Ухвала суду № 72847651, 20.03.2018, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/10923/14-ц

Провадження № 2/635/216/2018

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

20 березня 2018 року смт. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківській районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Полєхіна А.Ю.

за участю секретаря судового засідання – Лисенко О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, в якій просить визнати рішення Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області від 29 травня 2003 року «Про надання у власність земельної ділянки площею 0,1961 га» та рішення Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області від 08 жовтня 2010 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою», довідку форма 6-зем, гр. ОСОБА_1, за адресою: с. Черняки Харківського району Харківської області, вул. Черняківська, 21, в межах визначених в Державному акті №698299 та в землевпорядній документації земельної ділянки №19, розташованій за адресою: с. Черняки Харківського району Харківської області по вул. Черняківський, гр. ОСОБА_3 Координати встановленої межі земельної ділянки №19 суміжної з земельною ділянкою №21: - GPS 1 кут межі Х – 50584.00; У – 32448.69; відстань – 59,26 м; дирекційний кут – 282944. GPS 2 – кут межі Х – 50635,80; У – 32476.81; відстань – 40,23 м; дирекційний кут – 126538. Також позивач просить зобов’язати відповідача по справі усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою №21 по вул. Черняківський в с. Черняки Харківського району Харківської області шляхом знесення самочинно збудованого паркану та стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 надав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, яка знаходиться у користуванні відповідача по справі – ОСОБА_3, розташованої за адресою: с. Черняки Харківського району Харківської області, по вул. Черняківська, 19.

В обґрунтування заяви представник позивача зазначив, що предметом позову є частина земельної ділянки №21, розташованої за адресою: с. Черняки Харківського району Харківської області, по вул. Черняківській, яку всупереч діючого законодавства захопила відповідач, чим порушила законні права позивача.

Представник позивача посилається на те, що на цей час відповідач має намір продати спірну частину земельної ділянки, про що розмістила об’яви про її продаж біля своєї ділянки за адресою: №21 по вул. Черняківській в с. Черняки Харківського району Харківської області.

Представник позивача зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до ускладнення виконання можливого рішення суду.

Представник позивача вважає, що вказані вище обставини свідчать про те, що існує велика імовірність вчинення в подальшому відповідачем, як юридичних так і фактичних дій, спрямованих на порушення права власності позивача на земельну ділянку, які можуть призвести до виникнення нових судових спорів, щодо витребування майна з незаконного володіння наступних набувачів, земля яким може бути передана відповідачем, визнання недійсними нових правовстановлюючих документів на землю, пред’явлення позову про знесення збудованих на ній будівель та споруд або ж приведення земельної ділянки до попереднього стану.

Невжиття заходів забезпечення позову надасть можливість відповідачу по справі здійснювати будівництво житлового будинку, будівель чи споруд або ж відчужити землю на користь третіх осіб в будь-який час, що призведе до неможливості поновити порушені права позивача.

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, надав до суду клопотання про розгляд заяви про забезпечення позову за його відсутності.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 проти задоволення заяви про забезпечення позову заперечували та просили повернути зазначену заяву з наступних підстав.

В заяві представника позивача про забезпечення позову відсутні пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення та до заяви не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Крім того, надана представником позивача фотографія деякої таблички, щодо продажу земельної ділянки немає жодних ознак щодо місця її фактичного географічного розташування. Цілком імовірно, що вона знаходиться в будь-якому місці та навіть іншому населеному пункті.

Вказана фотографія не містить прізвища, номера телефону належного відповідачу, або інших ознак, які свідчили б про розміщення об’яви про продаж земельної ділянки саме відповідачем.

Представник відповідача посилається на те, що за телефоном, який розміщений на фотографії таблички, наданої представником позивача в якості доказу спроби продажу земельної ділянки, вдалося дізнатися, що оголошення про продаж надано щодо земельної ділянки по вул. Черняківська, 11, яка відповідачу не належить.

Представник відповідача зазначає, що представник позивача не був позбавлений можливості, подзвонити на розміщений на табличці номер телефону та дізнатись, яка саме земельна ділянка пропонується до продажу.

Крім того, відповідач ОСОБА_3 фізично не могла б порушити будь-яких меж позивача, оскільки земельна ділянка ОСОБА_3 з жодного боку не межує з земельною ділянкою позивача.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 2, 3 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення по справі в разі задоволення заявленого позову.

При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Так, загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Вжиття заходів забезпечення позову є правом, а не обов’язком суду у разі якщо існують обставини, що можуть ускладнити виконання рішення в майбутньому.

Види забезпечення позову визначені законодавцем у ст. 150 ЦПК України.

Згідно вказаної правової норми позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Проте, у будь-якому випадку види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відтак, при обранні заходів забезпечення позову, суд повинен також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Представник позивача посилається на те, що на цей час відповідач має намір продати земельну ділянку №21, про що розмістив об’яви про її продаж біля своєї ділянки, при цьому представник позивача ОСОБА_2 просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку №19.

Посилання представника позивача, щодо того, що відповідач має намір продати земельну ділянку нічим не підтверджено, а фотокопії надані представником позивача, як доказ наміру продати відповідачем земельну ділянку, суд не приймає до уваги, оскільки з них неможливо встановити яка саме продається земельна ділянка, де саме розміщена ця об’ява та хто саме продає земельну ділянку.

Представник позивача не надав суду жодного доказу на підтвердження наміру відповідача продати земельну ділянку, розташовану за адресою: с. Черняки Харківського району Харківської області, по вул. Черняківська, 19.

Отже представником позивача не доведено, що відповідач по справі має намір продати земельну ділянку, розташовану за адресою: с. Черняки Харківського району Харківської області, по вул. Черняківська, 19, а той факт, що між сторонами по справі виникли неприязні відношення та міркування представника позивача, щодо того, що існує велика імовірність вчинення в подальшому відповідачем будь-яких дій, спрямованих на порушення права власності позивача на земельну ділянку, не свідчить про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З огляду на вищезазначене, суд вважає за необхідне відмовити представнику позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Харківської області протягом п’ятнадцяти днів з дня складання судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Повний текст ухвали складено 20 березня 2018 року.

Суддя - А.Ю. Полєхін