Ухвала суду № 72849315, 19.03.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/3141/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" березня 2018 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В., секретар судових засідань Ярмак І.В., за участю прокурора Цвєтова Д.А., розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання слідчого Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві Миронюка В.В. про арешт майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018100040002054 від 25.02.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в :

До слідчого судді даного місцевого суду надійшло зазначене клопотання слідчого, яке погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 Цвєтовим Д.А. та обґрунтоване тим, що СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві розслідується це кримінальне провадження,у якому встановлено, що 25.02.2018 приблизно о 14 годині 30 хвилин Зарандія Гіоргі за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, перебуваючи за адресою: м. Київ, пр-т П. Тичини, 15, з автомобіля НОМЕР_1, умисно, з корисливою метою, таємно викрали сумку з грошовими коштами та документами, які належать ОСОБА_4

Безпосередньо після вчинення злочину працівниками поліції 25.02.2018 о 14:30 год. за адресою: м. Київ, бул. Русанівський, 6, у порядку ст. 208 КПК України було затримано Зарандія Гіоргі.

В подальшому, слідчим слідчо-оперативної групи Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, було прийнято рішення про проведення обшуку автомобіля марки «Мазда 6», сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_2, який знаходився за адресою м. Київ, бул. Русанівський, 6.

Після чого, відповідно до ст. 237 КПК України, слідчим СОГ -68 Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, 25.02.2018 в період часу з 17 години 18 хвилин по 17 годину 50 хвилини, в присутності двох запрошених понятих, було проведено невідкладний обшук автомобіля марки «Мазда 6», сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_2, який знаходився за адресою м. Київ, бул. Русанівський, 6.

В ході обшуку даного автомобіля було виявлено та в подальшому вилучено: грошові кошти у сумі 285 грн. та 1 долар США; документи на автомобіль марки «Мазда 6» з реєстрацією у Р. Латвія, д.н.з. НОМЕР_5; два державних номерних знаки НОМЕР_5»; грошові кошти у сумі 7 грн.; дві викрутки; пласкогубці; ліхтарик; ключ від центрального замка автомобіля; один державний номерний знак НОМЕР_3; два державних номерних знаки НОМЕР_2; автомобіль НОМЕР_4.

Ухвалою слідчого судді цього місцевого суду від 27.02.2018 у справі № 755/3141/18 надано дозвіл на проведення вищевказаного обшуку з метою відшукування зазначених речей.

25.02.2018 вилучені в ході огляду речі визнано речовими доказами по даному кримінальному провадженню, а тому заявник просить накласти на нього арешт з підстави передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав викладених у його мотивувальній частині.

В свою чергу, враховуючи положення ст.ст. 22, 26, 172 КПК України слідчий суддя вважає за можливе розглядати дане клопотання у відсутність інших учасників процесу, тож дослідивши надане клопотання на відповідність КПК України кримінальне провадження, заслухавши думку прокурора, приходжу до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).

Зокрема, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України), який застосовуються на підставі ухвали слідчого судді місцевого суду в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (ст. 132 КПК України в редакції № 4651-VI).

Так, як згідно п. 4 § 2. Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII, підпункти 11-27, 45 пункту 7 § 1 цього розділу вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

У цьому випадку, відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань в рамках даного кримінального провадження було унесено до введення в дію змін визначених підпунктами 11-27, 45 пункту 7 § 1 Закону від 03.10.2017 № 2147-VIII, а тому відповідно вони не мають зворотної дії в часі та не застосовуються до цієї справи.

Тим паче, що це клопотання до місцевого суду заявником було подано ще до 15.03.2018.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт на майно накладається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, в судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання про арешт майна подано, у відповідності до ст. 170 КПК України, оскільки останнє містить в собі критерії визначені ч. 2 цієї статті Кодексу, а саме є речовим доказом, згідно постанови від 15.11.2017.

При цьому, слідчим суддею шляхом дослідженні матеріалів провадження у порядку ст. 94 КПК України встановлено, що таке майно дійсно відповідає критеріям ст. 98 вказаного Кодексу, тобто існує дійсна сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Саме клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Зазначене у клопотанні майно відноситься до видів передбачених Главою 17 Розділу ІІ КПК України, на які може бути накладено арешт.

Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Також, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).

При цьому, у судовому засіданні слідчим суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або не єпропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становитиме особистий і надмірний тягар для володільця майна.

Тож, слідчий суддя погоджується з висловленою у судовому засіданні думку заявника про те, що необхідно накласти арешт на майно в частині на підставі ст. 170 КПК України, оскільки є достатні підстави вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у частині другій статті 170 цього Кодексу.

За таких обставин, слідчий суддя враховуючи правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню та, вважає за необхідне застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна, тобто такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах осіб та накласти арешт саме на підставі ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 170-173, 309, 369-372, 376 КПК України, п. 4 § 2. Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII, слідчий суддя

п о с т а н о в и в :

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт шляхом заборони розпорядження, користування на майно, яке було вилучене під час обшуку 25.02.2018 за адресою: місто Київ, бул. Русанівський, 6, а саме: грошові кошти у сумі 285 грн. та 1 долар США; документи на автомобіль марки «Мазда 6» з реєстрацією у Р. Латвія, д.н.з. НОМЕР_5; два державних номерних знаки НОМЕР_5»; грошові кошти у сумі 7 грн.; дві викрутки; пласкогубці; ліхтарик; ключ від центрального замка автомобіля; один державний номерний знак НОМЕР_3; два державних номерних знаки НОМЕР_2, а також автомобіль НОМЕР_4.

Ухвала підлягає негайному виконанню на всій території України.

В силу ст. 175 КПК України, негайне виконання ухвали про арешт майна покласти наслідчого Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві Миронюка В.В. та прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 Цвєтова Д.А.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Копію ухвали негайно після її постановлення вручити учасникам процесу, третім особам, власнику майна, які присутні під час оголошення ухвали. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надіслати їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя: О.В. Бірса