Рішення № 72844711, 20.03.2018, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5658/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2018 року Залізничний районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Кирилюк А.І.

при секретарі Фрейдун А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Львівської міської ради, /треті особи: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4/ про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування , -

Встановив:

Позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просять визнати право власності в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_5 на земельну ділянку за адресою м. Львів, вул. Широка, 53 з межею 9-10-11-12-13-14-16-8-9 площею 0,0091 гектари за ОСОБА_1 4/20 частки, за ОСОБА_2 5/20 частки, та визнати право власності в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_5 на земельну ділянку за адресою м. Львів, вул. Широка, 53 з межею 8-16-14-15-5-6-7-8 площею 0,0344 гектари, за ОСОБА_1 4/10 частки, за ОСОБА_2 5/10 частки.

Свої позовні вимоги мотивують тим, що 11 квітня 2017року помер ОСОБА_5. Згідно заповіту посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 19.06.2015року ОСОБА_5 5/20 часток житлового будинку №53 по вул. Широкій у місті Львові та відповідну частку приналежної до будинку земельної ділянки заповів ОСОБА_2 , 4/20 частки житлового будинку №53по вул. Широкій у м. Львові та відповідну частку земельної ділянки заповів ОСОБА_1, все інше майно заповів своїй дружині ОСОБА_7. До смерті ОСОБА_5 його дружина - ОСОБА_7 померла 30 березня 2017року. Єдиними спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_7 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 -позивачі по справі. Після смерті ОСОБА_5 позивачі звернулись до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу - ОСОБА_3, де і була заведена спадкова справа №7. 06 листопада 2017 року ОСОБА_1 видано приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу - ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 4/9 часток від 9\20 частин житлового будинку №53 по вул. Широкій у м. Львові. ОСОБА_8 06 листопада 2017року видано приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу - ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 5/9 часток від 9\20 частин житлового будинку №53 по вул. Широкій у м. Львові. ОСОБА_4 час оформлення спадкової справи було з’ясовано, що земельна ділянка по вул. Широкій, 53 площею 0,0779 гектари , що належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, відповідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку серія ЯД №462371 від 12.09.2007року. Договором про поділ земельної ділянки від 20.07.2016 року посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу - ОСОБА_6 вказана земельна ділянка розділена між співвласниками, тобто право спільної часткової власності припинено внаслідок поділу. Після укладення згаданого вище договору співвласники повинні були звернутись для реєстрації до Державного земельного кадастру та зареєструвати права власності у в Державному реєстрі речових прав. Нажаль після 20 липня 2016року через похилий вік та погіршення стану здоров’я ОСОБА_5 не вчинив вказаних дій. Право власності на поділену земельну ділянку зареєстровано не було, відтак є неможливим оформлення права власності на земельну ділянку в порядку спадкування. З врахуванням вказаних обставин приватний нотаріус ОСОБА_3 відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку по вул. Широкій, 53 надавши відповідь, що дані документи можна оформити на підставі рішень суду. У зв’язку із чим, позивачі звернулись до суду із позовом, який просять задовольнити.

Представник позивачів у судове засідання не з’явилась, про причини неявки суд не повідомила, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, однак подала до суду заяву, у якій просить проводити розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явилась, однак подала до суду клопотання про розгляд справи у її відсутності, у разі винесення рішення покладається на розсуд суду.

Треті особи, ОСОБА_4 та приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, у судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, однак подали до суду заяви, у який просять проводити розгляд справи у їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши матеріали спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_5, суд приходить до переконань, що позовні вимоги підставні та підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі – продажу укладеного між ОСОБА_9М, та ОСОБА_5 від 14.07.1966 року, останній придбав ? ідеальну частину будинку № 53, що по вул. Широкій у м. Львові з відповідною частиною всіх господарських будівель, які відносяться до цього будинку, що знаходиться в м. Львові по вул. Широка, № 53./а.с.23-24/

11 квітня 2017року помер ОСОБА_5./а.с.6/

Згідно заповіту посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 19.06.2015року ОСОБА_5 5/20 часток житлового будинку №53 по вул. Широкій у місті Львові та відповідну частку приналежної до будинку земельної ділянки заповів ОСОБА_2 , 4/20 частки житлового будинку №53по вул. Широкій у м. Львові та відповідну частку земельної ділянки заповів ОСОБА_1, все інше майно заповів своїй дружині ОСОБА_7.

До смерті ОСОБА_5 його дружина - ОСОБА_7 померла 30 березня 2017року./а.с.7/

Єдиними спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_7 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 -позивачі по справі../а.с.8-9/

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як передбачено ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється чи не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Після смерті ОСОБА_5 позивачі звернулись до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу - ОСОБА_3, де і була заведена спадкова справа №7.

06 листопада 2017 року ОСОБА_1 видано приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу - ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 4/9 часток від 9/20 частин житлового будинку №53 по вул. Широкій у м. Львові. /а.с.10/

ОСОБА_8 06 листопада 2017року видано приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу - ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 5/9 часток від 9/20 частин житлового будинку №53 по вул. Широкій у м. Львові./а.с.11/

ОСОБА_4 час оформлення спадкової справи було з’ясовано, що земельна ділянка по вул. Широкій, 53 площею 0,0779 гектари , що належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_4, третій особі у справі, ОСОБА_5, ОСОБА_1, відповідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку серія ЯД №462371 від 12.09.2007року. Договором про поділ земельної ділянки від 20.07.2016 року посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу - ОСОБА_6 вказана земельна ділянка розділена між співвласниками, тобто право спільної масткої власності припинено внаслідок поділу. /а.с. 13-22/

Після укладення згаданого вище договору співвласники повинні були звернутись для реєстрації до Державного земельного кадастру та зареєструвати права власності у в Державному реєстрі речових прав, однак ОСОБА_5 не вчинив вказаних дій, у зв’язку із чим право власності на поділену земельну ділянку зареєстровано не було, відтак є неможливим оформлення права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Однак, як вбачається з державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯД № 462371, виданий 12.09.2007, видавник: Львівське міське управління земельних ресурсів; Договору про визначення часток у праві спільної власності на земельну ділянку та про спільну часткову власність на земельну ділянку, серія та номер: 1276, виданий приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, являється власником 9/20 частки земельної ділянки по вул. Широкій, 53 /а.с.62-63/ Однак свідоцтво про право власності ОСОБА_5 не отримав.

У відповідності до п. п. 4.15, 4.18 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22 лютого 2012 року за № ХХХ/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У зв’язку із наведеним приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 відмовив позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку по вул. Широкій, 53 надавши відповідь, що дані документи можна оформити на підставі рішень суду./а.с.12/

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені (частина друга статті 1225 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 131 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Поняття земельної ділянки, як об'єкта права власності визначено у частині першій статті 79 Земельного кодексу України, за якою земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Частиною першою статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до частини четвертої статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Верховний Суд України у постанові від 11.02.2015 р. по справі № 6-2цс15 за наслідками застосування частин першої, четвертої статті 120 Земельного кодексу України, дійшов наступного висновку, який в силу статті 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права:

Зазначені норми (частини перша, четверта статті 120 Земельного кодексу України), закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа; яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Як зазначено вище, та підтверджується відповідними доказами, позивачі набули у порядку спадкування право спільної часткової власності на житловий будинок в таких частках: ОСОБА_1 - 4/9 часток від 9/20 частин житлового будинку №53 по вул. Широкій у м. Львові, а ОСОБА_8 - 5/9 часток від 9/20 частин житлового будинку №53 по вул. Широкій у м. Львові.

Відтак в силу імперативних приписів частини 1 статті 1225 ЦК України, частин, 2, 4 статті 120 Земельного кодексу України у позивачів після виникнення права власності на частки в житловому будинку, які набуто в порядку спадкування, одночасно виникло право власності на відповідні частки в земельній ділянці, на якій розташований житловий будинок, пропорційно їхніх часток у праві власності на житловий будинок.

Проте в нотаріальному порядку оформити за собою спадкові права (право власності) на Земельну ділянку позивачі не в змозі через невідповідність успадкованих часток на житловий будинок та часток на земельну ділянку, які належали спадкодавцям.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Відповідно до пункту а), частини 3 статті 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз'яснено, що якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини (пункт 3.1. листа).

За відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також; відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (пункт 3.3. листа).

Враховуючи вищезазначені обставини та наведені норми законодавства, а також те, що позивачі не можуть захисти своє право на земельну ділянку іншим способом, зазначене право підлягає судовому захисту, шляхом його визнання. Обраний спосіб захисту права позивачами не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Враховуючи відсутність інших спадкоємців на земельну ділянку та житловий будинок, відповідачем за даним позовом є Львівська міська рада, яка є представницьким органом територіальної громади м. Львова.

У зв’язку із наведеним, суд приходить до переконань про підставність заявлених позовних вимог, про належний вибір способу захисту своїх прав, у зв’язку із чим позовну заяву слід задовольнити.

На підставі ст.ст.1216,1225 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 77-81, 141, 223, 263-265, 280-284 ЦПК України суддя, -

Ухвалив :

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Львівської міської ради, /треті особи: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4/ про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати право власності в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_5 на земельну ділянку за адресою м. Львів, вул. Широка, 53 з межею 9-10-11-12-13-14-16-8-9 площею 0,0091 гектари за ОСОБА_1 4/20 частки, за ОСОБА_2 5/20 частки.

Визнати право власності в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_5 на земельну ділянку за адресою м. Львів, вул. Широка, 53 з межею 8-16-14-15-5-6-7-8 площею 0,0344 гектари, за ОСОБА_1 4/10 частки, за ОСОБА_2 5/10 частки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови .

Суддя/підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя: А.І. Кирилюк