Рішення № 72852581, 16.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2018Справа № 910/76/18Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінта - Трейд» (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 37-41) до проФізичної особи - підприємця Скриля Олега Борисовича (03150, АДРЕСА_1) стягнення заборгованості у розмірі 53 688 грн. 99 коп.

Представники:

Від Позивача: не з'явився

Від Відповідача: Бобровська А.О. (представник за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінта - Трейд» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Скриля Олега Борисовича (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 53 688 грн. 99 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сінта - Трейд» (постачальник) та Фізичною особою - підприємцем Скрилем Олегом Борисовичем (покупець) було укладено Договір поставки № ФСК-10/03/17, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставляти покупцю товари (запчастини та/або шини до транспортних засобів), а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар та оплачувати його. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору поставки № ФСК-10/03/17 від 10.03.2017 Позивачем було поставлено товар, а Відповідач в свою чергу прийняв цей товар, що підтверджується видатковими накладними № 789 від 24.03.2017 на суму 28 200,00 грн, № 790 від 24.03.2017 на суму 11 080,00 грн, № 796 від 24.03.2017 на суму 24 400,00 грн, № 809 від 27.03.2017 на суму 11 766,00 грн, а також податковою накладною від 27.03.2017 на суму 11 766,00 грн, а загалом на суму 75 446,00 грн. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, Позивач зазначає, що Відповідачем була здійснена часткова оплата за вказаний Товар на суму 63 680,00 грн. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Сінта - Трейд» в розмірі 11 766,00 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов Договору, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 20% річних у розмірі 6 878,51 грн, інфляційні у розмірі 3 528,41 грн, пеню у розмірі 7 116,07 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, Відповідач зазначає про те, що товар на суму 11 766,00 грн він не отримував, про що свідчить відсутність його підпису на видатковій накладній № 809 від 27.03.2017, а податкова накладна № 303 від 27.03.2017 на суму 11 766,00 грн. погоджена ним помилково разом з іншими податковими накладними та Відповідач неодноразово звертався до Позивача з проханням надати розрахунок коригування зазначеної податкової накладної. Окрім того, нарахування Позивачем штрафних санкцій з 07.04.2017 суперечить чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2018 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінта - Трейд» до Фізичної особи - підприємця Скриля Олега Борисовича про стягнення заборгованості у розмірі 53 688 грн. 99 коп. залишено без руху.

12.01.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінта - Трейд» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку, що у встановлений Судом строк Позивачем було усунуто недоліки, визначені в ухвалі суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2018 відкрито провадження у справі № 910/76/18, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

08.02.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2018 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінта - Трейд" про зменшення розміру позовних вимог від 08.02.2018 року по справі №910/76/18 повернуто Заявникові.

16.02.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.

20.02.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позов, у якому заявлено вимогу про проведення розгляду справи з призначенням судового засідання та викликом сторін, яких повідомити про дату та час засідання відповідно до вимог ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 клопотання Фізичної особи - підприємця Скриля Олега Борисовича про розгляд справи № 910/76/18 у судовому засіданні задоволено, судове засідання для розгляду справи № 910/76/18 призначено на 16.03.2018.

27.02.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив та клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2018 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінта - Трейд" про зменшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду.

В судовому засіданні 16.03.2018 представник Відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні.

В судове засідання представник Позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням до суду надісланого на адресу Позивача конверту з ухвалою від 21.02.2018 за закінченням терміну зберігання.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінта - Трейд» є м.Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 37-41.

Суд зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва у справі № 910/23649/17 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінта - Трейд», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, Суд доходить висновку, що Позивач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Що стосується клопотання представника Позивача про витребування доказів у ДПІ в Голосіївському ГУ ДФС у м. Києві, а саме, Додатку № 5 до Податкової декларації з ПДВ, розділ «Податковий кредит» за період з 01.03.2017 по 31.01.2018 за платником ФОП Скриль О.Б., Суд зазначає наступне.

Як встановлено у ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч. 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, у клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Суд, дослідивши матеріали справи, доходить висновку про відмову в задоволенні клопотання Позивача про витребування доказів у справі як такого, що не відповідає вимогам частини 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України та є необґрунтованим. Окрім того, Суд зазначає про обмеженість законодавчо встановленого строку розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 16.03.2018 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 223 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол судового засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

10.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сінта - Трейд» (постачальник) та Фізичною особою - підприємцем Скрилем Олегом Борисовичем (покупець) було укладено Договір поставки № ФСК-10/03/17, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставляти покупцю товари (запчастини та/або шини до транспортних засобів), а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар та оплачувати його. (а.с. 20-23)

Згідно з п. 1.2 Договору, номенклатура, найменування, одиниця розміру, походження товару, загальна кількість, ціна на одиницю товару, що підлягає поставці цим договором, визначають у рахунках-фактурах та/або видаткових накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на товар, які є невід'ємними частинами договору та остаточно узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару.

Відповідно до п. 2.1 Договору, ціна (вартість) кожної партії товару узгоджується сторонами, яка вказується у рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору без складення специфікацій. Покупець, підписуючи товаросупроводжувальні документи на відвантаження товару, погоджується на прийняття товару у кількості, номенклатурі, асортименті та ціні, що вказано в товаросупроводжувальних документах та позбавляється права заявляти претензії щодо невідповідності поставленого товару.

Покупець оплачує товар у розмірі 100% передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або внесення коштів у касу постачальника. (п. 3.1 Договору)

Як вказано у п. 3.1.1 Договору, за згодою постачальника допускається відстрочення платежу до___(___) календарних днів з моменту поставки товару, яка виражається в заповненні сторонами графи пункту цього Договору про кількість днів відстрочення платежу.

Підставою для оплати є рахунок-фактура та /або видаткова накладна. (п. 3.3 Договору)

За приписами п.6.2 Договору, датою поставки і переходу всіх ризиків є:

- при передачі товару на складі постачальника або покупця - дата видаткової накладної на відпуск товару покупцю, яка видається постачальником;

- при передачі товару транспортній організації (перевізнику) для доставки покупцю - дата товарно-транспортної накладної щодо передачі товару відповідному перевізнику.

Згідно з п. 6.5 Договору, підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній, виданій постачальником, яка після її підписання сторонами має силу специфікації.

Як встановлено у п. 9.2 Договору, у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу, та окрім того 20% річних.

Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору поставки № ФСК-10/03/17 від 10.03.2017 Позивачем було поставлено товар, а Відповідач в свою чергу прийняв цей товар, що підтверджується видатковими накладними № 789 від 24.03.2017 на суму 28 200,00 грн, № 790 від 24.03.2017 на суму 11 080,00 грн, № 796 від 24.03.2017 на суму 24 400,00 грн, № 809 від 27.03.2017 на суму 11 766,00 грн, а також податковою накладною від 27.03.2017 на суму 11 766,00 грн, а загалом на суму 75 446,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, Позивач зазначає, що Відповідачем була здійснена часткова оплата за вказаний Товар на суму 63 680,00 грн. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Сінта - Трейд» в розмірі 11 766,00 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов Договору, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 20% річних у розмірі 6 878,51 грн, інфляційні у розмірі 3 528,41 грн, пеню у розмірі 7 116,07 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінта - Трейд» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поставки № ФСК-10/03/17 від 10.03.2017 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки № ФСК-10/03/17 від 10.03.2017 Позивачем було поставлено товар, а Відповідач в свою чергу прийняв цей товар, що підтверджується видатковими накладними № 789 від 24.03.2017 на суму 28 200,00 грн, № 790 від 24.03.2017 на суму 11 080,00 грн, № 796 від 24.03.2017 на суму 24 400,00 грн, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с. 24-26)

На виконання умов Договору поставки № ФСК-10/03/17 від 10.03.2017 Відповідачем було здійснено оплату поставленого товару 24.03.2017 у сумі 11 080,00 грн, 12.07.2017 у сумі 14 100,00 грн, 06.09.2017 у сумі 14 100,00 грн., про що вказано Позивачем у позовній заяві та не заперечується Відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відтак, не потребують доказуванню при розгляді цієї справи визнані сторонами обставини оплати товару за Договором 24.03.2017 у сумі 11 080,00 грн, 12.07.2017 у сумі 14 100,00 грн, 06.09.2017 у сумі 14 100,00 грн. та факт відсутності заборгованості Відповідача перед Позивачем за накладними № 789 від 24.03.2017 № 790 від 24.03.2017.

Окрім того, на виконання умов Договору Відповідачем було сплачено Позивачу 12.01.2018 10 000,00 грн та 17.01.2018 14 400,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 70 від 12.01.2018 та № 75 від 17.01.2018 на суму 14 400,00 грн та виписками по рахунку Позивача. (а.с. 68-69, )

При цьому, Суд зазначає, що видаткова накладна № 809 від 27.03.2017 на суму 11 766,00 грн Відповідачем не підписана, проте, на підтвердження своїх вимог Позивачем була надана до матеріалів справи копія податкової накладної № 303 від 27.03.2017 на суму 11 766,00 грн., що складена ним на спірну господарську операцію за Договором.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно зі статтею 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.178. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

Згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді або в електронній формі. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно до частин 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними та однозначно розтлумаченими доказами.

На підставі викладеного Суд зазначає, що хоч податкова накладна і не фіксує передачу товару покупцю, проте, її складання та реєстрація продавцем (платником податку) є обов'язковим неодмінним наслідком здійснення операцій з постачання товарів/послуг. При цьому, невиконання такого обов'язку тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, Судом встановлено, що зі спірної господарської операції Позивачем виписано Відповідачу податкову накладну від 27.03.2017 на суму 11 766,00 грн, яку зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних та сплачено податок на додану вартість в доход Державного бюджету України.

При цьому, аргументи Відповідача, що податкова накладна № 303 від 27.03.2017 на суму 11 766,00 грн. погоджена ним помилково разом з іншими податковими накладними та Відповідач неодноразово звертався до Позивача з проханням надати розрахунок коригування зазначеної податкової накладної, Судом відхилені як необґрунтовані, оскільки доказів такого звернення в матеріали справи подано не було, а опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек від 15.02.2018 про направлення Позивачу листа про надання Додатка №2 до ПН № 303 Суд такими доказами не визнає. При цьому, Суд звертає увагу, що цей лист було направлено лише під час провадження у даній справі, в той час як податкова накладна зареєстрована ще 27.03.2017.

Окрім того, суд також зазначає, що Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження оспорення товарності операції з поставки Позивачем шин на суму 11 766,00 грн. за період з березня 2017 року до цього часу або ж подання заяви із скаргою на Позивача як продавця в порядку ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, на підставі викладеного, Суд приймає податкову накладну № 303 від 27.03.2017 на суму 11 766,00 грн. доказом здійснення поставки Позивачем товару Відповідачу на вказану суму коштів, яка Відповідачем оплачена не була.

Як погоджено сторонами у п. 3.1 Договору, покупець оплачує товар у розмірі 100% передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або внесення коштів у касу постачальника.

У п. 3.1.1 Договору вказано, що за згодою постачальника допускається відстрочення платежу до___(___) календарних днів з моменту поставки товару, яка виражається в заповненні сторонами графи пункту цього Договору про кількість днів відстрочення платежу.

За приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

На підставі викладеного Суд зазначає, що строк виконання Відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати поставленого товару відповідно до умов Договору поставки та ст. ст. 530, 692 Цивільного кодексу України настав негайно після прийняття товару, тобто, 25.03.2017 та 28.03.2017 у даному випадку, та відповідно на момент розгляду даної справи судом.

При цьому, Суд також зазначає, що твердження Позивача про відстрочення платежу згідно з п. 3.1.1 Договору на 14 календарних днів не відповідають дійсності, оскільки у поданому Позивачем Договорі графа пункту цього Договору про кількість днів відстрочення платежу не заповнена.

Таким чином, заборгованість Фізичної особи - підприємця Скриля О.Б. перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Сінта - Трейд» за Договором поставки № ФСК-10/03/17 від 10.03.2017 становить 11 766,00 грн.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «Сінта - Трейд» в розмірі 11 766,00 грн.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату вартості товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 11 766,00 грн - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 20% річних за загальний період прострочки з 07.04.2017 по 14.12.2017 у розмірі 6 878,51 грн. та інфляційних за період прострочки з 07.04.2017 по 14.12.2017 у розмірі 3 528,41 грн.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Як встановлено у п. 9.2 Договору, у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу, та окрім того 20% річних.

Суд, перевіривши розрахунок 20% річних, як плати за користування чужими

грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за Договором за загальний період прострочки з 07.04.2017 по 14.12.2017 вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі. При цьому Суд зазначає, що Позивачем невірно визначений період прострочки Відповідача, проте, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості виходити самостійно за межі заявлених позовних вимог, розрахунок 3% здійснений за заявлений Позивачем період.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача інфляційних за період з 07.04.2017 по 14.12.2017 підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі. При цьому Суд зазначає, що Позивачем невірно визначений період прострочки Відповідача, проте, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості виходити самостійно за межі заявлених позовних вимог, розрахунок 3% здійснений за заявлений Позивачем період.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 07.04.2017 по 10.10.2017 у розмірі 7 116,07 грн.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)

Як встановлено у п. 9.2 Договору, у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу, та окрім того 20% річних.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов'язання з 07.04.2017 по 10.10.2017 вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення розміру заборгованості та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня за заявлений Позивачем період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов'язання у розмірі 7 061,17 грн. Так, при здійсненні розрахунку Позивачем не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені. При цьому, Суд також зазначає, що Позивачем невірно визначений період прострочки Відповідача, проте оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості виходити самостійно за межі заявлених позовних вимог, розрахунок пені здійснений за заявлений Позивачем період.

Таким чином, з Фізичної особи - підприємця Скриля О.Б. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінта - Трейд» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 11 766,00 грн, 20% річних у розмірі 6 878,51 грн, інфляційні у розмірі 3 528,41 грн та пеню у розмірі 7 061,17 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінта - Трейд» задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Скриля Олега Борисовича (03150, АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінта - Трейд» (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 37-41, Ідентифікаційний код 39958630) заборгованість у розмірі 11 766 (одинадцять тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 00 коп, 20% річних у розмірі 6 878 (шість тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн. 51 грн, інфляційні у розмірі 3 528 (три тисячі п'ятсот двадцять вісім) грн. 41 коп., пеню у розмірі 7 061 (сім тисяч шістдесят одна) грн.17 коп. та судовий збір у розмірі 1 597 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто сім) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 19 березня 2018 року

Суддя О.В. Чинчин