Ухвала суду № 72850823, 12.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Присяжнюка О.Б.

суддів Глиняного В.П., Паленика І.Г.

при секретарі Редик С.А.

за участю прокурора Чеченєва А.О.

представника ОСОБА_1

власника майна ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання заступника начальника слідчого відділення Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві Басанця М.В., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 9 Чеченєвою А.О., та накладено арешт на майно, а саме на автомобіль марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2, свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу та ключ від нього.

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.

В апеляційній скарзі власник майна просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити. Так, апелянт зазначає про відсутність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, посилаючись на недоведеність стороною обвинувачення у арештованого майна ознак ст. 98 КПК України та існування загрози його втрати. Крім того, на думку ОСОБА_2 клопотання слідчого про арешт майна було розглянуто з порушенням встановленого чинним Кримінальним процесуальним кодексом України строку.

Також апелянт ставить питання про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на ті обставини, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся без повідомлення його власника, а копія постановленого судом рішення нею була отримана 26 січня 2018 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення власника майна та її представника, які підтримали подану апеляційну скаргу і просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, в тому числі і щодо поважності причин пропуску строку на оскарження ухвали слідчого судді, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувся без повідомлення особи яка подала скаргу, а копію постановленого судом рішення нею було отримано 26 січня 2018 року, що підтверджується відповідною розпискою (а.с. 25), колегія суддів погоджується з доводами апелянта про поважність причин пропуску строку та вважає за можливе його поновити.

Що стосується посилань апелянта на відсутність підстав для накладення арешту на майно, то колегія суддів, дослідивши надані їй матеріали, вважає їх безпідставними з огляду на такі обставини.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, під час розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно, в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, СВ Солом'янського УП ГУ НП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017100090011626 від 07 жовтня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, по факту незаконного заволодіння автомобілем марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1.

Постановою заступника начальника СВ Солом'янського УП ГУ НП у місті Києві Басанця М.В. від 06 грудня 2017 року автомобіль марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу та ключ від нього визнано речовим доказом.

Звертаючись з клопотанням про арешт даного майна, слідчий зазначив, що метою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є збереження цього майна як речового доказу.

Враховуючи вище зазначені обставини, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для задоволення вказаного клопотання та накладення арешту на зазначене в ньому майно.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт майна з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

На думку колегії суддів, доводи клопотання та додані до нього матеріали містять достатньо даних, які вказують на ті обставини, що автомобіль марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію права власності на вказаний автомобіль та ключі від нього, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, були об'єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом, а тому це майно відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України.

Таким чином, посилання апелянта на недоведеність стороною обвинувачення тих обставин, що арештоване майно може бути використано як доказ в рамках кримінального провадження № 12017100090011626 є безпідставними, оскілки спростовуються наданими суду матеріалами.

Також, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи і доводи ОСОБА_2 з приводу того, що слідчим було пропущено строк на звернення до суду з клопотанням про арешт майна.

Таким чином, з урахуванням вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані слідчим матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

У зв'язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак, подана апеляційна скарга, за викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання власника майна ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року, задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року, якою задоволено клопотання заступника начальника слідчого відділення Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві Басанця М.В., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 9 Чеченєвою А.О., та накладено арешт на майно, а саме на автомобіль марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2, свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу та ключ від нього, залишити без зміни, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_2 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: Присяжнюк О.Б. Глиняний В.П. Паленик І.Г.

Справа № 11-сс/796/1149/2018 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції Бобровник О.В.

Доповідач Присяжнюк О.Б.