Рішення № 72856875, 20.03.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/894/18

РІШЕННЯ

іменем України

20 березня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, в якій просить суд:

1. визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому щодо непроведення позивачу перерахунку пенсії по втраті годувальника, призначеної за ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723 - ХІІ "Про державну службу".

2. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому перерахувати позивачу пенсію по втраті годувальника в розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, зазначеної в довідці від 09.02.2018 року №62.

Позивач підставою позову зазначає порушення відповідачем вимог ст. ст. 37, 37-1 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року N 3724-XII.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року було відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи провести у порядку спрощеного провадження.

16 березня 2018 року від представника Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відсутні правові норми, які б передбачали перерахунок пенсій, призначених відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3724-ХІІ, а тому в діях відповідача не вбачається будь-якої неправомірності.

Крім того, представник відповідача у відзиві просив суд розгляд справи провести в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін у зв'язку зі складністю справи, а також з метою з'ясування всіх обставин справи. Разом з тим, жодних обгрунтувань у чому полягає складність справи та які обставини можуть бути встановлені судом у судовому засіданні відповідачем не наведено.

Згідно з частинами 5, 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Враховуючи необгрунтованість клопотання відповідача, а також те, що частиною 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, серед іншого, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

Судом справу було розглянуто у порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Дослідивши надані сторонами письмові докази, встановивши обставини справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому як пенсіонер та з 27 вересня 2012 року отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про державну службу" №3724-ХІІ від 16 грудня 1993 року.

12 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому із заявою про перерахунок пенсії по окладах з 1 грудня 2016 року. До заяви позивачем додано довідку про розмір грошової винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 9 лютого 2018 року №62, видану Апеляційним судом Хмельницької області.

Листом №101/л-12 від 14 лютого 2018 року Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому відмовило ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з посиланням на те, що Закон України "Про державну службу" №3724-ХІІ від 16 грудня 1993 року втратив чинність на підставі Закону України "Про державну службу" №889-VІІІ від 12 грудня 2015 року. Норми щодо перерахунку раніше призначених пенсій державних службовців відсутні.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог, суд бере до уваги такі правові норми, які регламентували з дати призначення пенсії позивачу та регламентують на теперішній час питання пенсійного забезпечення осіб, які втратили годувальника.

Умови пенсійного забезпечення осіб, які втратили годувальника, що мав право на пенсію як державний службовець, до 01 травня 2016 року визначалися Законом України "Про державну службу" №3724-ХІІ від 16 грудня 1993 року. Зокрема, статтею 37 цього Закону, за якою позивачу у цій справі призначено пенсію, визначено, що у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

Частина перша статті 37-1 зазначеного Закону у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Проте, 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", яким, зокрема, статтю 37-1 Закону України "Про державну службу" №3724-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям після 01 січня 2015 року делегував Уряду.

Правове регулювання Урядом зазначеного питання у період з 01 січня по 01 грудня 2015 року знайшло своє відображення у пунктах 4, 5 Постанови Кабінету Міністрів України №865, за змістом яких підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця було передумовою для перерахунку пенсії.

Так, за правилами пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №865 у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу" №3724-ХІІ, визначається в такому порядку:

1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;

2) іншим пенсіонерам на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням ПФУ за погодженням з Мінсоцполітики (пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України №865).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 01 грудня 2015 року, пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №865 виключено, а пункт 5 викладено в такій редакції: "форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики".

Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, постанова Кабінету Міністрів України №1013 не містить.

Отже, з 01 грудня 2015 року по 01 травня 2016 року чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону України "Про державну службу" №3724-ХІІ. При цьому, чинна у зазначений період редакція статті 37-1 Закону №3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.

У зв'язку з набуттям з 01 травня 2016 року чинності Законом України "Про державну службу" №889-VІІІ, положення Закону України "Про державну службу" №3724-ХІІ втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII).

Натомість, у статті 90 Закону України "Про державну службу" №889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначення чи перерахунок пенсій по втраті годувальника Законом України "Про державну службу" №889-VIII не передбачено.

Ураховуючи наведені вище положення джерел права, суд дійшов висновку, що з 01 грудня 2015 року, початку застосування постанови Кабінету Міністрів України №1013, якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №865 виключено, а її пункт 5 викладено в іншій редакції, та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом "Про державну службу" №889-VIII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за статтею 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.

Оскільки законодавством, чинним на час звернення ОСОБА_1 за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.

Щодо посилань позивача на недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, що гарантується Конституцією України, суд зазначає таке.

Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII, яким, зокрема, статтю 37-1 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, стаття 90 Закону України "Про державну службу" №889-VIII, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Верховний Суд України у постановах від 07.11.2017р. у справі № 21-953а17, а також Верховний Суд у постанові від 23.01.2018 року у справі №359/5905/16-а вже висловлювали правову позицію стосовно відсутності правових підстав перерахунку з 01.12.2015 року пенсій, призначених відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши досліджені під час судового розгляду справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 - відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 29010) до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому (код 01526313, вул. Володимирська, 49, м.Хмельницький, Хмельницька область, 29000) - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його підписання.

Головуючий суддя О.О. Михайлов