Рішення № 72853339, 15.03.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" березня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/3066/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Шевченко К.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю (приймав участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції);

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" до відповідача ОСОБА_3 частини 3012 Національної гвардії України про відшкодування шкоди в порядку регресу 11333,32грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_3 частини 3012 Національної гвардії України про відшкодування шкоди в порядку регресу 11333,32грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами договору поставки №2106-НЛ від 21.06.2016р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. 27 Закону України "Про страхування", ст.ст. 1191, 1166, 1187, 1172 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.12.2017р. було порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду на 15.01.2018р. о 11:00.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.12.2017р. було задоволено клопотання позивача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

15.12.2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений у новій редакції.

При цьому, згідно з пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2018р. було ухвалено справу №916/3066/17 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

10.01.2018р. за вх.суду№509/18 позивач звернувся до суду з клопотанням про залучення до матеріалів справи документів.

15.01.2018р. за вх.суду№723/18 відповідач надав до суду заперечення на позовну заяву в яких проти позовних вимог заперечує у повному обсязі.

30.01.2018р. за вх.суду№1972/18 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву.

08.02.2018р. за вх.суду№2840/18 позивач надав до суду відповідь на відзив відповідача.

В судовому засіданні від 15.03.2018р. відповідач надав заперечення на відповідь позивача на відзив.

В судовому засіданні від 15.03.2018р., що відбулося в режимі відеоконференції представники сторін звернулися до суду з клопотанням про надання згоди про закриття підготовчого провадження та переходу до розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.03.2018р. було ухвалено про закриття підготовчого провадження у справі №916/3066/17 та перехід до розгляду справи №916/3066/17 по суті.

В судовому засіданні від 15.03.2018р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/3066/17.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Як зазначає позивач, 08.12.2014р., автомобілем «ГАЗ» державний номер 1250 Ф4, що належить ОСОБА_3 частині 3012 Національної гвардії України під керуванням солдата строкової служби – ОСОБА_4 скоєна дорожньо-транспортна пригода у результаті якої застрахований в ПрАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" автомобіль «Шкода», державний номер НОМЕР_1 (договір страхування №250587539.14 від 26.03.2014р.), що належить ТОВ «Перша лізингова компанія», отримав механічні ушкодження. Згідно довідки про ДТП (форма №2) УДАІ ГУМВС України ДТП мало місце внаслідок порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_4 Відповідно до постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 12.01.2015р. ОСОБА_4 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00грн.

Позивач зазначає, що ДТП визнано страховою подією з настанням якої виникає обов’язок страховика виплатити страхове відшкодування. На умовах договору страхування страховик виплачує страхову вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, у зв’язку з чим було виплачено страхове відшкодування на підставі рахунок-фактури №АС-0061583 від 10.12.2014р. у розмірі 11333,32грн.

Оскільки автомобіль «ГАЗ» державний номер 1250 Ф4, що належить ОСОБА_3 частині 3012 Національної гвардії України не був забезпечений полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач після сплати страхового відшкодування звернувся до відповідача з претензією №2484 від 09.06.2015р. про сплату 11333,32грн., однак коштів станом на день подання позову до суду від відповідача не отримав.

Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що надані позивачем до позовної заяви документи не відповідають вимогам оформлення документів та порядку засвідчення копій документів.

Відповідач вказує на те, що оцінки збитку внаслідок ДТП не було проведено автотоварознавчої експертизи, згідно з якою визначається розмір завданої шкоди, тому не встановлено який саме обсяг робіт потрібно виконати та які деталі потребували заміни, замість цього було проведено огляд та складений акт огляду транспортного засобу спеціалістом відділу ТОВ «ОСОБА_5 Україна», без участі представників відповідача, що призвело до завищення розміру відшкодування. Не було надано документів, які посвідчують повноваження спеціаліста ТОВ «ОСОБА_5 Україна» на проведення експертизи та складання відповідного акту у зв’язку з чим виникають сумніви у об’єктивності оцінки збитків.

Крім того як вказує відповідач, посилання позивача на обидві норми Цивільного кодексу, а саме ст.ст.1166, 1187 можливе лише за умови, якщо винна особа у нанесенні матеріального збитку безпосередньо керувала транспортним засобом і була його володільцем на достатній правовій підставі.

У відповіді на відзив відповідача позивач на посилання відповідача про неналежне оформлення документів зазначив, що до матеріалів справи були надані оригінали доданих до позовної заяви документів. Щодо посилань відповідача на відсутність автотоварознавчої експертизи та відсутності представника відповідача при огляді, позивач вказує, що відповідачем на обґрунтування своїх доводів не наведено посилань на норму законодавства, яка б передбачала обов’язковість проведення товарознавчого дослідження чи обов’язковість присутності представників відповідача на огляді пошкодженого транспортного засобу. Також відповідачем не надано доказів завищення вартості робіт з відновлення пошкодженого транспортного засобу.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 11333,32грн.

У своїх запереченнях на відповідь на відзив позивача, відповідач посилається на ті самі обставини, що і у відзиві на позовну заяву та просить відмовити у позові у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 1 Закону України «Про Страхування» страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Страхування» в Україні здійснюються такі види обов'язкового страхування, як зокрема страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

З матеріалів справи вбачається, що 26.03.2014р. між позивачем та ТОВ «Перша Лізингова компанія» було укладено договір страхування №250587539.14 за умовами якого був застрахований транспортний засіб «Шкода», державний номер НОМЕР_1. Страховим випадком за договором є пошкодження, знищення або втрата транспортного засобу, його складових частин, деталей або обладнання внаслідок зокрема дорожньо-транспортної пригоди.

Судом встановлено, що 08.12.2014р., автомобілем «ГАЗ» державний номер 1250 Ф4, що належить ОСОБА_3 частині 3012 Національної гвардії України під керуванням солдата строкової служби – ОСОБА_4 скоєна дорожньо-транспортна пригода у результаті якої застрахований в ПрАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" автомобіль «Шкода», державний номер НОМЕР_1 отримав механічні ушкодження.

Згідно довідки про ДТП (форма №2) УДАІ ГУМВС України ДТП мало місце внаслідок порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_4

Відповідно до постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 12.01.2015р. ОСОБА_4 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00грн.

Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акту (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Судом встановлено, що 28.01.2015р. ТОВ «Перша Лізингова компанія» звернулася до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування, згідно страхового акту №124656 від 06.02.2015р. сума відшкодування становить 11333,32грн.Згідно платіжного доручення №991 від 19.02.2015р. позивач сплатив ТОВ «Перша Лізингова компанія» суму страхового відшкодування у розмірі 11333,32грн.

Статтею 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст.ст. 1172, 1187 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено, що транспортний засіб «ГАЗ» державний номер 1250 Ф4, належить ОСОБА_3 частині 3012 Національної гвардії України, під скоєння ДТП даним транспортним засобом керував солдат строкової служби ОСОБА_3 частині 3012 Національної гвардії України ОСОБА_4

Статтею 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 11333,32грн. обгрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задовленню.

Посилання відповідача щодо недостовірності наданих позивачем до позовної заяви документів судом до уваги не приймається, оскільки позивачем було надано до матеріалів справи оригінали документів, що обґрунтовують позовні вимоги.

Щодо посилань відповідача на те, що під час оцінки збитку не було проведено автотоварознавчої експертизи, те, що огляд пошкодженого транспортного засобу здійснювався без представника відповідача та одночасне посилання позивача на ст.ст. 1166 та 1187 Цивільного кодексу України слід зазначити.

Відповідно до ст.165 Господарського процесуального кодексу України відзив повинен містити заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

Однак відповідачем ані у запереченнях на позовну заяву, ані у відзиві на позовну заяву, ані у запереченнях на відповідь позивача на відзив на позов, не зазначено доказів на обґрунтування заперечень щодо позовних вимог ані норм права, які ці докази обгрунтовують.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" до відповідача ОСОБА_3 частини 3012 Національної гвардії України про відшкодування шкоди в порядку регресу 11333,32грн., обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" до відповідача ОСОБА_3 частини 3012 Національної гвардії України про відшкодування шкоди в порядку регресу 11333,32грн.– задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_3 частини 3012 Національної гвардії України (65098, м. Одеса, вул. М. Боровського, 22, код ЄДРПОУ 23314215) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" )01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33, код ЄДРПОУ 16285602) 11333/одинадцять тисяч триста тридцять три/грн. 32коп. шкоди в порядку регресу, 1600/одна тисяча шістсот/грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 21 березня 2018р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова