Ухвала суду № 72859022, 21.03.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/1346/18 Провадження № 22-ц/773/348/18 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П. Категорія: 48Доповідач: Грушицький А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про повернення апеляційної скарги

21 березня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Грушицького А.І., вивчивши апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 лютого 2018 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про присудження транспортного засобу,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 лютого 2018 року в даній цивільній справі.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 1 березня 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху, оскільки апеляційна скарга подана з порушенням вимог п. 8 ч. 2 ст. 356 ЦПК України та при подачі апеляційної скарги не було сплачено судовий збір.

На виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_2 подала заяву про усунення недоліків, в якій зазначила дату отримання копії оскаржуваної ухвали, а також зазначила, що звільнена від сплати судового збору на підставі п. 15 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Як передбачено п. 15 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються фізичні особи (крім суб'єктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом.

Підстав для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі вищевказаної норми немає, оскільки ОСОБА_2 не є кредитором, який звертається з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів.

Відповідно до ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 357 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п. 9 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної і касаційної скарги фізичною особою на ухвалу суду справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «Наталія Михайленко проти України» (п. 31 рішення) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб» (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A № 93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.

Також у рішенні «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1975 року Суд нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги.

Отже, у відведений судом строк та станом на 21 березня 2018 року ухвала Апеляційного суду Волинської області від 1 березня 2018 року позивачем ОСОБА_2 не виконана, що перешкоджає суду апеляційної інстанції відкрити апеляційне провадження. Тому апеляційна скарга підлягає поверненню.

Як передбачено ч. 2 ст. 357 ЦПК до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Згідно ч. ч. 3, 7 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Оскільки позивач ОСОБА_2 не виконала вимоги ухвали Апеляційного суду Волинської області від 1 березня 2018 року, тому відповідно до ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 357 ЦПК України апеляційну скаргу слід вважати неподаною і повернути особі, яка її подала.

Керуючись ст.ст. 185, 357 ЦПК України,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 лютого 2018 року в даній справі визнати неподаною і повернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя