Постанова № 72856807, 15.03.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Провадження №22-ц/772/324/2018

Категорія: 27

Головуючий у суді 1-ї інстанції Луценко Л. В.

Доповідач :Марчук В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 рокуСправа № 127/24388/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

головуючої судді: Марчук B.C.

суддів: Денишенко Т.О., Сопруна В.В.

за участю секретаря: Торбасюк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №127/24388/17 за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору - Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», про зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області, ухвалене 13 грудня 2017 року о 14 год. 54 хв. під головуванням судді Луценко Л.В. в залі судових засідань Вінницького міського суду Вінницької області, -

В с т а н о в и в:

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся у Вінницький міський суд Вінницької області з даним позовом. Позовні вимоги мотивовані тим, що 13.11.2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено договір №980-051-000001241 банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)», за яким третя особа по ініціативі позивача відкриває на його ім'я поточний рахунок НОМЕР_1 в гривні для зберігання грошей клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього договору та розпоряджень клієнта, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку. Договір підписаний сторонами і скріплений печаткою банку.

В той же день - 13.11.2015 року між позивачем і тим же ПАТ «Банк Михайлівський» був укладений договір №980-051-000148859, за умовами якого позивач передає Банку у власність грошові кошти в розмірі 50 000 грн. на строк 182 дні, а Банк зобов'язується повернути кошти позивачеві та виплати проценти в порядку та на умовах, встановлених цим договором. Згідно з п.1.2 вказаного договору, день закінчення строку користування коштами - 13.05.2016 року.

На виконання умов договору №980-051-000148859 від 13.11.2015 року позивач вніс на вказаний вище поточний рахунок НОМЕР_1, відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський», кошти у сумі 50 000 грн., що підтверджується квитанцією №2288837 від 13.11.2015 року.

По закінченню строку дії договору №980-051-000148859 від 13.11.2015 року, тобто 13.05.2016 року, кошти в розмірі 50 000 грн. залишились на вказаному рахунку.

Далі, 16.05.2016 року позивач уклав з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» Договір №980-051-000239370, тип договору: «Суперкапітал» (Новий) (з виплатою процентів в кінці строку), відповідно до умов якого, позивачем з його поточного рахунку НОМЕР_1 в ПАТ «Банк Михайлівський» було перераховано на поточний рахунок ТОВ «ІРЦ» НОМЕР_2 в АТ «УкрСиббанк» 50 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2952884 від 16.05.2016 року.

Умовами Договору «Суперкапітал» від 16.05.2016 року, а саме, його підпункту 2 п.1.1 визначено, що строк користування коштами - не більше 183 дні.

Згідно п.1.2 підпункту 7 вказаного договору, ТОВ «ІРЦ» повертає грошові кошти та відсотки позивачу на його рахунок у ПАТ «Банк Михайлівський» НОМЕР_1, код банку 380935.

19.05.2016 року ТОВ «ІРЦ» достроково повернуло позивачеві його власні кошти в розмірі 50 076,49 грн., на рахунку, що відкритий на ім'я позивача в ПАТ «Банк Михайлівський», де вони зберігаються з 19.05.2016 року, що підтверджується довідкою про стан рахунку НОМЕР_1 від 21.03.2017 року №ЗГ1(К)/18046.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 23.05.2016 року №14/БТ «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 23.05.2016 року було прийняте рішення №812 про запровадження з 23.05.2016 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський».

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12.07.2016 року №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 12.07.2016 року №1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13.07.2016 року до 12.07.2018 року, а з 15.07.2016 року почались виплати гарантованої суми вкладникам.

На всі звернення позивача до відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про виплату гарантованої суми, він отримав відмови.

В листі ПАТ «Банк Михайлівський» за підписом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_3 від 10.07.2017 року №3Г/21722, зазначено, зокрема, що відсутні правові підстави для включення інформації про позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Вищевикладені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, в якому він просив зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_2 до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як вкладника, що має право на відшкодування коштів в сумі 50 076,49 грн. з процентами від вкладу, відповідно до договору №980-051-000001241 банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту» від 13.11.2015 року та провести виплату належних коштів.

При цьому позивач керувався нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Законом України «Про банки і банківську діяльність»; ст.ст. 526, 530, 1049,1046 ЦК України, ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13.12.2017 року в задоволенні позову відмовлено через недоведеність та необгунтованість позовних вимог.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку, як незаконне і необґрунтоване таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13.12.2017 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити; вирішити питання судових витрат.

Свої вимоги апелянт мотивував тим, що суд першої інстанції дійшов до невірного висновку про те, що права позивача не порушені та про неможливість задоволення позову оскільки виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виконує одні функції, а уповноважена особа - інші.

У судовому засіданні позивач, він же апелянт, підтримав апеляційну скаргу повністю.

Інші учасники справи у судове засідання не прибули без поважних причин, будучи належно повідомленими про час та місце розгляду справи. Відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін та розглянути справу без участі представника Фонду.

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторони, яка з'явилася у судове засідання, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги та відзив на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 9 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Отже, апеляційний суд керується нормами ЦПК України у наведеній вище редакції.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ст.. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Діюча, на час ухвалення оскаржуваного рішення, ст. 213 ЦПК України теж вимагала від рішення суду законності і обгрунтованості.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з наступного.

13.11.2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено договір №980-051-000001241 банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)», за яким третя особа по ініціативі позивача відкриває на його ім'я поточний рахунок НОМЕР_1 в гривні для зберігання грошей клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього договору та розпоряджень клієнта, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку. Договір підписаний сторонами і скріплений печаткою банку.

В той же день - 13.11.2015 року між позивачем і тим же ПАТ «Банк Михайлівський» був укладений договір №980-051-000148859, за умовами якого позивач передає Банку у власність грошові кошти в розмірі 50 000 грн. на строк 182 дні, а Банк зобов'язується повернути кошти позивачеві та виплати проценти в порядку та на умовах, встановлених цим договором. Згідно із п.1.2 вказаного договору день закінчення строку користування коштами - 13.05.2016 року.

На виконання умов договору №980-051-000148859 від 13.11.2015 року позивач вніс на вказаний вище поточний рахунок НОМЕР_1, відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський» кошти у сумі 50 000 грн., що підтверджується квитанцією №2288837 від 13.11.2015 року.

По закінченню строку дії договору №980-051-000148859 від 13.11.2015 року, тобто 13.05.2016 року, кошти в розмірі 50 000 грн. залишились на вказаному рахунку.

Далі, 16.05.2016 року позивач уклав з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» Договір №980-051-000239370, тип договору: «Суперкапітал» (Новий) (з виплатою процентів в кінці строку), відповідно до умов якого позивачем з його поточного рахунку НОМЕР_1 в ПАТ «Банк Михайлівський» було перераховано на поточний рахунок ТОВ «ІРЦ» НОМЕР_2 в АТ «УкрСиббанк» 50 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2952884 від 16.05.2016 року.

Умовами Договору «Суперкапітал» від 16.05.2016 року, а саме, його підпункту 2 п.1.1 визначено, що строк користування коштами - не більше 183 дні.

Згідно п.1.2 підпункту 7 вказаного договору, ТОВ «ІРЦ» повертає грошові кошти та відсотки позивачу на його рахунок у ПАТ «Банк Михайлівський» НОМЕР_1, код банку 380935.

19.05.2016 року ТОВ «ІРЦ» достроково повернуло позивачеві його власні кошти в розмірі 50 076,49 грн., на рахунку, що відкритий на ім'я позивача в ПАТ «Банк Михайлівський», де вони зберігаються з 19.05.2016 року, що підтверджується довідкою про стан рахунку НОМЕР_1 від 21.03.2017 року №ЗГ1(К)/18046.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 23.05.2016 року №14/БТ «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 23.05.2016 року прийнято рішення №812 про запровадження з 23.05.2016 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський».

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12.07.2016 року №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 12.07.2016 року №1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно із зазначеним рішенням, розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13.07.2016 року до 12.07.2018 року, а з 15.07.2016 року почались виплати гарантованої суми вкладникам.

Ще суд взяв до уваги лист ПАТ «Банк Михайлівський» за підписом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_3 за №3Г від 10.07.2017 року, у якому ОСОБА_2 роз'яснювалося, що відсутні правові підстави для включення інформації позивача до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду (а/с 11); інший лист представника ПАТ «Банк Михайлівський» за №3Г/8491 від 27.01.2017 року, де зазначено, що ОСОБА_2 не включено до Переліку вкладників у зв'язку з тим, що переказ коштів (транзакція) здійснений ТОВ «ІРЦ» 19.05.2016 року у сумі 76,49 грн. з призначенням платежу «Оплата процентів по договору №980-051-000239370 від 16.05.2016 року» на рахунок НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 та ТОВ «ІРЦ» 19.05.2016 року у сумі 50000 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-051-000239370 від 16.05.2016 року» на рахунок НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 є нікчемним.(а/с 12).

За вказаних обставин суд застосував норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4454-VI від 23.02.2012 року; Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 року за №14; норми ст.ст. 3,4,11 ЦПК України і дійшов до висновку про те, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача включити його до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є безпідставними тому, що до повноважень виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб належить питання щодо прийняття рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку але затвердження реєстру вкладників відбувається на підставі відомостей, поданих Уповноваженою особою фонду. Оскільки ж на момент затвердження виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб реєстру вкладників, позивач не був включений до цього реєстру Уповноваженою особою фонду, а прийняття рішення про затвердження загального реєстру та внесення змін до нього, належить до виключної компетенції Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суд вважає необгрунтованими позовні вимоги до відповідача через викладене та те, що оскільки Уповноваженою особою йому - відповідачу не було надано додаткової інформації про позивача, як вкладника ПАТ «Банк Михайлівський», підстави для зобов`язання Фонду внести такі зміни до загального реєстру вкладників, відсутні, адже захисту підлягають виключно порушені права.

Суд апеляційної інстанції з зазначеними висновками суду першої інстанції не погоджується і вважає їх такими, що суперечать встановленим обставинам у справі, адже судом встановлено, що належні позивачу кошти, у розмірі 50076 грн. 49 коп. дійсно знаходяться на рахунку НОМЕР_1, який відкритий на ім`я ОСОБА_2 у ПАТ «Банк Михайлівський». Ці обставини підтверджуються, зокрема, такими доказами, як Довідка ПАТ «Банк Михайлівський» за №3Г1(К) від 21 березня 2017 року про стан рахунку НОМЕР_1 (а/с10); Повідомлення про нікчемність правочину за №3Г1/8491 від 24.01.2017 року (а/с12). Не спростовує зазначених обставин і відповідач, лише вказує у своєму письмовому запереченні проти позову, що договір, який є предметом по даній справі, було укладено та оформлено з порушенням положень чинних нормативно-правових актів у сфері фінансових відносин та, що, відповідно до приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у Фонду ще не виникло обов'язку перед Позивачем щодо відшкодування йому коштів (а/с71-76).

Оскільки на рахунку у ПАТ «Банк Михайлівський», який, на даний час, є неплатоспроможним і перебуває на стадії ліквідації, знаходяться кошти позивача і він їх не може отримати, його права на власність порушені.

А відповідно до норми ст.5 ч.1 ЦК України, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Інша річ, що порушене, невизнане або оспорюване право має бути захищене належним способом. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч.2 ст.16 ЦК України.

Крім того, суд першої інстанції, у своєму рішенні, як уже було вказано, дійшов до висновків про те, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача включити його до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є безпідставними та необгрунтованими, посилаючись на те, що до повноважень виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб належить питання щодо прийняття рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку але затвердження реєстру вкладників відбувається на підставі відомостей, поданих Уповноваженою особою фонду і на момент затвердження виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб реєстру вкладників, позивач не був включений до цього реєстру Уповноваженою особою фонду, а прийняття рішення про затвердження загального реєстру та внесення змін до нього, належить до виключної компетенції Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Такі висновки є помилковими, вони не грунтуються на діючих нормах матеріального права, зокрема, нормах Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4454-VI від 23.02.2012 року, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.4 вказаного Закону, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. У п.8 ч.2 ст. 4 Закону вказано, що на виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі, шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Частина 1 ст. 35 Закону вказує на те, що тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження, як тимчасового адміністратора або ліквідатора, уповноваженій особі Фонду. У частині 8 тієї ж ст. 35 Закону зазначено, що уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку.

Виходячи з викладених правових норм, саме Фонду гарантування вкладів фізичних осіб підпорядкована у своїй роботі по виведенню неплатоспроможного ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку уповноважена особа Фонду і Фонд має контролювати правильність цієї роботи та відповідність її діючому законодавству, тому вказані висновки суду є помилковими.

Разом з тим, як уже було зазначено, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4454-VI від 23.02.2012 року (Закону). Пункт 2 ч.1 ст.2 Закону визначає, що вклад- це кошти у готівковій чи безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Заявляючи свої позовні вимоги, позивач їх обгрунтовував наявністю Договорів:

договору №980-051-000001241 банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)», укладеного 13.11.2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Михайлівський», за яким третя - особа ПАТ «Банк Михайлівський» по ініціативі позивача відкривав на його ім'я поточний рахунок НОМЕР_1 у гривні для зберігання грошей клієнта і здійснював його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього договору та розпоряджень клієнта; Договором №980-051-000148859, укладеним в той же день - 13.11.2015 року між позивачем і тим же ПАТ «Банк Михайлівський», за умовами якого, позивач передає Банку у власність грошові кошти в розмірі 50 000 грн. на строк 182 дні, а Банк зобов'язується повернути кошти позивачеві та виплати проценти у порядку та на умовах, встановлених цим договором. Згідно з п.1.2 вказаного договору, день закінчення строку користування коштами - 13.05.2016 року. Дійсно, ці два Договори були укладені між зазначеними сторонами (а/с 6,7). Проте, у п.8.1.1 Договору №980-051-000148859 від 13.11.2015 року вказано, що, підписуючи цей Договір, Сторона-1 ( ОСОБА_2.) та ПАТ «Банк Михайлівський» домовились доповнити Договір банківського рахунку №980-051-000001241 від 13.11.2015 року, укладений між Сторона-1 та ПАТ «Банк Михайлівський», умовами наступного змісту:

Керуючись ст. 1071 ЦК України, ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Клієнт надає право Банку здійснювати договірне списання коштів з рахунку Клієнта без додаткових розпоряджень клієнта та направляти їх у строки і у сумі, що передбачені договорами ( в тому числі - позики), які підписані між Клієнтом та Банком, як повіреним ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий Центр», на поточний рахунок ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий Центр», реквізити якого доведені останнім ПАТ «Банк Михайлівський».

П.8.1.2 вказує, що Застереження щодо договірного списання, яке міститься у п.8.1 цього Договору, є договором про внесення змін до Договору банківського рахунку, укладеного між Стороною-1 та ПАТ «Банк Михайлівський» і не вимагає підписання/укладення між ними окремого документу.

У п.8.4 Договору зазначено, що сторони підтверджують, що даний Договір (крім положень п.8.1Договору) є договором позики та регулює відносини сторін, що пов'язані з наданням позики Стороною-1 Стороні -2 (ПАТ «Банк Михайлівський» -стаття 9 Реквізити та підписи сторін) у сумі, на строк та у порядку, передбаченому цим Договором, у зв'язку з чим взаємовідносини Сторін за цим Договором регулюються ст.1053 ЦК України та іншими нормативно-правовими актами, що встановлюють правила та вимоги до договорів позики.

Таким чином, Договір №980-051-000001241 банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Михайлівський» 13.11.2015 року був змінений Договором №980-051-000148859 від 13.11.2015 року, укладеним між тими ж сторонами і став Договором позики, який не підпадає під дію Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4454-VI від 23.02.2012 року, виходячи з його ст.2.

Крім того, Договір №980-051-000001241 банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)», доповнений і змінений Договором №980-051-000148859 від 13.11.2015 року, був укладений строком до 13.05.2016 року.

По закінченню дії цього Договору, позивач 16.05.2016 року уклав з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» Договір №980-051-000239370, тип договору: «Суперкапітал» (Новий) (з виплатою процентів в кінці строку), відповідно до умов якого позивачем з його поточного рахунку НОМЕР_1 в ПАТ «Банк Михайлівський» було перераховано на поточний рахунок ТОВ «ІРЦ» НОМЕР_2 в АТ «УкрСиббанк» 50 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2952884 від 16.05.2016 року ( а/с 8,9).

Умовами Договору «Суперкапітал» від 16.05.2016 року, а саме, його підпунктом 2 п.1.1 визначено, що строк користування коштами - не більше 183 дні.

Проте, 19.05.2016 року ТОВ «ІРЦ» достроково повернуло позивачеві його власні кошти в розмірі 50 076,49 грн., на рахунок, що відкритий на ім'я позивача в ПАТ «Банк Михайлівський», де вони зберігаються з 19.05.2016 року, що підтверджується довідкою про стан рахунку НОМЕР_1 (а/с10).

Таким чином, станом на 19.05.2016 року між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» уже не діяв Договір №980-051-000001241 банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)», доповнений і змінений Договором №980-051-000148859 від 13.11.2015 року, строк його дії закінчився 13.05.2016 року, про що свідчить підпункт 3 п.1.2 Договору №980-051-000148859 від 13.11.2015 року та, що визнає позивач, який є апелянтом у справі.

Більше того, Договір №980-051-000001241 банківського рахунку, як уже зазначалося, після зміни Договором №980-051-000148859 від 13.11.2015 року, став Договором позики.

З огляду на викладені обставини, між сторонами у справі відсутні правовідносини щодо банківського вкладу чи банківського рахунку, гарантом яких є відповідач у справі, відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4454-VI від 23.02.2012 року, тому відсутні підстави для задоволення позову, незважаючи на те, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, оскільки, обраний позивачем спосіб захисту, є неналежним, виходячи з встановлених обставин справи. Зазначені обставини судом першої інстанції встановлені не були та не бралися до уваги при ухваленні рішення.

Так, як рішення суду першої інстанції ухвалене за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи; за неповно з'ясованих обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, то відповідно до ст. 376 ЦПК України, його необхідно скасувати та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову але з інших підстав. Судові витрати, в силу ст.141 ч.1 ЦПК України, слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд,-

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити. Судові витрати залишити за позивачем.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, з дня складення повного тексту постанови, яким буде 21 березня 2018 року.

Судді/підписи/

Згідно з оригіналом

суддя-доповідач: В.С. Марчук