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини водія автомобіля «НОМЕР_5» ОСОБА_2, який перебував у трудових відносинах з позивачем та з яким був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» було сплачено 38525,38 грн страхового відшкодування у порядку регресу ПрАТ «СК «Провідна», яким на момент скоєння ДТП була застрахована цивільно-правова відповідальність власника іншого транспортного засобу «Шкода». В подальшому, на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 02 червня 2016 року з Чернігівської дирекції ПАТ «Укрпошта» було стягнуто на користь ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» в порядку регресу загальну суму відшкодування 44351,63 грн. Позивач вказує, що винні дії ОСОБА_2 полягають у неповідомленні страховика ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» про скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Рішенням від 09 січня 2018 року Прилуцький міськрайонний суд у задоволенні позову ПАТ «Укрпошта» відмовив.

В апеляційній скарзі ПАТ «Укрпошта», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту дослідження всіх обставин справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до п. 33.1.4 ст. 33 якого ОСОБА_2, як водій транспортного засобу, повинен був невідкладно, не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, подати страховику письмове повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку. Неповідомлення страховика - ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» про настання ДТП відбулось з вини саме відповідача, у зв'язку з чим страховик набув право регресу до страхувальника.

Представник позивача звертає увагу, що, в той же час, механіком групи механізації ОСОБА_3, якому безпосередньо підпорядковувався відповідач, повідомлення про ДТП було зроблено неналежним чином, а саме, з приховуванням достовірної інформації, що призвело до значних збитків ПАТ «Укрпошта».

Вказує також, що судом першої інстанції не взято до уваги тієї обставини, що законодавством встановлена можливість укладання з працівником договору про повну матеріальну відповідальність за наявності у Переліку робіт і посад або посади, або виконуваної ним роботи. Так, у згаданому Переліку дійсно відсутня посада водія, однак наявна виконувана водієм робота, таким чином укладання з водієм договору про повну матеріальну відповідальність є правомірним у відповідності до вимог ст.ст. 134, 135-1 КЗпП України та таким, що дає право ПАТ «Укрпошта» на відшкодування ОСОБА_2 завданих збитків у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «Укрпошта», суд першої інстанції виходив з того, що договір про повну матеріальну відповідальність, укладений з ОСОБА_2, не може бути підставою для відшкодування у повному розмірі заподіяної з вини останнього шкоди, оскільки відповідач не відноситься до категорії працівників, з якими, згідно ст. 135-1 КЗпП України, може бути укладено такий договір. Також суд зазначив, що робочою інструкцією водія автотранспортного засобу 1 категорії на водія покладено обов'язок при виникненні несправностей негайно і особисто повідомляти механіка, а при дорожньо-транспортній пригоді - ще й чергового ДАЇ, що і було зроблено у даному випадку відповідачем.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

У справі встановлено, що з 04 серпня 2008 року ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах з ПАТ «Укрпошта» на посаді водія 1 класу, що підтверджується копією наказу про прийом на роботу № 417 від 04 серпня 2008 року (а.с. 62).

В цей же день, 04 серпня 2008 року, між Центром поштового зв'язку № 3 Чернігівської дирекції УДППЗ «Укрпошта» в особі начальника Мусійченка М.В. та ОСОБА_2 був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно якого останній взяв на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення схоронності довірених йому підприємством матеріальних цінностей (а.с. 14).

22 березня 2014 року, о 12 год. 50 хв., на а/ш Київ-Суми-Юнаківка сталася ДТП за участю автомобіля «НОМЕР_5» д.н.з. НОМЕР_6, який належить ПАТ «Укрпошта», під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Skoda» д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_5 (а.с. 67).

Постановою Прилуцького міськрайонного суду від 25 квітня 2014 року, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн (а.с. 63).

Рішенням від 02 червня 2016 року Господарський суд м. Києва стягнув з УДППЗ «Укрпошта» на користь ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» 38525,38 грн завданої шкоди та 1378 грн судового збору. Зазначене судове рішенням постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2016 року залишено без змін (а.с. 7-11).

Вказаними судовими рішеннями було встановлено, що відповідно до поліса № АС/9045267 31 грудня 2013 року між ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» та Чернігівською дирекцією УДППЗ «Укрпошта» був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тобто, автомобіль марки «НОМЕР_5» д.н.з. НОМЕР_6 був забезпеченим транспортним засобом ПрАТ «СК «Український страховий стандарт». Згідно рахунку-фактури № САСТ-347577 від 27 березня 2014 року вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Шкода» д.н.з. НОМЕР_4 становила 42228,64 грн.

Суди першої та апеляційної інстанції також зазначали, що ані водій ОСОБА_2, ані керівництво УДППЗ «Укрпошта» не повідомили ПрАТ «СК «Провідна» у визначеному законом порядку про настання страхового випадку. У зв'язку з тим, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Шкода» на момент скоєння ДТП була застрахована ПрАТ «СК «Провідна», відповідно до платіжних доручень № 517 та № 22805 24 лютого 2015 року та 12 січня 2016 року ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» було сплачено в порядку регресу на користь ПрАТ «СК «Провідна» страхове відшкодування у загальному розмірі 38525,38 грн.

28 квітня 2017 року державним виконавцем Шевченківського РВ ДВС м. Києва на виконання наказу Господарського суду м. Києва № 910/5205/16 було відкрито виконавче провадження про стягнення з УДППЗ «Укрпошта» на користь ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» боргу у сумі 39903,38 грн (а.с. 12).

19 травня 2017 року Чернігівською дирекцією ПАТ «Укрпошта» на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 28 квітня 2017 року було перераховано 44351,63 грн (а.с. 61).

Звертаючись з позовом до суду, ПАТ «Укрпошта» посилалось як на положення ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», так і на ч. 1 ст. 1191 ЦК України.

Частиною 1 ст. 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. 33.1.4 ст. 33 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

За змістом ч. 1 ст. 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Главою ІХ КЗпП України визначені гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації.

Так, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей (п. 1 ч. 1 ст. 134 кодексу).

Статтею 135-1 КЗпП України передбачено, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажом (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів вважає, що вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції правильно керувався нормами трудового законодавства, оскільки шкода завдана позивачу при виконанні працівником трудових обов'язків.

Як зазначив суд першої інстанції, відповідач працює на посаді водія 1 класу, і така посада не міститься у Переліку посад і робіт, що заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва, який затверджений постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 447/24. Зазначений перелік є вичерпним.

Вказуючи в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_2 виконує роботи, безпосередньо пов'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих цінностей, а отже із ним може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність, позивач не зазначає, яка саме виконувана робота відповідача безпосередньо пов'язана із забезпеченням цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей, оскільки з робочої інструкції водія автотранспортних засобів 1 класу (групи механізації) (а.с. 77) вбачається, що до завдань та обов'язків водія входить керування транспортним засобом, заправка паливом, оформлення подорожніх документів, подача транспорту для навантаження та розвантаження та контроль за їх точністю, тощо. Тобто, інструкція будь-яких даних щодо безпосереднього зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі роботи водія саме товарно-грошових цінностей не містить.

Зважаючи на вищенаведені норми та обставини даної справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, пославшись на неправомірне укладення з відповідачем договору про повну матеріальну відповідальність.

Крім того, п. 2.8 робочої інструкції водія автотранспортних засобів 1 класу (групи механізації), затвердженої начальником ЦПЗ № 3 ЧД УДППЗ «Укрпошта», передбачено, що водій повинен при виникненні несправностей негайно і особисто повідомити механіка чи диспетчера, а при ДТП ще й чергового ДАІ (а.с. 77-78). Як встановлено під час слухання справи судом першої інстанції і фактично не заперечується позивачем, допитаний як свідок начальник ЦПЗ № 3 ОСОБА_6 підтвердив, що відповідач 24 березня 2014 року особисто повідомляв механіка ОСОБА_3 про ДТП, яка сталася 22 березня 2014 року, проте, останній запевнив, що автомобіль «НОМЕР_5» не пошкоджений, тому необхідність проводити службове розслідування з повідомленням відповідних службових осіб була відсутня. За обставинами даної справи працівники ДАІ про ДТП також були повідомлені, оскільик виїжджали на місце автопригоди та оформлювали відповідні документи.

Таким чином, в ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що відповідач дотримався положень робочої інструкції щодо дій водія під час ДТП, а отже доводи апеляційної скарги про те, що повідомлення ОСОБА_2 було зроблено неналежним чином і з приховуванням важливої інформації, не підтверджуються наявними у справі доказами, тому апеляційний суд вважає їх припущеннями, на яких не може ґрунтуватись судове рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає викладені позивачем в апеляційній скарзі мотиви незгоди з рішенням суду першої інстанції довільним тлумаченням норм законодавства, що регулюють спірні відносини.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для скасування судового рішення, яке постановлене з дотриманням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 367-369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» - залишити без задоволення.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду від 09 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:Судді: