Постанова № 72845378, 16.03.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 454/1066/17 Головуючий у 1 інстанції: Струс Т.В.

Провадження № 22-ц/783/7647/17 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія:59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року у справі за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до ОСОБА_2 про повернення коштів,-

в с т а н о в и л а:

В квітні 2017 року Головне управління ДФС у Львівській області звернувся із позовом до ОСОБА_2 про повернення коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 28.03.2016 року видано наказ ГУ ДФС у Львівській області №288 «Про встановлення посадових окладів працівникам ГУ ДФС у Львівській області», згідно якого здійснено перерахунок посадових окладів з 01.12.2015 року було здійснено працівникам, які станом на березень 2016 року були звільнені з подальшим виходом на пенсію у грудні 2015 року, в тому числі і ОСОБА_2 В результаті зазначеного перерахунку, станом на 31.03.2016 року у відповідача виникла дебіторська заборгованість перед ГУ ДФС у Львівській області у сумі 21 631,80 грн. 12.04.2016 року ОСОБА_2 було повідомлено про виникнення заборгованості та запропоновано повернути кошти в касу ГУ ДФС у Львівській області. Однак, належним чином відповідач не відреагував.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року у задоволенні позову Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до ОСОБА_2 про повернення коштів відмовлено.

Дане рішення оскаржив позивач Головне управління ДФС у Львівській області.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що постанова КМУ не оскаржувалася в судовому порядку та є чинною, відтак відповідач був обізнаний про зміни в законодавстві, однак, не повернув позивачу виплачені, неправильно обчисленні кошти, тобто, в розмірі більшому ніж встановлено чинними нормативними актами, а відтак просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким їхні позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наказ ГУ ДФС у Львівській області «Про встановлення посадових окладів працівникам Головного управління ДФС у Львівській області» в частині п.1.1 щодо встановлення заступнику начальника управління-начальнику відділу організації викриття економічних злочинів ОСОБА_2 посадового окладу в розмірі 2210 грн.. визнано протиправним і скасовано, а тому перерахунок, в результаті якого у ОСОБА_2 виникла заборгованість по заробітній платі перед позивачем, в розмірі 21 631,80 грн. було проведено безпідставно.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що наказом начальника ГУ ДФС у Львівській області №288 від 28.03.2016 року «Про встановлення посадових окладів працівникам Головного управління ДФС у Львівській області», заступнику начальника управління-начальнику відділу організації викриття економічних злочинів ОСОБА_2 встановлено посадовий оклад 2210 грн. (а.с. 35). Внаслідок прийняття зазначеного наказу було зменшено посадові оклади та проведено відповідний перерахунок, в результаті чого у ОСОБА_2 виникла заборгованість по заробітній платі перед позивачем, яка станом на 31.03.2016р. становить 21 631,80 грн. (а.с.37).

Відповідно до наказу начальника ГУ ДФС у Львівській області №421-о від 30.12.2015 року ОСОБА_2 було звільнено з податкової поліції (а.с. 38).

Відповідно до змісту наказу начальника ГУ ДФС у Львівській області №288 від 28.03.2016 року «Про встановлення посадових окладів працівникам Головного управління ДФС у Львівській області», посадові оклади встановлено саме працівниками ГУ ДФС у Львівській області, тобто особам, які перебувають у трудових відносинах з позивачем на момент видачі наказу, а також не наведено жодного нормативного обґрунтування щодо повноважень і компетенції ГУ ДФС у Львівській області встановлювати посадові оклади особам, які не перебувають в трудових відносинах з позивачем, що свідчить про відсутність таких повноважень та компетенції.

Статтею 127 КЗпП України передбачено, що відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми; 2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3,5,6 статті 36 і пунктах 1,2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію; 3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).

Відтак, відрахування із заробітної плати можуть провадитись лише у випадках, передбачених законодавством України і з працівників, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем.

Оскільки, на момент видачі наказу 28.03.2016 р. № 288 позивач не перебував у трудових відносинах з відповідачем, так як був звільнений наказом № 421-о від 30.12.2015 р., то відповідно у відповідача відсутні повноваження і компетенція на встановлення посадових окладів особам, які не перебувають з ним у трудових відносинах і не займають жодних посад у штатних розписах відповідача.

Згідно з ст. 22 Закону України "Про оплату праці" суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Також суд звертає увагу, що для захисту трудових прав та законних інтересів працівників є встановлено заборони на проведення відрахувань із виплат, які за своїм призначенням є гарантійними та компенсаційними.

Відповідно до ст.129 КЗпП України, не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення.

Відповідно до постановою Львівського окружного суду від 28.11.2016 року у справі №813/3339/16 визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДФС у Львівській області №288 від 28.03.2016 року в частині п.1.11 стосовно встановлення заступнику начальника управління-начальнику відділу організації викриття економічних злочинів ОСОБА_2 посадового окладу в розмірі 2210 грн., визнано протиправними дії ГУ ДФС у Львівській області щодо проведення перерахунку посадового окладу та заробітної плати на підставі наказу від 28.03.2016 року №288, внаслідок чого виникла заборгованість у ОСОБА_2 в розмірі 21631, 80 грн., зобов'язано ГУ ДФС у Львівській області відкликати грошовий атестат від 05.04.2016р. №13 з ГУ ПФ України у Львівській області, та повідомити про дійсність грошового атестату №4 від 12.01.2016 року (а.с. 83). Вищезгадана постанова суду набрала законної сили.

А тому, у відповідності до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справ, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат встановлених абзацом 2 частини першої статті 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.

Європейський Суд у своїх рішеннях наголосив на тому, що особа на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади.

Позиція Європейського суду з прав людини полягає в тому, що особа суб'єкт приватного права, не може відповідати за помилки державних органів, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при вчиненні юридично значимих дій припустилися помилки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на те, що наказ ГУ ДФС у Львівській області №288 від 28.03.2016 року «Про встановлення посадових окладів працівникам Головного управління ДФС у Львівській області» в частині п.1.1 щодо встановлення заступнику начальника управління-начальнику відділу організації викриття економічних злочинів ОСОБА_2 посадового окладу в розмірі 2210 грн.. визнано протиправним і скасовано, суд вважає, що перерахунок, в результаті якого у ОСОБА_2 виникла заборгованість по заробітній платі перед позивачем, в розмірі 21 631,80 грн. було проведено безпідставно.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, ч.1 369, п.1.ч.1 ст.374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення, а рішення Сокальського районного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 16 березня 2018 року.

Головуючий : О.М. Ванівський

Судді: Р.П. Цяцяк

Н.О. Шеремета