Постанова № 72861378, 20.03.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року справа №805/3437/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Василенко Л.А., Геращенка І.В., при секретарі судового засідання – Святодух О.Б., за участю представника позивача – ОСОБА_1, представника відповідача – ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у справі № 805/3437/17-а (головуючий І інстанції Галатіна О.О.), складену в повному обсязі 08 грудня 2017 року в м. Слов’янськ Донецької області за позовом Приватного акціонерного товариства «Автопідприємство «Укрбуд» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 серпня 2017 року № НОМЕР_1,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Автопідприємство «Укрбуд» (далі – позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі – відповідач), в якому з урахуванням уточнень просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 29 серпня 2017 року № НОМЕР_1 в частині нарахування податкового зобов’язання у розмірі 21497,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 27869,86 грн. та суми пені у розмірі 3416,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Автопідприємство «Укрбуд» щодо дотримання податкового законодавства за період з 01 квітня 2014 року по 31 березня 2017 року, валютного – за період з 01 квітня 2014 року по 31 березня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування – за період з 01 січня 2012 року по 31 березня 2017 року, за результатами якої складено відповідний акт та прийняте податкове повідомлення-рішення від 29 серпня 2017 року № НОМЕР_1, яким зобов’язано сплатити суму грошового зобов’язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пеню в розмірі 75525,00 грн.

Позивач вважає, що висновки акта перевірки щодо порушення вимог податкового законодавства в частині оподаткування військовим збором додаткового блага є безпідставними, оскільки базою оподаткування військовим збором є загальний місячний (річний) оподаткований дохід, сплата сум військового збору не підпадає під визначення ні доходу, ні податкового блага. Працівниками підприємства – платниками військового збору в період з 03 серпня 2014 року по 31 березня 2017 року був отриманий дохід у сумі 112078586,67 грн., сума нарахованого військового збору склала 1681178,80 грн. Зазначена сума була своєчасно і в повному обсязі перерахована до бюджету, джерелом сплати збору були кошти підприємства, сплата нарахованих за рахунок підприємства сум військового збору не підпадає під визначення ні доходу, ні податкового блага.

Крім того, позивач не згоден з порядком розрахунку і розміром (50% та 75%) застосованих Головним управлінням ДФС у Донецькій області штрафних санкцій та вважає їх такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у справі № 805/3437/17-а позовні вимоги було задоволено, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області № НОМЕР_1 від 29 серпня 2017 року в частині нарахування податкового зобов’язання у розмірі 21497,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 27869,86 грн., суми пені у розмірі 3416,00 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, постанову суду першої інстанції – без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю – доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Приватне акціонерне товариство «Автопідприємство «Укрбуд» (код 01236070, місцезнаходження: 85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Захисників України, б. 31) є юридичною особою, зареєстровано 30.05.1994 року, як платник податків знаходиться на обліку в Покровській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пунктів 77.1, 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за ІІ квартал 2017 року, на підставі наказу Головного управління ДФС у Донецькій області від 09 червня 2017 року № 552 відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку Приватного акціонерного товариства «Автопідприємство «Укрбуд» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 квітня 2014 року по 31 березня 2017 року, валютного – за період з 01 квітня 2014 року по 31 березня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування – за період з 01 січня 2012 року по 31 березня 2017 року, за результатами якої складено акт від 08.08.2017 № 423/05-99-14-14/01236070.

Згідно висновків акта перевірки позивачем, крім іншого, порушено:

- абз. «г» пп.164.2.17 п. 164.2. ст. 164, пп. 168.1.1, пп.168.1.2, пп.168.1.5 п.168.1 ст. 168, абз. «а» п. 176.2 ст. 176, пп. 1.1, пп.1.2, пп.1.4, пп.1.6. п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями в частині не нарахування та не сплати (не перерахування) військового збору у строки для місячного податкового періоду на суму 21497,05 грн., в тому числі по звітних періодах: за січень 2015 року в сумі 756,61 грн., за лютий 2015 року в сумі 694,66 грн.. за березень 2015 року в сумі 730,84 грн., за квітень 2015 року в сумі 718,70 грн., за травень 2015 року в сумі 801,63 грн., за червень 2015 року в сумі 781,89 грн., за липень 2015 року в сумі 820,04 грн.. за серпень 2015 року в сумі 803,13 грн., за вересень 2015 року в сумі 736,85 грн., за жовтень 2015 року в сумі 727,47 грн., за листопад 2015 року в сумі 665,34 грн., за грудень 2015 року в сумі 706,58 грн., за січень 2016 року в сумі 701,66 грн., за лютий 2016 року в сумі 687,73 грн., за березень 2016 року в сумі 772,51 грн., за квітень 2016 року в сумі 747,00 грн., за травень 2016 року в сумі 817,72 грн.. за червень 2016 року в сумі 798,93 грн., за липень 2016 року в сумі 811,59 грн., за серпень 2016 року в сумі 823,11 грн., за вересень 2016 року в сумі 789,45 грн., за жовтень 2016 року в сумі 872,58 грн., за листопад 2016 року в сумі 832,88 грн., за грудень 2016 року в сумі 1052,75 грн., за січень 2017 року в сумі 966,45 грн., за лютий 2017 року в сумі 900,24 грн., за березень 2017 року в сумі 978,71 грн.;

- пп.168.1.2, пп.168.1.5 п.168.1 ст. 168, абз. «а» п. 176.2 ст. 176, пп.1.4, пп.1.6. п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями в частині несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) військового збору у строки, встановлені для місячного податкового періоду в загальній сумі 90968,58 грн., в тому числі за періоди: - за серпень 2014 року в сумі 41771,33 грн., по строку сплати 30.09.2014, фактично сплачено в сумі 41771,33 грн. 14.11.2014 після виплати заробітної плати; - за вересень 2014 року в сумі 49197,25 грн., по строку сплати 30.10.2017, фактично сплачено в сумі 49197,25 грн. 14.11.2014 після виплати заробітної плати.

Позивач не погоджуючись з висновками акта перевірки подав до відповідача заперечення від 14.08.2017 року за № 312/09-05, які згідно відповіді ГУ ДФС у Донецькій області залишені без задоволення, а висновки акта перевірки без змін.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.08.2017 року № НОМЕР_1, яким позивача у зв’язку із встановленням порушення абз. «г» пп.164.2.17 п. 164.2. ст. 164, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, абз. «а» п. 176.2 ст. 176, пп. 1.1, пп. 1.2, пп. 1.4, пп. 1.6. п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, зобов’язано сплатити суму грошового зобов’язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені у розмірі 75525,00 грн., код платежу 11011000, з яких за податковим зобов’язанням 21497,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 50612,00 грн., сума пені відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України 3416,00 грн.

Згідно розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 29 серпня 2017 року № НОМЕР_1 контролюючим органом застосовано до позивача штрафну санкцію за серпень 2014 року в розмірі 25 відсотків, за вересень 2014 року в розмірі 50 відсотків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (надалі по тексту - ПК України).

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пункту 16-1 Підрозділу 10. Інші перехідні положення Податкового кодексу України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Підпунктами 1.1-1.4 вказаного пункту Податкового кодексу України передбачено, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Згідно з підпунктами 168.1.1, 168.1.2 та 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX інші перехідні положення Податкового кодексу України об’єктом оподаткування є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу тобто: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Законом України від 31 липня 2014 року № 1621-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України», який набрав чинності з 03 серпня 2014 року, запроваджено військовий збір у розмірі 1,5 відсотка до доходів у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри.

При прийнятті податкового повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 29 серпня 2017 року відповідач керувався п. 127.1 ст. 127 Податкового Кодексу України, щодо порушення правил ненарахування, неутримання та/або несплати податків.

Колегією суддів встановлено, що працівниками підприємства – платниками військового збору в період з 03.08.2014 по 31.03.2017 був отриманий дохід у сумі 112078586,67 грн., сума нарахованого військового збору склала 1681178,80 грн. Вся зазначена сума була своєчасно і в повному обсязі перерахована до бюджету, джерелом сплати збору були кошти підприємства.

Так, відповідно до Розпорядження по ПрАТ «АП «Укрбуд» «Про віднесення витрат на інші операційні виплати» № 3 від 01.08.2014 року військовий збір в розмірі 1,5% від загального місячного оподаткованого доходу фізичних осіб працівників підприємства за період з 03.08.2014 по 31.03.2017 в загальній сумі 1681178,80 грн., в тому числі за період з 01.01.2015 по 31.03.2017 в сумі 1433137,46 грн. нарахований і сплачений за рахунок коштів підприємства ПрАТ «АП «Укрбуд», а не за рахунок працівників.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що на час проведення перевірки, ПрАТ «Автопідприємство «Укрбуд» самостійно сплачено до бюджету військовий збір за період з січня 2015 року по березень 2017 року у розмірі 21497,00 грн., що підтверджується платіжними дорученням наявними в матеріалах справи (том 2, арк.справи 106, 109-207; том 3, арк.справи 87-217; том 4, арк.справи 2-17).

Відповідно до норм п. 4.1 Податкового кодексу України одним із принципів, на якому ґрунтується податкове законодавство, є загальність оподаткування – кожна особа зобов’язана сплачувати встановлені Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є. Позивачем даний принцип був дотриманий. Нарахування військового збору на вже нарахований військовий збір, тобто нарахування податку на податок, є неправомірним та таким, що суперечить основним засадам податкового законодавства України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначене податкове повідомлення-рішення в цій частині підлягає скасуванню, оскільки у позивача виник обов'язок повторної сплати військового збору за період з січня 2015 року по березень 2017 року.

Оскільки податкове повідомлення – рішення від 29 серпня 2017 року № НОМЕР_1 в частині нарахування податкового зобов’язання у розмірі 21497,00 грн. підлягає скасуванню, пеня у розмірі 3416,00 грн. також підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині порядку розрахунку і розміру застосованих штрафних санкцій за серпень-вересень 2014 року, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено та сторонами не оспорюється, що під час виплати оподатковуваного доходу підприємством своєчасно не сплачено (не перераховано) до бюджету військовий збір у строки, встановлені для місячного податкового періоду в загальній сумі 90968,58 грн. в тому числі:

- за серпень 2014 року в сумі 41771,33 грн., по строку сплати 30.09.2014, фактично сплачено в сумі 41771,33 грн. 14.11.2014 після виплати заробітної плати;

- за вересень 2014 року в сумі 49197,25 грн., по строку сплати 30.10.2017, фактично сплачено в сумі 49197,25 грн. 14.11.2014 після виплати заробітної плати.

Згідно розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 29 серпня 2017 року № НОМЕР_1 контролюючим органом застосовано до позивача штрафну санкцію за серпень 2014 року в розмірі 25 відсотків, за вересень 2014 року в розмірі 50 відсотків.

Відповідальність за порушення вимог податкового законодавства передбачена Главою 11 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 127.1 статті 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету, а дії, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Колегія суддів зазначає, що застосування штрафу більшого розміру, за вказаною статтею Податкового кодексу України, можливе у разі встановлення контролюючим органом порушення протягом 1095 днів вдруге, втретє та більше, яке зафіксовано в акті перевірки та, відповідно, в податковому повідомленні-рішенні.

Згідно розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 29 серпня 2017 року № НОМЕР_1 контролюючим органом застосовано до позивача штрафну санкцію за серпень 2014 року в розмірі 25 відсотків, за вересень 2014 року в розмірі 50 відсотків.

Отже, контролюючим органом застосовано до позивача штрафну санкцію вперше за серпень 2014 року, у розмірі 25%, в подальшому у розмірі 50% військового збору, що була несвоєчасно перерахована до бюджету.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що застосування фінансової санкції у розмірі 25% та за вчинення порушення повторно (50%) контролюючим органом здійснено на підставі одного акту перевірки від 08 серпня 2017 року № 423/05-99-14-14/01, за наслідками якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 серпня 2017 року № НОМЕР_1.

Однак, в цьому випадку факт повторного протягом 1095 днів неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб з найманих працівників відповідачем жодним актом встановлено та зафіксовано не було, не надано доказів винесення податкових повідомлень-рішень, якими позивачу були б збільшені суми грошового зобов'язання двічі протягом 1095 днів, що передували прийняттю оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для застосування до Приватного акціонерного товариства «Автопідприємство «Укрбуд» штрафу в розмірі 50% за порушення вчинене позивачем повторно, оскільки контролюючим органом не доведено наявність акту перевірки та податкового повідомлення-рішення, яким зафіксовано вчинення позивачем аналогічного порушення, що передувало прийняттю оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до розрахунку за вересень 2014 року відхилення у сплаті військового збору становить 49197,25 грн., оскільки до вказаної суми повинен застосовуватися штраф в розмірі 25 відсотків, сума штрафних санкцій становить 12 299,31 грн.

Натомість, контролюючим органом за вересень 2014 року застосовано штраф в розмірі 50 відсотків, таким чином винесено з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення від 29 серпня 2017 року № НОМЕР_1 в частині визначення суми штрафних санкцій за вересень 2014 року у розмірі 12 299,31 грн. (24598,63 – (49197,25 * 25%)).

Водночас суд вважає, що ГУ ДФС в Донецькій області правомірно застосовано до позивача штраф за серпень 2014 року на суму 10 442,83 грн. відповідно до підпункту 127.1 статті 127 ПК України.

Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги щодо правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи документами, якими підтверджено факт вчасної сплати позивачем військового збору у період з 01 січня 2015 року по березень 2017 року.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Автопідприємство «Укрбуд» про скасування податкового повідомлення – рішення від 29 серпня 2017 року № НОМЕР_1 в частині нарахування податкового зобов’язання у розмірі 21497,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 27869,86 грн. та суми пені у розмірі 3416,00 грн. підлягають задоволенню.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв’язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у справі № 805/3437/17-а – залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у справі № 805/3437/17-а – залишити без змін.

Повне судове рішення складено 21 березня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.В. Гайдар

Судді Л.А. Василенко

ОСОБА_3