Вирок № 72845751, 15.03.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.03.2018 Справа №607/1537/18

провадження № 1-кп/607/733/2018

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого Ломакіна В.Є.

за участю секретаря Кісіль Т.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду, в м. Тернополі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017210010003875 від 29 листопада 2017 року про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, проживаючого без реєстрації в м. Тернопіль по вул. Макаренка, 4/161, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.185 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_1, -

ВСТАНОВИВ:

У обвинуваченого ОСОБА_1, який 25 листопада 2017 року перебував з дозволу володільця в приміщенні квартири АДРЕСА_1 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, 25 листопада 2017 року близько 11:00 год. ОСОБА_1, перебуваючи, з дозволу володільця, на кухні, квартири №127, по вул. Макаренка, 4 в м.Тернополі спільно із ОСОБА_3, тримаючи в руках мобільний телефон торгової марки «Asus Zenfone Go», вартістю 1433,33 грн. та мобільний телефон торгової марки «Nokia» невстановленої моделі, вартістю 500 грн., після чого, через деякий час користування, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає та його дії не будуть помічені сторонніми особами, таємно, з корисливих мотивів, викрав вказані мобільні телефони та поклав їх до кишені штанів, в які був одягнений.

В подальшому, із місця вчинення злочину втік, чим спричинив ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 1933,33 грн.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.1 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

29 грудня 2017 року між потерпілим ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_1 укладено угоду про примирення, згідно якої сторонами узгоджено покарання, яке повинен понести обвинувачений, а саме у виді штрафу в розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Розглядаючи в порядку ч.2 ст. 474 КПК України, питання про можливість затвердження даної угоди про примирення, суд виходить з наступного.

Обвинувачений ОСОБА_1, якому роз’яснено наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, дав згоду на призначення узгодженого покарання.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у проваджені щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. А також, відповідно до ч.5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення або визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Злочин (кримінальне правопорушення), у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, передбачений ч.1 ст. 185 КК України та у вчиненні якого він визнав себе винуватим, згідно із вимогами ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, від якого потерпілим є ОСОБА_3

В статті 471 КПК України визначені основні вимоги до змісту угоди про примирення. Надана суду угода про примирення від 29 грудня 2017 року у вказаному провадженні відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.

Враховуючи вищевикладене, заслухавши думку обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_3, які підтримують та просять затвердити угоду про примирення, думку прокурора, яка не заперечувала проти затвердження угоди, вивчивши обвинувальний акт, матеріали кримінального провадження, перевіривши угоду про примирення, яка відповідає вимогам ч.3 ст. 469, ст. 471 КПК України, з’ясувавши в обвинуваченого, що він розуміє викладені в ч. 5 ст. 474 КПК України обставини, зокрема, те, що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов’язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують та має права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення, мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатись самостійно, допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України; характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, з’ясувавши у потерпілого, що він розуміє наслідки укладання угоди та переконавшись, що укладення даної угоди сторонами є добровільним, суд вважає за необхідне ухвалити у даному провадженні вирок відносно ОСОБА_1, яким затвердити угоду про примирення від 29 грудня 2017 року, укладену між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_3, та визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, за викладених в угоді обставин, та з врахуванням пом’якшуючих обставин, а саме: визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відшкодування завданої шкоди, суд вважає що обвинуваченому слід призначити узгоджену сторонами міру покарання, у виді штрафу, яка відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України.

Керуючись ст.ст. 314, 368, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення, укладену 29 грудня 2017 року між потерпілим ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12017210010003875 від 29 листопада 2017 року відносно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України і призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень.

Речові докази, а саме – мобільний телефон марки «Asus Zenfone Go» чорно-білого кольору, який згідно постанови про визнання речей доказами від 14 грудня 2017 року переданий на зберігання в камеру зберігання речових доказів Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області – повернути потерпілому ОСОБА_3 до надрання вироку законної сили.

Стягнути із ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведення дактилоскопічної експертизи від 26.12.2017 року №1.4-1484/14 розмірі 395,48 грн. (триста дев’яносто п’ять гривень 48 копійок) та товарознавчої експертизи від 27.12.2017 року №6-899/17 в розмірі 395,48 грн. (триста дев’яносто п’ять гривень 48 копійок) всього на загальну суму 790,96 грн. (сімсот дев’яносто гривень 96 копійок) в користь держави (УК у м. ТЕРНОПОЛІ /м. Тернопіль/ 24060300 р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддяОСОБА_4