Рішення № 72858294, 20.03.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження №2-а/522/499/18

Справа № 522/19648/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2018 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду міста Одеси Домусчі Л.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, покладення обов’язку щодо усунення порушень закону шляхом здійснення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, як колишній працівник органів військової прокуратури, звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання неправомірними його дій щодо обмеження виплати призначеної пенсії з 01 вересня2016 р. максимальним розміром у 10740 гривень, порушення та зміну встановлених законодавством строків, порядку та періоду двох перерахунків пенсії з 01 листопаду 2015 р. на 01 січня 2016 р., з 01 січня 2016 р. на 01 вересня 2016 р.; покладення обов’язків щодо перерахунку пенсії відповідно до діючих постанов Кабінету Міністрів України, по-перше, - з 01 листопаду 2015 р., по-друге, - з 01 січня 2016 р..

Посилався на те, що з серпня 2012 року відповідно до вимог пунктів «а» ст.ст. 12, 13 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.92 р. № 2262-ХІІ (далі – Закон № 2262) йому призначено та виплачується пенсія за вислугу 22-х років у розмірі 56% грошового забезпечення. Позивач є учасником бойових дій. У 2015 р. постановами Кабінету Міністрів України № 763 від 30 вересня 2015 р. «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі – Постанови №№ 763, 505), № 1013 від 09.12.2015 р. «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013) змінено структура та розміри оплати праці працівників органів прокуратури. Посилався на те, що відповідач не здійснив відповідні перерахунки призначеної пенсії згідно порядку, котрий встановлений вимогами ч. 2 ст. 51 Закону № 2262 та передбачає, що перерахунок пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Також, з 01 вересня2016 р. відповідач незаконно обмежує виплату пенсії розміром в 10740 гривень. Про вказані порушення йому стало відомо після ознайомлення із матеріалами пенсійної справи у липні 2017 року. 27 липня 2017 року з метою вирішення питань щодо усунення порушень законодавства та перерахунку призначеної пенсії він звернувся до відповідача. 09 серпня 2017 року отримав безпідставну та необґрунтовану відмову щодо задоволення вимог.

Ухвалою суду від 30.10.2017 року було витребувано з ГУПФУ в Одеській області завірену копію пенсійної справи ОСОБА_1, яка надійшла до суду 07.12.2017 року (а.с.43-74).

Також до суду 13.12.2017 року надійшли письмові заперечення ГУПФУ в Одеській області, згідно яких просили позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 01.11.2015 року по з 01.01.2016 року (замість 01.09.2016 року) просили залишити без розгляду, за інший період просили відмовити у задоволенні позову (а.с.75-76). Посилались на те, що у матеріалах пенсійної справи №1501018503 наявна довідка Генеральної прокуратури України від 30.08.2016 року №18-1174зп про розмір грошового забезпечення позивача, видана відповідно до постанови КМУ від 30.09.2015 року №763 станом на 15.12.2015 року та довідка Генеральної прокуратури України від 19.10.2016 року №18-1398зп про розмір грошового забезпечення позивача, видана відповідно до постанови КМУ від 27.07.2016 року №488 станом на 03.08.2016 року. Пунктом 6 постанови КМУ від 30.09.2015р. №763 «Про внесення змін до постанови КМУ від 31.05.2012 року №505», який набрав чинності з 15.12.2015 року до постанови КМУ від 31.05.2012 року №505 внесено зміни, зокрема, її доповнено додатком №7, яким встановлено посадові оклади працівників місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та прирівняних до них прокуратур. У зв’язку з чим позивачу з 01.01.2016 року проведено перерахунок пенсії відповідно до положень ч.2 ст.51 Закону №2262-ХІІ. Постановою КМУ від 27.07.2016 року №488 «Про внесення зміни до п.1 постанови КМУ від 09.12.2015 р. №1013», яка набрала чинності 03.08.2016 року, було здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.09.2016 р.. Перерахунок пенсії було здійснено на підставі довідок, підготовлених Генеральною прокуратурою України, у порядку та в строки, визначені чинним пенсійним законодавством, а тому вважають, що підстав для визнання протиправними дій чи бездіяльності головного управління відсутні. Посилались на те, що на час здійснення перерахунку пенсії позивача тимчасового, у період з 01 січня 2016 р. по 31 грудня 2016р., максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.. Також, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIIІ внесені зміни до ч.7 ст. 43 Закону України від 09.04.1992р. №2262 відповідно до яких, також по 31.12.2017р. максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн..

Рішенням КСУ у справі №7-рп2016 визнано таким. що не відповідають ст. 17 Конституції України положення першого речення ч.7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом від 24.12.2015 р. №911-VІІ, в якій зазначено, що тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Однак положення першого речення ч.7 ст. 43 вказаного закону в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом від 06.12.2016 року №1774-VII, на теперішній час не було визнано неконституційним. Отже, підстав для виплати позивачу пенсії у більшому розмірі немає.

15 грудня 2017 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного процесуального кодексу України Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017, № 2147-VIII, яким КАС України викладено в новій редакції.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява подана до суду 20.10.2017 року, тобто до набрання чинності новою редакцією КАС України.

Згідно п. 10 Розділу VII ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ КАС України (в редакції від 03.10.2017), справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 19.01.2018 року дана справа була прийнята до провадження судді Домусчі Л.В.. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України судом вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частковому з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач проходів військову службу в органах військової прокуратури, звільнений у запас з посади військового прокурора Донецького гарнізону.

Перебуває на пенсійному обліку з серпня 2012 року і отримує пенсію за вислугою років в розмірі 56% від грошового забезпечення на підставі пунктів «а» ст. 12, 13 Закону № 2262 (пенсійне посвідчення серії ААЄ №921207 від 26.09.2012 року).

У 2015 р. постановами Кабінету Міністрів України № 763 від 30 вересня 2015 р. «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі – Постанови №№ 763, 505), № 1013 від 09.12.2015 р. «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013) змінено структура та розміри оплати праці працівників органів прокуратури.

27 липня 2017 року позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії та посилався на те, що його пенсія мала бути перерахована з 01.11.2015 року згідно постанови КМУ №763 від 30.09.2015 року, а не з 01.01.2016 року. Також перерахунок пенсії згідно постанови КМУ №1013 від 09.12.2015 року мав бути здійснений з 01.01.2016 року, а не з – 01.09.2016 року. Посилався на незаконне обмеження максимального розміру його пенсії та просив здійснити перерахунок пенсії.

Листом від 09.08.2017р. №915/В-11 ГУПФУ в Одеській області повідомило позивачу, що оскільки розміри посадових окладів змінено з 15.12.2015 року, перерахунок пенсій згідно з вищевказаною постановою здійснено з 01.01.2016р. У такому ж порядку з 01.09.2016 року проведено перерахунок пенсій відповідно до постанови КМУ від 27.07.2016 р. №488, яка набрала чинності 03.08.2016р. та згідно з якою з цієї дати змінені посадові оклади військовослужбовцям військових прокуратур. Зазначили, що перерахунки пенсії позивача були проведені на підставі довідок, підготовлених Генеральною прокуратурою України, у порядку та в строки, визначені чинним пенсійним законодавством. Також вказано, що згідно зі ст. 2 Загальних положень Закону України від 08.07.2011 р. №3668 «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» (в редакції Закону України від 06.12.2016 р. №1774), максимальний розмір не може перевищувати 10740 грн.; та оскільки пенсія була призначені з 15.08.2012 року, а перерахована з 01.09.2016 р., то на неї поширюються положення зазначеної статі та її виплати здійснюються в розмірі 10740 грн..

У відповідності до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Пунктом 6 постанови КМУ від 30.09.2015р. №763 «Про внесення змін до постанови КМУ від 31.05.2012 року №505», який набрав чинності з 15.12.2015 року до постанови КМУ від 31.05.2012 року №505 внесено зміни, зокрема, її доповнено додатком №7, яким встановлено посадові оклади працівників місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та прирівняних до них прокуратур.

Постановою КМУ від 27.07.2016 року №488 «Про внесення зміни до п.1 постанови КМУ від 09.12.2015 р. №1013», яка набрала чинності 03.08.2016 року, змінено структура та розміри оплати праці працівників органів прокуратури.

З копії пенсії справи позивача №1501018503 встановлено, що позивачу було здійснено перерахунок його пенсії з 01.01.2016 року згідно з постановою КМУ від 30.09.2015р. №763 «Про внесення змін до постанови КМУ від 31.05.2012 року №505», яка набрала чинності з 15.12.2015 року, та якою до постанови КМУ від 31.05.2012 року №505 внесено зміни, зокрема, її доповнено додатком №7, яким встановлено посадові оклади працівників місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та прирівняних до них прокуратур.

Також, з 01.09.2016 року проведено перерахунок пенсій позивача відповідно до постанови КМУ від 27.07.2016 р. №488, яка набрала чинності 03.08.2016р., та згідно з якою з цієї дати змінені посадові оклади військовослужбовцям військових прокуратур.

Отже, з огляду на встановлені обставини, суд вбачає, що позивачу здійснено перерахунок його пенсії в порядок та строки передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, вимоги ОСОБА_1 в частині порушення та зміну встановлених законодавством строків, порядку та періоду двох перерахунків пенсії з 01 листопаду 2015 р. на 01 січня 2016 р., з 01 січня 2016 р. на 01 вересня 2016 р.; покладення обов’язків щодо перерахунку пенсії відповідно до діючих постанов Кабінету Міністрів України, по-перше, - з 01 листопаду 2015 р., по-друге, - з 01 січня 2016 р. суд вважає безпідставними та відмовляє у їх задоволенні.

У частині вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій відповідача щодо обмеження виплати призначеної пенсії з 01 вересня2016 р. максимальним розміром у 10740 гривень суд враховує наступне. Посилаючись на норми ст.22 та ст.58 Конституції України, позивач вважає, що новий закон звужує зміст та обсяг його прав, які існували на час призначення пенсії та які гарантувалися законодавством, діючим на той час.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 Закону України від 08.07.2011 року №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011 року (в редакції на час призначення позивачу пенсії) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України "Про державну службу", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

У подальшому вказану норму права змінено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року №911-VIII (набрав чинності 01.01.2016р.) та доповнено реченням наступного змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Податкового кодексу України, Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", Про прокуратуру", Про статус народного депутата України", Про Національний банк України", Про Кабінет Міністрів України", Про дипломатичну службу", Про службу в органах місцевого самоврядування", Про судову експертизу", Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Про наукову і науково-технічну діяльність", Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ;Про пенсійне забезпечення", Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати 10740 гривень».

Відповідно до ч. 3 ст. 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

З 01 січня 2008 року стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до Закону України № 107-VI від 28.12.2007 року (п. 29 розділ ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України») була доповнена новою частиною, якою було встановлено, що максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»

Ці зміни були визнані неконституційними рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.

Також рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 визнані неконституційними положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», із змінами, а саме, окрім іншого:

- частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Суд приймає до уваги застосуванням до спірних правовідносин висновків, викладених в рішеннях Конституційного Суду України від 06.07.99 р. № 8-рп/99, 27.02.2003 р. № 4-рп/2003, від 11.10.2005 р. № 8-рп/2005, від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, від 03.06.2013 р. № 3-рп/2013, від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016, в яких КСУ неодноразово зазначав про неконституційність норм законів, якими обмежені граничними розмірами пенсійні виплати.

Між тим, положення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 20.12.2016р.

У зв'язку з цим, за період з 01.01.2016 року по 19.12.2016 року відповідач як орган, якому делеговано повноваження щодо перерахунку і виплати пенсій, діяв у відповідності з вимогами статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII щодо встановлених обмежень з максимального розміру пенсії позивачу (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була визнана неконституційною).

У подальшому, Законом України «Про винесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016р. №1774-VІІІ внесені зміни до ч. 7 ст. 43 Закону України від 09.04.1992 р. №2262, відповідно до яких максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, по 31.12.2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Дані законодавчі положення є чинним на час розгляду спору та не були визнанні неконституційними.

Суд зазначає, що питання недопущення звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод неодноразово було предметом конституційного розгляду. Зокрема, у абзаці шостому пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 14 червня 2007 року № 3-рп/2007 зазначається: «Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики».

Разом з тим, суд вважає за необхідним дослідити питання наявності/відсутності звуження прав позивача в межах розгляду даної справи, а саме: чи відбулося для позивача внаслідок внесення змін до Закону №3668-VI зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Відповідна правова позиція висловлена ВСУ у постанові від 27 лютого 2018 року по справі №405/3700/17 (2-а/405/140/17).

Надаючи правову оцінку такому питанню, суд виходить з наступного.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», діючою з 01.01.2016 року, було визначено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з 1 січня 2016 року - 1074 гривні, з 1 травня - 1130 гривень, з 1 грудня - 1247 гривень.

Відповідно, максимально можливий розмір пенсії, який позивач міг б отримувати, виходячи з норм Закону №3668-VI в редакції до внесення змін Законом №911-VIII, у кількісному розмірі складав також 10740грн. (з 1 січня 2016 року по 30 квітня 2016 року).

З 01.01.2016 року, виходячи з норм Закону №911-VIII, максимальний розмір пенсії, призначеної за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати 10740грн..

При цьому, згідно довідок про перерахунок пенсії позивача від 01.03.2017 року, від 01.05.2017 року, 01.09.2016 року, 01.12.2016 року, наявних у матеріалах справи, суд вбачає, що розмір пенсії позивача був обмежений та виплата була проведена згідно положень Закону України від 08.07.2011 року №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".

Виходячи з вищенаведеного суд вважає, що Закон №911 звузив зміст та обсяг існуючих прав позивача або погіршив його становище, яке існувало до 31 грудня 2015 року.

З позовних вимог вбачається, що позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження максимального розміру його пенсії з 01.01.2016 року.

Розглядаючи категорію справ щодо нарахування та виплати соціальних виплат, слід звернутися, на думку суду, до практики Європейського суду з прав людини (далі Суд), як до джерела права.

Європейський суд з прав людини у рішенні "Великода проти України" від 3 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Так, у справі «Макион проти Литви» (скарга №75916/13) Суд зазначив, що нове законодавство, яке зменшило соціальні доплати, зокрема за вислугу років, в період економічної кризи не є дискримінаційним, оскільки така соціальна виплата залежить від фінансових ресурсів держави. Суд був задоволений тим, що тимчасове обмеження доплати за вислугу років переслідувало законну мету в інтересах суспільства. У цій справі, Суд також зазначив, що зменшення виплат не поставило заявника в стан, коли йому не вистачало засобів для існування. Зрештою, як зауважив Суд, зменшення доплат за вислугу років було частиною більш широкої програми жорсткої економії, що впливала на інші виплати і заробітні платні державних службовців.

Узагальнюючи викладене, можливо зробити висновок, що обмеження розміру пенсії позивачу є тимчасовим та вимушеним, позаяк обґрунтовується фінансовим станом Держави, а тому не може вважатися втручанням Держави в мирне володіння майном.

Отже, з урахуванням викладених обставин та рішення КСУ від 20.12.2016 року, суд вважає за можливе задовольнити вимоги ОСОБА_1 лише частково та визнати протиправними дії ГУПФУ в Одеській області щодо обмеження призначеної ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром у 10740 грн. та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження її граничних розмірів частково, а саме за період з 20.12.2016 року по 31.01.2016 року, а також за період з 01.01.2018 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 243-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: ІПН НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання дій протиправними, покладення обов’язку щодо усунення порушень закону шляхом здійснення певних дій - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Канатна, 83) щодо обмеження призначеної ОСОБА_1 (місце проживання: ІПН НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) пенсії максимальним розміром та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за період з 20.12.2016 по 31.12.2016 року, а також з 01.01.2018 року без обмеження її граничних розмірів.

В іншій частині позову – відмовити.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області протягом десяти днів з моменту набрання судовим рішенням законної сили подати до суду звіт про його виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, яким повне рішення суду не отримано у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Домусчі Л.В.