Ухвала суду № 72849690, 13.03.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/6168/18-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2018 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Карабань В.М.,

при секретарі Войтюк О.С.,

за участю прокурора: Тельпіса М.В.,

заявника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_1 в інтересах ТОВ «Центр фінансового лізингу» про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києві від 29.01.2018 року №757/4149/8-к.

В С Т А Н О В И В :

05.02.2018 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_1 в інтересах ТОВ «Центр фінансового лізингу» в порядку ст. 174 КПК України.

ОСОБА_1 у вимогах даного клопотання просить скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29.01.2018 року у справі № 757/4149/18-к на кошти ТОВ «Центр фінансового лізингу» (код ЄДРПОУ 37241931), які знаходяться на рахунку НОМЕР_1, відкритому в АТ «ОТП Банк» (МФО 300528), адреса м. Київ, вул. Жилянська, 43.

Мотивуючи подане клопотання про скасування арешту майна, вказує, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано, без достатніх правових підстав, також посилається на те, що кошти, на рахунку який арештовано, є власністю ТОВ «Центр фінансового лізингу», не є речовим доказом, а рахунок не відповідає критеріям визначеними ст. 98 КПК України. Окрім того, органом досудового розслідування не доведена можливість використання як доказів арештованих грошових коштів та не вказано, які саме сліди кримінального правопорушення містять на собі безпосередньо грошові кошти на рахунку. Слідчим не було надано доказів, що майно, на яке накладено арешт, є предметом кримінального правопорушення, здобуте в результаті вчинення кримінального правопорушення, а тому при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна.

У судовому засіданні особа, яка заявила клопотання ОСОБА_1 вимоги визначенні у клопотанні підтримав, просив задовольнити.

Прокурор Тельпіс М.В. у судовому засіданні щодо задоволення клопотання заперечував, просив відмовити, вказавши на необхідність подальшого збереження арешту, оскільки грошові кошти, які знаходяться на рахунку є речовими доказами у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали провадження, приходить до наступного висновку.

Управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017111200000142 від 17.03.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 222-1, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 364, ч. 1ст. 366 КК України.

В рамках означеного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29.01.2018 накладено арешт на кошти ТОВ «Центр фінансового лізингу» (код ЄДРПОУ 37241931), які знаходяться на рахунку НОМЕР_1, відкритому в АТ «ОТП Банк» (МФО 300528), адреса м. Київ, вул. Жилянська, 43.

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Згідно з п. 18 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді суду першої інстанції належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Відповідно до положень ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Із мотивувальної частини ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29.01.2018 вбачається, що підставою накладення арешту на грошові кошти належні ТОВ «Центр фінансового лізингу» є забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадження.

Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов'язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження (ч. 2 ст. 173 КПК України). При цьому обов'язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на орган досудового розслідування.

Між тим, при зверненні із клопотанням про арешт майна, стороною обвинувачення не надано доказів, які б вказували на обставини щодо яких здійснюється досудове розслідування, так як вказано у витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно ТОВ «Центр фінансового лізингу», а відтак слідчий суддя приходить до висновку, що на даній стадії досудового розслідування кримінального провадження захід забезпечення кримінального провадження є передчасним.

Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Заперечуючи у судовому засіданні щодо скасування арешту, має місце посилання прокурора на постанову про визнання речовими доказами коштів, які знаходяться на банківських рахунках, на скасуванні арешту яких вимагає суб'єкт звернення ОСОБА_1

При цьому, прокурором не надано належних та допустимих підтверджуючих документів щодо протиправності джерел набуття грошових коштів ТОВ «Центр фінансового лізингу», а відтак слідчий суддя в даному випадку враховує, що наданими даними спростовується висновок про те, що арештовані грошові кошти, які знаходяться на рахунку згаданому вище, є предметом кримінального правопорушення та відповідають критеріям визначеним у ст. 98 КПК України.

Слідчий суддя вважає слушними доводи особи, яка заявила клопотання про скасування арешту майна, що матеріал ДСФМУ щодо проведених ТОВ «Центр фінансового лізингу» фінансових операцій по рахунках не містить об'єктивних даних щодо саме злочинних дій товариства та носить у собі здебільшого інформаційний характер.

Разом з тим, із матеріалів провадження за клопотанням про скасування арешту майна вбачається повторність накладення арешту на той же рахунок і з тих же підстав, що і при первинному зверненні органу досудового розслідування з клопотанням про арешт майна, який в подальшому було скасовано.

Підсумовуючи вище викладене, слідчий суддя вважає, порушеним гарантоване право власника на володіння, користування та розпорядження своєю власністю, як безпідставно обмежене в силу положень національного законодавства, так і з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Враховуючи, що у матеріалах клопотання відсутні достатні докази вчинення злочину за участю ТОВ «Центр фінансового лізингу», наявність підстав вважати, що існує правова підстава для арешту рахунку взагалі спростовується. Тобто, спростовується той факт, що грошові кошти, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_2, здобутті незаконним шляхом, а відтак клопотання ОСОБА_1 подане в інтересах ТОВ «Центр фінансового лізингу» підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 167, 170-175, 309 КПК України,-

У Х В А Л И В :

Клопотання - задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29.01.2018 року у справі № 757/4149/18-к на кошти ТОВ «Центр фінансового лізингу» (код ЄДРПОУ 37241931), які знаходяться на рахунку НОМЕР_1, відкритому в АТ «ОТП Банк» (МФО 300528), адреса м. Київ, вул. Жилянська, 43.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя В.М. Карабань