Рішення № 72862021, 15.03.2018, Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/734/398/18 Справа № 734/413/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 березня 2018 року смт. Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді - Іванюка Т.І.,

при секретарі - Дідовець М.І.,

за участю: позивача – ОСОБА_1,

представників відповідача – ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти Козелецької районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Кіптівска сільська рада Козелецького району Чернігівської області, про стягнення грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку,-

в с т а н о в и в:

у суд із позовною заявою про стягнення грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку звернулася ОСОБА_1 до відділу освіти Козелецької районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Кіптівска сільська рада Козелецького району Чернігівської області, у якій просить стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, за 2012 рік, 2013 рік, 2014 рік, 2015 рік у розмірі 6 834, 00 гривень та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.03.2016 року по дату ухвалення судового рішення, але не менш ніж в розмірі станом на 07.02.2018 року, що становить 194 953, 73 грн. Свої вимоги мотивує тим, що є одинокою матір’ю, сама виховує сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. У період з 01.11.2011 року по 29.02.2016 року вона працювала на посаді директора загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів імені ОСОБА_6 Козелецької районної ради Чернігівської області. Згідно наказу відділу освіти Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області №51 від 29.02.2016 року її було звільнено із займаної посади у зв’язку із переведенням до Кіптівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Кіптівської сільської ради Чернігівської області згідно п.5 ст.36 КЗпП України. Відділ освіти не провів всіх належних сум в день звільнення. Зокрема, не було виплачено компенсацію за невикористані соціальні відпустки за 2012 рік, 2013 рік, 2014 рік, 2015 рік у розмірі 6 834, 00 гривень. 22.05.2017 року відділ освіти повідомив її про те, що грошова компенсація їй нарахована, та за бажанням може бути перерахована на підприємство за місцем її роботи. На даний час вищевказана сума їй не виплачена, тому вважає, що відділ освіти повинен виплати середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.03.2016 по час ухвалення рішення.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та пояснила, що під час перебування у трудових відносинах з відділом освіти Козелецької РДА, не подавала документи на підтвердження свого статусу одинокої матері, вважаючи, що даний факт повинен бути відомий роботодавцеві, оскільки така інформація міститься у особовій справі. Зі заявою про надання додаткової відпустки не зверталася. Відповідач без поважних причин затримує розрахунок та виплату вже нарахованої компенсації за невикористані соціальні відпустки.

У судовому засіданні представник відповідача не заперечив проти позовних вимог щодо стягнення з відділу освіти Козелецької районної державної адміністрації грошову компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у сумі 6 834, 00 грн., оскільки ОСОБА_1 дійсно має право на її отримання. При цьому зазначив, що ОСОБА_1 під час перебування у трудових відносинах не надавала відділу освіти документів на підтвердження свого статусу одинокої матері. Після звернення та наданні відповідних документів Позивачу було нараховано грошову компенсацію, але виплатити її немає можливості, оскільки ОСОБА_1 не перебуває з Відділом освіти Козелецької районної державної адміністрації у трудових відносинах, а Кіптівська сільська рада, де на даний час вона працює, відмовляється надати реквізити рахунку. Тому у задоволенні позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 01.03.2016 року по дату ухвалення судового рішення, просить відмовити.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, подавши суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

У судовому засідання встановлені такі факти і відповідні ним правовідносини:

ОСОБА_1 виховує сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та є одинокою матір’ю, що підтверджується Свідоцтвом про народження ОСОБА_5 І-ЕЛ №051928, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України №00015654903 від 04 серпня 2015 року та довідкою виконкому Кіптівської сільської ради від 01.092.2018 року;

ОСОБА_1 у період з 01.11.2011 року по 29.02.2016 року працювала на посаді директора загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів імені ОСОБА_6 Козелецької районної ради Чернігівської області;

згідно наказу відділу освіти Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області №51 від 29.02.2016 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади у зв’язку із переведенням до Кіптівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Кіптівської сільської ради Чернігівської області згідно п.5 ст.36 КЗпП України;

з 16.01.2017 року ОСОБА_1 призначена на посаду вихователя групи продовженого дня Прогресівської загальноосвітньої школи І-ІІІ степенів;

листом №01-26/85 від 22.05.2017 року відділом освіти Козелецької РДА на звернення ОСОБА_1 01-25/317 від 19.05.2017 року було повідомлено останню, що згідно ст.ст. 19,24 Закону України «Про відпустки» їй, як одинокій матері повинна надаватися щорічна додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. За період: 2012 р., 2013 р., 2014 р., 2015 р. додаткова відпустка відділом освіти Козелецької РДА не надавалася і компенсація не виплачувалась в зв’язку з не подачею заяви на даний вид відпустки. Так як ОСОБА_1 на даний час перейшла на інше місце роботи, грошова компенсація за невикористані дні відпусток, за її бажанням, може бути перерахована на підприємство, де вона працює;

згідно довідки відділу освіти Козелецької РДА№01-26/796 від 08.11.2017 року, за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку за період 2012 р., 2013 р., 2014 р., 2015 р. – 40 днів ОСОБА_1 нараховано відпускних 6 834, 00 гривень та нарахування до Пенсійного фонду 1 503, 48 грн.;

відповідно о довідки №10-01/12 від 14.01.2018 року Кіптівської сільської ради довідку з із реквізитами сільської ради для перерахування грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку ОСОБА_1 сільська рада надати не може, у зв’язку із тим, що можливості перерахування грошової компенсації за невикористані дні зазначеної соціальної відпустки за рахунок підприємства, на яке перейшов працівник при звільненні за переведенням, чинним законодавством не передбачено, відповідно до роз’яснень Міністерства соціальної політики України (лист від 24.03.2015 р. №4053/0/14-15/18);

згідно до довідки про доходи № 01-24/47 відділу освіти Козелецької РДА середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 на посаді директора Кіптівської ЗОШ І-ІІ ст. у період за січень-лютий 2016 року складала 274 гривні 97 коп.

Заслухавши позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до відділу освіти Козелецької районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Кіптівска сільська рада Козелецького району Чернігівської області, про стягнення грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, підлягає частковому задоволенню із наступних підстав:

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України одним з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Отже, з урахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, крім випадків, установлених ст.82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з п. 5 ч. 13 ст. 10 Закону України «Про відпустки» щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері).

Так, у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, що одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

Пункт 5 частини 13 статті 10 Закону України «Про відпустки» визначає одиноку матір як таку, яка виховує дитину без батька.

Отже, право на додаткову відпустку мають такі одинокі матері: жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі і розлучена жінка, яка виховує дитину без батька).

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про відпустки» одинокій матері надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП України).

Частиною 1 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічне положення закону передбачено й ст. 24 Закону України «Про відпустки».

Чинним законодавством не передбачено строку давності, після якого втрачається право працівників на додаткову відпустку. Якщо працівник з якихось причин не скористався цим правом і не використав цієї відпустки за минулий рік або кілька попередніх років, він має право використати її, а в разі звільнення, незалежно від підстав звільнення, отримати грошову компенсацію за всі невикористані дні відпусток.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, яка сама виховує сина ОСОБА_5, перебула у трудових відносинах з відділу освіти Козелецької районної державної адміністрації у період з 01.11.2011 року по 29.02.2016 року, тому мала право на додаткову відпустку як одинока матір, але її не використовувала.

Згідно довідки відділу освіти Козелецької РДА №01-26/796 від 08.11.2017 року за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку за період 2012 р., 2013 р., 2014 р., 2015 р. – 40 днів ОСОБА_1 нараховано відпускних 6 834, 00 гривень та нарахування до Пенсійного фонду 1 503, 48 грн.

Оскільки відділ освіти Козелецької районної державної адміністрації не виплатив ОСОБА_1 вищевказану компенсацію за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку, суд приходить до висновку про задоволення вимог Позивача в частині стягнення на її користь 6 834, 00 грн.

Судом також враховано, що представником відповідача у судовому засіданні вимоги позову щодо стягнення грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2012 рік, 2013 рік, 2014 рік, 2015 рік у розмірі 6 834 гривні 00 коп. визнані повністю. Судом встановлено, що визнання позову відповідачем не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, що узгоджується з положеннями ч.4 ст. 206 ЦПК України.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на її користь з відділу освіти Козелецької районної державної адміністрації середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 01.03.2016 року по дату ухвалення судового рішення, але не менше ніж в розмірі станом на 07.02.2018 року, що становить 194 953, 73 гривні, суд вважає, що вони підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За змістом ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Як було встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 звернулася із вимогою до відділу освіти Козелецької районної державної адміністрації про розрахунок щодо компенсації за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку як одинокій матері 19.05.2017 року. На час ухвалення судом рішення розрахунок з ОСОБА_1 не проведено, хоча такі кошти в сумі 6 834, 00 грн. були нараховані Відповідачем.

Оскільки в порушення вимог ст.116 КЗпП України відділ освіти Козелецької районної державної адміністрації не здійснило виплату всіх належних ОСОБА_1 сум при звільненні, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку до ухвалення судового рішення.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно до довідки про доходи № 01-24/47 відділу освіти Козелецької РДА середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 на посаді директора Кіптівської ЗОШ І-ІІ ст. у період за січень-лютий 2016 року (січень 2016 р. – 5 499, 31 грн. + лютий 2016 р. – 5 499, 31 грн. = 10 998, 62 грн. : 40 робочих днів) складала 274 гривні 97 коп.

Період затримки розрахунку з позивачем складає: з 19 травня 2017 року по 15 березня 2018 року включно, заборгованість становить з розрахунку 207 робочих днів (період затримки) х 274 грн. 97 коп. (середньоденна зарплата) = 56 918 гривень 79 коп.

Доводи представника відповідача про відсутність вини відповідача щодо несвоєчасного виконання своїх зобов'язань по виплаті компенсації за невикористані дні додаткової відпустки перед позивачем, суд вважає безпідставними.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судові витрати у справі у розмірі, встановленому законом України «Про судовий збір», а саме 704 грн. 80 коп., від сплати яких позивач звільнена.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 129 Конституції України ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 83, 116, 117 КЗпП України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1) до Відділу освіти Козелецької районної державної адміністрації (ідн. код. 02147428), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Кіптівска сільська рада Козелецького району Чернігівської області (ідн. код 04413360), про стягнення грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з Відділу освіти Козелецької районної державної адміністрації (ідн. код. 02147428) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1) грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2012 рік, 2013 рік, 2014 рік, 2015 рік у розмірі 6 834 (шість тисяч вісімсот тридцять чотири) гривні 00 коп.

Стягнути з Відділу освіти Козелецької районної державної адміністрації (ідн. код. 02147428) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 19 травня 2017 року по 19 березня 2018 року у сумі 56 918 (п’ятдесят шість тисяч дев’ятсот вісімнадцять) гривень 79 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Відділу освіти Козелецької районної державної адміністрації (ідн. код. 02147428) на користь держави судовий збір у сумі 704 гривні 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: