Рішення № 72852440, 15.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2018Справа № 910/23227/17Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» (01103, м.Київ, МИХАЙЛА БОЙЧУКА , будинок 4Б) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «МТІ» (01023, м.Київ, БУЛ.ЛЕСІ УКРАЇНКИ, будинок 4) стягнення заборгованості у розмірі 314 692 грн. 83 коп.Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дочірнє підприємство «КиївГазЕнерджи» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МТІ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 314 692 грн. 83 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 31.03.2016 року між Дочірнім підприємством «КиївГазЕнерджи» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МТІ» (Споживач) було укладено Договір постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) №211488/Е, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався постачати природний газ Споживачеві в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач зобов'язався своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених цим Договором. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору з квітня 2016 р. по грудень 2016 р. він надав Споживачу послуги, а Відповідач прийняв надані послуги, що підтверджується актами приймання - передачі, проте останній не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Дочірнім підприємством «КиївГазЕнерджи» становить 225 600 грн. 09 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МТІ» 5% річних у розмірі 11 489 грн. 19 коп., інфляційні у розмірі 30 999 грн. 87 коп., пеню у розмірі 30 811 грн. 59 коп. та штраф у розмірі 15 792 грн. 09 коп.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ Господарського суду міста Києва справу №910/23227/17 передано до розгляду судді Лиськову М.О.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 28.12.2017 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/23227/17 у зв'язку із лікарняним та відпусткою судді Лиськова М.О.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ Господарського суду міста Києва справу №910/23227/17 передано до розгляду судді Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2017 року позовну заяву Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МТІ» про стягнення заборгованості у розмірі 314 692 грн. 83 коп. залишено без руху.

09.01.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2018 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.01.2018 року була направлена на адреси Сторін, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 25.01.2018 року уповноваженим особам Позивача та Відповідача.

06.02.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

12.02.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.

27.02.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

31.03.2016 року між Дочірнім підприємством «КиївГазЕнерджи» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МТІ» (Споживач) було укладено Договір постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) №211488/Е, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався постачати природний газ Споживачеві в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач зобов'язався своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених цим Договором. (а.с. 15 - 22)

Згідно з п.2.10 Договору акти приймання - передачі природного газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником.

Розрахунки за реалізований Споживачеві природний газ здійснюються за ціною 6 963,4000 грн., крім того ПДВ 20%, разом з ПДВ 8 356,0800 грн. за 1000 (тисячу) м. куб. (п.4.1 Договору)

Відповідно до п. 4.4 Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем в такому порядку: оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки на умовах 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку 1 до Договору. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

У п.4.5 Договору передбачено, що у випадку недоплати вартості природного газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі переплати Споживачем за фактично спожитий газ, сума переплати зараховується Постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді. Датою здійснення розрахунку є дата, на яку були зараховані кошти на рахунок Постачальника. У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів "газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу.

Оплата вартості послуг з постачання газу за Договором здійснюється Споживачем грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок Постачальника, зазначений в реквізитах до даного Договору. (п.4.6 Договору)

Пунктом 6.2.2 Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 5% річних за весь час прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення оплати понад 20 календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2016 року, а в частині проведення розрахунків до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. (п.10.1 Договору)

Додатком №1 до Договору постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) №211488/Е від 31.03.2016 року Сторони узгодили договірні обсяги постачання природного газу на 2016 рік. (а.с.23)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) №211488/Е від 31.03.2016 року Позивач надав послуги з газопостачання, а Відповідач в свою чергу прийняв вказані послуги, що підтверджується Актами прийому - передачі послуг з газопостачання від 30.04.2016 року на суму 13 369 грн. 73 коп., 30.11.2016 року на суму 122 885 грн. 94 коп., 31.12.2016 року на суму 138 105 грн. 83 коп. (а.с. 25-27)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що на виконання умов Договору з квітня 2016 р. по грудень 2016 р. він надав Споживачу послуги, а Відповідач прийняв надані послуги, що підтверджується актами приймання - передачі, проте останній не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Дочірнім підприємством «КиївГазЕнерджи» становить 225 600 грн. 09 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МТІ» 5% річних у розмірі 11 489 грн. 19 коп., інфляційні у розмірі 30 999 грн. 87 коп., пеню у розмірі 30 811 грн. 59 коп. та штраф у розмірі 15 792 грн. 09 коп.

В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначав, що на виконання умов Договору ним здійснено оплату за Договором постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) №211488/Е, а тому на дату звернення до суду з вказаним позовом у нього рахувалась переплата на суму 136467 грн. 24 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) №211488/Е від 31.03.2016 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) №211488/Е від 31.03.2016 року Позивач надав послуги з газопостачання, а Відповідач в свою чергу прийняв вказані послуги, що підтверджується Актами прийому - передачі послуг з газопостачання від 30.04.2016 року на суму 13 369 грн. 73 коп., 30.11.2016 року на суму 122 885 грн. 94 коп., 31.12.2016 року на суму 138 105 грн. 83 коп., а загалом на суму в розмірі 274 361 грн. 50 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (а.с. 25-27)

В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначав, що на виконання умов Договору ним здійснено оплату за Договором постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) №211488/Е, а тому на дату звернення до суду з вказаним позовом у нього рахувалась переплата на суму 136467 грн. 24 коп.

В той же час, у відповіді на відзив Дочірнє підприємство «КиївГазЕнерджи» зазначало, що вказана переплата була здійснена за Договором постачання природного газу №211488/Е від 03.01.2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) №211488/Е від 31.03.2016 року, який визначений Позивачем в якості підстави позову, Постачальник виставив Відповідачу рахунки на оплату №211488/Е/10901 від 19.10.2016 р. за листопад 2016 р. на суму 48 761 грн. 41 коп., №211488/Е/662 від 14.03.2017 р. за грудень 0001 на суму 163 587 грн. 34 коп. (а.с. 46, 54)

Вказані рахунки були сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «МТІ» у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №11482 від 25.10.2016 р. на суму 48 761 грн. 41 коп. із зазначенням призначення платежу: «за послуги з газопостачання зг.рах. №211488/Е/10901 від 19.10.2016» (а.с.47), платіжним дорученням №3595 від 27.03.2017 р. на суму 163 587 грн. 34 коп. із зазначенням призначення платежу: «за природний газ імпортований зг.рах. №211488/Е/662 від 14.03.2017» (а.с.55) та виписками по рахунку Відповідача за 25.10.2016 р., 27.03.2017 р. (а.с. 44-45, 52-53), а загалом на суму в розмірі 212 348 грн. 75 коп.

Суд звертає увагу, що рахунки на оплату №211488/1006 від 31.01.2017 року на лютий 2017 на суму 324 550 грн. 42 коп., №211488/15789 від 26.10.2017 року на листопад 2017 на суму 159 339 грн. 94 коп., №211488/21271 від 28.12.2017 року на січень 2018 на суму 111 072 грн. 73 коп. (а.с. 50, 58, 62) були виставлені Дочірнім підприємством «КиївГазЕнерджи» саме на виконання умов Договору постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) №211488/Е від 03.01.2017 року, що підтверджується відповідним посиланням у вказаних рахунках на номер та дату вказаного договору.

За таких підстав, Суд зазначає, що грошові кошти у загальному розмірі 594 963 грн. 09 коп. були сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «МТІ» на підставі платіжних доручень №2102 від 21.02.2017 р. у розмірі 324 550 грн. 42 коп., №10389 від 31.10.2017 р. у розмірі 159 339 грн. 94 коп., №256 від 17.01.2018 р. у розмірі 111 072 грн. 73 коп. (а.с.51, 59, 63) Позивачу саме на виконання умов Договору постачання природного газу №211488/Е від 03.01.2017 року, що не є предметом розгляду у даній справі.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, Суд не приймає до уваги заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «МТІ» щодо здійснення оплати у загальному розмірі 594 963 грн. 09 коп. саме на виконання умов Договору постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) №211488/Е від 31.03.2016 року та вказані докази, оскільки вони не стосуються предмета доказування у справі №910/23227/17.

Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача стосовно того, що пунктами 4.7, 7.2 Договору постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) №211488/Е від 31.03.2016 року передбачено право Постачальника на зарахування отриманих грошових коштів в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення й право на припинення чи обмеження постачання природного газу споживачу, оскільки вказаними пунктами передбачено право, а не обов'язок Позивача. А тому нескористання останнім наданими йому правами не впливає на суть правовідносин, які виникли між Сторонами. Що стосується пп.2.2.3 п.2.3 Договору, яким передбачено, що підставою для постачання природного газу є відсутність простроченої заборгованості у Споживача перед діючим постачальником за поставлений природний газ за минулі періоди та оплати поточних платежів, Суд зазначає, що у зв'язку з тим, що послуги за спірним договором були надані, Відповідач зобов'язаний здійснити оплату за надані й прийняті належним чином послуги.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «МТІ» перед Дочірнім підприємством «КиївГазЕнерджи» за Договором постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) №211488/Е від 31.03.2016 року становить 62 012 грн. 75 коп. (274 361 грн. 50 коп. - 212 348 грн. 75 коп.), оскільки Позивачем не враховано, що сума у розмірі 163 587 грн. 34 коп. була сплачена Відповідачем на виконання умов спірного договору.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Дочірньому підприємству «КиївГазЕнерджи» в розмірі 62 012 грн. 75 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих й прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 62 012 грн. 75 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 5% річних за загальний період прострочки з 06.05.2016 р. по 22.12.2017 р. у розмірі 11 489 грн. 19 коп. та інфляційні у розмірі 30 999 грн. 87 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Пунктом 6.2.2 Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує на користь Постачальника суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 5% річних за весь час прострочення.

Таким чином, Суд зазначає, що Сторони у Договорі постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) №211488/Е від 31.03.2016 року передбачили інший розмір процентів річних ніж той, що визначений у частині 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а тому до даних правовідносин сторін підлягає застосуванню 5% річних.

Суд, перевіривши розрахунок 5% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за надані послуги з постачання за Договором постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) №211488/Е від 31.03.2016 року за загальний період прострочки з 06.05.2016 р. по 22.12.2017 р. у розмірі 11 489 грн. 19 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення загальної суми заборгованості Відповідача й включення до розрахунку частково сплаченої суми 27.03.2017 року. При цьому, Суд зазначає, що при перерахунку 5% річних за Актом від 30.04.2016 року сума склала 314 грн. 15 коп., однак відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог, а тому приймає до уваги нараховану Позивачем суму у розмірі 313 грн. 18 коп. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 5% річних за загальний період прострочки з 06.05.2016 р. по 22.12.2017 р. у розмірі 5 458 грн. 33 коп.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки 06.05.2016 р. по 22.12.2017 р. у розмірі 30 999 грн. 87 коп., що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення загальної суми заборгованості Відповідача й включення до розрахунку частково сплаченої суми 27.03.2017 року. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню інфляційні за загальний період прострочки з 06.05.2016 р. по 22.12.2017 р. у розмірі 16 077 грн. 85 коп.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 22.12.2016 р. по 05.07.2017 р. у розмірі 30 811 грн. 59 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 6.2.2 Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 5% річних за весь час прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 22.12.2016 р. по 05.07.2017 р. у розмірі 30 811 грн. 59 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення загальної суми заборгованості Відповідача й включення до розрахунку частково сплаченої суми 27.03.2017 року, а тому до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня у розмірі 19 303 грн. 03 коп.

Також Позивачем заявлена вимога про стягнення з Відповідача штрафу відповідно до п.6.2.2 Договору у розмірі 15 792 грн. 01 коп.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду України у постанові від 27.04.2012р. № 06/5026/1052/2011, Суд вважає правомірним застосування до відповідача одночасно штрафу та пені.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У зв»язку з чим, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що не суперечить положенням ст. 61 Конституції України і відповідає встановленій статтею 627 Цивільного кодексу України свободі договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 6.2.2 Договору передбачено, що за прострочення оплати понад 20 календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

За таких підстав, Суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Відповідача штрафу на підставі п.6.2.2 Договору. Однак, при здійсненні розрахунку штрафу Позивачем невірно визначена сума заборгованості, від розміру й якої здійснюється нарахування штрафу, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 7% штрафу у розмірі 4 340 грн. 89 коп.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «МТІ» на користь Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 62 012 грн. 75 коп., 5% річних у розмірі 5 458 грн. 33 коп., інфляційні у розмірі 16 077 грн. 85 коп., пеня у розмірі 19 303 грн. 03 коп. та штраф у розмірі 4 340 грн. 89 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МТІ» (01023, м.Київ, БУЛ.ЛЕСІ УКРАЇНКИ, будинок 4, Ідентифікаційний код юридичної особи 13669756) на користь Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» (01103, м.Київ, МИХАЙЛА БОЙЧУКА, будинок 4Б, Ідентифікаційний код юридичної особи 39835779) заборгованість у розмірі 62 012 (шістдесят дві тисячі дванадцять) грн. 75 (сімдесят п'ять) коп., 5% річних у розмірі 5 458 (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят вісім) грн. 33 (тридцять три) коп., інфляційні у розмірі 16 077 (шістнадцять тисяч сімдесят сім) грн. 85 (вісімдесят п'ять) коп., пеню у розмірі 19 303 (дев'ятнадцять тисяч триста три) грн. 03 (три) коп., штраф у розмірі 4 340 (чотири тисячі триста сорок) грн. 89 (вісімдесят дев'ять) коп. та судовий збір у розмірі 1 607 (одна тисяча шістсот сім) коп. 90 (дев'яносто) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 15 березня 2018 року.

Суддя О.В. Чинчин