Ухвала суду № 72852461, 19.03.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/15/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19.03.2018 Справа № 908/158/18

м. Запоріжжя Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., при секретарі судового засідання Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Банк "ТРАСТ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Кухарєва Володимира Валентиновича (АДРЕСА_1; адреса для листування: АДРЕСА_2)

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3)

про визнання договору недійсним та застосування наслідків його недійсності

представники сторін

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

30.01.2018 р. Публічне акціонерне товариство "Банк "ТРАСТ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Кухарєва Володимира Валентиновича, м. Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя про визнання недійсним договору доручення від 16.06.2016 р., укладений між позивачем та відповідачем, а також застосування наслідків недійсності договору доручення від 16.06.2016 р. у вигляді стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 743 902 грн. 00 коп.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., автоматичним розподілом справ між суддями від 30.01.2018 р., справу № 908/158/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Відповідно до Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" який набрав чинності 15.12.2017, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та викладено його в новій редакції.

Згідно з відбитком поштового штемпеля на конверті, вищевказана позовна заява направлена до суду 26.01.2018 р., тобто є поданою після набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України і повинна розглядатися за правилами цього Кодексу. У вищевказаній позовній заяві містяться посилання на норми Господарського процесуального кодексу України, які діяли до набрання чинності вищевказаним Законом.

Ухвалою суду від 31.01.2018 р. позовну заяву залишено без руху, надано Публічному акціонерному товариству "Банк "ТРАСТ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Кухарєва Володимира Валентиновича строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня отримання вказаної ухвали, але не пізніше 15.02.2018 р. шляхом сплати судового збору в розмірі 62,00 грн.

15.02.2018 р. на адресу суду від Публічного акціонерного товариства "Банк "ТРАСТ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Кухарєва Володимира Валентиновича надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви шляхом надання платіжного доручення № 124076 від 06.02.2018 р. про сплату 62 грн. 00 коп. судового збору, на виконання вимог ухвали суду від 31.01.2018 р.

Таким чином, позовна заява відповідає вимогам, встановленим ст. 162 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 16.02.2018 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/158/18 присвоєно справі номер провадження 27/1518 та призначено підготовче судове засідання на 19.03.2018 р.

14.03.2018 р. Публічне акціонерне товариство "Банк "ТРАСТ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Кухарєва Володимира Валентиновича звернулося на електронну адресу господарського суду Запорізької області з клопотанням про участь у судовому засіданні 19.03.2018 р. об 11-00 год. в режимі відеоконференції, проведення якої доручити господарському суду м. Києва.

Ухвалою суду від 15.03.2018 р. клопотання Публічного акціонерного товариства "Банк "ТРАСТ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Кухарєва Володимира Валентиновича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції залишено без задоволення.

Справа № 908/158/18 розглядається за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, за наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу - таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Пунктом 3 ст. 222 ГПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

19.03.2018 р. судом було проведено підготовче засідання у справі № 908/158/18 без застосовування технічного звукозаписувального засобу за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, відповідно до приписів п. 9 ч. 1 розділу ХІ "Перехідних положень" Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017), проте представники сторін Публічного акціонерного товариства "Банк "ТРАСТ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Кухарєва Володимира Валентиновича, м. Київ та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя не з'явились, про час та місце розгляду справи були попередженій належним чином. Поважні причини своєї неявки у засідання суду не повідомили. Клопотань про розгляд справи без представників або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

13.03.2018 р. на поштову адресу господарського суду Запорізької області відповідач надіслав письмовий відзив. Проти позову заперечив, мотивуючи тим, що правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до п. 4 ч. З ст. 37 вказаного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Вказана норма розміщена в розділі VII «Тимчасова адміністрація» Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і відповідно до її змісту стосується дій, які Уповноважена особа зобов'язана вчинити протягом дії тимчасової адміністрації, тобто з аналізу змісту вказаної норми вбачається, що перевірка правочинів на предмет їх нікчемності повинна бути проведена протягом дії саме тимчасової адміністрації у банку

Натомість, Порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затверджений рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.2016 № 826 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.06.2016 за № 863/28993 (далі - Порядок № 826), розширив повноваження Фонду щодо перевірки правочинів на предмет нікчемності на період процедури ліквідації банку, а саме.

Відповідно до п. 5 роз. II Порядку № 826 перевірка правочинів (договорів) на предмет нікчемності проводиться Комісією у період здійснення Фондом тимчасової адміністрації банку. У разі необхідності проведення перевірки протягом процедури ліквідації банку така перевірка повинна бути завершена не пізніше шести місяців з дня початку процедури ліквідації банку. За рішенням виконавчої дирекції Фонду перевірку може бути продовжено, але не більше, ніж на шість місяців.

За таких умов, постає висновок, що норми підзаконного нормативно-правового акту суперечать вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки наділяють додатковими повноваженнями Комісію з перевірки правочинів. а Уповноважена особа діє за вказаних обставин всупереч вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України та з перевищенням наданих їй повноважень.

З огляду на це (невідповідність правового акта правовому акту вищої юридичної сили) та в силу ч. 7 ст. 11 ПІК України підлягає застосуванню правовий акт вищої юридичної сили.

Водночас, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку: припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку.

Таким чином, оскільки відповідно до рішення Правління Національного банку України від 29.12.2016 № 559-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 30.12.2016 № 3085 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «ТРАСТ» та делегування повноважень ліквідатора банку», то станом на момент прийняття Уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ Банк «ТРАСТ» Кухарева В. В. наказу № 143-ЛТ від 15.06.2017р., яким було визнано договір доручення від 16.06.2016р. між

Банком та Відповідачем нікчемним, в силу вимог п. 1 ч. 2 ст. 46 названого Зако тимчасова адміністрація вже не діяла, оскільки проводилась процедура ліквідації ПАТ «Банк «ТРАСТ», то вчинені дії щодо визнання нікчемним договору доручення та прийняття вищезазначеного наказу № 143-ЛТ здійснено Уповноваженою особою всупереч вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України та з перевищенням наданих Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноважень, у зв'язку з чим є незаконними.

До відомо, дане твердження Відповідача повністю співпадає з висновком Окружного адміністративного суду м. Києва, винесеним у постанові від 09.11.2017р. по справі № 826/12659/17, що залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 21.12.2017.

Щодо незаконності тверджень позивача щодо нікчемності договору доручення, укладеного 16.06.2016 р. між Банком та Відповідачем, пояснив, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Договір доручення, що був укладений між Позивачем та Відповідачем містить усі істотні умови договору та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Так, відповідно до п. 1.1. Договору доручення, укладеним 16.06.2017 р. між Позивачем та Відповідачем, предметом такого договору є виконання Повіреним (Відповідачем по справі) доручення Банку щодо залучення клієнтів фізичних осіб для отримання кредитів Банку. Результатом наданих послуг є надання банком кредитів клієнтам.

На практиці, даний договір доручення є договором з лідогенерації, що передбачає надання Відповідачем послуг із трансформації придбаного ним інтернет-трафіку в клієнтів, зацікавлених у придбанні банківських продуктів. Інакше кажучи, Відповідач розміщує та просуває посадочну сторінку Банку, на якій потенційні клієнти розміщують свою контактну інформацію для подальшого отримання кредиту в місцях найбільшого скупчення цільової аудиторії (власні сайти та портали, викуплені ним місця на великих тематичних ресурсах, придбання ключових слів та тегів в контекстному пошуку та ін.).

Відповідач зазначив, що пропозиція на ринку лідогенерації представлена великими компаніями - агрегаторами, наприклад PrimeLeand (8 500 веб-майстрів), Salesoubler (ТОВ «Перформенс Маркетинг», більше 10 000 веб-майстрів), Аdmitad (більше 5 000 веб-майстрів), тощо, які беруть на себе переговори із замовниками (найбільш популярні - банки та мікрофінансові організації, ігрові сервіси, телекомунікаційні компанії, інтернет-магазини тощо), погодження та оформлення цільових оферів для веб-майстрів, включаючи комерційні умови (ціну), адаптацію посадочних інтернет-сторінок замовників з метою розрахунку конверсії, а також арбітраж за спірними питаннями між веб-майстрами. Веб-майстри обирають самостійно офери замовників на свій розсуд та фактично виконують роботи із залучення зацікавлених клієнтів.

Ціна за лід (контакт потенційного клієнта) встановлюється залежно від предмету договору:

СРА (Сost-per-Sales) - сплачується будь-який наданий контакт, який відповідає базовим обмеженням замовника, відповідає на зворотній зв'язок з боку замовника (Банку) та підтверджує свою зацікавленість у продукті. При цьому успішне завершення угоди із таким лідом лідогенератора не цікавить, тому такі послуги значно дешевші

СРS (Сost-per-Sales) - сплачується лише успішна угода із лідом. Ціна найвища

Замовник може мати угоду із лідогенератором або веб-майстром одразу за двома комерційними схемами. Застосування умов відбувається залежно від місця розміщення посадочної сторінки, крім того відрізняється внутрішній програмний код сторінки.

Попит на послуги лідогенераторів в межах цільової аудиторії Банку формується всіма роздрібними банками України без виключення, оскільки: такий вид інтернет-маркетингу самий економічно обґрунтований та такий, що підлягаю прозорому аналізу та прогнозуванню; можливість за короткий час отримати максимальний зворотній зв'язок від цільової аудиторії; мінімально залежить від впізнаваності бренду; є можливість наповнювати клієнтські бази на майбутнє, або звужувати потік за рахунок додаткових обмежень, в тому числі в частині винагороди лідогенератора.

За Договором доручення від 16.06.2016 року, укладеним між Банком та Відповідачем одночасно діяло 3 комерційні моделі:

- За умовами СРS при видачі кредиту за продуктами Банку - 5% від суми;

- За умовами СРS при видачі кредитів як агента (кредити інших партнерів) - 2% від суми;

- За умовами СРА (інша посадочна сторінка, продукт Експрес-кредитування) - 50 грн. за наданий лід.

Відповідно до Договору доручення, кількість та вартість послуг Виконавця зазначаються в Актах про наданні послуги, які були підписані обома сторонами та скріплені печатками сторін.

Зазанчив, що Акт є первинним документом, який містить відомості про господарську операцію (абз. 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), отже у разі його підписання сторонами Договору відсутні підстави вважати, що послуги не надавалися та/або були надані не в повному обсязі. При цьому, сам по собі факт розходження змісту деяких пунктів в актах не дає підстави вважати Договір нікчемним (недійним) чи фіктивним.

Як вбачається з наданих Позивачем копій документів до позову (Договору, актів про надання та отримання послуг), на момент укладення Договору та протягом строку його дії сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов Договору та бажали настання цивільних прав та обов'язків.

Підписання таких Актів та здійснення оплати по ним також свідчить і про наявність ділової мети Позивача та Відповідача та про реальність і фактичність здійснення господарської операції сторонами Договору. Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності

У листі Державної фіскальної служби України від 21.11.2016 р. N 20011/5/99-99-10-01-16 зазначено, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. При цьому необов'язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому. Також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі.

Фактичність здійснення господарської операції підтверджується: 1) дією або подією (правочин. договір); 2) зміною в структурі активів, зобов'язань або власному капіталі (бухгалтерський/податковий облік, рух та зміна активів, тощо); 3) первинними бухгалтерськими документами з відомостями про господарську операцію (накладні, ордери, відомості, тощо); 4) економічний ефект (приріст/збиток) у часі.

Що ж стосується тверджень Банку щодо того, Відповідачем не надавались до Банку звіти про виконання доручення по Договору, а отже Акти приймання та передачі послуг безпідставно підписувались сторонами, то такі твердження не відповідають дійсним обставинам справи.

Так, користувачем отриманих послуг по Договору доручення зі сторони Банку виступав Департамент маркетингу. Звіти про виконання доручення надсилались Відповідачем працівникам такого Департаменту, в т.ч. його директору, та відносились виключно до умов СР8 (сплата 5% або 2% від суми фактично наданих кредитів), розрахунок за якими передбачав звіряння по клієнтам, які отримали кредити. Додатковою угодою №1, якою передбачений інший канал залучення на умовах СРА надання такого звіту на передбачено, натомість п. 4 передбачене звіряння отриманих валідних контактів засобами електронної пошти. Крім того, умови роботи за вказаною додатковою угодою передбачали сплату 50 грн. за наданий валідний контакт без прив'язування до укладених кредитних договорів.

Реєстри клієнтів, які були валідовані операторами Департаменту телемаркетингу та були погоджені із Виконавцем в електронному вигляді, надавались Уповноваженій особі Банку під час здійснення перевірки договорів банку на предмет нікчемності.

Твердження ж Банку щодо того, що звіти не могли надсилатись електронною поштою оскільки у Договорі доручення не зазначалась електронна адреса не витримає жодної критики та є абсолютно безпідставним, оскільки наявність на даний час різноманітних засобів зв'язку, наприклад, телефону, дозволяє дізнатись електронну адресу контрагента, навіть якщо вона не зазначена у договорі, для подальшого надсилання електронною поштою таких звітів, та підписання сторонами Актів приймання та передачі послуг та подальша оплата винагороди є підтвердженням погодження Банку з отриманими послугами.

Таким чином, підсумовуючи вищезазначені обставини у їх співзв'язку з нормами чинного законодавства України, вбачається, що Договір доручення не є нікчемним правочином, тому він може бути визнаний недійсним (як оспорюваний) лише за рішенням суду (абз. 2 п. 4. постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"), на що, як вважає Відповідач, не має жодних правових підстав. Оскільки Договір доручення в повній мірі відповідає вимогам законодавства України, зокрема, але не виключно, і всім частинам ст. 203 Цивільного кодексу України, в тому числі частині п'ятій, так як Договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та був вчинений з наміром створення таких правових наслідків.

У зв'язку з викладеним, просить суду у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк «ТРАСТ, від якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «ТРАСТ» Кухарев Володимир Валентинович, до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та застосування наслідків його недійсності відмовити в повному обсязі.

Крім того, просить суд витребувати у Публічного акціонерного товариства «Банк «ТРАСТ» (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5А, код ЄДРПОУ 35371070):

- звіти про виконання Договору доручення від 16.06.2016р., укладеного між ПАТ Банк «ТРАСТ» та ФОП ОСОБА_2, що надавались ОСОБА_2 до Департаменту маркетинга банку у жовтні та листопаді 2016р.;

- реєстри клієнтів, які були валідовані операторами Департаменту телемаркетингу, в рамках дії Договору доручення від 16.06.2016р., укладеного між ПАТ Банк «ТРАСТ» та ФОП ОСОБА_2

- пояснення директора Департаменту маркетинга ОСОБА_5, що були надані ним Комісії з перевірки договорів на виявлення ознак нікчемності договорів, утвореною відповідно до Наказу Уповноваженої особи ФГВФО Кухарєва В. В. від 16.12.2016р. та від 06.02.2017р., під час перевірки Договору доручення від 16.06.2016р., укладеного між ПАТ Банк «ТРАСТ» та ФОП ОСОБА_2 Дані документи на даний час відсутні у Відповідача та не можуть самостійно бути витребуванні ним у ПАТ Банк «ТРАСТ». Однак, у цих документах містяться відомості та інформація, що підтверджує реальність надання послуг за Договором доручення.

-

Господарський суд Запорізької області звертає увагу відповідача, що відповідно до ст. 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Згідно зі ст. 165 ГПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив повинен містити: найменування (ім'я) позивача і номер справи; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) відповідача, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу та адресу електронної пошти, за наявності; у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем; обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується; заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права; перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання; заперечення (за наявності) щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства подання відзиву та клопотання є різними процесуальними діями у судовому процесі, тому вирішення питання що до витребування доказів у Публічного акціонерного товариства «Банк «ТРАНС» буде судом вирішено після належного оформлення зазначеного клопотання відповідно до вимог господарського процесуального кодексу.

Відповідно до ст. 177 ГПК України, завданням підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог;визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

У зв'язку з тим, що сторони не з'являються у підготовче засідання суд не має можливості з'ясувати всі обставини справи та забезпечити правильний, своєчасний і безперешкодний розгляду справи по суті, а також відповідно до ст. 185 ГПК України, постановити ухвалу про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті та з'ясувати думку сторін щодо дати призначення судового засідання для розгляду справи по суті.

Частиною 3 ст. 177 ГПК України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Згідно зі ст. 183 ГПК України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках визначених частиною другою ст. 202 цього кодексу.

Згідно п. 2 ст. 202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом ч. 2 ст. 232 ГПК України процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

З метою з'ясування фактичних обставин справи, вивчення наданих до справи документів, дотримання прав сторін, виникла необхідність відкладення розгляду підготовчого засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 ГПК України, учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою.

Засідання суду у справі № 908/158/18 в господарському суді Запорізької області призначений на 16.04.2018 р. об 11 год. 00 хв., проте суд позбавлений технічної можливості забезпечити проведення відеоконференції в господарському суді Запорізької області, у зв'язку з тим, що починаючи з 10 год. 00 хв. у приміщенні суду вже заброньовано час, у який здійснюється відеоконференцзв`язок у залі судового засідання, який обладнано належним чином, що підтверджується інформацією, що міститься на офіційному сайті https: vr.court.gov.ua у розділі "Бронювання систем відеоконференцзвя`зку"

Керуючись ст. ст. 42, 46, 120, 182, 183, 184, 202, 232, 234 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відкласти підготовче засідання.

2. Засідання суду призначити на 16 квітня 2018 р. об 11 год. 00 хв.

4. Сторонам надати суду докази мирного врегулювання спору (за наявності).

5. Явку учасників судового процесу визнати обов'язковою (у разі направлення у судове засідання уповноважених представників сторін, останнім мати при собі документи, що підтверджують повноваження представника відповідно до вимог ст. 60 ГПК України).

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя С.С. Дроздова