Постанова № 72861523, 20.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/14823/16 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

Судді: Кармазін О.А., Катющенко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.

При секретарі судового засідання: Хаврат О.О.

За участі:

Позивача: ОСОБА_2;

Представника Позивача: ОСОБА_3;

Відповідача-2: Лущий В.С.

розглянувши у відкритому судовому апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.17р. у справі №826/14823/16 за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

у с т а н о в и в:

рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.17р. адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 05.08.16р. №101-ДС «Про накладення дисциплінарного стягнення»; поновлено ОСОБА_2 на публічній службі - на посаді начальника Вишгородської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області; стягнуто з Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на користь ОСОБА_2 середньомісячне грошове утримання за час вимушеного прогулу за період з 06.08.16р. по 27.12.17р. у розмірі 64 195,06 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Відповідач-2 подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати рішення з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Вимоги апелянта мотивовані тим, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що обраний Відповідачем-1 захід стягнення у вигляді звільнення Позивача з займаної ним посади відповідає вчиненому ним дисциплінарному проступку.

У судовому засіданні представник Апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Позивач та його представник заперечили доводи та вимоги апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу Відповідача-2, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та установлено судом першої інстанції, наказом ДФС України від 06.04.15р. №1048-О Позивача призначено в порядку переведення на посаду начальника Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, звільнивши з посади начальника Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (а.с.90, том І).

На ім'я голови ДФС України від начальника ГУВБ ДФС України надійшла доповідна записка від 28.04.16р. №1607/99-99-22-01-18, у якій повідомлялось, що начальником Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_2 в порушення вимог п. 2.1.2 та 2.1.4 наказу ДФС України від 28.07.2015 №543 та листа ГУ ДФС у Київській області від 23.12.2015 №13825/7/10-36-11-01-13 не вжито заходів щодо організації і контролю відпрацювання СФГ «Любов» та не прийнято своєчасного рішення про розірвання чинного договору про визнання електронних документів платника податків, що спричинило завдання державному бюджету України шкоди у вигляді несплачених податків на суму 10 млн. грн., а також не вжито заходів щодо організації і контролю відпрацювання ПП «Фервест», чим поставлено під загрозу сплату до державного бюджету податків на суму 55, 5 млн. грн. (а.с.122-123, том І).

З метою перевірки цієї інформації, на підставі пункту 1 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.00р. №950, ДФС України винесено розпорядження «Про проведення службового розслідування» від 06.05.16р. №114-р, яким зобов'язано провести у місячний термін з 11.05.16р. службове розслідування стосовно начальника Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_2, для проведення якого створити комісію у складі працівників податкового органу (а.с.20, том І).

На виконання вимог вказаного розпорядження, комісією у складі начальника управління внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Київській області, заступника начальника відділу оперативних заходів УВБ ГУ ДФС у Київській області, старшого оперуповноваженого з ОВС відділу оперативних заходів УВБ ГУ ДФС у Київській області ГУВБ ДФС України, головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування ПДВ управління адміністрування податків та контрольної роботи Департаменту податків і зборів з юридичних осіб ДФС та заступника начальника відділу внутрішнього аудиту ГУ ДФС у Київській області проведено службове розслідування, за результатами якого складено акт від 10.06.16р. №3755/10-36-08 (а.с.132-138).

З акту вбачається, що комісія дійшла до висновку про порушення з боку Позивача вимог п. 2.1.2 та 2.1.4 наказу ДФС України від 28.07.15р. №543, п. 11 Положення про Вишгородську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, вимог листа ГУ ДФС у Київській області від 23.12.15р. №13825/7/10-36-11-01-13 та термінової телеграми ГУ ДФС у Київській області від 23.12.15р. №13863/7/10-36-11-01-13 в частині невжиття заходів щодо відпрацювання ПП «Фервест» та СФГ «Любов», що спричинило збитки Державному бюджету України на загальну суму 65 501 450 грн. та надало можливість підприємствам реального сектора економіки з використанням реквізитів ПП «Фервест» та СФГ «Любов» задекларувати в електронний обіг суми ПДВ без сплати до Державного бюджету, що є порушенням Присяги державного службовця. Відповідно до ч. 5 ст. 66 та ст. 77 Закону України «Про державну службу», начальника Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_2 вирішено притягнути до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади державної служби за порушення Присяги державного службовця.

Комісією на ім'я голови ДФС України внесено подання від 29.07.2016 №1278/99-99-06, відповідно до якого вирішено рекомендувати застосувати до начальника Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

ДФС України винесено наказ від 05.08.16р. №101-ДС «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким, з огляду на факт вчинення дисциплінарного проступку, що полягає у неналежному виконанні посадових обов'язків та порушенні Присяги державного службовця, який підтвердився результатами проведеного дисциплінарного провадження, на підставі ч. 1, п.п. 1 та 5 ч. 2 ст. 65, п. 4 ч. 1 ст. 66 та ст. 77 Закону України «Про державну службу» від 10.12.15р. №889-VIII, наказано звільнити із займаної посади начальника Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_2 за неналежне виконання посадових обов'язків та порушення Присяги державного службовця (а.с.19).

Підстава: акт службового розслідування ДФС від 10.06.16р. №3755/10-36-08, доповідна записка ГУВБ ДФС України від 28.04.16р. №1607/99-99-22-01-18, доповідна записка Управління внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Київській області від 10.06.16р. №231/10-36-2201, подання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ ДФС від 29.07.2016 №1278/99-99-06.

Не погоджуючись з вказаним наказом, Позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що суб'єктом владних повноважень порушено процедуру звільнення Позивача, а саме проведено службове розслідування неуповноваженим на те органом та складом; звільнення Позивача мало місце у період його тимчасової непрацездатності; висновки акту службового розсування не підтверджені документально.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Правовий статус Позивача, в тому числі підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності, врегульовано Законом України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу», який частково втратив чинність з 1 травня 2016 року (далі - Закон №3723-ХІІ), та Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ «Про державну службу», який набув чинності з 1 травня 2016 року (далі - Закон №889-VІІІ)

Позивача звільнено з посади на підставі ч. 1, п.п. 1 та 5 ч. 2 ст. 65, п. 4 ч. 1 ст. 66 та ст. 77 Закону №889-VIII, який набув чинності з 1 травня 2016 року.

Відповідно до частин 1, 2 статті 65 Закону № 889-VIII, підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарними проступками є: порушення Присяги державного службовця (п.1); невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень (п.5).

Статтею 66 Закону №889-VIII передбачено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби (частина перша).

Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону (частина п'ята).

Дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків (ч. 1 ст. 67 Закону №889-VIII).

Частиною 7 статті 77 Закону №889-VIII передбачено, що рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення.

Статтею 67 Закону № 889-VIII визначені обставини, що пом'якшують або обтяжують дисциплінарну відповідальність, статтею 68 визначені суб'єкти, уповноважені ініціювати дисциплінарні провадження та застосовувати дисциплінарні стягнення, а статтею 69 передбачений порядок здійснення дисциплінарного провадження.

Як установлено колегією суддів, юридична кваліфікація діям Позивача надана Відповідачами відповідно до Закону № 889-VIII, втім, дії Позивача, що кваліфікуються як дисциплінарний проступок, як випливає з акту службового розслідування, вчинені ним у період січень 2016 року та квітень 2016 року, тобто до набрання чинності Законом №889-VIII.

Колегія суддів зазначає, що юридична кваліфікація дій державного службовця повинна ґрунтуватись на нормах законодавства України, чинного на момент вчинення ним дисциплінарного проступку, а не на момент, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку. Відтак, дії ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати за Законом №3723-ХІІ, водночас процедура застосування дисциплінарного стягнення повинна відбуватися на підставі Закону № 889-VIII.

Так, відповідно до частини першої статті 14 Закону № 3723-XII дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Пунктом 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII передбачено, що державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої у статті 17 цього Закону.

Текст Присяги наведено у частині другій статті 17 Закону № 3723-XII: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».

Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Тобто, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення можуть бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) норм, а дисциплінарне правопорушення пов'язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.

Частиною другою статті 14 Закону № 3723-XII передбачено, що до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Отже, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушення.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з податкового органу за вчинення іншого дисциплінарного правопорушення, з дотриманням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

У даному випадку, Відповідачами не доведено суду факт вчинення проступку, який можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Як вбачається з акта службового розслідування, висновок комісії щодо порушення Присяги державного службовця ґрунтується на тому, що Позивачем не було вжито заходів щодо організації та контролю відпрацювання ПП «Фервест» та СФГ «Любов», що спричинило завдання державному бюджету України значної шкоди у вигляді несплачених податків.

Такий висновок комісії ґрунтується на тому, що у період з 08.04.16р. по 09.04.16р. згідно баз даних інформаційної системи «Архів електронної звітності» (підсистеми «Реєстр операцій з ПДВ» ПП «Фервест» сформувало суму ліміту з ПДВ за рахунок коригування додатку 2 до виданих податкових накладних, виписаних на неплатника ПДВ в кількості 194 штуки на загальну суму ПДВ 55 501 250 грн. За рахунок сформованого ліміту у сумі 55 501 250 грн. ПП «Фервест» 08.09.16р. та 09.04.16р. було зареєстровано податкові накладні з реалізації на адресу рядку підприємств з ознаками фіктивності «транзитності» - ТОВ «Діпаріс», ТОВ «Абіон ресурс», ТОВ «Бест Концепт», ТОВ «Дістрібьюшн компані» та ТОВ «Консалт Фонд» всього ПДВ у сумі - 55 366 578 грн. Таким чином, податковий кредит сформований на користь вказаних підприємств за результатами проведення господарських операцій з придбання товарів у ПП «Фервест» на загальну суму ПДВ - 55 501 250 грн. є незаконно сформованим. У разі декларування податкового кредиту вказаними суб'єктами господарювання збитки Державного бюджету можуть скласти 55 501 250 грн.

За результатами аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що СФГ «Любов» 14.01.16р. в Єдиному реєстрі податкових накладних було зареєстровано 13 податкових накладених на загальну суму ПДВ 10 000 187 грн. на адресу ряду підприємств з ознаками «транзитності» - ТОВ «Проект прожект», ТОВ «Бізнес -Павер Груп», ТОВ «Віраж груп», ТОВ «Велес Торгпрофіт» на загальну суму ПДВ - 10 000 187 грн.

Договір про визнання електронних документів СФГ «Любов» був розірваний лише 14.01.16р., що надало можливість платнику податків безпідставно формувати податковий кредит для підприємств-контрагентів.

Разом з тим, у матеріалах справи наявна постанова Прокуратури Київської області від 16.05.16р. про закриття кримінального провадження №42016110000000221 від 14.04.16р., порушеного за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області при адмініструванні податкової звітності ПП «Фервест» та СФГ «Любов» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, з якої вбачається, що реєстрація ПП «Фервест» та СФГ «Любов» податкових накладних в ЄРПН на загальну суму 65 501 450 грн. не спричинило жодних наслідків для Державного бюджету України у вигляді фактичного не надходження обов'язкових платежів (а.с.43-48, том І).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 1 ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, у суду відсутні підстави не приймати вказаний доказ у справі.

Інших доказів, на підтвердження скоєння Позивачем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання державним службовцем своїх обов'язків, Відповідачами не надано, а тому колегія суддів приходить до висновку про невідповідність висновків Відповідачів щодо порушення ОСОБА_2 Присяги державного службовця.

Натомість на спростування висновків комісії щодо неналежного виконання Позивачем посадових обов'язків матеріали справи містять протоколи апаратних нарад Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (а.с.153-193, том І), з яких вбачається, що ОСОБА_2 вживались відповідні організаційні заходи щодо недопущення можливої протиправної господарської діяльності ПП «Фервест» та СФГ «Любов» та інших «сумнівних» суб'єктів господарської діяльності шляхом проведення оперативних нарад, на яких Позивачем підлеглим особам доводились конкретні завдання та термін їх виконання.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності Відповідачами факту дисциплінарного правопорушення.

Окрім того, судом першої інстанції вірно зазначено про те, що службове розслідування, яке стало підставою для прийняття оспорюваного наказу про звільнення, проведено з порушенням встановленої законом процедури, з огляду на таке.

Частинами 1, 2 статті 71 Закону №889-VIII передбачено, що з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування.

У разі невиконання або неналежного виконання посадових обов'язків державним службовцем, перевищення повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну шкоду фізичній чи юридичній особі, державі або територіальній громаді, службове розслідування проводиться обов'язково.

Службове розслідування стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А», проводиться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, а стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», - дисциплінарною комісією у державному органі.

До участі у проведенні службового розслідування суб'єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, можуть залучатися відповідні фахівці (ч. 4 ст. 71 Закону №889-VIII).

До участі у проведенні службового розслідування не можуть залучатися посадові особи державного органу, особисто заінтересовані у його результатах та прямо підпорядковані особі, стосовно якої проводиться службове розслідування (ч. 5 ст. 71 Закону №889-VIII).

За результатами службового розслідування складається висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності. Висновок, складений за результатами проведеного службового розслідування центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, передається Комісії (ч. 9 ст. 71 Закону №889-VIII).

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону №889-VIII, встановлюються такі категорії посад державної служби, зокрема: категорія «Б» - посади: керівників структурних підрозділів Секретаріату Кабінету Міністрів України та їх заступників; керівників структурних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, їх заступників, керівників територіальних органів цих державних органів та їх структурних підрозділів, їх заступників; заступників голів місцевих державних адміністрацій; керівників апаратів апеляційних та місцевих судів, керівників структурних підрозділів апаратів судів, їх заступників; заступників керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України.

З аналізу вказаних положень вбачається, що посада, з якої звільнено Позивача, відноситься до категорії «Б», а тому службове розслідування стосовно Позивача слід було проводити дисциплінарною комісією Державної фіскальної служби України, у відповідності до наведених положень Закону №889-VIII, які діяли станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Натомість, розпорядженням ДФС України від 06.05.16р. №114-р «Про проведення службового розслідування» для проведення службового розслідування створено окрему комісію, переважна більшість членів якої є посадові особи Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Причини недотримання Відповідачами встановленої законом процедури проведення службового розслідування відносно осіб, віднесених до категорії «Б» суду не наведені.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для висновку про протиправність оспорюваного наказу.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100.

За змістом пункту 2 цього Порядку середня заробітна плата у випадку вимушеного прогулу обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню.

З наявної у матеріалах справи довідки Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про середньоденну заробітну плату від 13.09.16р. №320/14/05-017/37 вбачається, що середньоденна заробітна плата Позивача за останні два повних робочих місяці (червень та липень 2016 року) становить 183,94 грн.

Отже, сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яку належить стягнути на користь позивача, становить: 64 195,06 грн. = 183,94 грн. х 349 (триста сорок дев'ять) робочих днів.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.17р. у справі №826/14823/16 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.17р. у справі №826/14823/16 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді Кузьмишина О.М.

Пилипенко О.Є.

Повний текст постанови складений: 21.03.18