Постанова № 72861360, 20.03.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року справа №805/3277/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., секретаря судового засідання Терзі Д.А., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 р. у справі № 805/3277/17-а (головуючий І інстанції Тарасенко І. М.) за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Державного Донбаського підприємства з пуску, налагоджування, вдосконалення технології та експлуатації електростанцій та мереж “ДОНОРГРЕС” про стягнення податкової заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області звернулось до Державного Донбаського підприємства з пуску, налагоджування, вдосконалення технології та експлуатації електростанцій та мереж “ДОНОРГРЕС”, в якому з урахуванням уточнень просило: стягнути кошти з рахунків у банківських установах, які обслуговують Державне Донбаське підприємство з пуску, налагоджування, вдосконалення технології та експлуатації електростанцій та мереж “ДОНОРГРЕС” в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 727914, 81 грн. (а.с.4-7, 94-96 т.1).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: стягнуто кошти з рахунків у банківських установах, які обслуговують Державне Донбаське підприємство з пуску, налагоджування, вдосконалення технології та експлуатації електростанцій та мереж «ДОНОГРЕС» з податку на прибуток підприємств і організацій у сумі 22866 грн. 90 коп. В інший частині позову відмовив (а.с.77-80 т.2).

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказане рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що на момент прийняття судового рішення за підприємством обліковується податковий борг в сумі 727914,81 грн., який виник з причин несплати грошових зобов’язань самостійно поданих розрахунків, донарахувань та пені: податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності – 22866,90 грн.; заборгованість з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) – 300225,09 грн.; заборгованість з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та пеня, відповідно до ст.129 ПК України – 404822,82 грн. У зв’язку з несплатою платником податків узгоджених податкових зобов’язань, ДПІ було сформовано податкову вимогу, яка вручена відповідачу. Безпідставними є твердження суду про незаконні дії позивача, пов’язані з перерозподілом коштів сплачених позивачем в рахунок погашення зобов’язань по деклараціям за 2017 року, оскільки відповідно до п. 87.9 ст.87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Так, відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Посилання суду на сертифікат ТПП є необґрунтованим, оскілки за положенням ПК України він не надає право позивачу не виконувати обов’язок по сплаті самостійно задекларованих, узгоджених грошових зобов’язань з ПДВ. Апелянт зазначає, що розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до Державного бюджету України, є обов’язковим документом, на підставі якого здійснюється нарахування та сплата вказаного платежу. Позивач є уповноваженим контролюючим органом, якому надано право на звернення до суду з позовом про стягнення у бюджет частину чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств), у разі не перерахування їх підприємством самостійно (а.с.86-91 т.2).

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, вважає, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального права, апеляційну скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду першої інстанції винесено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню

Суд, заслухавши суддю-доповідача, сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

Позивач – є юридичною особою публічного права – установою, яка є територіальним органом Державної фіскальної служби України, яка в свою чергу, була створена в процесі перетворення Державної податкової служби України, та яка наділена правовим статусом контролюючого органу. Загальний обсяг правоздатності такого суб’єкта податкових відносин, як “контролюючий орган”, визначено положеннями ст. 41 Податкового кодексу України. Зміст функцій контролю цих органів визначено положеннями ст. 61 Податкового кодексу України.

Відповідач – Державне Донбаське підприємство з пуску, налагоджування, вдосконалення технології та експлуатації електростанцій та мереж “ДОНОРГРЕС” (код ЄДРПОУ 04624513) - зареєстроване виконавчим комітетом Горлівської міської ради Донецької області від 16.08.2001 року за № 3402, за юридичною адресою: 84121, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Батюка, 22. Взято на податковий облік Слов’янською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області 03.12.2014 року № 336.

Позивачем відповідачу нарахована податкова заборгованість з податку на прибуток підприємства і організацій, що перебувають у державній власності, заборгованість з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та заборгованість з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальній кількості 727914,81 грн. станом на 21 листопада 2017 року.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 22866,90 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не заперечував проти наявності даного боргу, та не надав доказів щодо спростування позиції податкової інспекції

Відмовляючи в задоволені позовних вимог в частині стягнення заборгованість з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств), суд першої інстанції виходив з того, що обов’язок державних унітарних підприємств щодо відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) не є податковим зобов’язанням, та не може створювати податкового боргу за таким платежем. Відмовляючи в частині стягнення заборгованість з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та пені, суд першої інстанції виходив з того, що поточної заборгованості з ПДВ у відповідача немає, оскільки дії позивача, пов’язані з перерозподілом коштів в порядку черговості виникнення податкового боргу, за наявністю у відповідача сертифікату ТПП, є незаконними.

Суд з зазначеним висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог погоджується частково, з наступних підстав.

Зазначені правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення правовідносин) та Законом № 1669-VІІ.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стосовно стягнення заборгованості з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) в сумі 300225,09 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Правові основи управління об'єктами державної власності визначені Законом України «Про управління об'єктами державної власності» від 21 вересня 2006 року №185-V з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ОСОБА_3 №185-V).

Відповідно до ст. 1 Податкового кодексу України останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, визначає їх вичерпний перелік, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 6 ПК України надано визначення понять «податок» та «збір». Так, податок - це обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платника податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податків, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Зокрема, статтями 9 та 10 ПК України визначено вичерпний перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів, до яких не віднесено частину чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств).

За частиною 5 статті 11 ОСОБА_3 №185-V, господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов'язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до приписів частини 1 статті 11-1 ОСОБА_3 №185-V, державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до статті 1 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" належать до наукових установ, а також науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності, а також державних підприємств "Міжнародний дитячий центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") та їх об'єднання зобов'язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.17 ч.2 ст.29 Бюджетного кодексу України, частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до державного бюджету належить до доходів Державного бюджету.

Кабінетом Міністрів України відповідно до статті 29 Бюджетного кодексу України та статей 5 і 11 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" Кабінет Міністрів України постановою від 23 лютого 2011 року №138 затверджено Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями (далі – Порядок № 138).

Відповідно до пункту 1 зазначеного Порядку, згідно з цим Порядком частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до статті 1 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" належать до наукових установ, науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності, а також державних підприємств "Міжнародний державний центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства, у розмірі 75 відсотків.

Пунктом 2 Порядку №138 (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин) закріплено, що частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Центральні органи виконавчої влади, які виконують функції з управління майном державних підприємств, забезпечують перерахування до 29 грудня 2014 р. частини нерозподіленого прибутку та/або додаткового капіталу до загального фонду державного бюджету за переліком згідно з додатком.

За пунктом 3 Порядку № 138, частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Відповідно до додатку 1 "Доходи державного бюджету на 2017 рік" до Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" №1801-VІІІ від 21.12.2016 року, частина чистого прибутку (доходу) державних або комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до державного бюджету, та дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств у статутних капіталах яких є державна або комунальна власність по коду класифікації доходу бюджету віднесено до коду 21010000 групи надходжень 20000000 "Неподаткові надходження".

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року № 106 "Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету", контроль за його (коду 21010000) відрахуванням покладено на Державну фіскальну службу.

Отже, частина чистого прибутку визначається за результатами фінансово-господарської діяльності, розраховується за правилами бухгалтерського обліку та формою розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та декларується і сплачується у строк та в порядку, передбачені для податку на прибуток підприємств.

Податковим зобов'язанням в розумінні ПК України, визначається, як сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. ПК України).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ).

Таким чином, частина прибутку (доходу), що сплачується до державного бюджету підприємствами, перелік та розмір яких встановлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" та Законом № 185-V, - хоча і є обов'язковим до сплати цими підприємствами, не включено до переліку загальнодержавних чи місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів), визначеного статями 9 та 10 ПК України, а тому вказаний платіж не є податковим платежем, а отже не є податковим зобов'язанням.

Функції контролюючих органів, якими є органи доходів і зборів, визначені у статті 19-1 Податкового кодексу України, зокрема, контролюючі органи: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.

За п. 20.1.34 та 20.1.35 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини; звертатися до суду щодо стягнення з дебіторів платника податків, який має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючий орган, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків.

Надаючи оцінку вищевикладеному, суд зазначає, що оскільки частина прибутку (доходу) не є податком чи збором, відповідальність за його несплату Податковим кодексом України не передбачена. У разі несплати таких платежів не виникає податкова застава на майно, закріплене за підприємством, а щодо їх сум не можуть здійснюватися заходи примусового стягнення боргу, передбачені Податковим кодексом України, та не виникає підстав для притягнення до відповідальності у відповідності до ст. 126 ПК України.

Таким чином, суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Стосовно позовних вимог про стягнення заборгованості з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 46.1 ст. 46 Податкового Кодексу України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Як визначено п. п. 49.1. та 49.2 ст. 49 Податкового Кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником.

Відповідно до п.п. 59.1 та 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

У зв'язку з непогашенням відповідачем суми податкового зобов'язання протягом встановленого строку, позивачем винесено податкову вимогу.

Згідно з пунктом 20.1.34 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до матеріалів справи, відповідачем до контролюючого органу подавались декларації з ПДВ № НОМЕР_1 від 19.04.2017 року; № НОМЕР_2 від 18.05.2017 року; НОМЕР_3 від 19.06.2017 року; № НОМЕР_4 від 17.07.2017 року; № НОМЕР_5 від 17.08.2017 року; № НОМЕР_6 від 14.09.20176 року; № НОМЕР_7 від 01.10.2017 року, в який відповідачем самостійно було визначено суму податку на додану вартість. Отже, зазначені суму грошового зобов'язання вважаються узгодженими.

Як вбачається з облікової картки платника податку та копій платіжних доручень, відповідачем здійснювалось погашення зобов’язань за податковими деклараціями № НОМЕР_1 від 19.04.2017 року; № НОМЕР_2 від 18.05.2017 року; НОМЕР_3 від 19.06.2017 року; № НОМЕР_4 від 17.07.2017 року; № НОМЕР_5 від 17.08.2017 року; № НОМЕР_6 від 14.09.20176 року; № НОМЕР_7 від 01.10.2017 року.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) становить 395477,49 грн. у т.ч.: 55533,49 грн. – Податкова декларація з податку на додану вартість № НОМЕР_1 від 19.04.2017 року терміном сплати 30.04.2017 року (декларація на суму 137919,00 грн., але сума була зменшена сплатою, тому сума боргу до стягнення становить 55533, 49 грн.); 81335,00 грн. – податкова декларація з податку на додану вартість № НОМЕР_2 від 18.05.2017 року терміном сплати 30.05.2017 року; 79480,00 грн. – податкова декларація з податку на додану вартість № НОМЕР_3 від 19.06.2017 року терміном сплати 30.062017 року; 33504,00 грн. – податкова декларація з податку на додану вартість № НОМЕР_4 від 17.07.2017 року терміном сплати 30.07.2017 року; 32044,00 грн. – податкова декларація з податку на додану вартість № 916 5099115 від 17.08.2017 року терміном сплати 30.08.2017 року; 107902,00 грн. – податкова декларація з податку на додану вартість № НОМЕР_6 від 14.09.2017 року терміном сплати 30.09.2017 року; 5679,00 грн. – податкова декларація з податку на додану вартість № НОМЕР_7 від 17.10.2017 року терміном сплати 30.10.2017 року.

Відповідно до облікової картки платника податку, за відповідачем за попередні періоди рахувалась несплачена заборгованість з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (а.с.1-70 т.2).

Матеріали справи свідчать, що ГУ ДФС у Донецькій області, сплачені відповідачем суми податкових зобов'язань, зараховувались позивачем з черговістю виникнення податкового боргу відповідно до п. 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, тобто, у погашення заборгованості за попередні періоди, про, що відповідач не був обізнаний.

За вимогами п. 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм матеріального права, у разі наявності у платника податків безперервного податкового боргу та не погашення такого протягом встановленого законом чи судовим рішенням строку, податковий орган зобов'язаний зараховувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати. Визначальним при застосуванні приписів цієї статті є наявність податкового боргу.

Суд зазначає, що зміст графи «призначення платежу» у платіжних дорученнях за будь-яких умов не має значення, що прямо передбачено п. 87.9 ст. 87 ПК України.

Тобто, сплачені позивачем суми були зараховані податковим органом в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від наміру сплати, визначеного позивачем у платіжному доручені.

Отже, дії позивача відповідають вимогам законодавства.

Колегія суддів не приймає посилання суду першої інстанції на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року по справі № 805/2946/15-а, як відсутність у ДП “ДОНОРГРЕС” будь – якого податкового боргу у 2015 році, оскільки з вказаної ухвали вбачається, що у відповідача відсутня заборгованість у розмірі 293226,29 грн. зі сплати ПДВ за самостійно узгодженими зобов’язаннями за деклараціями за червень, липень, серпень 2015 року, з якої 288181,36 грн. – ПДВ та 5055,93 грн. пеня, а не взагалі відсутність податкового боргу. Тобто, вказаним рішення було встановлено відсутність податкового боргу саме за декларацією за червень, липень, серпень 2015 року.

Суд вважає помилковими твердження суду першої інстанції щодо незаконності дії посадових осіб контролюючого органу, пов’язаних з вищезазначеним перерозподілом коштів відповідача, з урахуванням сертифікату Донецької торгово – промислової палати про підтвердження факту існування форс-мажорних обставин у діяльності ДП «ДОНОГРЕС», оскільки сертифікат не звільняє відповідача від виконання обов’язків зі сплати податку та не позбавляє позивача обов’язку перерозподілу коштів в порядку ст. 87.9 ст. 87 ПК України.

Також, суд не приймає посилання представника відповідача в судовому засіданні, що підприємство у зв’язку з проведенням АТО та на підставі сертифікату звільнено від виконання обов'язків своєчасно та в повному обсязі сплачувати податок, оскільки законодавство не звільняє відповідача від сплати податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Таким чином, враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем узгоджені податкові зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 395477,49 грн. у добровільному порядку сплачені не були, суд дійшов до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в цій частині.

Стосовно позовних вимог про стягнення пені в розмірі 26196,29 грн. нарахованій відповідно до ст.129 ПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 129.1 ст.129 ПК України передбачено, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

За пунктом 129.4 ст.129 ПК України, на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Відповідно до п. 14.1.162 ст. 14 ПК України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято ОСОБА_3 України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII (далі – ОСОБА_3 № 1669-VII), який набув чинності 15 жовтня 2014 року.

ОСОБА_3 визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до матеріалів справи зареєстроване місцезнаходження позивача з березня 2017 року є м. Слов’янськ, яке відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р та від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, відноситься до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з яким до зазначених населених пунктів належало місто Слов’янськ.

Стаття 10 Закону № 1669-VII визначено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Термін "відповідальність" необхідно розуміти як встановлені законом та іншими нормативно-правовими актами санкції. Санкція - це заходи відповідальності, що застосовуються державою за порушення передбачених нормою права зобов'язань і вимог, а також з метою захисту інтересів суспільства і держави, прав і свобод людини та організацій (тобто юридичних осіб), правопорядку.

Суд зазначає, що вищенаведеним Законом № 1669-VII не визначено перелік зобов’язань за невиконання або неналежне виконання яких особа звільняється від відповідальності. Разом з цим, ОСОБА_3 № 1669 спрямований на забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Отже, стаття 10 Закону України № 1669-VII передбачає, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажорні обставини, як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх податкових зобов’язань є наявність у такого суб’єкта господарювання Сертифікату ТПП про засвідчення форс мажорних обставин.

Таким чином Сертифікат ТПП застосовується при вирішенні питання про звільнення від нарахування штрафних санкцій та пені з 14 квітня 2014 року з боку податкових органів.

У даному випадку позивачеві нараховані суму пені за порушення сплати податкових зобов’язань.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, позивач має сертифікати Донецької торгово – промислової палати про підтвердження факту існування форс-мажорних обставин у діяльності ДП «ДОНОГРЕС» від 05.02.2015 року (а.с.64-67 т.1), яким останньому засвідчено настання обставин непереборної сили з 22.07.2014 року при здійсненні господарської діяльності та дотриманні норм законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов’язкових платежів (а.с.38-39 т.1).

Отже, наявні підстави для звільнення підприємства від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх обов’язків при сплаті податку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до викладеного, у зв’язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права та неповним з’ясуванням судом обставин справи, суд дійшлов до висновку, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року підлягає скасуванню в частині відмови стягнення з відповідача податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Керуючись статями 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 р. у справі № 805/3277/17-а – задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 р. у справі № 805/3277/17-а – скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення коштів з рахунків у банківських установах, які обслуговують Державне Донбаське підприємство з пуску, налагоджування, вдосконалення технології та експлуатації електростанцій та мереж «ДОНОГРЕС» (84121, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Батюка, 22, код ЄДРПОУ 04624513) в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)у сумі 395477 грн. 49 коп., та прийняти нову постанову в цій частині.

Стягнути кошти з рахунків у банківських установах, які обслуговують Державне Донбаське підприємство з пуску, налагоджування, вдосконалення технології та експлуатації електростанцій та мереж «ДОНОГРЕС» (84121, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Батюка, 22, код ЄДРПОУ 04624513) в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 395477 грн. 49 коп.

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 р. у справі № 805/3277/17-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено та підписано 20 березня 2018 року

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: І.Д. Компанієць

ОСОБА_4