Рішення № 72849810, 20.02.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/64778/17-ц

Категорія 32

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2018 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Матійчук Г.О.,

секретаря Винник С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Державної казначейської служби, треті особи: прокуратура м. Києва, прокуратура Чернігівської області, Новоазовський районний суд м. Чернігова, Дніпровський районний суд м. Києва, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокурати і суду, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокурати і суду.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 31.10.2015 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ст. 349, ч. 3 ст. 27,ч. 2 ст. 289 КК України. В результаті довготривалого розслідування, ОСОБА_1 було обрано міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою. В подальшому, 04.08.2016 року Генеральною прокуратурою України винесено постанову про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпаними можливостями їх отриманням. Зазначає, що внаслідок неправомірних дій органу досудового розслідування позивачу завдано моральну шкоду, що виразилася у незаконному повідомленні про підозру та незаконному триманні під вартою.

20 грудня 2017 року суд відкрив провадження у цій справі та з урахуванням ч. 4 ст. 19 ЦПК України вирішив її розглянути у порядку спрощеного провадження. Сторони не подавали клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи призначення судового засідання у спрощеному провадженні.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки право на відшкодування шкоди, завданої громадянину діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури і суду дає лише встановлена незаконність дій посадових осіб вказаних органів. Посилаючись на необґрунтованість заявлених вимог, відсутність доказів на підтвердження факту заподіяння ОСОБА_1 моральних чи фізичних страждань, відповідач просив у задоволенні позову відмовити

У відзиві на позовну заяву прокурор проти позову заперечив. Зокрема зазначив, що позивачем не доведено, у чому полягають протиправні дії осіб органів досудового розслідування та в чому полягає моральна шкода. Тому, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відзиві на позовну заяву Дніпровський районний суд м. Києва проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості.

У відзиві на позовну заяву Новоазовський районний суд м. Чернігова просив ухвалити рішення, з урахуванням висновків Верховного суду від 16 січня 2018 року, не виклав думки стосовно обґрунтованості та доведеності вимог позивача.

Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, зазначений законами України.

Судом встановлено, що 31.10.2015 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру за скоєння злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст.27 ст. 349, ч. 3 ст. 27 ст. 289 КК України.

02.11.2015 року слідчим суддею Новоазовського районного суду м. Чернігова задоволено клопотання про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 30.12.2015 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_1 до 27.02.2016 року

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 23.02.2016 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_1 до 21.04.2016 року

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 21.04.2016 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_1 до 19.06.2016 року.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 16.06.2016 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_1 до 10.08.2016 року.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 01.07.2016 року скасовано ухвалу судді Дніпровського районного суду м. Києва від 16.06.2016 року, постановлено нову про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та звільнення останнього з-під варти.

04.08.2016 року Генеральною прокуратурою України винесено постанову про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст.27 ст. 349, ч. 3 ст. 27 ст. 289 КК України у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпаними можливостями їх отримати.

Таким чином, суд вважає, що незаконними рішеннями та діями посадових осіб органу досудового розслідування та прокуратури ОСОБА_1 завдано моральну шкоду з огляду на наступне.

Згідно ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з п.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У цих випадках завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства прокуратури і суду.

Пунктом 1 ст.2 Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом виникає у випадках, зокрема постановлення судом виправдувального вироку.

Відповідно до п.5 ст.3 зазначеного Закону у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується (повертається), зокрема, моральна шкода.

За час незаконного перебування під слідством та судом, ОСОБА_1 зазнав моральної шкоди, яка полягає у психічних стражданнях, перебування у стані безперервного нервового стресу.

Згідно з пунктами 5 та 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до ч.3 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Пункт 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначає, що розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина перед слідством та судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожний місяць перебування перед слідством та судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи (п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Згідно ст.8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2017 рік» у 2017 році встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня 3200 гривень.

Таким чином, виходячи з мінімального розміру заробітної плати на час розгляду справи, ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню моральна шкода у розмірі 28 800 грн., оскільки час незаконного перебування під слідством ОСОБА_1 складав 9 місяців 4 дні.

Суд зазначає, що вказаний розмір завданої моральної шкоди є мінімальним, таким, який має бути відшкодований за відповідний період у будь-якому випадку і будь-якій особі, внаслідок незаконного притягнення її як обвинуваченої.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди в конкретній справі, відповідно до положень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд повинен враховувати характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали позивачі, стан здоров'я потерпілих, тяжкість вимушених змін у їхніх життєвих стосунках тощо.

Таким чином, незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та прокуратури були порушені конституційні права позивача, що завдало йому фізичних і моральних страждань, призвело до погіршення психологічного стану.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Постанова Пленуму Верховного Суду України у п.10-1 зазначає, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції України судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державної казначейської служби України.

Відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845.

Згідно п.35 Порядку казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.

Відповідно до п.9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення коштів державного бюджету виконується виключно Державною казначейською службою України (центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів).

Пунктами 5 та 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Враховуючи вищевикладені норми, стягнення на користь позивача з Державного бюджету України повинно відбуватись через Державну казначейську службу України.

На підставі ст.ст.81,82 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню. обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та законними, відтак, позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 23 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 77, 81, 141, 259, 263-266, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної казначейської служби, треті особи: прокуратура м. Києва, прокуратура Чернігівської області, Новоазовський районний суд м. Чернігова, Дніпровський районний суд м. Києва, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокурати і суду - задовольнити.

Стягнути з Державної казначейської служби України (м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6; 01601) за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 (код платника податків - НОМЕР_1) суму 28 800 (двадцять вісім тисяч вісімсот),00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня з дня складання цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.О. Матійчук