Рішення № 72850067, 14.02.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/2915/17

Провадження № 2/761/2507/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарях: Краснянській С.В., Припутневич В.І.,

за участі представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Шелепи А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» про визнання недійсним кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В:

26 січня 2017 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах з врахуванням заяви від 23.10.2017 року позивач просить: визнати незаконними умови кредитного договору №142п/11/2008-840; визнати зазначений кредитний договір недійсним; застосувати наслідки недійсності правочину.

Вимоги обгрунтовані тим, що 05.08.2008 року ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 уклали Кредитний договір №142п/11/2008-840 за умовами якого Банк надав позивачу грошові кошти в сумі 45 197,82 доларів США строком до 04.08.2028 року для купівлі квартири, витрат позичальника пов'язаних з оформленням кредиту та оплати комісії за розрахунки в рамках комплексу пакету послуг «Ласкаво просимо» в залежності від оформленого пакету послуг.

У відповідності до положень статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» заборонено видавати кредити в іноземній валюті, а тому істотна умова договору - валюта кредиту, прямо суперечить вимогам чинного законодавства.

Згідно з ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» Банк мав надати позивачу інформацію в письмовому вигляді, проте Банк не виконав вимогу Закону та жодних повідомлень та істотних умов кредитного договору позивачу не надав, а тому позивач не мав можливості об'єктивно та в повному обсязі усвідомити всі негативні наслідки правочину, не розумів тип відсоткової ставки, сукупну вартість кредиту, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Як зазначає позивач, перед укладенням договору велись перемовини про укладення договору купівлі-продажу квартири, а істотні умови договору позивачу стали відомі лише в день підписання договору, проте позивач уже не мав можливості відмовитися від договору та вимушений був підписати оспорюваний правочин.

Частиною 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» заборонено кредитодавцю встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі, тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону є нікчемною. Проте в порушення зазначеної норми Банком у п.1.2 Договору визначено комісію за розрахунки в рамках комплексу пакету послуг «Ласкаво просимо» в залежності від оформленого пакету послуг. Вказану умову договору позивач вважає несправедливою.

Також в Договорі не визначено детального розпису сукупної вартості кредиту та умови дострокового розірвання договору.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення заявлених вимог так як при укладенні договору не були порушені норми діючого законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.

Суд, вислухавши представників сторін, оцінивши в сукупності надані суду докази, приходить до висновку про часткове задоволення заявлених вимог за наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України). Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Як встановлено судом, 05.08.2008 року між ВАТ комерційний банк «Надра» (правонаступником якого є відповідач, далі - Банк) та ОСОБА_3 (далі - Позичальник) був укладений Кредитний договір №142п/11-2008-840.

За умовами договору Банк надав Позичальнику кредит в сумі 45 197,82 доларів США за програмою Нове житло зі сплатою 14,49% річних строком користування до 04.08.2028 року.

Згідно з п.1.2 Договору, цільовим використанням кредиту визначено:

-проведення розрахунків по договору купівлі-продажу №1899 від 01.08.2008 року, що укладений між Позичальником та ОСОБА_4, згідно якого Позичальник придбає у власність нерухоме майно - квартиру в АДРЕСА_1;

-витрати Позичальника пов'язані з оформленням кредиту;

-оплата комісії за розрахунки в рамках комплексу Пакетів послуг «Ласкаво просимо» в залежності від оформленого пакету послуг.

Договір підписаний сторонами, що свідчить про їх згоду із зазначеними умовами.

Як вбачається з копії заяви про видачу готівки №275 від 05.08.2008 року, ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 43 711,63 долари США.

Отримання зазначеної суми представник позивача не заперечував.

Водночас з копії меморіального ордеру вбачається, що 1 486,19 доларів США, що становило еквівалент 7 200,74 грн. було перераховано як комісію за розрахунки за кредитним договором.

Крім того, 25.09.2014 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 був підписаний Додатковий договір про внесення змін та доповнень №1-2014 до кредитного договору №142п/11/2008-840 від 05.08.2008 року.

За умовами додаткового договору, оскільки сторони досягли згоди здійснити реструктуризацію заборгованості Позичальника за кредитним договором №142п/11/2008-840 від 05.08.2008 року та змінити умови кредитування, в зв'язку з чим внесені зміни та доповнення до кредитного договору, а саме: змінено валюту виконання зобов'язань за Кредитним договором на національну грошову одиницю - гривню; розмір зобов'язань Позичальника по поверненню кредиту станом на день підписання цього договору складає 540 513,21 грн., по сплаті процентів - 42 828,95 грн., а всього 583 342,16 грн.

Сторони домовились про повернення зазначеної суми до 04.08.2033 року рівними частинами.

Стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції чинній на час укладення кредитного договору - 05.08.2008 року визначала, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

У відповідності до ч.2 ст.11 зазначеного Закону, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про:

1) особу та місцезнаходження кредитодавця;

2) кредитні умови, зокрема:

а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;

б) форми його забезпечення;

в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;

г) тип відсоткової ставки;

ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;

д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо);

е) строк, на який кредит може бути одержаний;

є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;

ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;

з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;

и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;

і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються:

1) сума кредиту;

2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача;

3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту;

4) право дострокового повернення кредиту;

5) річна відсоткова ставка за кредитом;

6) інші умови, визначені законодавством.

У договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Крім того, згідно з ч.5 Закону, до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими:

1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом;

2) споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача;

3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки;

4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

У відповідності до ч.1 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Частиною 2 статті 18 Закону визначено, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про:

1) звільнення або обмеження юридичної відповідальності продавця (виконавця, виробника) у разі смерті або ушкодження здоров'я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця (виконавця, виробника);

2) виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника);

3) встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця;

4) надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору;

5) встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором;

6) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається;

7) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника);

8) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом;

9) установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру;

10) установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору;

11) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі;

12) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору;

13) визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору;

14) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати відповідність продукції умовам договору або надання йому виключного права щодо тлумачення договору;

15) обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов'язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов'язань додержанням зайвих формальностей;

16) встановлення обов'язку споживача виконати всі зобов'язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх;

17) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов'язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (ч.5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору (ч.7 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»)

З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011р. № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ від 10 травня 2007р. № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитний договір тощо).

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за надання кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Із анкети-заяви, яка заповнена особисто позивачем вбачається, що ОСОБА_3 особисто вибрав програму кредитування, кредитний пакет, валюту кредитування, строк кредитування, форму погашення кредиту (ануїтет).

Крім того з анкети-заяви вбачається, що ОСОБА_3 не обирав пакет послуг «Ласкаво просимо», а відповідно обрав пакет послуг «Процвітання».

Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що пакет послуг «Процвітання» входить в пакет послуг «Ласкаво просимо». Проте в анкеті зазначено, що позивач обрав інший пакет, який не входить до пакету послуг «Ласкаво просимо». Також представник відповідача не надала доказів, що обраний позивачем пакет послуг входить до пакету послуг «Ласкаво просимо».

Підписавши анкету-заяву ОСОБА_3 підтвердив, що він ознайомився з умовами кредитування.

Так, судом встановлено, що оспорюваний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення зазначених вище правочинів не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; відомості в анкеті - заяві позивача свідчать про те, що відповідач (банк) надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки.

Таким чином враховуючи, що відповідачем безпідставно стягнуто комісію за пакет послуг, який не обирався позивачем, суд вважає положення п.1.2 Кредитного договору від 05.08.2008 року в частині сплати комісії за розрахунками в рамках комплексу Пакету послуг «Ласкаво просимо» несправедливими.

Також позивач в позовній заяві зазначає, що в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» кредит було надано в іноземній валюті, хоча існувала заборона, визначена законодавцем.

Проте варто зауважити, що на час, коли сторони підписували договір, стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» не передбачала заборону видачі кредитів в іноземній валюті, а відповідні зміни були внесені згідно із Законом України від 22.09.2011 р. N 3795-VI, який набрав чинності 16.10.2011 року.

Позивач в позовній заяві зазначає, що умови договору не місять положень про дострокове розірвання кредитного договору.

Щодо зазначеної підстави необхідно зауважити, що Закон України «Про захист прав споживачів» не передбачає як обов'язкову умову договору - умови дострокового розірвання кредитного договору, а лише щодо дострокового повернення кредиту.

З урахуванням встановлених судом обставин справи, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання кредитного договору недійсним в повному обсязі.

У відповідності до положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_2) до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» (ЄДРПОУ 20025456, м.Київ, вул.Січових Стрільців,15) про визнання недійсним кредитного договору - задовольнити частково.

Визнати недійсним п.1.2 Кредитного договору №142п/11/2008-840 від 05.08.2008 року, що укладений між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_3 в частині використання кредиту на оплату комісії за розрахунки в рамках комплексу пакетів послуг «Ласкаво просимо».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» на користь держави судовий збір в розмірі 640 гривень 00 копійок судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 21 лютого 2018 року

Суддя: Н.Г.Притула