Постанова № 72861425, 14.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/1739/17 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Губської Л.В. Земляної Г.В. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Військової частини 2253, Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання наказів неправомірними, зобов'язання включити до списків особового складу та поновлення на посаді, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Військової частини 2253, Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому просив: - визнати неправомірним наказ начальника Чернігівського прикордонного загону від 23.08.2017р. № 293-ос в частині виключення позивача із списків особового складу загону; - зобов'язати начальника Чернігівського прикордонного загону включити позивача до списків особового складу загону; - визнати неправомірним наказ начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 18.08.2017р. № 389-ос в частині звільнення з військової служби позивача; - зобов'язати начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України поновити позивача на посаді старшого інспектора прикордонної служби (з оцінки ризиків та планування) відділу прикордонної служби «Семенівка» ІІІ категорії (тип Б).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони до суду не прибули.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі рапорту ОСОБА_6 про звільнення його з військової служби в запас, подання начальника Чернігівського прикордонного загону ОСОБА_7 від 09.08.2017р., свідоцтва про хворобу Госпітальної військово-лікарської комісії Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України від 21.07.2017р. № 350/514, начальником Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України ОСОБА_8 було прийнято наказ від 18.08.2017р. № 389-ОС, яким припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби по 105 прикордонному загону (І категорії) за підпунктом «б» п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в запас старшого інспектора прикордонної служби (з оцінки ризиків та планування) відділу прикордонної служби «Семенівка» ІІІ категорії (тип Б) ОСОБА_6

23.08.2017р. начальником Чернігівського прикордонного загону ОСОБА_7 було прийнято наказ по особовому складу № 293-ос про виключення позивача зі списків особового складу загону, всіх видів забезпечення з 23.09.2017р.

Позивач зазначає про те, що при написанні рапорту про звільнення він перебував у тяжкому морально-емоційному стані, який спричинений станом його здоров'я та наданням з боку керівництва недостовірної інформації щодо можливості продовження військової служби за станом здоров'я на іншій посаді.

Не погоджуючись з прийнятими наказами відповідачів, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до ч. 1 статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями (ч. 3 ст. 2 Закону № 2232-XII).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканості державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», Державна прикордонна служба є правоохоронним органом спеціального призначення.

Статтею 26 Закону № 2232-XII передбачені підстави звільнення з військової служби.

Так, відповідно до положень підпункту «б» пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу.

Порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженим Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 (далі - Положення).

Згідно з п. 89 Положення, призначення військовослужбовців на посади, звільнення з посад та зарахування їх у розпорядження здійснюється:

1) осіб рядового складу, сержантського і старшинського складу: на посади в органах Держприкордонслужби - наказом начальника цього органу; на посади у структурних підрозділах регіонального управління та в разі переміщення військовослужбовця з одного органу Держприкордонслужби до іншого, якщо ці органи підпорядковані регіональному управлінню, - наказом начальника регіонального управління; в інших випадках - наказом Адміністрації Держприкордонслужби;

2) осіб офіцерського складу: на посади у структурних підрозділах регіонального управління та підпорядкованих йому органах Держприкордонслужби, вищому військовому навчальному закладі Держприкордонслужби - наказом відповідно начальника регіонального управління, ректора вищого військового навчального закладу Держприкордонслужби щодо посад, за якими передбачено граничне військове звання майор (капітан 3 рангу) і які згідно з номенклатурою посад належать до його компетенції; в інших випадках - наказом Адміністрації Держприкордонслужби.

В силу пункту 274 Положення, військовослужбовці, які визнані військово-лікарською комісією непридатними або обмежено придатними до військової служби, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров'я у місячний строк після отримання органом Держприкордонслужби, в якому вони проходять військову службу, відповідного висновку.

Пунктом 275 Положення визначено, що після отримання органом Держприкордонслужби висновку військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до військової служби документи щодо звільнення цього військовослужбовця з військової служби негайно оформляються та подаються за підпорядкованістю посадовій особі, яка має право видавати наказ про його звільнення з військової служби, для видання відповідного наказу.

Висновок військово-лікарської комісії про обмежену придатність військовослужбовця до військової служби, що надійшов до органу Держприкордонслужби, невідкладно доводиться до відома військовослужбовця під розписку. Військовослужбовець письмово попереджується про звільнення з військової служби у місячний строк. Документи щодо звільнення такого військовослужбовця з військової служби оформляються та подаються за підпорядкованістю посадовій особі, яка має право видавати наказ про його звільнення з військової служби, для видання відповідного наказу.

Визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби військовослужбовці, які мають високу професійну підготовку, досвід практичної роботи на займаній посаді, на їх прохання та за наявності потреби у фахівцях відповідної спеціальності можуть бути залишені на військовій службі з урахуванням медичного висновку та службової характеристики про їх здатність виконувати обов'язки за посадою за рішенням:

прямого начальника, який має право видавати накази по особовому складу, від начальника регіонального управління і вище - щодо осіб рядового складу, сержантського і старшинського складу;

керівника розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби - щодо військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ і організацій;

Голови Державної прикордонної служби України - щодо осіб офіцерського складу, а також за рішенням, прийнятим за зверненням керівників відповідних державних органів, установ і організацій, - щодо військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ і організацій.

Перелік посад, на яких може бути дозволено проходження військової служби військовослужбовцям, які визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до проходження військової служби, затверджується Адміністрацією Держприкордонслужби.

Військовослужбовці, які визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби та бажають продовжувати військову службу, подають про це рапорт за підпорядкованістю.

Для прийняття рішення про залишення військовослужбовця на військовій службі кадровим підрозділом органу Держприкордонслужби, в якому проходить військову службу військовослужбовець, невідкладно надсилаються до органу Держприкордонслужби, начальник якого уповноважений згідно з цим пунктом приймати рішення щодо залишення військовослужбовця на службі, такі документи:

рапорт військовослужбовця з проханням про залишення на військовій службі;

висновок військово-лікарської комісії про обмежену придатність військовослужбовця до військової служби;

службову характеристику на військовослужбовця з аргументованим висновком начальника органу Держприкордонслужби про можливість виконання військовослужбовцем своїх посадових обов'язків або щодо доцільності його використання на інших посадах.

У цьому випадку підготовка документів на звільнення військовослужбовця з військової служби за станом здоров'я зупиняється на строк до прийняття рішення за зверненням військовослужбовця.

Прийняття рішення та видання наказу про залишення військовослужбовця на військовій службі здійснюється протягом одного місяця з дня надходження документів до відповідного органу Держприкордонслужби, про що невідкладно повідомляється начальник органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу.

Наказ про залишення військовослужбовця на військовій службі доводиться до його відома начальником органу Держприкордонслужби, в якому він проходить військову службу.

Військовослужбовець, якому в залишенні на військовій службі відмовлено, звільняється з військової служби у місячний строк з дня отримання органом Держприкордонслужби, в якому він проходить військову службу, відмови уповноваженої посадової особи у його залишенні на військовій службі.

Військовослужбовці, залишені на військовій службі, можуть бути звільнені з військової служби на загальних підставах.

Виходячи з системного аналізу вказаних положень законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що військовослужбовець може бути залишений на військовій службі за станом здоров'я лише за умови, що він буде визнаний обмежено придатним до військової служби. Якщо військовослужбовця визнано непридатним до військової служби, відповідний орган Держприкордонслужби зобов'язаний видати наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби.

При цьому, обов'язковою умовою залишення військовослужбовця на службі є особистий рапорт військовослужбовця, в якому він просить залишити його на військовій службі та який розглядається керівництвом відповідного органу. Проте, наявність такого рапорту не гарантує йому права залишення на військовій службі, оскільки право залишати чи звільняти військовослужбовця відноситься до повноважень керівника органу.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами огляду Госпітальної військово-лікарської комісії Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України ОСОБА_6 постановлено ступінь придатності до військової служби, а саме: непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.

Позивач звернувся до начальника Чернігівського прикордонного загону з рапортом про його звільнення саме за станом здоров'я. При цьому, бажання продовжувати проходження військової служби ОСОБА_6 не виявлено. Доказів щодо висловлення бажання продовжувати військову службу позивачем ні суду першої інстанції, ні колегії суддів апеляційного суду не надано.

Натомість, 09.08.2017р. позивачем було подано рапорт, в якому він просив звільнити його з військової служби за станом здоров'я з посиланням на відповідний висновок військово-лікарської комісії, яким його визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним до військової служби у військовий час.

Тобто, з викладеного вбачається, що відповідачами при прийнятті оскаржуваних наказів було дотримано необхідну процедуру звільнення позивача, як того вимагають норми Положення від 29 грудня 2009 року № 1115/2009, а відтак, відповідачі зобов'язані були прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби за станом здоров'я на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час та про виключення позивача зі списків особового складу загону, всіх видів забезпечення, з урахуванням, що ОСОБА_6 не висловив бажання продовжувати військову службу.

Доводи апелянта з приводу того, що при прийнятті рішення про звільнення його з військової служби він перебував в тяжкому морально-емоційному стані, спричиненого станом здоров'я, а також що йому не було роз'яснено можливості продовження перебування на військовій службі, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки, рапорт про своє звільнення ОСОБА_6 написав власноручно без будь-якого примусу.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_6 та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Губська Л.В. Земляна Г.В.Повний текст постанови виготовлено 19.03.2018 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Губська Л.В.

Земляна Г.В.