Рішення № 72852512, 13.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.03.2018Справа № 910/1491/18Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Корпорації "Артеріум"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ELEGANT TRADE BUSINESS"

про стягнення 228 175,92 доларів США

за участю представників:

від позивача: Задорожна Л.Г. (довіреність № б/н від 16.01.18)

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Корпорація "Артеріум" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ELEGANT TRADE BUSINESS" про стягнення 228 175,92 доларів США, що еквівалентно станом на 06.02.2018 6330158,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за контрактом №ЕХР-230/17 від 15.09.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1491/18, підготовче засідання у справі призначено на 13.03.2018.

07.03.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

07.03.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, серед яких заява про визнання позову.

Представник позивача у судовому засіданні 13.03.2018 позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, розгляд справи просив здійснювати без участі представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що заява відповідача про визнання позову підписана директором відповідача та скріплена печаткою, не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

В судовому засіданні 13.03.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.09.2017 між Корпорацією "Артеріум" (далі - продавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ELEGANT TRADE BUSINESS" (далі - покупець) укладено контракт № ЕХР-230/17 (далі - контракт), відповідно до п. 1.1 договору, продавець зобов'язується передати у власність покупця на умовах, в обсягах і в порядку, передбаченому контрактом, товар (медикаменти), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його відповідно до контракту.

Пунктом 1.2. контакту визначено, що поставка товару здійснюється на підставі специфікації, які підписуються уповноваженими представниками сторін на кожну партію товару і є невід'ємною частиною контракту.

Строки, кількість, ціни, асортимент вказуються в разових специфікаціях на кожне відвантаження окремо (п. 1.4 контракту).

Специфікацією № 5 від 15.11.2017 сторони погодили поставку товару на суму 228175,92 дол. США.

Відповідно до п. 3.1 контракту, товар постачається на умовах: фрахт/перевезення і страхування оплачено до (СІР) - Ташкент, станція призначення: митний пост - «Арк Булок», м. Ташкент, вул. Самарканд йули, 36, код 26003; митний пост - «СТК Ташкент Аеро», м. Ташкент, Аеропорт, код 00102.

Згідно з п. 4.3 договору, датою поставки вважається дата передачі товару перевізнику.

Умовами п. 5.1 контракту сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється в доларах США по реквізитам продавця в наступному порядку: банківський переказ на рахунок продавця з відстрочкою платежу 60 (шістдесят) календарних днів від дати складання міжнародної транспортної накладної (CMR) в м. Києві чи авіатранспортної накладної (Air Waybill) в аеропорту Бориспіль.

Положеннями п. 15.1, 15.2 контракту встановлено, що всі спори та розбіжності, які можуть виникнути з даного контракту або у зв'язку з ним, будуть по можливості вирішуватись шляхом переговорів між сторонами. У випадку, якщо сторони не дійдуть згоди, спори підлягають передачі на розгляд Господарського суду міста Києва. Спори з контракту або у зв'язку з ним повинні розглядатись виходячи з умов контракту, в частині, не врегульовані контрактом, підлягають застосуванню Міжнародні правила тлумачення торговельних термінів «ІНКОТЕРМС» (ред. 2010), а також матеріальне і процесуальне право України.

Позивач на виконання умов контракту, відповідно до специфікації №5 від 15.11.2017, інвойсу №ЕХР-230/17-5 від 15.11.2017 було поставлено відповідачеві товар на суму 228 175,92 доларів США., що підтверджується міжнародною транспортною накладною (СМR) від 16.11.2017 № 0907440.

Митне оформлення товару в Україні відповідно до митної декларації №125200/2017/627630 відбулось 17.11.2017.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 228 175,92 доларів США.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В пункту 5.1 контракту сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється в доларах США по реквізитам продавця в наступному порядку: банківський переказ на рахунок продавця з відстрочкою платежу 60 (шістдесят) календарних днів від дати складання міжнародної транспортної накладної (CMR) в м. Києві чи авіатранспортної накладної (Air Waybill) в аеропорту Бориспіль.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Матеріалами справи підтверджено виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за контрактом та поставки відповідачеві товару на загальну суму 228 175,92 доларів США, що підтверджується міжнародною транспортною накладною (СМR) від 16.11.2017.

Відповідачем факт поставки позивачем товару на загальну суму 228 175,92 доларів США визнається.

Враховуючи встановлені у п. 5.1 контракту строки оплати, оскільки дата складання міжнародної транспортної накладної 16.11.2017, то товар мав бути оплачений відповідачем до 14.01.2018.

Таким чином, строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання за контрактом у розмірі 228 175,92 доларів США підтверджується матеріалами справи, відповідачем подано заяву про визнання позову, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 228 175,92 доларів США.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд задовольняє позовні вимоги Корпорації "Артеріум.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ELEGANT TRADE BUSINESS" (Республіка Узбекистан, Ташкентська область, Зангиатинський район, Узгариш КФЙ, Юкори Дархон МФЙ, вул.Навруз 3-тупік, буд. №9, ідентифікаційний код 303783052, ОКПО26024009) на користь Корпорації "Артеріум" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 139, ідентифікаційний код 33406813) 228 175,92 доларів США основного боргу та 94 952,38 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 21.03.2018.

Суддя С.О. Турчин