Рішення № 72853093, 19.03.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 р. м. Вінниця Справа № 802/568/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі – ГУ Держгеокадастр у Чернігівській області, відповідач) про:

- визнання незаконною бездіяльності щодо відмови у розгляді заяви (вхідний номер реєстрації М-30945/0/5-17 від 08.12.2017 ) про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектара на території Олександрівської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області по суті та прийнятті відповідного рішення; зобов’язання повторно розглянути зазначену вище заяву відповідно до вимог законодавства.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у листопаді 2017 році він звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства на території Олександрівської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області, за наслідком розгляду якого отримав лист в якому зазначено, що розглянути питання по суті не є можливим. При цьому, відповідач послався на доручення віце - прем'єр- міністра ОСОБА_2 від 08.10.2014 р., щодо необхідності враховувати позицію органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності. На думку позивача, така бездіяльність є незаконною, оскільки нормами ЗКУ встановлено, що за наслідком клопотання про надання дозволу такий має бути або наданий або відмовлено в його наданні.

Ухвалою суду від 19.02.2018 р. відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду на 19.03.2018 р. в порядку спрощеного провадження без виклику cторін.

Представником відповідача подано відзив на позов (вх.№8287 від 02.03.2018р.), в якому просив відмовити в задоволенні позову. Зокрема, представник вказав, що розглянути по суті звернення позивача не є можливим, оскільки за доручення віце - прем'єр- міністра ОСОБА_2 від 08.10.2014 р., управління має враховувати позицію органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності. Разом з тим, Олександрівська сільська рада своєї позиції стосовно відведення позивачу земельної ділянки не надала, у зв'язку із чим позивачу направлено лист в якому вказано про неможливість розглянути по суті його звернення. За таких обставин, вважає доводи позивача не обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

05.03.2018 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просив задовольнити позов, вказуючи на необгрунтованість доводів відзиву. Зокрема, позивач вказав, що статтями 118, 122 ЗКУ встановлено, що за наслідком розгляду заяви має бути надано дозвіл на виготовлення технічної документаці або відмовлено в наданні такого. В свою чергу, відповідачем не прийнято відповідного рішення по суті за наслідком розгляду поданої заяви.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

30.11.2017 р. ОСОБА_1 звернувся із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. До заяви додав графічні матеріали на яких зазначено бажане розташування земельної ділянки та копії документів, що підтверджують участь в АТО.

За наслідком розгляду вказаного звернення, 09.01.2018 р. надано відповідь № М-30945/0-1306-18, якою позивачу повідомлено, що у зв'язку із численними зверненнями сільських голів стосовно призупинення надання земельних ділянок без їх погодження у власність громадянам, а також з метою запобігання нераціонального використання земель, відповідно до доручення віце - прем'єр- міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України ОСОБА_2 від 08.10.2014 р. №37732/0/1-14, управління враховує позицію органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності. Проте Олександрівська сільська рада ще не надала інформації щодо своєї позиції стосовно відведення позивачу земельної ділянки у власність зазначеної земельної ділянки. Відтак, не є можливим розглянути по суті звернення ОСОБА_1

Не погоджуючись з такою відповіддю позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений статтею 118 ЗК України, зокрема частиною 6 цієї норми передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до частини восьмої статті 118 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Крім того, частиною четвертою статті 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 року (далі - Положення № 15), центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно підпунктів 31, 50 пункту 4 Положення № 15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи, погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.

Пунктом 7 Положення № 15 передбачено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Оскільки спірні земельні ділянки належать до категорії земель сільськогосподарського призначення, саме до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області відноситься розгляд питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.

Із аналізу наведених норм видно, що за наслідком розгляду суб’єктом владних повноважень відповідних клопотань приймається одне із двох рішень: надається дозвіл на розроблення проекту землеустрою або мотивована відмова у його наданні.

Судом встановлено, що 30.11.2017 р. позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з відповідним клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та подав відповідні документи, передбачені нормами ЗК України.

За наслідком розгляду даного звернення, 09.01.2018р. ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області надано відповідь за вих. № М-30945/0-1306-18, у підсумку якої зазначено наступне: “ у зв'язку із численними зверненнями сільських голів стосовно призупинення надання земельних ділянок без їх погодження у власність громадянам, а також з метою запобігання нераціонального використання земель, відповідно до доручення віце - прем'єр- міністра - Міністра регіонального розвитку , будівництва та житлово - комунального господарства України ОСОБА_2 від 08.10.2014 р. №37732/0/1-14 управління враховує позицію органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності. Проте Олександрівська сільська рада ще не надала інформації щодо своєї позиції стосовно відведення позивачу земельної ділянки у власність зазначеної земельної ділянки. Враховуючи вищенаведене, Головне управління не має можливості розглянути Вашу заяву по суті та прийняти відповідне рішення”.

Суд звертає увагу, що даний лист не містить ні відмови, ні наданання дозволу, а лише зазначає про неможливість розглянути клопотання по суті, що протирічить вимогам положення статті 118 ЗК України.

Оцінюючи оскаржувану відповідь, суд також керується нормами частини другої статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, критерій “прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України” - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень:

- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;

- зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій “прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії” - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідачем, всупереч вимог статтей 118, 122 ЗК України, не прийнято по суті рішення за наслідком розгляду поданого позивачем клопотання, а тому така бездіяльність є протиправною.

Водночас надаючи оцінку вимогам позивача щодо зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1, необхідно зазначити, що згідно частини четвертої 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як вже встановлено судом та зазначалось вище, відповідачем не прийнято відповідного рішення по суті клопотанням позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою .

За таких обставин, суд вважає необхідним зобов'язати суб'єкта владних повноважень, розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 30.11.2017 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання щодо судових витрат у справі, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” позивач звільнений від сплати судового збору. Відтак позивачем при подачі позову до суду судовий збір не сплачувався

А тому, на підставі статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати незаконною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області щодо відмови у розгляді по суті заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектара, із земель Олександрівської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області та прийнятті відповідного рішення.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.11.2017 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектара, із земель Олександрівської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1).

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області (вул. Миру, 14, м. Чернігів, код 39764881).

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна