Рішення № 72857795, 05.03.2018, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/891/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05 березня 2018 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Манжос Н. В.,

за участю секретаря судового засідання Припас А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Укрфінанс" до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Укрфінанс» звернулось до Кілійського районного суду Одеської області 29.05.2017 з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. Обґрунтовуючи первісну позовну заяву та уточнену позовну заяву від 23.08.2017 року позивач вказує, що 15.09.2016 року між позивачем та ОСОБА_2, було укладено договір позики 2016-02-00355, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти в розмірі 3000,00 гривень, зі сплатою відсотків за користування позикою в розмірі 2% за кожен день користування грошовими коштами.

У зв’язку з порушенням зобов’язань за кредитним договором відповідач ОСОБА_2 станом на 29.05.2017 року має заборгованість в розмірі 68 518 гривень 90 копійки, яка складається з: - 3000, 00 гривень, сума основного боргу; -14 400,00 гривень, 2 % відсотки за користування грошовими коштами; - 250,00 гривень, штраф за прострочення сплати відсотків; - 48650, 40 гривень, 2 % пені за кожен день від суми заборгованості, що накопичилась за невиконання позичальником зобов'язань по поверненню позики у встановлений термін; - 2218, 50 гривень індекс інфляції за період з 15.09.2016 року по 12.05.2017 року, - всього 68 518 гривень 90 копійки заборгованості, яку представник позивача просив суд стягнути з відповідача разом з судовими витратами.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовну заяву підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи відповідно до положень ст. ст. 128-130 ЦПК України за зареєстрованим місцем проживання, повторно в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення судового засідання або проведення розгляду справи за його відсутності суду не надав.

На підставі письмової заяви представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без фіксації ходу судового засідання звукозаписувальним технічним пристроєм, що відповідає положенням ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України.

Дослідивши позовну заяву та докази по справі, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 15.09.2016 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Укрфінанс» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір позики № 2016-02-00355 на строк до 21.09.2016 року, відповідно до якого позивач надав відповідачу позику в розмірі 3000,00 гривень з нарахуванням відсотків у розмірі 2 (двох) % за кожен день користування Позичальником грошовими коштами (732 % річних).

Як зазначає позивач, позика надана строком на 7 днів з урахуванням дня отримання коштів.

Пунктом 3.1 Договору позики № 2016-02-00355 від 15.09.2016 року визначено, що позичальник зобов’язується 21.09.2016 року повернути позикодавцю суму позики та сплатити відсотки за користування позикою, що в сумі складає 3420, 00 гривень.

Позивач виконав взяті на себе зобов’язання та надав відповідачу кошти у сумі 3000, 00 гривень, що підтверджується видатковим касовим ордером від 15.09.2016 року, /а. с. 11/.

Як зазначає позивач, у зазначений в договорі строк, відповідач борг не повернув, чим порушив умови договору.

Починаючи з 22.09.2016 року позивач в письмовій формі звертався до відповідача з вимогою про повернення боргу, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, /а. с. 13/.

Згідно п. 7.1 договору, у разі невиконання Позичальником зобов’язань по погашенню позики у терміни вказані в п. 3.1 цього договору позики, Позичальник сплачує Позикодавцю пеню з розрахунку 2% за кожен день від суми заборгованості, що накопичилася.

Відповідно п. 7.2 зазначеного договору при прострочені сплати грошових зобов'язань більше ніж на три дні, позичальник має сплатити позикодавцю фіксовану єдиноразову винагороду у розмірі 250, 00 гривень.

П. 7.3 договору передбачено, що сума заборгованості, що утворилася, включає в себе основний борг, капіталізовані відсотки, нараховану пеню та фіксовану єдино разову винагороду.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 свої зобов’язання за договором позики не виконав належним чином та станом на 29.05.2017 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 68 518 гривень 90 копійки, яка складається з: - 3000, 00 гривень, сума основного боргу; -14 400,00 гривень, 2 % відсотки за користування грошовими коштами; - 250,00 гривень, штраф за прострочення сплати відсотків; - 48650, 40 гривень, 2 % пені за кожен день від суми заборгованості, що накопичилась за невиконання позичальником зобов'язань по поверненню позики у встановлений термін; - 2218, 50 гривень індекс інфляції за період з 15.09.2016 року по 12.05.2017 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно вимогам ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається зі змісту ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно вимогам ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк. У разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (пені).

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення божником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 -5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши обставини справи та беручи до уваги наведені положення законодавства, суд вважає встановленим обов’язок відповідача повернути позивачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного між ними договору, а порушене право позивача таким, що підлягає захисту згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України.

Судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача згідно ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 223, 247, 263, 264, 265, 280, 281, 282, 284, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Укрфінанс» до ОСОБА_2 про стягнення коштів задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Укрфінанс» (код ЄДРПОУ 39762554, р/р 26001562800100 в ПАТ «Укрсиббанк» м. Харків, МФО 351005) заборгованість за договором позики № 2016-02-00355 від 15.09.2016 року в розмірі 68 518 (шістдесят вісім тисяч п’ятсот вісімнадцять) гривень 90 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Укрфінанс» (код ЄДРПОУ 39762554, р/р 26001562800100 в ПАТ «Укрсиббанк» м. Харків, МФО 351005) судові витрати по справі в розмірі 1600,00 ( однієї тисячі шістисот) гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Одеської області протягом 30 днів з дня проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_3