Рішення № 72852780, 13.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.03.2018Справа № 910/18757/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Рижонкова С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд Трак Україна»

до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради

про витребування майна

за участі представників:

від позивача - Терновий Ю.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - Стецина І.В. (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фуд Трак Україна» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради про витребування майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Комунальним підприємством «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради було демонтовано належне позивачу майно, а саме транспортні засоби з державними номерами НОМЕР_6, НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_7, які станом на момент звернення позивача до суду перебувають на майданчику для зберігання безхазяйного майна, що підвідомчий та функціонування якого забезпечується відповідачем. Так позивач стверджує, що вказані транспортні засоби перебувають у відповідача без належної правової підстави, та що останнім чиняться перешкоди у здійсненні дій щодо повернення транспортних засобів у своє користування. У зв'язку з чим, позивач, як законний власник вказаного рухомого майна позбавлений права володіння та користування зазначеними транспортними засобами. На підставі викладеного позивач просить суд витребувати у відповідача транспортні засоби з державними номерами НОМЕР_6, НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_7.

В ході розгляду справи, 18.12.2017 позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд витребувати у відповідача транспортні засоби з державними номерами НОМЕР_6, НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилався на те, що після порушення провадження у справі, відповідачем було повернуто уповноваженому представнику позивача транспортний засіб з державними номером НОМЕР_7, відтак, на дату подання даної заяви позивач не має жодних претензій до відповідача щодо володіння та користування вказаним транспортним засобом.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Судом вищевказана заява позивача прийнята до розгляду, та отже, у відповідності до ст.ст.42, 163 Господарського процесуального кодексу України, має місце нова ціна позову, з якої підлягає вирішенню спір по даній справі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Відповідач в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначив, що повернення майна з майданчиків тимчасового зберігання здійснюється на підставі Порядку, затвердженого Комісією з питань розміщення тимчасових споруд торгівельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торгівельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства, проте позивач не звертався до відповідача у встановлений вказаним Порядком спосіб, а відтак у відповідача не виникло обов'язку щодо повернення вказаного майна. На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачу на праві власності належать наступні транспортні засоби «Fiat» д.н.зАА8013МІ, «Citroen» д.н.з.НОМЕР_1 та «Citroen» д.н.з.НОМЕР_2, вказане підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Свідоцтв про реєстрацію вказаних транспортних засобів.

Судом встановлено, що 16.02.2016, 22.08.2016 та 23.09.2016 провідним інспектором Комунального підприємства «Київблагоустрій» Кучеренко С.О. було проведено перевірку правомірності встановлення (розміщення) малих архітектурних форм (тимчасових споруд) в

Печерському районі м. Києва, зокрема, у Міському Саду (біля літнього театру), по вулиці Московська, 2 та площі Арсенальній, 1, за наслідками якої провідним інспектором Кучеренко С.О. було виявлено порушення п.13.3.1 Правил благоустрою міста Києва, у зв'язку з чим інспектором було внесено приписи №1603774 (відносно автомобіля НОМЕР_3) від 16.02.2016, №1614055 (відносно автомобіля НОМЕР_4) від 22.08.2016 та №1614736 (відносно автомобіля НОМЕР_5) від 23.09.2016; запропоновано надати проектно-дозвільну документацію на розміщення пересувного засобу торгівлі (автофастфуд) протягом 1-го робочого дня, в разі відсутності такої документації негайно демонтувати власними силами. Вказані приписи вручено продавцям, для передачі власнику, про що свідчить підписи осіб, що їх одержали.

Судом встановлено, що у зв'язку із невиконанням вимог вказаних приписів, Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було складено доручення №486/09-16 від 28.09.2016, відповідно до якого було доручено вжити заходи шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою.

За змістом ст. 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Згідно з Положенням про Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Київської міської ради від 27.01.2011 року № 94, зі змінами відповідно до розпорядження КМДА від 17.05.2013 року №711, (далі - Положення) до повноважень Департаменту належить, зокрема, здійснення контролю за станом благоустрою міста, а також контролю за дотриманням та здійсненням заходів, спрямованих на виконання Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та Правил благоустрою м. Києва.

Підпунктом 5.101 Положення встановлено, що департамент відповідно до покладених на нього завдань здійснює у встановленому порядку демонтаж та очищення території міста від безхазяйного майна, самовільно розміщених тимчасових споруд та елементів благоустрою, рекламних носіїв, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів тощо.

Відповідно до п.13.1.1. Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року № 1051/1051 «Про Правила благоустрою міста Києва» (далі - Правила благоустрою) в редакції від 28.05.2015, розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності проводиться відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.94 N 198, наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року N 244 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за N 1330/20068, інших нормативно-правових актів, а також рішень Київської міської ради та розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Самовільно встановлені (розміщені) малі архітектурні форми та тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив'язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, підлягають демонтажу власником об'єкта (особою, яка здійснила встановлення (розміщення) об'єкта) за власні кошти у строки, визначені в приписі Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). У разі якщо власник малої архітектурної форми або тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (особа, яка здійснила встановлення (розміщення) об'єкта) не провів демонтажу відповідно до абзацу першого цього пункту, демонтаж об'єкта здійснюється в порядку, встановленому пунктом 13.3 цих Правил. (п. 13.2.3. Правил благоустрою).

В силу п. 13.3.1 Правил благоустрою в редакції від 28.05.2015, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі виявлення самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, в т. ч. тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив'язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, самовільно розміщених (встановлених) засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (автомагазини, автокафе, автокав'ярні, авторозвозки, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки) тощо) (далі - засоби пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі), об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі (на розміщення яких відсутні оформлені в установленому порядку документи) уповноважені особи Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), структурних підрозділів з питань контролю за благоустроєм районних в місті Києві державних адміністрацій, комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київблагоустрій» (далі - КП «Київблагоустрій») вносять припис його власнику (користувачу або особі, яка здійснила розміщення (встановлення)) з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, демонтажу (переміщення) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі із зазначенням строку демонтажу (переміщення) відповідно до абзаців другого і третього цього підпункту.

Протягом зазначеного у приписі строку власник (користувач або особа, яка здійснила розміщення (встановлення)) зобов'язаний за власний рахунок здійснити демонтаж самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, демонтаж (переміщення) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та провести відновлення порушеного благоустрою на місці їх розміщення (встановлення).

Як вбачається із наявних в матеріалах справи документів, у зв'язку із невиконанням позивачем зазначених вище приписів, відповідачем було вилучено транспортні засоби «Fiat» д.н.зАА8013МІ, «Citroen» д.н.з.НОМЕР_1 та «Citroen» д.н.з.НОМЕР_2, які належать позивачу на праві власності. Вказане підтверджується копією Адвокатського запиту представника позивача та Листом-відповіддю на запит №043-958 від 26.06.2017, в якому відповідач зазначив, що вказані транспортні засоби знаходять на майданчику зберігання безхазяйського майна КП «Київблагоустрій» за адресою: вул. Народного Ополчення, 14.

В подальшому, адвокатом позивача було направлено Адвокатський запит, зокрема, із питанням щодо роз'яснення дій, які необхідно вчинити ТОВ «Фуд Трак Україна» для повернення вказаного майна.

Листом №043-1406 від 29.09.2017 КП «Київблагоустрій» повідомило позивача про те, що згідно п.2 Протоколу №47 від 16.06.2017 засідання Комісії з питань розміщення тимчасових споруд торгівельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібно роздрібної торгівельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства, КП «Київблагоустрій» здійснюватиме видачу тимчасових спору виключно в Порядку, розробленому та затвердженому Комісією для забезпечення прозорості процедури повернення з майданчиків тимчасового зберігання власника демонтованих тимчасових споруд.

Так, звертаючись із розглядуваним позовом до суду, позивач зазначив, що незважаючи на неодноразові звернення останнього до відповідача, останнім не вчинено жодних дій щодо їх повернення, крім того, транспортні засоби перебувають у відповідача без належної правової підстави, та що останнім чиняться перешкоди у здійсненні дій щодо повернення транспортних засобів у своє користування.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із статтею 16 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист своїх прав та законних інтересів.

Для захисту права власності передбачені речові та зобов'язальні способи захисту, відповідно до глави 29 Цивільного кодексу України.

Зобов'язальні способи захисту права власності випливають із договорів та інших видів зобов'язань і мають конкретний характер.

До речових способів захисту права власності належать позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), позови про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, і позови про визнання права власності.

Право на пред'явлення позову про витребування майна з незаконного володіння, унормовано статтею 387 Цивільного кодексу України, за приписами якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність і незаконність свого володіння та утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.

Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача, які і становлять предмет доказування.

У позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у статті 388 ЦК України.

Таким чином, звертаючись з даним позовом, позивач має довести факт права власності на спірне майно, індивідуальні ознаки майна, що витребовується, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність в останнього правових підстав для володіння цим майном.

По суті, віндикаційний спосіб захисту зводиться до вимоги неволодіючого власника до володіючого невласника щодо повернення індивідуально визначеного майна. При цьому, необхідним елементом застосування такого способу захисту є вставновлення обставин щодо відсутності правових підстав знаходження майна у особи, яка ним фактично володіє.

Вимога позивача щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу транспортні засоби з державними номерами НОМЕР_6, НОМЕР_1 та НОМЕР_2, за своєю правовою природою є віндикаційним позовом.

Так, судом встановлено обставини законності та правомірності вилучення вказаних транспортних засобів. Відтак, жодного порушення вказаними діями прав позивача здійснено не було, а заволодіння даними павільйонами (їх тимчасове зберігання) не можна вважати незаконним (в тому числі, неправомірною поведінкою як необхідним елементом цивільного правопорушення як підстави відшкодування шкоди), так як судом встановлено наявність правових підстав для утримання відповідного майна позивача відповідачем.

У відповідності до п.п.13.3.5 п.13.3 Правил благоустрою, демонтовані малі архітектурні форми, тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об'єкти сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі повертаються власнику (користувачу) на підставі акта приймання-передачі після відновлення благоустрою на місці їх самовільного розміщення (встановлення) та відшкодування витрат з їх демонтажу, перевезення, розвантаження та зберігання в установленому порядку. Демонтовані (переміщені) засоби пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі повертаються власнику (користувачу) у присутності працівника міліції на підставі акта приймання-передачі після відновлення благоустрою на місці їх самовільного розміщення (встановлення) та відшкодування витрат з демонтажу (переміщення), перевезення, розвантаження та зберігання в установленому порядку. У разі, якщо від власника (користувача) не надходить заява про повернення демонтованої (переміщеної) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі зазначене майно може бути реалізоване відповідно до законодавства України.

Так, Правилами благоустрою міста Києва передбачена процедура повернення демонтованого майна, за якою майно підлягає поверненню після виконання ряду вимог: відшкодування витрат з демонтажу, перевезення, розвантаження та зберігання, відновлення благоустрою на місці самовільного розміщення.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів виконання позивачем вказаних вимог, зокрема сплати вартості демонтажу, перевезення, розвантаження та зберігання, а відтак, підстав для зобов'язання відповідача повернути спірні об'єкти наразі немає.

Крім того, суд зазначає, що надані позивачем в якості обґрунтування позовних вимог документи, зокрема Адвокатські запити та відповіді на них, жодним чином не доводять факту вчинення відповідачем перешкод у здійсненні дій щодо повернення належного позивачу майна. Зокрема зазначені запити не містять вимоги власника щодо повернення вилученого майна, а містять інформаційні запити щодо місцезнаходження демонтованих засобів пересувної торгівлі та умов їх повернення власнику. При цьому відповіді відповідача на зазначені запити містять інформацію щодо місцезнаходження транспортних засобів та можливість їх повернення у відповідності до положень правил благоустрою м. Києва. Одночасно, позивач не позбавлений можливості ознайомитись з Правилами благоустрою м.Києва та звернутись з відповідною заявою про повернення майна.

Разом з тим, доводи позивача стосовно неправомірності дії відповідача, щодо неповернення належних позивачеві транспортних засобів, у зв'язку із безоплатним поверненням позивачеві транспортного засобу з державним номером НОМЕР_7 судом до уваги не приймаються, оскільки обставини повернення вказаного транспортного засобу не входить до предмету розгляду даної справи у зв'язку із поданням позивачем заяви про зменшення позовних вимог, в які останній відмовився від вимоги щодо витребування у відповідача вказаного автомобіля.

На підставі викладеного, враховуючи відсутність порушень прав позивача та відсутність визначених Правилами благоустрою міста Києва підстав для повернення демонтованих елементів благоустрою, позов задоволенню не підлягає.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження викладених у позові обставин.

Разом з тим, з урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються позивача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 21.03.2018

Суддя Я.В. Маринченко