Ухвала суду № 72852796, 19.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

У Х В А Л А

19.03.2018 Справа № 910/9131/16 заяву розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Креатив" арбітражного керуючого Кізленка В.А.

до Приватного акціонерного товариства "Креатив"

за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроресурс-2006"

про визнання договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі, укладеного між ПрАТ "Креатив" та ТОВ "Агроресурс-2006" від 25.06.2015 року недійсним.

в межах справи №910/9131/16

за заявою Приватного акціонерного товариства "Креатив"

про визнання банкрутом

Суддя: Мандичев Д.В.

при секретарі судового засідання Судак С.С.

Представники сторін:

від заявника -Кізленко В.А.

від боржника -Свистунов Д.В., довіреність № керівник

від ТОВ "Агроресурс"- Терещенко Д.Л., довіреність № б/н від 02.01.18

від ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України"- Гишко О.Л., довіреність № 010-00/1792 від 27.04.17

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду м. Києва знаходиться справа №910/9131/16 за заявою Приватного акціонерного товариства "Креатив" про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.06.2016 порушено провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Креатив" (01032, м. Київ, вул. Жилянська,75 код ЄДРПОУ 31146251). Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном Приватного акціонерного товариства "Креатив" (01032, м. Київ, вул. Жилянська,75 код ЄДРПОУ 31146251). Здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Креатив" (01032, м. Київ, вул. Жилянська,75 код ЄДРПОУ 31146251) за номером 32318 від 07.06.2016р. Призначено розпорядником майна Приватного акціонерного товариства "Креатив" (01032, м. Київ, вул. Жилянська,75 код ЄДРПОУ 31146251) арбітражного керуючого Кізленка Вадима Андрійовича (свідоцтво №408 від 27.02.2013).

27.07.2016 до Господарського суду м. Києва надійшла заява розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Креатив" арбітражного керуючого Кізленка Вадима Андрійовича про договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі укладеного між ПрАВТ "Креатив" та ТОВ "Агроресурс-2006" від 25.06.2015 року недійсним.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.06.2017 в задоволенні заяви розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Креатив" арбітражного керуючого Кізленка Вадима Андрійовича про визнання договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі недійсним та визнання права власності на спірні корпоративні права відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 апеляційну скаргу розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Креатив" арбітражного керуючого Кізленка В.А. на ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.06.2017 у справі №910/9131/16 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.06.2017 -без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.12.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.06.2017 скасовано, справу № 910/9131/16 в частині розгляду заяви розпорядника майна про визнання договорів недійсними направлено на новий розгляд до господарського суду в іншому складі суду.

За наслідками проведення автоматизованого розподілу справи № 910/9131/16 у вказаній частині, визначено суддю Мандичева Д.В. для розгляду заяви розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Кізленка В.А. про визнання договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі недійсними.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.01.2018 прийнято заяву розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Креатив" арбітражного керуючого Кізленка Вадима Андрійовича про визнання договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі, укладеного між ПрАТ "Креатив" та ТОВ "Агроресурс-2006" від 25.06.2015 року недійсним, яка розглядається в межах справи №910/9131/16 до свого провадження. Вирішено здійснювати розгляд заяви розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Креатив" арбітражного керуючого Кізленка Вадима Андрійовича про визнання договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі, укладеного між ПрАТ "Креатив" та ТОВ "Агроресурс-2006" від 25.06.2015 року недійсним, яка розглядається в межах справи №910/9131/16 в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Креатив" арбітражного керуючого Кізленка Вадима Андрійовича про визнання договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі, укладеного між ПрАТ "Креатив" та ТОВ "Агроресурс-2006" від 25.06.2015 року недійсним, яка розглядається в межах справи №910/9131/16 призначено на 12.02.2018.

08.02.2018 до Господарського суду м.Києва надійшли пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроресурс-2006"

09.02.2018 до Господарського суду м. Києва надійшли пояснення розпорядника майна розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Креатив" арбітражного керуючого Кізленка Вадима Андрійовича

В підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 12.02.2018 р., судом встановлено, що надіслані до суду пояснення розпорядника майна та ТОВ "Агроресурс-2006" не містять доказів надіслання їх іншим учасникам процесу, а тому, суд зобов'язав розпорядника майна та ТОВ "Агроресурс-2006" направити пояснення сторонам та подати суду відповідні докази.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.02.2018 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 28.02.2018.

У підготовчому засіданні 28.02.2018 судом були вчинені дії, передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою суду від 28.02.2018 закрито підготовче провадження у справі №910/9131/16 та призначено справу до розгляду по суті на 19.03.2018.

Представник заявника в судовому засідання подану заяву підтримав повністю, спірний договір купівлі-продажу часток у статутному капіталі, укладений між ПрАТ "Креатив" та ТОВ "Агроресурс-2006" від 25.06.2015 року, просив визнати недійсним.

Представник ТОВ «Агроресурс-2006» в судовому засіданні проти задоволення заяви розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Креатив" арбітражного керуючого Кізленка Вадима Андрійовича заперечував з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні 19.03.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічними засобами згідно статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, встановив наступне.

25.06.2015 р. між ПАТ "Креатив" (продавець) та ТОВ "Агроресурс-2006" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Фед-Агро" (надалі - "Договір"), відповідно до п. 1.1 якого продавець продає покупцю належні йому на праві приватної власності 5 часток Статутного капіталу ТОВ "Фед-Агро", що дорівнює 5% Статутного капталу Товариства, а покупець приймає та оплачує зазначену кількість часток у статутному капіталі ТОВ "Фед-Агро".

Пунктом 1.3.1 Договору визначено, що продавець володіє 5 частками Статутного капіталу ТОВ "Фед-Агро" що дорівнює 5% статутного капіталу ТОВ "Фед-Агро". Право продавця як власника часток у статутному капіталі учасника (засновника) ТОВ "Фед-Агро" засвідчуються статутом ТОВ "Фед-Агро".

За змістом п. 2.1 Договору сторони визначили, що набуття права власності на зазначені в п. 1.3 частки засновника ТОВ "Фед-Агро", покупець сплачує продавцю 1 000,00 грн. Оплата вартості прав здійснюється протягом 1 календарного року з дати укладення даного договору.

25.06.2015 р. відбулися загальні збори учасників (засновників) ТОВ "Фед-Агро", на яких прийняте рішення про внесення змін до складу учасників (засновників) Товариства, зокрема виключення зі складу учасників (засновників) ТОВ "Фед-Агро" ПАТ "Креатив".

Спір у справі виник у зв'язку з оспорюванням розпорядником майна Приватного акціонерного товариства "Креатив" арбітражним керуючим Кізленком Вадимом Андрійовичем дійсності Договору.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.06.2017 в задоволенні заяви розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Креатив" арбітражного керуючого Кізленка Вадима Андрійовича про визнання договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі недійсним та визнання права власності на спірні корпоративні права відмовлено повністю.

Вказана ухвала мотивована тим, що заявником не було доведено суду факту існування обмежень щодо укладення генеральним директором ПАТ "Креатив" відповідного договору купівлі-продажу корпоративних прав, а також того, що станом на момент укладення оспорюваного Договору зі сторони ПАТ "Креатив" були відчужені корпоративні права за цінами, нижчими від ринкових (ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Скеровуючи справу на новий розгляд Вищий господарський суд України вказував, що при новому розгляді справи судам необхідно дослідити правову природу майнових дій як боржника з передачі майнових прав на 5% в статутному капіталі ТОВ "Фед-Агро", а також відповідних майнових дій іншої сторони, та з огляду на встановлене дійти обґрунтованого висновку за результатами розгляду заяви розпорядника майна ПАТ "Креатив" арбітражного керуючого Кізленка В.А. про визнання недійсним договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі в межах справи №910/9131/16.

Частиною 5 статті 310 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.06.2016 у даній справі відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Креатив", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном Приватного акціонерного товариства "Креатив", здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Креатив", призначено розпорядником майна Приватного акціонерного товариства "Креатив" арбітражного керуючого Кізленка Вадима Андрійовича (свідоцтво №408 від 27.02.2013).

Оскаржуваний у даній справі Договір був укладений 25.06.2015 р., тобто в межах річного строку, встановленого приписами ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Системний аналіз положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дає підстави для висновку, що з моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми цього Закону мають пріоритет у застосуванні під час розгляду справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора (частина перша статті 20 Закону); за позовом розпорядника майна (частина дев'ята статті 22 Закону); за заявою комітету кредиторів (частина восьма статті 26 Закону); за заявою керуючого санацією (частина п'ята статті 28 Закону); за заявою ліквідатора (частина друга статті 41 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Тобто, визнання недійсними правочинів (договорів) може мати місце у випадках відчуження боржником безоплатно майна або відчуження майна за цінами відповідно нижчими від ринкових, прийняття боржником на себе зобов'язань без необхідних дій майнового характеру іншої сторони, прийняття на себе заставних зобов'язань на забезпечення виконання грошових вимог.

Отже, законодавцем не обмежено які саме майнові дії можуть бути спростовано у справі про банкрутство, зокрема, такими діями можуть бути будь-які дії з відчуження частки боржника у статутному капіталі іншої юридичної особи за заниженою ціною, якщо вони вчинені в межах одного року до моменту порушення щодо боржника справи про банкрутство.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України у Постанові №15/092 у справі №903/134/13-г від 29.04.2015 у подібних правовідносинах про можливість визнання недійсним правочину з виведення майна боржника у статутний капітал іншої юридичної особи та можливість спростування при цьому окремих дій органів управління майном боржника (рішення зборів засновників боржника, корпоративного власника, до статутного капіталу якого входить частка боржника) в межах провадження у справі про банкрутство.

З матеріалів справи вбачається, що 10.07.2015 TOB "Агроресурс-2006" здійснило розрахунок за придбані частки у статутному капіталі ТОВ "Фед-Агро", сплативши їх повну вартість платіжним дорученням № 170 від 10.07.2017 року у сумі 1 000,00 грн.

На думку заявника, оспорюваний Договір був укладений від імені боржника з перевищенням наданих повноважень, а також на завідомо невигідних для боржника умовах.

Також заявник вказує, що укладений з ТОВ "Агроресурс-2006" Договір має бути визнаний недійсним, оскільки відчуження майна боржника відбулося за цінами, нижчими від ринкових.

Як встановлено судом, 26.06.2013 боржник придбав у чотирьох фізичних осіб - громадян України 100% корпоративних прав ТОВ "Фед-Агро" за загальну суму 120 156 000,00 грн., а сам:

- ОСОБА_5 -17% статутного капіталу за 20 426 520,00 грн.

- ОСОБА_6 - 4% статутного капіталу за 4 806 240,00 грн.

- ОСОБА_7 -15% статного капіталу за 18 023 400,00 грн.

- ОСОБА_8 - 64% статутного капіталу за 76 899 840,00 грн.

За такою ж ціною вказані фізичні особи придбали частки товариства у компанії Titan Ltd (республіка Беліз), перед тим як продати боржнику.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд відзначає, що з моменту придбання ПАТ «Креатив» спірних корпоративних прав та до моменту відчуження їх на користь ТОВ «Агроресурс-2006» на підставі оспорюваного Договору пройшло 2 роки, а відтак за приписами чинного законодавства України заявник мав довести, що ринкова ціна таких корпоративних прав не змінилася, та станом на момент укладення Договору перевищувала ціну відчуження.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Як зазначено у пункті 2.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» звичайними є ціни, які за подібних обставин зазвичай сплачувалися за аналогічне майно у відповідний момент часу у відповідному регіоні. Доведення рівня таких цін покладається на особу, яка заявила вимогу про відшкодування вартості майна.

Поняття «звичайних» цін наведено в Податковому кодексі України. Відповідно до п. 14.1.71 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Якщо під час здійснення операції обов'язковим є проведення оцінки, вартість об'єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування.

Відтак, рівень звичайної ціни (рівень ринкової ціни) може бути визначений за результатами оцінки об'єкту продажу.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності, у цьому Законі майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

За змістом ч. 1 ст. 12 вказаного Закону України звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з я. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ч. 1 ст. 101 вказаного Кодексу учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Суд відзначає, що з моменту призначення справи №910/9131/16 до розгляду та станом на момент розгляду даної справи по суті, заявником не було надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту проведення оцінки об'єкту продажу (корпоративних прав) за оспорюваним Договором та складання відповідного звіту про оцінку таких прав.

Більш того, під час проведення підготовчого засідання у даній справі заявник не заявляв клопотання про призначення у справі судової експертизи з метою встановлення ринкової вартості частки в статутному капіталі ТОВ «Фед-Агро», яка належала боржнику та була відчужена на підставі спірного Договору.

При цьому, заявник вважав, що наявних в матеріалі справи доказів достатньо до прийняття відповідного рішення за наслідками її розгляду.

У відповідності до ч.4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом, у випадку, коли він має сумнівиу добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов'язків щодо доказів.

Слід зауважити, що у Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість.

Виходячи з предмету та підстав позовних вимог, з огляду на обставини, що входять до предмету доказування по справі, у зв'язку з тим, що позивач не був позбавлений можливості самостійно отримати докази у справі, з огляду на приписи ч.4 ст.74 ГПК, у суду були відсутні вказані підстави.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Таким чином суд приходить до висновку, що заявником належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду, що станом на момент укладення оспорюваного Договору (2015 рік) зі сторони ПАТ "Креатив" були відчужені корпоративні права за цінами, нижчими від ринкових.

Більш того, сума сплачених ПАТ «Креатив» коштів в червні 2013 року за вартість 100% часток в статутному капіталі ТОВ «Фед-Агро» не може бути підтвердженням їх дійсної ринкової вартості на момент придбання, оскільки в даному випадку незалежна оцінка вартості часток в статутному капіталі відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» не проводилася, а ціна, за якою придбавались такі корпоративні права, була договірною.

При цьому, за період з 2013 року (момент придбання боржником корпоративних прав) та по 2015 рік (момент відчуження їх за спірним Договором) відбулася зміна активів, які були у власності ТОВ «Фед-Агро».

Зокрема, протягом 2014-2015 років ТОВ «Фед-Агро» відчужило власні корпоративні права на інших юридичних осіб на підставі договорів купівлі-продажу часток в статутних капіталах ТОВ «Агроресурс 2006», ПП ПОСП «Берізка» та ФГ Прибузьке.

Відтак, сплачена ПАТ «Креатив» вартість 100% часток в статутному капіталі ТОВ «Фед-Агро» в червні 2013 року не може бути підтвердженням дійсної ринкової вартості 5 часток статутного капіталу ТОВ «Фед-Агро» на момент укладення Договору з урахуванням початкової вартості придбання.

Нормами п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

Частинами 2, 3 статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд відзначає, що Договір підписаний сторонами без будь-яких зауважень, що з огляду на приписи вказаних норм чинного законодавства України свідчить про погодження сторонами всіх умов, які містяться в такому Договорі.

При цьому, правочини можуть бути визнані недійсними у відповідності до ст. 20 Закону про банкрутство, зокрема, якщо боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Тобто обов'язковою умовою для визнання правочину, укладеного боржником, на підставі вищенаведеної норми, є саме умова, за якою майна боржника стало недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Проте заявником, не доведено належними та допустимими доказами, що внаслідок укладення спірного правочину майна боржника стало недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Отже, відповідно до положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади.

Заявник не надав до суду доказів, які б підтверджували той факт, що Договір суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочином.

Таким чином, розпорядником майна ПАТ "Креатив" не доведено, а судом не встановлено обставин з якими положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України та ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" пов'язують можливість визнання Договору недійсним, а тому подана заява в межах справи про банкрутство про визнання недійсним Договору та визнання за ПАТ "Креатив" права власності на спірні корпоративні права задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 232,234,235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Креатив" арбітражного керуючого Кізленка Вадима Андрійовича про визнання договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі недійсним та визнання права власності на спірні корпоративні права відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена.

Повний текс ухвали складено 21.03.2018

Суддя Д.В. Мандичев