Ухвала суду № 72848340, 13.03.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/243/18 Справа № 705/5245/17 Категорія: ст. 82 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6,

засудженої ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

представника Уманської ВК № 129 ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали подання за апеляційною скаргою засудженої ОСОБА_7 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 грудня 2017 року, якою відмовлено в задоволенні подання державної установи «Уманська виправна колонія (№129)» про заміну засудженій ОСОБА_7 невідбутої частини покарання більш м’яким,

в с т а н о в и л а :

Вироком Київського районного суду м. Полтави від 03.03.2012 ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 15 п. 9,12 ч. 2 ст. 115 КК України до остаточного покарання за сукупністю злочинів у виді 13 років позбавлення волі.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області від 31.07.2012 вирок Київського районного суду м. Полтави від 03.03.2012 щодо ОСОБА_7 в частині засудження за ч. 2 ст. 186 КК України скасовано, а провадження закрито за відсутності складу даного злочину. Засуджено ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 15 п. 9,12 ч. 2 ст. 115 КК України до остаточного покарання за сукупністю злочинів у виді 12 років позбавлення волі.

01.12.2017 Начальник державної установи «Уманська виправна колонія (№129)» ОСОБА_9 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з поданням, погодженим з головою спостережної комісії при виконкомі Уманської міської ради ОСОБА_10, про заміну засудженій ОСОБА_7 невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м’яким – у виді обмеження волі, на підставі ст. 82 КК України.

Дане подання умотивовано тим, що засуджена ОСОБА_7 станом на 30.11.2017 відбула 2/3 призначеного покарання, зокрема 08 років 08 місяців 08 днів, характеризується позитивно, дотримується встановлених правил поведінки та розпорядку дня колонії, має заохочення правами начальника установи, працевлаштована в розкрійній бригаді, до праці ставиться сумлінно, у відношенні до представників адміністрації колонії ввічлива, підтримує зв'язок з родичами шляхом листування, побачень, отримання посилок, передач, у скоєному щиро розкаюється, що свідчить про можливість заміни невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі на обмеження волі.

28.12.2017 ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області відмовлено в задоволенні подання ДУ «Уманська виправна колонія (№129)» про заміну засудженій ОСОБА_7 невідбутої частини покарання більш м’яким.

В обґрунтування такої відмови суд першої інстанції в ухвалі послався на те, що засуджена ОСОБА_11 дійсно відбула 2/3 частини призначеного строку покарання та стає на шлях виправлення про що свідчить її поведінка, ставлення до праці, персоналу виправної колонії та наявність заохочень, однак зазначеного не достатньо для застосування щодо неї положень ст. 82 КК України, оскільки остання хоч і має 8 заохочень правами начальника установи, разом з цим тричі притягувалась до відповідальності за порушення вимог режиму відбування покарання, що не доводить сталу та однозначну поведінку засудженої і не вказує на її виправлення.

В апеляційній скарзі засуджена ОСОБА_7 порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам провадження та її особі і просить застосувати до неї вимоги ст. 82 КК України, замінивши їй невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі покаранням у виді обмеження волі.

Апелянт зазначає, що станом на 05.01.2018 відбула 08 років 10 місяців 12 днів, усвідомила свою провину у вчиненому, щиро розкаялась та визнала вину в повному обсязі. При цьому, за період відбування покарання зарекомендувала себе з позитивної сторони, має безліч заохочень за сумлінну поведінку та ставлення до праці, та, відповідно до ч. 14 ст. 134 КВК України, являється такою, що не має стягнень.

Зазначене, на думку засудженої, вказує на можливість застосування щодо неї положень ст. 82 КК України, оскільки вона сумлінною поведінкою і ставленням до праці довела своє виправлення.

Заслухавши доповідь судді, думку засудженої ОСОБА_7, в режимі відеоконференції з Уманською ВК № 129, в підтримку апеляційної скарги в повному обсязі, міркування прокурора про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції і відсутність підстав для задоволення апеляційних вимог засудженої, пояснення представника Уманської ВК № 129, в режимі відеоконференції з установою, про наявність підстав для заміни засудженій ОСОБА_7 невідбутої частини покарання більш м’яким, вивчивши матеріали подання, перевіривши апеляційні вимоги засудженої, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженої до задоволення не належить, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 82 КК України особам, що відбувають покарання в виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

Згідно роз’яснень, що містяться в постанові Пленуму ВСУ № 2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким», заміна невідбутої частини покарання більш м’яким можлива лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття рішення є доведеність того, що він став на шлях виправлення.

За змістом зазначеної вище статті та роз’яснень, становлення особи на шлях виправлення - це прагнення засудженого до такого виправлення, позитивні зрушення в його поведінці і добросовісне ставлення до праці, які свідчать про сумлінне здійснення процесу виправлення, що може ефективно продовжуватись і в умовах відбування більш м'якого покарання.

Висновок про становлення особи на шлях виправлення повинен бути зроблений на всебічному врахуванні даних про поведінку засудженого за весь період перебування в установі виконання покарання, а не за час, який безпосередньо передує розгляду клопотання.

Як слідує із матеріалів подання, ОСОБА_7 дійсно відбула 2/3 частини призначеного їй строку покарання, що, з огляду на вимоги п. 3 ч. 4 ст. 82 КК України дає їй право претендувати на заміну невідбутої частини покарання більш м’яким.

Крім того, згідно встановлених судом першої інстанції даних, засуджена стає на шлях виправлення про що свідчить її поведінка, ставлення до праці та до персоналу установи відбування покарання, наявність заохочень.

Так, відповідно до характеристики на засуджену ОСОБА_7, яка долучена до подання та затверджена начальником ДУ «Уманська виправна колонія (№ 129)» ОСОБА_9, під час утримання в СІЗО м. Полтави остання вимог режиму утримання не порушувала, стягнень не мала, до праці не залучалась, заохочень не мала. За час відбування покарання в Уманській ВК (№129) з 17.09.2012, за допущені порушення вимог режиму відбування покарання мала три стягнення, які зняті та погашені в установленому законом порядку. На час звернення з поданням характеризується позитивно, працевлаштована на підприємстві установи в розкрійній бригаді, до праці ставиться сумлінно, норми виробітку виконує та перевиконує, має вісім заохочень. У взаємовідносинах з іншими засудженими часто конфліктна, однак дотримується правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення з персоналом, виконує законні вимоги адміністрації, поставлені завдання виконує вчасно, та якісно, дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, використовує їх тільки за призначенням, самостійно виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок для самостійного їх виконання. Відповідно до ст. 123 КВК України приймає участь в реалізації програм диференційованого виховного впливу для засуджених за напрямками «Професія» та «Духовне відродження». Відповідно ст. 127 КВК України приймає участь у роботі духовно-просвітницької та виробничої самодіяльних секцій, проявляє соціально- корисну активність в організації їх роботи. Прагне до вдосконалення наявних професійно – технічних навичок – закінчила ПТУ при установі за професією закрійник. Приймає участь у виховних та культурно - масових заходах. Вину у вчиненому визнає частково, щомісячно сплачує кошти в рахунок відшкодування цивільного позову. Комісією установи по застосуванню заохочувальних норм законодавства України 30.06.2016 засудженій відмовлено в застосуванні ст. 101 КВК України строком на 1 рік.

Згідно довідки про заохочення та стягнення засудженої ОСОБА_7, затвердженої начальником ДУ «Уманська виправна колонія (№ 129)» ОСОБА_9, на останню тричі накладались стягнення, зокрема постановами від 15.10.2012, 11.11.2015 та 07.09.2016 за зберігання заборонених предметів та створення конфліктної ситуації.

Не зважаючи на те, що наведені вище стягнення погашені та зняті у встановленому законом порядку, однак в сукупності з іншими обставинами, які належним чином оцінені судом першої інстанції, на переконання колегії суддів, не свідчать про глибокі зміни у свідомості засудженої та вказують виключно про ситуативний характер її поведінки.

Окрім цього, слід зазначити, що наявні заохочення за сумлінну поведінку, ставлення до праці та за виконання покладених обов’язків і додержання правил поведінки, дотримання правил трудового розпорядку, вимог безпеки праці, більшість яких датована 2016-2017 р.р., а також позитивна поведінка ОСОБА_7 на час внесення подання установи до суду, на переконання колегії суддів, самі по собі не можуть характеризувати останню тільки з позитивного боку за весь період відбування покарання в місцях позбавлення волі та з врахуванням зазначених вище обставин, не свідчать про наявність достатніх підстав для заміни невідбутої частини покарання більш м’яким.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, у зв’язку з чим апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_7 залишає без задоволення, оскільки наведені останньою вимоги в апеляційній скарзі були предметом перевірки та оцінки місцевим судом, а нових, які б давали об’єктивні підстави для задоволення подання установи внесеного в порядку ст. 82 КК України, – засудженою не наведено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82 КК України, ст.ст. 404, 405, п. 1 ч. 1 ст. 407, ст.ст. 419, 537, 539 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 грудня 2017 року, якою відмовлено в задоволенні подання державної установи «Уманська виправна колонія (№129)» про заміну засудженій ОСОБА_7 невідбутої частини покарання більш м’яким, залишити без змін, а апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_7, - без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає

Головуючий :

Судді :