Постанова № 72861236, 20.03.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року справа №425/3320/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 15 січня 2018 р. у справі № 425/3320/17 (головуючий І інстанції Романовський Є.О.) за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

12 грудня 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернулась до Рубіжанського міського суду Луганської області з адміністративним позовом до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - УПФУ, відповідач), в якому просила: поновити строк на оскарження неправомірних дій відповідача та прийняти позов до розгляду; визнати дії відповідача щодо припинення нарахування та невиплати позивачу пенсії з лютого 2016 року неправомірними; зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату пенсії з лютого 2016 року, нараховувати та сплачувати пенсію надалі та виплатити виниклу заборгованість з виплати з лютого 2016 року на картковий рахунок відкритий в ПАТ «Ощадбанк», допустити негайне виконання постанови суду в частині виплати пенсії у межах стягнення за один місяць, зобов'язати відповідача подати до суду звіт про виконання постанови у строк один місяць (а.с.1-2).

Ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 26 грудня 2017 року адміністративний позов залишено без руху (а.с.5-6).

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 15 січня 2018 року адміністративний позов повернуто позивачеві (а.с.12).

Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що адміністративний позов відповідав вимогам КАС України в редакції на час його подання. Апелянт зазначає, що суд в ухвалі про залишення позову без руху не наполягав на наданні саме уточненої позовної заяви, а вказав про необхідність надання уточнених даних. На виконання ухвали позивачем було подано зави про усунення недоліків, про розстрочення судового збору та про поновлення строку (а.с.16).

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

Відповідно до матеріалів справи, позивач за допомогою засобів поштового зв'язку надіслав позовну заяву на адресу суду першої інстанції 12 грудня 2017 року.

Позовна заява була зареєстрована судом першої інстанції 20 грудня 2017 року.

Ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 26 грудня 2017 року адміністративний позов залишено без руху (а.с.4-6).

Судове рішення обґрунтовано тим, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 160 161 КАС України (у редакції з 15.12.2017 року) суд зазначив, що про позивачу необхідно: 1) зазначити у позовній заяві ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача, свій реєстраційний номер облікової картки платника податків, відомі номера засобів зв'язку сторін та адресу електронної пошти, якщо такі відомі, наявність у неї або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав; 2) надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 640 грн. або окреме клопотання про звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору та документи, які підтверджують підстави для такого звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору; 3) надати до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.

10 січня 2018 року на адресу суду першої інстанції надійшла заява позивача від 01.01.2018 року про усунення недоліків позовної заяви, в якій було зазначено ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача, свій реєстраційний номер облікової картки платника податків, відомі номера засобів зв'язку сторін та адресу електронної пошти; письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. До зазначеної заяви було подано заяви про розстрочення судового збору та про поновлення строку (а.с.10).

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 15 січня 2018 року адміністративний позов повернуто позивачеві (а.с.12).

Судове рішення обґрунтовано тим, що подана позивачем заява про усунення недоліків не відповідає в повному обсязі вимогам зазначеним в ухвалі Рубіжанського міського суду Луганської області від 26.12.2017 року, а саме позивач надав заяву, а не адміністративний позов з усуненими недоліками.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.17 р. № 2147-VIII викладено у новій редакції Кодекс адміністративного судочинства України.

Зазначений закон набрав чинності 15.12.2017 року

Відповідно до пп.12 п.1 «Перехідних положень» Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє з 15.12.2017 року), встановлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Отже, позовна заява подана до набрання чинності нової редакції Кодексу провадження за якими не відкрито розглядаються за правилами нової редакції Кодексу, проте, вона не може бути залишена без руху за правилами нової редакції Кодексу, якщо вона подана з додержанням вимог попередньої редакції Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє з 15.12.2017 року), провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 168 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє з 15.12.2017 року), позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

За частиною 9 статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє з 15.12.2017 року), строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

Аналізуючи зазначені норми законодавства, колегія суддів дійшла до висновку, що подана позивачем через засоби поштового зв'язку позовна заява до набрання чинності нової редакції КАС України, не може бути залишена без руху за правилами нової редакції Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що перелік вимог до позовної заяви встановлених статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, що діяла до 15.12.2017 року, є вичерпним.

Зазначена стаття не містила вимог до позовної заяви, як необхідність зазначення у позовній заяві ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача, свій реєстраційний номер облікової картки платника податків, відомі номера засобів зв'язку сторін та адреса електронної пошти, якщо такі відомі, наявність у неї або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, необхідність подання письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Отже, застосування судом першої інстанції до вищевказаного позову вимог до позовної заяви передбачених ст. 160 КАС України в редакції, що діє з 15.12.2017 року, які не були передбачені ст. 106 КАС України у попередній редакції Кодексу, є помилковим.

Також, з матеріалі справи вбачається, що вказані недоліки були усунуті позивачем шляхом подання заяви з зазначенням необхідних даних. Колегія суддів вважає помилковим відмову суду першої інстанції у прийнятті вказаної заяви з підстав надання позивачем заяви, а не адміністративний позов з усуненими недоліками, оскільки вказаною заявою фактично усунуто зазначені недоліки уточненням позову. Зазначене свідчить, що судом першої інстанції з формальних причин було відмовлено в прийнятті заяви про усунення недоліків.

Згідно статті 8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.

У справі v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для повернення позовної заяви.

На підставі викладеного, ухвала суду щодо повернення позовної заяви підлягає скасуванню через порушення норм процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а отже підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 15 січня 2018 р. у справі № 425/3320/17 - задовольнити.

Ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 15 січня 2018 р. у справі № 425/3320/17 - скасувати.

Справу направити до Рубіжанського міського суду Луганської області для продовження розгляду.

Повне судове рішення складено та підписано 20 березня 2018 року

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню.

Колегія суддів Е.Г. Казначеєв

І.Д. Компанієць

Л.В. Ястребова