Рішення № 72857536, 14.03.2018, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14.03.2018

Справа № 497/996/17

Провадження № 2/497/111/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2018 року Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кравцової А.В.,

секретар судового засідання - Бекметова Х.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1, його представника – адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Болград цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", - про відшкодування шкоди, завданої ДТП,

ВСТАНОВИВ:

17.05.2017 року представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів: Генерального регіонального управління приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" в межах страхового ліміту, а суму, що перевищує страховий ліміт - з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача: матеріальну шкоду в розмірі 85674,88грн., витрати на виготовлення висновку експерта - в розмірі 3000грн, упущену вигоду - в розмірі 26850грн, 30000грн. моральної шкоди та судові витрати в розмірі сплаченого позивачем судового збору - 2755,25грн., посилаючись на те, що відповідачі добровільно їх не виплачують.

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 20.10.2017 року було задоволено позов.

Ухвалою суду від 04.12.2017 року заочне рішення було скасоване, оскільки при розгляді заяви про скасування заочного рішення суду представник за довіреністю ПРАТ "УПСК" - ОСОБА_4, стверджуючи, що у зазначеній цивільній справі позивачем було невірно встановлено відповідача, звернувся до суду з заявою, в якій просить поновити строк для звернення до суду з заявою, скасувати зазначене заочне рішення суду від 20.10.2017 року, надавши витяги з державного реєстру про реєстрацію ПРАТ "УПСК" як юридичної особи, відсутність в її регіонального управління статусу юридичної особи, та посилаючись на те, що відповідачем у справі має бути саме приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія", а не його Генеральне регіональне управління, - що не є юридичною особою.

Ухвалою суду від 27.12.2017 року «про розгляд клопотання щодо продовження розгляду справи за правилами нової редакції ЦПК України та призначення підготовчого судового засідання» за клопотанням позивача та його представника, на підставі ст.51 ЦПК України було замінено неналежного відповідача - Генерального регіонального управління приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" - на належного - на приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" (ід.н.20602681, адреса: м.Київ, вул.Кирилівська,40).

Представник відповідача ОСОБА_5 "УПСК" - ОСОБА_4 - надіслав суду заяву з запереченнями, в якій просить відмовити позивачу у задоволені позовних вимог в повному обсязі, був сповіщений належним чином про дату продовження розгляду справи, але у судове засідання не з’явився.

Відповідач ОСОБА_3 також, будучи повідомленим належним чином про час та місце судового засідання, до суду не з’явився, не надав суду заперечень або пояснень щодо предмету позову.

На виконання вимог ч.9 ст.74 ЦПК України, відповідач, фактичне місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликався в суд через оголошення у пресі. Тобто, відповідач повідомлявся через засоби масової інформації шляхом розміщення оголошення в газеті «Одеські вісті» від 14.10.2017р. за №76(5002).

З опублікуванням оголошення про виклик в засобах масової інформації – відповідач вважається повідомленим належним чином про час і місце розгляду справи.

Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку 20.10.2017 року, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідачів, які не вчиняють дій щодо участі у розгляді справи.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету ОСОБА_6 Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Проте, скасовуючи заочне рішення та переглядаючи справу, суд не наділений чинним законодавством до ухвалення остаточного рішення у справі заочно повторно, таким чином справа розглядається за відсутністю відповідачів.

У судовому засіданні представник позивача та позивач підтримали позовні вимоги, просили суд задовольнити позов в повному обсязі.

Вивчивши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини:

- постановою Болградського районного суду Одеської області від 21 листопада 2016 року ОСОБА_3, 29.04.1977року народження, було закрите провадження у справі про адміністративне правопорушення, але правопорушника суд визнав винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого с.124. КУпАП (а.с.3).

Відповідно до положень п.4ст.61 ЦПК України, підставами звільнення від доказування обставин порушених прав є рішення суду, що набрало законної сили.

Згідно вищевказаної постанови суду відповідач ОСОБА_3 визнаний винним у порушенні правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність статтею 124 КУпАП. З тексту вказаної Постанови вбачається, що 19.01.2015р о 02:30 ОСОБА_3, керуючи автомобілем Тойота Камрі, д.з.ВН8579АР в м.Болград Одеської області по вул.Училищна, рухаючись в бік вул.Заводська, та виїхавши на зустрічну стосовно руху його транспортного засобу смугу руху та рухаючись нею, скоїв зіткнення з автобусом МАН д.з.ВН5817ЕІ під керуванням ОСОБА_7, від чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження; ухвалою апеляційного суду Одеської області від 08.02.2017року постанова суду першої інстанції залишена без змін (а.с.10-11, 12-13).

Власником вказаного автобусу є позивач ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії САО 678929 від 22.02.2013р. та реєстраційним талоном (а.с.8-9).

Позивач стверджує, що діями відповідача ОСОБА_3 йому було спричинено майнову та моральну шкоду. Збитками є вартість відновлення автобусу - 85674,88грн., вартість експертизи - 3000грн., упущена вигода, яка встановлюється відповідно до договору оренди цього автобусу (а.с.14-15) - який припинив приносити володільцю дохід у виді орендної плати 30грн. на день,та судові витрати у виді сплаченого позивачем судового збору.

З експертного висновку №11/17 від 16.01.2017року ПП "ОСОБА_8І." вбачається, що вартість матеріальних збитків позивача становить 85674,88грн., що складається з вартості відновлювальних робіт, визначення втрати товарної вартості, вартості матеріалів, потрібних для відновлювальних робіт, тощо (а.с.18-58).

Також позивач обґрунтував і моральну шкоду, яка була йому спричинена діями відповідача: позивач залишився без засобів до існування і змушений був шукати іншу роботу для заробітку на існування, від чого страждав він та його сім'я, витрачав свій час на відвідування поліції, страхової компанії, судових засідань, витрачав власні кошти, яких і так було обмаль, - на експертизу, поїздки, тощо - у той час, як вони були потрібні його, позивача, родині, - тому ці незручності і страждання він, позивач, вважає, може компенсувати стягнення на його користь з відповідача 30000грн. моральної шкоди.

Крім того, позивач, посилаючись на те, що йому достовірно відомо, що відповідач своєчасно звернувся до страхової компанії - відповідача 2 - Генерального регіонального управління приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" з заявою про настання страхового випадку, оскільки він, позивач, разом з відповідачем ОСОБА_3 зверталися до його представництва в м.Болград, де і була написана заява відразу після ДТП, проте відповідач 2 з надуманих формальних підстав - після ухвалення судом 21.11.2016р. постанови у справі про адміністративне правопорушення та її оскарження 08.02.2017року, згідно яких суд визнав вину ОСОБА_3 у скоєнні ДТП, відмовив йому, позивачу, у виплаті коштів в розмірі страхового ліміту з надуманих підстав.

Тому він, позивач, посилаючись на Постанову пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013р. №4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", просить суд стягнути на його користь з відповідача 2 на відшкодування шкоди, завданої вищезазначеним ДТП - в межах страхового ліміту, а суму, яка його перевищить, - стягнути з відповідача -1 - ОСОБА_3

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року №4 судам роз’яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Суду не надано відомостей того, що відповідачі відшкодували або мали намір відшкодувати у добровільному порядку шкоду, завдану позивачеві внаслідок зазначеної ДТП.

Представник відповідача-2 – приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" стверджує у письмових запереченнях на позов, що винуватець ДТП - відповідач ОСОБА_3 не звернувся до страховика своєчасно. До цього твердження суд ставиться критично, вважаючи його способом захисту, оскільки у копії заяви ОСОБА_3 про настання страхового випадку, доданої до "заперечень" чітко вказано дату 19.01.2015 року - день скоєння ДТП (а.с.95). Крім того, позивач стверджує, що відповідач ОСОБА_3 до відділення страховика - відповідача-2, що розташоване в м.Болград, - звертався у його, позивача, присутності, що свідчить про те, що відповідача-2 своєчасно було сповіщено про настання страхового випадку, відразу обома постраждалими від ДТП - ОСОБА_3 і власником автобуса - позивачем ОСОБА_1, - що обидва були на той момент застраховані в одній компанії - у ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" - у регіональному відділенні, розташованому в м.Болград. Відповідач дійсно звертався до страховика вже після отримання рішення суду, але удруге - з заявою про відшкодування шкоди, оскільки судові розгляди стосовно водіїв ОСОБА_9 та ОСОБА_7 (водія автобусу, що належить позивачу), тривали довго, ОСОБА_7 було виправдано, а вина ОСОБА_9 доведена лише 08.02.2017року - після постановлення рішення апеляційним судом. Як пояснив суду позивач, страхова компанія за заявою про страховий випадок відмовлялася виплачувати відшкодування шкоди після ДТП, вимагаючи постанову суду у справі по КУпАП.

Аналіз досліджених у судовому засіданні доказів переконують суд, що позивачем доведено факт порушення відповідачем його права, внаслідок чого позивачу було заподіяно майнову шкоду(збитки), тому його позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1600грн. та 1155,25грн. та оплачено при цьому банківські послуги в розмірі 16.00грн., і 11.55грн., а також послуги експерта в розмірі 3000грн., з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню ці судові витрати – розмір яких, загалом, становить 5782,25грн.

Таким чином, на користь позивача з відповідачів підлягає стягненню 85674 (вісімдесят п'ять тисяч шістсот сімдесят чотири) гривні 88 коп. матеріальної шкоди, 26850 (двадцять шість тисяч вісімсот п'ятдесят) гривень упущеної вигоди, 30000 (тридцять тисяч) гривень моральної шкоди та 5782 (п’ять тисяч сімсот вісімдесят дві) гривні 80коп. судових витрат, з яких: за виготовлення висновку експерта - 3000 (три тисячі) гривень і 2782 (дві тисячі сімсот вісімдесят дві) гривні 80коп. сплаченого позивачем в якості судового збору.

- що усього, загалом, становить і підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_9 148307,68-50000грн.= 98307грн. 68коп.

Керуючись ст.ст.62,124 Конституції України, 2-14, 76-81, 83, 89, 258-259, 263-265, 268, 273,352,354-356 ЦПК України, ст.ст.3,13,21,33 ЗУ №1961-VІ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", Постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року №4, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", - про відшкодування шкоди, завданої ДТП, - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 наступні суми:

- з відповідача «Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» (скорочено ПРАТ "УПСК", код ЄДРПОУ 20602681, 04080, м.Київ, вулиця Кирилівська, буд.40), шкоду, завдану ДТП (згідно матеріалів в межах страхового ліміту – 50000 (п’ятдесят тисяч) гривень;

– з відповідача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, – суму, що перевищує страховий ліміт – 98307 (дев’яносто вісім тисяч триста сім) гривень 68 коп., що складається з наступного:

- 85674 (вісімдесят п'ять тисяч шістсот сімдесят чотири) гривні 88 коп. матеріальної шкоди, завданої ДТП,

- 26850 (двадцять шість тисяч вісімсот п'ятдесят) гривень упущеної вигоди,

- 30000 (тридцять тисяч) гривень моральної шкоди,

- та 5782 (п’ять тисяч сімсот вісімдесят дві) гривні 80коп. судових витрат, з яких: за виготовлення висновку експерта - 3000 (три тисячі) гривень і 2782 (дві тисячі сімсот вісімдесят дві) гривні 80коп. сплачених позивачем в якості судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області у письмовій формі з дотриманням вимог ст.356 ЦПК України, - протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин.

Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: bg.od.court.gov.ua.

Відповідно до п.п.15.5п.15ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення буде виготовлений 24 березня 2018 року.

Суддя А.В.Кравцова