Ухвала суду № 72856424, 06.02.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

м. Черкаси

06 лютого 2018 року справа № 823/1607/17

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаращенка В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Савости С.В.,

представника позивача: ОСОБА_1 – за довіреністю,

представника відповідача: не з’явився,

представника третьої особи: ОСОБА_2 – за довіреністю,

розглянувши у підготовчому засіданні в місті Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 30.11.2015 року № 26609302 про державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, за товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія ОСОБА_5».

Представник третьої особи подав до суду клопотання про закриття провадження у справі, мотивоване тим, що підстави для звернення з позовом насправді ґрунтуються не на протиправності дій державного реєстратора як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, а наявний спір про право між позивачем та третьою особою стосовно права нового кредитора та іпотекодержателя нерухомого майна.

Також зазначив, що в даному випадку не підлягають дослідженню владні, управлінські рішення та дії відповідача, а тому даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Представник позивача заперечив проти закриття провадження у справі, наголосивши, що підставою звернення до суду з даним позовом є необхідність перевірки правомірності вчинених реєстраційних дій, з тієї точки зору, що державну реєстрацію прав повинен провести нотаріус, який посвідчив правочин. Натомість, в даному випадку приватний нотаріус ОСОБА_4 не посвідчувала правочин переходу прав від ПАТ «Сведбанк» до ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», тому має місце порушення порядку державної реєстрації прав.

На підставі наведеного, представник позивача вважає, що у даному спорі підлягають дослідженню саме владні, управлінські функції відповідача.

Відповідач у підготовче засідання не з’явилась, проте направила до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Вирішуючи питання про можливість розгляду даного спору за правилами адміністративного судочинства, суд виходить з такого.

За змістом ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Таким чином, особливістю правовідносин, що виникають, є їх публічно-правовий характер, пов’язаність із сферою реалізації публічної влади.

Проте, слід зазначити, що специфіку публічно-правового спору визначає не тільки його суб’єктний склад, а й підстави виникнення цього спору і тісно пов’язане з цим питанням межі повноважень адміністративного суду.

Отже, загальними критеріями для того, щоб визначити за спірними правовідносинами адміністративну юрисдикцію, є суб'єктний склад сторін (однією із сторін повинен бути суб’єкт владних повноважень) та предмет спору відповідно до природи спірних правовідносин (наявність публічно-правових відносин між сторонами під час виконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій на основі законодавства, тобто при реалізації цим суб’єктом своїх владних функцій та повноважень, визначених законодавством). Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин до адміністративної юрисдикції не відносяться.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (далі – Закон №1952) у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на нерухоме майно, зокрема квартири.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 6 Закону №1952 організаційну систему державної реєстрації прав становлять, зокрема державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Пункт 2 ч. 1 ст. 10 Закону №1952 відносить до державних реєстраторів нотаріусів.

Отже, нотаріуси є суб’єктами державної реєстрації прав, яким делеговано владні повноваження із вчинення реєстраційних дій щодо реєстрації нерухомого майна та його обтяжень.

У позовній заяві позивач з посиланням на ст.ст. 3, 9, 15, 16 Закону №1952-IV зазначив, що нотаріус має право здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно в тому разі, якщо це пов'язано з вчиненням ним нотаріальної дії з таким об'єктом нерухомості.

Також зазначив, що у спірних правовідносинах відповідач, реалізовуючи свої функції як державного реєстратора, не вчинив жодних нотаріальних дій, внаслідок яких виникали б речові права, що підлягають державній реєстрації. Тому приватний нотаріус ОСОБА_6 не мала повноважень на прийняття спірного рішення.

Отже, суд зазначає, що спірні правовідносини виникли з питання правомірності вчинених відповідачем реєстраційних дій, тобто спір фактично стосується оскарження рішення суб'єкта владних повноважень та не потребує окремого встановлення правомірності переходу прав кредитора до ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

З огляду на встановлені в підготовчому провадженні обставини, з урахуванням вищевказаних вимог нормативно-правових актів, суд не вбачає підстав для закриття провадження у даній справі.

Керуючись ст.ст. 19, 238, 239, 256, 295 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника третьої особи про закриття провадження у справі – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та окремому оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складене 12 лютого 2018 року.

Суддя В.В. Гаращенко