Постанова № 72856106, 13.03.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2018 р. № 820/6472/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі: позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Маслоши С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Харківській області про визнання незаконним та скасування наказу в частині,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати п.3 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області, генерала поліції третього рангу ОСОБА_3, про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з займаної посади - незаконним та скасувати його.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що п. 3 наказу «Про накладення дисциплінарних стягнень на окремих працівників ГУНП в Харківській області» №1211 від 21.11.2017 року, яким його було звільнено з займаної посади, вважає незаконним та таким, що грубо порушує його права. Позивач вважає, що твердження про порушення ним службової дисципліни, що виразилося у недотримані вимог ст. 191 КПК України, не має під собою правового підґрунтя, так як зазначена стаття визначає дії уповноважених службових осіб саме після затримання на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання, що не мало місця. Позивач зазначає, що на час вручення письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4, у нього не було правових підстав щодо затримання або обмеження у пересуванні вказаного підозрюваного. Також, ОСОБА_1 посилається на те, що клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було задоволено слідчим суддею лише у 21-57 год. 06.11.2017 року, що не відповідає зазначеному у описовій частині оскаржуваного наказу. Крім того, він посилається на те, що у даному наказі не конкретизовані та не визначені, які саме положення Конституції та законів України ним були порушені, а також саме у чому полягає непрофесійність виконання його службових обов'язків. ОСОБА_1 також вважає, що він не мав ніяких правових підстав перешкоджати працівникам Батальйону конвойної служби виконувати свої обов'язки, а саме контролювати переміщення підозрюваного ОСОБА_4 в приміщенні суду, якому начальником конвою була дана можливість залишити адміністративну будівлю суду. Отже, позивач вважає, що оскаржуваний п. 3 наказу «Про накладення дисциплінарних стягнень на окремих працівників ГУНП в Харківській області» підлягає скасуванню.

У судовому засіданні позивач підтримав позовну заяву, просив її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з огляду на доводи в наданому до суду відзиву на позов. Так, відповідач зазначив, що позивач повинен був належним чином організовувати процесуальні дії відносно підозрюваного ОСОБА_4, а саме сповістити начальника Батальйону конвойної служби та конвойний наряд про те, що в приміщенні суду планується проведення процесуальних дій, та таким чином запобігти факту продовження конвоювання підозрюваного чим у подальшому попередити утручання в процесуальну діяльність слідчого. Невиконання позивачем вказаних дій, на думку відповідача, потягло за собою тяжкі наслідки, що призвело до видання спірного наказу та притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Відповідач також посилається на те, що вид дисциплінарного стягнення ним визначено правомірно з наявних матеріалів службового розслідування.

Свідок - ОСОБА_5 - старший слідчий СВ Новобаварського відділу поліції майор поліції, в судовому засіданні пояснив наступне: йому було доручено проведення досудового розслідування за матеріалами кримінального провадження по факту вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 122 КК України. У зв'язку з чим, ним було складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 та клопотання про застосування стосовно останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказані процесуальні документи були належним чином погоджені з процесуальним керівником - прокурором Новобоварського відділу Харківської місцевої прокуратури №2 Бєляєвим О.І. Свідок зазначив, що 06.11.2017 року він прибув до Київського районного суду м. Харкова, де розглядалась справа за обвинуваченням ОСОБА_4 (про що він дізнався під час знаходження у ДУ «Харківська установа виконання покарання №27» при з'ясуванні обставин вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 122 КК України) для вручення останньому зазначеного повідомлення про підозру та клопотання про застосування запобіжного заходу. Приблизно о 17:00 год. після оголошення вироку суду він зачитав ОСОБА_4 текст про підозру у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням відеофікасації, а також, роз'яснив останньому права та обов'язки. Після вказаних процесуальних дій ОСОБА_4 поскаржився на погане самопочуття, у зв'язку з чим він викликав швидку медичну допомогу. Надалі конвой відвів ОСОБА_4, за його проханням, до конвойної кімнати, з якої він не повернувся. Свідок пояснив, що він постукав у двері конвойної кімнати, але двері ніхто не відкрив, у зв'язку з чим, він прийняв рішення затримати підозрюваного, але відкривши двері конвойної кімнати, за допомогою дублікату ключа разом з працівниками суду, у кімнаті вже нікого не було. Також, свідок зазначив, що дії щодо повідомлення про підозру ОСОБА_4 ним були узгоджені з позивачем у телефонному режимі.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 19.12.2016 року проходив службу на посаді заступника начальника - начальником слідчого відділу Новобаварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, що підтверджується витягом із наказу від 19.12.2016 року №556о/с та довідкою про проходження служби (а.с. 52-53).

21.11.2017 року начальником Головного управління Національної поліції в Харківській області генералом поліції третього рангу ОСОБА_3 було видано наказ №1211 «Про накладення дисциплінарних стягнень на окремих працівників ГУНП в Харківській області», зокрема, пунктом 3, якого ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із займаної посади (а.с. 10-12).

Позивач, не погодившись з зазначеним наказом, звернувся у судовому порядку за його оскарженням.

Суд зазначає, що питання щодо притягнення працівників органів внутрішніх справ до дисциплінарної відповідальності регулюються Дисциплінарним статутом.

Положення статей 1, 2 Дисциплінарного статуту дають визначення понять «службова дисципліна» та «дисциплінарний проступок».

Службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Статтею 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту передбачений порядок накладення дисциплінарних стягнень.

Судом встановлено, що з урахуванням доповідної записки заступника начальника СУ ГУНП України в Харківській області Шарніна А.В. від 06.11.2017 року (а.с. 43), начальником ГУНП в Харківській області було видано наказ від 06.11.2017 року №1530 «Про призначення службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУНП в Харківській області» (а.с. 44).

За результатами проведеного службового розслідування було складено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУНП в Харківській області від 20.11.2017 року (а.с. 45-50) та притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності оскаржуваним наказом, з яким позивача було ознайомлено, про що свідчить його особистий підпис на цьому наказі.

Зі змісту п. 3 зазначеного наказу вбачається, що до дисциплінарної відповідальності позивача було притягнуто за порушення ним службової дисципліни, що виразилось у порушенні вимог ст. 191 КПК України, п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію».

Щодо встановлених під час проведення службового розслідування порушень, за які позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 191 КПК України затримана на підставі ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше тридцяти шести годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу.

У разі затримання на транспорті місцем затримання вважається територія району, на якій особа затримана.

У разі затримання особи на громадському транспорті, незапланована зупинка якого неможлива без зайвих труднощів, місцем затримання вважається територія району, на якій розташована найближча попутна зупинка громадського транспорту.

У разі затримання особи на авіаційному або морському транспорті під час здійснення рейсу за межі державного кордону України місцем затримання вважається порт у межах державного кордону України, в якому почався цей рейс.

Службова особа, яка на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання затримала особу, зобов'язана негайно вручити їй копію зазначеної ухвали.

Уповноважена службова особа (особа , якій законом надане право здійснювати затримання), яка затримала особу на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання або у якої під вартою тримається особа, щодо якої діє ухвала про дозвіл на затримання, негайно повідомляє про це слідчого, прокурора, зазначеного в ухвалі.

Якщо після затримання підозрюваного, обвинуваченого з'ясується, що він був затриманий на підставі ухвали про дозвіл на затримання, яка відкликана прокурором, підозрюваний, обвинувачений має бути негайно звільнений уповноваженою службовою особою, під вартою якої він тримається, якщо немає інших законних підстав для його подальшого затримання.

Службова особа здійснює затримання співробітника кадрового складу розвідувального органу України під час виконання ним своїх службових обов'язків і пов'язані з цим особистий обшук та огляд його речей тільки в присутності офіційних представників цього розвідувального органу.

Отже, положення ст. 191 КПК України стосуються лише дій уповноважених службових осіб після затримання на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання.

Положеннями ст. 276 КПК України передбачені випадки повідомлення про підозру, а саме, повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа , якій законом надано право здійснювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов'язані детально роз'яснити кожне із зазначених прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться (зареєстрований) орган досудового розслідування як юридична особа, і повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу.

Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Як вбачається з матеріалів службового розслідування (а.с. 43-88) та з наданих у судовому засіданні пояснень позивача та свідка, 06.11.2017 року у приміщенні Київського районного суду м. Харкова був оголошений вирок громадянину ОСОБА_4, який був звинувачений у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 3 ст. 296 КК України (а.с. 63-64).

Згідно з вказаним вироком суду ОСОБА_4 визнано винним у вчинені зазначених кримінальних правопорушень, проте, його було звільнено від відбування основного покарання та з-під варти в залі суду негайно на підставі ст. 4 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Приблизно о 16-00 год. до приміщення Київського районного суду м. Харкова прибули старший слідчий слідчого відділу Новобаварського відділу поліції майор поліції ОСОБА_5, начальник слідчого відділу Новобаварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області майор поліції ОСОБА_1 та працівники ВКП Новобаварського ВП для вручення ОСОБА_4 письмового повідомлення про підозру відповідно до вимог ст.ст. 276-278 КПК України та клопотання про застосування стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до вимог ст. 184 КПК України в рамках кримінального провадження від 04.11.2017 №12017220500002203 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 КК України, за заподіяння умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_8 Вказані процесуальні документи були належним чином погоджені з процесуальним керівником - прокурором Новобоварського відділу Харківської місцевої прокуратури №2 Бєляєвим О.І. Дії щодо повідомлення про підозру ОСОБА_4 були узгоджені ОСОБА_5 з позивачем у телефонному режимі, що підтверджено в судовому засіданні свідком.

Після оголошення ОСОБА_4 вироку в залі судового засідання №10 Київського районного суду м. Харкова у присутності працівників конвойної служби БКС ГУНП в Харківській області старший слідчий слідчого відділу Новобаварського відділу поліції майор поліції ОСОБА_5 намагався вручити ОСОБА_4 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 КК України, та клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою разом із матеріалами до нього. До початку проведення процесуальних дій ОСОБА_4 поскаржився на погане самопочуття, прибувшими на виклик працівниками швидкої медичної допомоги йому було здійснено медичний огляд.

Надалі о 17-27 год. старшим слідчим слідчого відділу Новобаварського відділу поліції ОСОБА_5 було повідомлено ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Зі слів свідка ОСОБА_5, текст повідомлення про підозру ним було зачитано із застосуванням відеофікасації у присутності співробітників конвойного взводу у зв'язку з відмовою ОСОБА_4 ознайомлюватися з цією підозрою, а також роз'яснено його права та обов'язки як підозрюваного у кримінальному провадженні.

Також, під час повідомлення ОСОБА_4 про підозру в залі судових засідань знаходилися його захисник, представники ОБСЄ, представники громадськості, працівники конвойної служби БКС ГУНП в Харківській області, працівники суду.

Після оголошення повідомлення про підозру, у зв'язку з поганим самопочуттям ОСОБА_4, вдруге було здійснено виклик бригади швидкої медичної допомоги для огляду ОСОБА_4 та встановлення його стану здоров'я щодо подальшого проведення процесуальних та слідчих дій.

До приїзду медичних працівників співробітники конвойного взводу відводили ОСОБА_4 до конвойної кімнати за його проханням. По прибуттю карети швидкої допомоги ОСОБА_4 привели до залу судових засідань, куди також прибули працівники УПП у м. Харкові та ще представники громадськості. В присутності вказаних осіб ОСОБА_5 роз'яснив, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру і те, що відносно нього планується обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Після огляду ОСОБА_4 лікарем швидкої медичної допомоги було зазначено, що ОСОБА_4 потребує госпіталізації до медичного закладу.

Через деякий час за проханням ОСОБА_4 працівники конвойної служби БКС ГУНП в Харківській області відвели підозрюваного до конвойної кімнати. Впродовж 10-15 хвилин ОСОБА_4 в зал судових засідань працівники конвойної служби не повернули, двері до кімнати не відчинили. У зв'язку з цим, старший слідчий слідчого відділу Новобаварського відділу поліції ОСОБА_5 постукав у двері конвойної кімнати, двері ніхто не відчинив. Скориставшись дублікатом ключа, працівник суду відкрив двері конвойного приміщення, але там нікого не було. В подальшому після огляду приміщення Київського районного суду та прилеглої до нього території ані ОСОБА_4, ані працівників конвойної служби виявлено не було. Також було виявлено відсутність службового спецтранспорту працівників конвойної служби.

Опитані під час проведення службового розслідування працівники служби БКС ГУ НП в Харківській області підтвердили, що громадянин ОСОБА_4 був відпущений ними з конвойного приміщення.

Зазначене призвело до того, що на даний час місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_4 не відомо, його оголошено у розшук, що підтверджено сторонами по справі. З наданої представником відповідача у судовому засіданні заяви про відшкодування матеріальних збитків та постанови Прокуратури Харківської області від 23.01.2018 року вбачається, що ГУ НП в Харківській області на пошуки підозрюваного ОСОБА_4 було витрачено значну суму коштів, у зв'язку з чим, відповідача було залучено як потерпілого і цивільного позивача у кримінальному провадженні №42017220000001357 від 21.11.2017 (а.с. 105-107).

Таким чином, з урахуванням вищезазначених обставин, клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 вручено не було, о 17-27 год. ОСОБА_4 було повідомлено лише про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 КК України, та те, що відносно нього планується обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З наданої позивачем до суду відповіді Жовтневого районного суду м. Харкова на його запит від 29.11.2017 року №05-05/П-149/30838/47/17 (а.с. 13) вбачається, що клопотання старшого слідчого Новобаварського відділу поліції ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 зареєстровано 06.11.2017 року о 16-50 год. за вхідним номером 28993.

Матеріали за клопотанням старшого слідчого Новобаварського відділу поліції ОСОБА_5 про дозвіл на затримання підозрюваного з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 зареєстровано 06.11.2017 року о 21-24 год. за вхідним номером 28997.

Надалі ухвалою суду від 06.11.2017 року провадження по судовим справам за вказаними клопотаннями було об'єднано та розглянуто згідно журналу судового засідання 06.11.2017 року о 21-57 год. та відповідно винесено ухвалу суду від 06.11.2017 року, якою задоволено клопотання про надання дозволу на затримання підозрюваного з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (а.с. 65-66).

Зазначеною ухвалою суду також було постановлено, що затримана на підставі ухвали суду особа не пізніше тридцяти шести годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу.

Отже, право на затримання підозрюваного на підставі ухвали суду про надання дозволу на затримання виникло 06.11.2017 року о 21-57 год.

На момент повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 КК України, а саме, о 17-27 год., судового рішення щодо надання дозволу на затримання підозрюваного не існувало.

Таким чином, на момент повідомлення ОСОБА_4 про підозру у позивача не було законних підстав здійснювати затримання підозрюваного згідно з ухвалою суду про надання дозволу на затримання, оскільки така ухвала була відсутня.

Суд зазначає, що положення ст. 191 КПК України, за порушення якої позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, стосуються лише дій уповноважених службових осіб після затримання на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання.

В оскаржуваному наказі відповідач посилається на те, що старший слідчий слідчого відділу Новобаварського відділу поліції майор поліції ОСОБА_5, начальник слідчого відділу Новобаварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області майор поліції ОСОБА_1 та працівники ВКП Новобаварського ВП прибули до приміщення Київського районного суду м. Харкова з ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.11.2017 року про дозвіл на затримання ОСОБА_4 з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вказані обставини, не відповідають дійсності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в даному випадку положення ст. 191 КПК України відповідачем застосовані необґрунтовано та безпідставно.

Щодо наявності інших правових підстав на затримання або обмеження в пересуванні ОСОБА_4, у судовому засіданні позивач та свідок ОСОБА_5 посилалися на те, що до отримання відповідного вироку Київського районного суду м. Харкова працівники конвойної служби БКС ГУНП в Харківській області в приміщенні суду здійснювали конвоювання ОСОБА_4, а тому підстав затримувати або перешкоджати пересуванню останнього не було, також не було необхідності здійснювати додаткове конвоювання ОСОБА_4

З цього приводу суд зазначає, що чинним законодавством передбачені випадки, коли уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, зокрема, положення ст. 208 КПК України передбачають такі випадки. Однак, оскаржуваним наказом позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності саме за порушення вимог ст. 191 КПК України, що стосуються лише дій уповноважених службових осіб після затримання на підставі ухвали суду про дозвіл на затримання.

З матеріалів службового розслідування вбачається, що питання про порушення позивачем вимог ст. 208 КПК України не розглядалось, та не було підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Отже, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із займаної посади за порушення ним службової дисципліни, що виразилось у порушенні вимог ст. 191 КПК України, є безпідставним та необґрунтованим, та таким що не відповідає фактичним обставинам справи.

Щодо зазначених в оскаржуваному п. 3 наказу порушень позивачем п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», суд зазначає наступне.

Пунктом 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, передбачено, що під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Отже, вищезазначені норми передбачають обов'язки поліцейських, мають загальні положення та відсилають, зокрема, до положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

У судовому засіданні відповідач посилався на порушення позивачем п. 4 розділу 1 Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.07.2017 № 575, розділ 4 Інструкції з організації діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.07.2017 № 570, п.п. 14 п. 4 розділу 5 Положення про органи досудового розслідування Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 04.07.2017 № 2166/5, відповідно до яких позивач повинен був належним чином організовувати процесуальні дії відносно підозрюваного ОСОБА_4, а саме сповістити начальника Батальйону конвойної служби та конвойний наряд про те, що в приміщенні суду планується проведення таких процесуальних дій, запобігти факту продовження конвоювання підозрюваного та таким чином утручання в процесуальну діяльність слідчого.

Проте, зі змісту оскаржуваного наказу вбачається, що відповідачем не конкретизовані та визначено саме які положення Конституції України, законів та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського позивачем були порушені, а також саме у чому полягає непрофесійність виконання позивачем службових обов'язків.

З матеріалів службового розслідування, як вже зазначалось вище, вбачається, що позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності саме за порушення пов'язані з діями уповноважених службових осіб після затримання на підставі ухвали суду про дозвіл на затримання, якої на момент повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення не було.

Таким чином, суд приходить до висновку, що п. 3 наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 21.11.2017 року наказ №1211, винесеного відносно ОСОБА_1, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1, 2 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 62303) до Головного Управління Національної поліції в Харківській області ( код ЄДРПОУ 40108599, вул. Жон Мироносиць,5 м. Харків, 61002) про визнання незаконним та скасування наказу в частині - задовольнити.

Скасувати п.3 наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 21.11.2017 року № 1211, винесеного відносно ОСОБА_1.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, як передбачено п.15 Перехідних положень КАС України; після початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи - безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 21 березня 2018 року.

Суддя Заічко О.В.