Постанова № 72847791, 14.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №639/2924/17

Провадження № 22-ц/790/688/18

14 березня 2018 року

м.Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Овсяннікової А.І.

суддів - Коваленко І.П., Сащенко І.С.

за участю секретарів - Дашковської Н.К., Чабан А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу Харківської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Державного підприємства «Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції» на рішення Київського районного суду міста Харкова від 26 жовтня 2017 року(суддя Попрас В.О.) по цивільній справі №639/2924/17 за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Державного підприємства «Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року Харківська місцева прокуратура №2 в інтересах держави в особі Державного підприємства «Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В обґрунтування позову зазначає, що ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 17 лютого 2017 року ОСОБА_1 звільнена від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України у зв'язку із закінченням строків давності. Ухвалою суду встановлено, що ОСОБА_1, працюючи на посаді головного бухгалтеру ДП «Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції» в період з 22 серпня 2011 року по 27 листопада 2012 року , порушуючи вимоги посадової інструкції при складанні та підписанні розрахунково-платіжних відомостей та відомостей нарахування заробітної плати працівникам ДП «ДНІДЛЗ», не перевіряла правильність відповідних нарахувань, при цьому підписувала дані документи та організувала за ними оплату. Внаслідок неналежного виконання службових обов'язків ОСОБА_1 необґрунтовано нараховано заробітну плати працівникам підприємства на загальну суму 124200 грн. 46 коп., чим завдано матеріальну шкоду ДП «ДНЦЛЗ».

Незважаючи на те, що неправомірними діями ОСОБА_1 ДП «ДНЦЛЗ» спричинено збитки на загальну суму 124200, 46 грн., ані в рамках кримінального провадження, ані після винесення постанови позов щодо стягнення майнової шкоди з обвинуваченої не пред'являвся; збитки не відшкодовані.

Просить стягнути на користь держави в особі ДП «Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції» матеріальну шкоду в сумі 124200 грн. 46 коп.

Відповідач ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечувала. Вона вини не визнавала і всі представники ДП «Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції» підтвердили її невинуватість. Суд, закривши справу, не встановив її вини та нанесення матеріальних збитків. Ні під час досудового розслідування, ні під час судового розгляду цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди ДП «ДНЦЛЗ» не пред'являвся, оскільки підприємство неодноразово повідомляло, що не буде заявляти до неї позов. Позовну заяву прокурором подано з порушенням строку давності, передбаченого ч.3 ст.233 КЗпП України, оскільки відлік річного строку позовної давності має відраховуватись з моменту виявлення заподіяної працівником шкоди. Днем виявлення шкоди вважається день підписання акта ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства, а саме 13 січня 2014 року.

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 26 жовтня 2017 року у задоволенні позову Харківської місцевої прокуратури №2 відмовлено.

В апеляційній скарзі Харківська місцева прокуратура №2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Зазначає, що ухвалою суду від 17 лютого 2017 року встановлено неналежне виконання ОСОБА_1 службових обов'язків,; у зв'язку необґрунтованим застосування скороченої тривалості робочого часу 63 працівникам підприємства було зайво нараховано та виплачено посадові оклади. Дані обставини також підтверджено висновком судово економічної експертизи від 05 вересня 2014 року та висновком додаткової судово - економічної експертизи від 26 листопада 2014 року, якими визначено суми збитків у розмірі 124200 грн. 46 коп.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції обгрунтовано виходив за тих обставин, що позивачем не надано доказів, підтверджуючих факт та розмір шкоди, заподіяної ДП «Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції» діями головного бухгалтера ОСОБА_1 при нарахуванні робітникам ДП «ДНІДЛЗ» заробітної плати.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 17 лютого 2017 року ОСОБА_1 звільнена від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачувалась в тому, що вона, працюючи на посаді головного бухгалтеру Державного підприємства «Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції», будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядними та адміністративно-господарськими функціями щодо керівництва бухгалтерією підприємства, в період з 22 серпня 2011 року по 27 листопада 2012 року, порушуючи вимоги посадової інструкції при складанні та підписанні розрахунково-платіжних відомостей та відомостей нарахування заробітної плати працівникам ДП «ДНІДЛЗ», не перевіряла правильність відповідних нарахувань, при цьому підписувала дані документи та організувувала за ними оплату, чим неналежно виконувала свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, що виразилось у необґрунтованому нарахуванні заробітної плати працівникам вказаного підприємства на загальну суму 124 200 грн. 46 коп.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно - правова відповідальність не настає.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 статті 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ст. 13, 76, 77 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст.134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоду завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Відповідно до частин 1, 2 ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» роз'яснено, що під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати.

Крім того, у абз. 2 п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» роз'яснено, що, виходячи з вимог цивільного процесуального законодавства суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі ст. ст. 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Обов'язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (ст. 138 КЗпП України), або на іншій особі, яка звернулась до суду з позовом про стягнення завданої шкоди.

Позивачем не надано доказів спричинення шкоди, її розміру, винних дійвідповідачки.

Висновок судово-економічної експертизи, на яку посилається прокуратура, не є беззаперечним доказом щодо розміру такої шкоди та вини відповідачки.

З висновку вбачається щодо необґрунтованого нарахування працівникам ДП «ДНЦЛЗ» заробітної плати за фактично невідпрацьований час в період з 01 квітня 2011 року по 31 жовтня 2013 року в загальній сумі 210301 грн. 65 коп. Такі нарахування проведено під час перебування на посаді провідного бухгалтера ОСОБА_2 на 197937 грн. 31 коп., ОСОБА_3 - на 12364 грн. 34 коп. Даних щодо проведення нарахувань ОСОБА_1 з зазначенням певних сум висновком експерта від 05 вересня 2014 року не містить. Сума 124200 грн. , щодо якої пред'явлено позов, зазначена у висновку додаткової експертизи, згідно якої необґрунтоване нарахування і виплата працівникам ДП «ДНЦЛЗ» заробітної плати здійснювались за час перебування на посаді головного бухгалтера ОСОБА_1

На посаді головного бухгалтера перебували й інші особи. Загальна сума необґрунтованого нарахування також складає 210301 грн. 65 коп. Отже, дані суми стосуються певного кола осіб та встановити, що такі збитки спричиненні за період 22 серпня 2011 року по 27 листопада 2012 року( час, коли ОСОБА_1 перебувала на посаді головного бухгалтеру) та саме нею, а не іншою особою(особами), не вбачається можливим.

Так у рішенні по справі «Агрокомплекс проти України»Європейський суд з прав людини зазначає, що для присудження відшкодування матеріальної шкоди, заявник повинен довести, що існує причинний зв'язок між порушенням та будь-якими стверджуваними фінансовими втратами (див., наприклад, рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Druzstevni zalozna Pria» проти Чеської Республіки» (Druzstevni zalozna Pria and Others v. the Czech Republic), заява № 72034/01, пункт 9 від 21 січня 2010 року).

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини «справедливість», що є вимогою статті 6 Конвенції не є «основною» справедливістю, а «процесуальною». Стаття 6 Конвенції гарантує тільки «процесуальну» справедливість, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції).

Вироку суду щодо визнання відповідачки винною матеріали справи не містять. Ухвала суду щодо закриття провадження у справи не свідчить про наявність вини у спричиненні збитків підприємству, оскільки з тексту цієї ухвали вбачається, що такі обставини не встановлювались та не були предметом судового розгляду. Кримінальне провадження припинено у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, відносно чого й постановлено ухвалу суду про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України.

За таких обставин вважати, що наявні підстави для стягнення шкоди з ОСОБА_1 -не можна.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Державного підприємства «Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції» - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду міста Харкова від 26 жовтня 2017 року - залишити без зміни.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 березня 2018 року.

Головуючий- А.І. Овсяннікова

Судді: І.П. Коваленко

І.С. Сащенко