Рішення № 72856413, 19.03.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/216/18

19 березня 2018 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баб'юка П.М.

за участю:

секретаря судового засідання Косюк О.П.

представника позивача Присяжнюк М.О.,

представника відповідача Стрижак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АБ ТРАНС 2015» до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 22.11.2017, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АБ ТРАНС 2015» звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 22.11.2017.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що 22.11.2017 працівниками Управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області складено Акт №0004359 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким зафіксовано порушення позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт та зазначено, що осьове навантаження на здвоєну вісь автомобіля становить 23,27 т при нормативній 16 т, що становить перевантаження на 45,41 %.

На підставі вказаного акту відповідачем складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільним дорогами загального користування, згідно якого позивача зобов'язано сплатити плату за користування автомобільними дорогами в розмірі 941,85 євро. Позивач не погоджується із нарахуванням такої плати, оскільки загальна маса транспортного засобу не перевищувала допустимих норм, а висновки відповідача про перевищення нормативно - допустимого навантаження на здвоєну вісь є необ'єктивними, так як позивачем здійснювалось перевезення сипучого вантажу щебеню, який є рухомим під час руху автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень. В свою чергу, зважування відбувалось у русі автотранспорту, при проведенні зважування автомобіля відповідачем не забезпечено рівну поверхню, твердим покриттям (асфальтобетонне або цементобетонне) ширину не менше ніж 7,0 м., укріплений металевими кутами приямок для вагових платформ.

Крім того, відповідачем під час габаритно-вагового контролю не був представлений протокол, свідоцтво про метрологічну атестацію в ДП «Укрметртестстандарт» на предмет відповідності технічних характеристик ваг вимогам технічної документації виробника саме у режимі зважування у русі. Зі змісту актів перевірки та оскаржуваних розрахунків вбачається, що вони не містять будь-яких характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, який відсоток похибки таких ваг і чи враховувався під час зважування сипучий стан вантажу тощо.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з мотивів викладених в позовній заяві, просила позов задовольнити. Додатково вказала, що відстань (161 км.) яка врахована працівниками Укртрансбезпеки при розрахунку вартості не відповідає нормам п.31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю, відповідно до якого, плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, а не за весь маршрут згідно накладної.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти прозову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов, вказала, що Державна служба України з безпеки на транспорті та її територіальні органи наділені повноваженнями щодо реалізації політики держави з питань безпеки на автомобільному транспорті та саме такі суб'єкти мають підстави для стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування. Рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів у спірному випадку проводилася на законних підставах, за наявності наказу та направлень на перевірку. За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу, який належить позивачу, було встановлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: надання послуг з перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень Таким чином, управлінням Укртрансбезпеки у Хмельницькій області на підставі довідки № 0010047 від 22.11.2017 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акту № 0004359 від 22.11.2017 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, правомірно складено розрахунок року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, відповідно до якого позивачу нараховано плату за проїзд у розмірі 941,85 євро.

Також представник відповідача зазначила, що вимірювальна техніка, якою здійснювався габаритно-ваговий контроль, пройшла відповідну повірку, довідка про результати здійснення такого контролю містить відомості про такий технічній засіб. Дані документи знаходились у працівників та могли бути надані для ознайомлення на усний запит водія, проте, останній з таким не звертався, а самостійне пред'явлення їх при проведенні зважування не передбачено нормами законодавства.

Щодо відстані (161 км.), яка врахована працівниками Укртрансбезпеки при розрахунку вартості проїзду, вказала, що оскільки водій не здійснив приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу (часткове розвантаження) до установлених параметрів, а виявив бажання продовжувати рух, то плата за проїзд йому була нарахована за весь маршрут Старокостянтинів - Тернопіль, згідно наданої ним товарно-транспортної накладної.

Представник відповідача в обґрунтування своїх заперечень посилалась на норми Закону України «Про автомобільний транспорт», Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015, Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006, Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. N879 (далі - Порядок 879). Вважає, що оскаржуваний розрахунок складено правомірно та просила у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши докази по справі, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «АБ ТРАНС 2015» зареєстроване як юридична особа, має у власності транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ FCTROS 4141 реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3

22.11.2017 на підставі Наказу Державної служби з безпеки на транспорті «Про затвердження щотижневого графіка проведення рейдових перевірок, які здійснюються територіальними органами Державної служби з безпеки на транспорті» №1108 від 16.11.2017 та направлення на перевірку №027404 від 20.11.2017 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області, проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ FCTROS 4141 реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить позивачу. Згідно представленої водієм товарно-транспортної накладної №3808 від 22.11.2017 здійснювалось перевезення щебеню за власними потребами ТОВ «АБ ТРАНС 2015» за маршрутом Старокостянтинів - Тернопіль (161 км.).

В результаті перевірки 22.11.2017 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №024606. Акт підписаний уповноваженими особами відповідача та водієм автомобіля.

За результатами габаритно-вагового контролю автомобіля НОМЕР_2 на підставі чеку зважування №01080 від 22.11.2017 виявлено навантаження автомобіля на першу здвоєну вісь - 16,17 т, при нормативно допустимій 16 т, навантаження на другу здвоєну вісь - 23,27 т, при нормативно допустимій 16 т, повна маса транспортного засобу становила - 39,44 т, при нормативно допустимій 40 т, про що складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0010047 від 22.11.2017 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0004359 від 22.11.2017.

Посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області на підставі довідки та акту від 22.11.2017 здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №196 від 22.11.2017 та нарахована плата за проїзд в сумі 941,85 євро.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, складання довідки та розрахунку, та самим розрахунком плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування позивач звернувся до суду.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 року "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" установлено, що правонаступником майна, прав та обов'язків територіальних органів Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є Державна служба з безпеки на транспорті та утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з пунктом 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Пунктом 16 Порядку № 1567 передбачено, зокрема, що під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

У даному випадку судом встановлено, що відповідачем дотримані положення Порядку №1567, перевірка проведена на підставі наказу та направлення, за результатами перевірки складено відповідний акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом марки MERCEDES-BENZ FCTROS 4141 реєстраційний номер НОМЕР_1 за участю водія ОСОБА_3, акт містить зміст виявлених порушень, підписи посадових осіб, які провели перевірку, та водія транспортного засобу. Акт перевірки підписаний без будь-яких зауважень чи заперечень водія.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені в Законі України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 05.04.2001 , з змінами і доповненнями (далі - Закон № 2344-III).

В розумінні статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Відповідно до вимог частини першої та другої статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків (частина четверта статті 48 Закону № 2344-III).

Здійснення габаритно-вагового контролю регламентовано Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. N879 (далі - Порядок 879).

Згідно з пунктами 3, 4 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху; робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.

Пунктами 16, 18, 19 Порядку № 879 визначено, що габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль. За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення. Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Щодо відсутності такої методики, на що звертала увагу представник позивача, то суд погоджується, що на даний час методика у відповідності до пункту 19 Порядку № 879, на підставі якої проводиться процес вимірювання (зважування) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісі (осі) транспортного засобу Мінекономрозвитку не затверджена.

Разом з тим, відсутність методики, затвердженої Мінекономрозвитку, не є підставою для не внесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, у зв'язку з чим відповідні посилання позивача не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного розрахунку.

Як встановлено судом, за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ FCTROS 4141 реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить позивачу, було встановлено, що навантаження на першу здвоєну вісь - 16,17 т, при нормативно допустимій 16 т, навантаження на другу здвоєну вісь - 23,27 т, при нормативно допустимій 16 т, повна маса транспортного засобу становила - 39,44 т, при нормативно допустимій 40 т.

Щодо посилання позивача на те, що сипуча маса вантажу не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» (далі - Правила № 363) на водія та перевізника покладено ряд обов'язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу.

Згідно п. 12.1 Глави 12 Правил №363 передбачено, що при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Відповідно до п. 12.5 Глави 12 вказаних правил для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Пунктом 8.20 Глави 8 визначено, що водій зобов'язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Відповідно до п. 8.21 Глави 8 Правил №363 визначено, що виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов'язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.

Отже, позивач, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу автомобільним транспортом, зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що в результаті зважування виявлено навантаження на першу здвоєну вісь - 16,17 т, при нормативно допустимій 16 т, навантаження на другу здвоєну вісь - 23,27 т, при нормативно допустимій 16 т.

Навіть якщо припустити, що сипучий вантаж (щебінь) при перевезенні змістився на другу здвоєну вісь, на якій виявлено перевантаження, то при нормативно допустимому навантаженні 16 т на кожній із здвоєних осей, на першій здвоєній осі навантаження мало б бути значно меншим ніж 16,17 т.

Результати вимірювання вагових параметрів автомобіля підтверджуються чеком зважування № 01080 від 22.11.2018, та наведені у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 22.11.2017, складеної за формою, передбаченою в додатку № 4 Порядку № 1007/1207, посадовою особою Укртрансбезпеки, що проводила габаритно-ваговий контроль та оператором вагового комплексу.

Зважування транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ FCTROS 4141 реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснювалось за допомогою ваги автомобільної пересувної типу CHEKLODE FREEWEIGH Зав. №008234 Виробник «CENTRAL WEIGHING», Англія. Остання повірка ваг була здійснена 23.02.2017, повірка підтверджується підписом і відтиском повірочного клейма державного повірителя по експлуатації ваг, тому станом на 22.11.2017 метрологічна характеристика вимірювальної техніки відповідала вимогам нормативно-технічної документації.

Крім того, 21.11.2007 Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики видано сертифікат серії А №004666, яким встановлено міжповірочний інтервал для вимірювальної техніки Ваги пересувні автомобільні CHEKLODE FREEWEIGH - не більше 1 року, а також засвідчено, що на підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань затверджено тип засобів вимірювальної техніки «Ваги пересувні автомобільні CHEKLODE FREEWEIGH зареєстрований в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки під номером У 2570-07.

Таким чином, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, що належить позивачу здійснювався технічними засобами, що пройшли повірку, мають відповідний сертифікат та є придатними до застосування.

Як встановлено судом, під час габаритно-вагового контролю транспортного засобу, що належить позивачу, виявлено перевищення транспортним засобом нормативних габаритних (вагових) параметрів, тому відповідачем визначено суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.

Згідно з пунктом 30 Порядку № 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою

П = (Рзм + Рнв + Рг) х В,

де П - розмір плати за проїзд;

Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

В - відстань перевезення, кілометрів.

Відповідно пункту 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру:

до 10 відсотків - у подвійному розмірі;

на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі;

більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

На виконання вищезазначених норм, у зв'язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області області було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0004359 від 22.11.2017 та визначено суму плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

Суд відзначає, що оскаржуваний розрахунок виконаний відповідно до формули за наступними параметрами:

П= (Рзм + Рнв + Рг) х В х К, де

Рзм - 0;

Рнв - (0 + 1, 17 + 0=1,17 Євро/км (згідно ставок плати за проїзд перевищення осьових навантажень, зокрема, на здвоєну вісь перевищення становить 45,41 % (від 10 до 20 відсотків включно - 0,27 Євро/км; 0,15 Євро/км за кожні 5 наступних відсотків);

Рг - 0;

В - відстань перевезення 161 км;

К - більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

Отже, П = (0+1,17+0) х 161 км х 5 = 941,85 євро.

Щодо тверджень позивача про те, що відстань (161 км.), яка врахована працівниками Укртрансбезпеки при розрахунку вартості, не відповідає нормам п.31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.

Як відображено в актах складених за результатами перевірки, та не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні, відповідно до представленої водієм під час перевірки товарно-транспортної накладної №3808 від 22.11.2017, ним здійснювалось перевезення щебеню за власними потребами ТОВ «АБ ТРАНС 2015» за маршрутом Старокостянтинів - Тернопіль (161 км.).

Оскільки на пункті здійснення габаритно-вагового контролю водій не здійснив приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу (часткове розвантаження) до установлених параметрів, а виявив бажання продовжувати рух, то плата за проїзд йому була нарахована за весь маршрут Старокостянтинів - Тернопіль, згідно наданої ним товарно-транспортної накладної.

Вказана відстань (161 км.) відповідає відстані, яку перевізник мав намір проїхати відповідно до представленої товарно-транспортної накладної, так і відстані, яку фактично пройдено водієм з перевищенням нормативу вагового параметру, оскільки останній продовжив рух по маршруту.

Щодо посилання позивача на те, що транспортний засіб не затримувався уповноваженими працівниками внаслідок габаритно-вагового контролю, суд зазначає, що вказане не свідчить про відсутність порушень виявлених в результаті його проведення.

Таким чином, враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що дії уповноважених осіб відповідача щодо проведення габаритно-вагового контролю, складання актів перевірки, довідки про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та розрахунку плати за проїзд № 196 від 22.11.2017 є правомірними. Обставини які у них вказані підтверджуються належними доказами та не спростовані позивачем в ході судового розгляду.

Оскаржений розрахунок здійснений на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, а отже, є правомірним.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «АБ ТРАНС 2015» слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АБ ТРАНС 2015» (місцезнаходження: вулиця Д.Лук'яновича, 1, місто Тернопіль, 46020) до Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: проспект Перемоги, 14, місто Київ, 01135) про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №196 від 22.11.2017 відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 березня 2018 року.

Головуючий суддя Баб'юк П.М.

копія вірна

Суддя Баб'юк П.М.