Рішення № 72853135, 15.03.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року ЛуцькСправа № 803/238/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання Полетило П.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Сахарчука А.А.,

розглянувши в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Ф» від 04 грудня 2017 року на суму 710 грн 26 коп. та на суму 943 грн 25 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04 грудня 2017 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Ф», якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2016 рік на суму 710 грн 26 коп. та 943 грн 25 коп. відповідно, а саме на об'єкти житлової нерухомості, що належать позивачу на праві приватної власності та знаходяться за адресою місто Луцьк, вулиця Красовського, будинок 30 та будинок 36. Під час нарахування податку на дане майно ГУ ДФС у Волинській області було застосовано ставку податку 1 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 року за 1 кв. м бази оподаткування загальної площі об'єкта.

Позивач не погоджується з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями з наступних підстав.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відноситься до місцевих податків, а тому, відповідно до приписів статті 12 Податкового кодексу України має встановлюватися рішенням відповідної міської (сільської, селищної) ради в порядку, визначеному цим Кодексом, зокрема, шляхом офіційного оприлюднення такого рішення відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Водночас рішення Луцької міської ради «Про затвердження Положення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне віз земельної ділянки в місті Луцьку» №3/9 прийняте та оприлюднене 02 лютого 2016 року. Тобто, Луцька міська рада не дотримала обмежень, передбачених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 та підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України в частині офіційного оприлюднення рішення про встановлення місцевих податків та зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, та в частині дотримання принципу стабільності.

З врахуванням викладеного, позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Ф» ГУ ДФС у Волинській області від 04 грудня 2017 року на суму 710 грн 26 коп. та на суму 943 грн 25 коп.

Ухвалою судді від 16 лютого 2018 року розгляд даної справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відзиві на позов представник відповідача його вимог не визнав, мотивуючи тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно у відповідності до вимог податкового законодавства, яким запроваджено податок на нерухоме майно, та на підставі рішення Луцької міської ради № 3/9 від 02 лютого 2016 року «Про затвердження Положення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в місті Луцьку». Просив у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, з підстав, викладених у позові. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача підтримав доводи, наведені у відзиві на позовну заяву. Просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником житлових будинків № АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 лютого 2016 року Луцькою міською радою прийнято рішення № 3/9 «Про затвердження Положення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в місті Луцьку», яким встановлено ставку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб у розмірі 1 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м бази оподаткування.

Станом на 01 січня 2016 розмір мінімальної заробітної плати становив 1 378 гривень, тобто ставка податку становить 13,78 грн (1%) за 1 кв. м бази оподаткування.

На підставі рішення Луцької міської ради, ГУ ДФС у Волинській області 07 червня 2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення №307641-13, №307642-13, якими позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2016 рік на суму 3 194 грн 99 коп. та 4 243 грн 45 коп. відповідно.

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Податкові повідомлення-рішення від 07 червня 2017 року №307641-13, №307642-13 були оскаржені позивачем до Волинського окружного адміністративного суду.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року у справі №803/1535/17 адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено повністю, визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 07 червня 2017 року №307641-13, №307642-13.

Зазначена постанова була оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у справі №803/1535/17 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 відмовлено.

02 жовтня 2017 року рішенням ДФС України №12953/4/99-99-11-02-01-14 збільшено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 943 грн 25 коп., визначене у податковому повідомленні-рішенні від 07 червня 2017 року №307642-13 та на суму 710 грн 26 коп., визначене у податковому повідомленні-рішенні від 07 червня 2017 року №307641-13 та зобов'язано ГУ ДФС у Волинській області винести окремі податкові повідомлення-рішення на збільшену суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно до норм чинного законодавства.

На виконання рішення ДФС України від 02 жовтня 2017 року №12953/4/99-99-11-02-01-14, ГУ ДФС у Волинській області 04 грудня 2017 року винесено податкові повідомлення-рішення форми «Ф», якими ОСОБА_3 визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2016 рік на суму 710 грн 26 коп. та 943 грн 25 коп. відповідно.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням ДФС України від 29 грудня 2017 року №17569/4/99-99-11-02-01-14 скаргу ОСОБА_3 на податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 04 грудня 2017 року залишено без розгляду.

На думку суду, відповідач довів правомірність оскаржуваних в даній адміністративній справі податкових повідомлень-рішень, з огляду на таке.

Згідно із пунктом 265.1 статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Таким чином, об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Пільги із сплати податку визначено пунктом 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, згідно із підпунктом 266.4.1 якого база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Згідно із підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Статтею 8 Податкового кодексу України передбачені загальнодержавні та місцеві податки і збори. Відповідно до пункту 8.3 цієї ж статті до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно із пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Луцької міської ради № 3/9 від 02 лютого 2016 «Про затвердження Положення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в місті Луцьку», встановлено ставку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб у розмірі 1 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м бази оподаткування.

Пунктом 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» № 909-VIII від 24 грудня 2015 року, встановлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Таким чином, оскільки вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України на 2016 рік не застосовуються, то не заслуговують на увагу доводи позивача про неможливість застосування на території міста у 2016 році податку на нерухоме майно і необхідність сплати ним такого податку за 2016 рік через те, що такий встановлений після 15 липня 2015 року.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що застосування контролюючим органом положень вказаного Закону та рішення органу місцевого самоврядування з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік, є обґрунтованим.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись статтями 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 (43018, АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, будинок 4) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк

Повне судове рішення складено 20 березня 2018 року.