Рішення № 72843152, 28.02.2018, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

28.02.2018

Справа № 331/6978/17

2/331/159/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Антоненко М.В., за участю секретаря судового засідання Андрієнко С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К » до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження майна підприємства при вчиненні дорожньо-транспортної пригоди ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Епіцентр К" звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної в наслідок пошкодження майна підприємства при вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1, знаходився в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» з 10 червня 2010 року по 13 вересня 2017 року та працював водієм автотранспортних засобів відділу «Доставка» в будівельно-господарському гіпермаркеті «Епіцентр К» м. Запоріжжя (ТОВ «Епіцентр К»).

02.01.2015 р. між відповідачем та позивачем був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, копія договору надається.

22.06.2017 року о 20-20 годині, перебуваючи за кермом службового автомобіля який належить ТОВ «Епіцентр К», а саме «Skoda Oсtavia» державний номер АА 6893 EC, на перехресті вул. Запорізька та прибережна Магістраль м. Запоріжжя (Олександрівський район) ОСОБА_1 порушив правила дорожнього руху, в наслідок чого зіткнувся з автомобілем НОМЕР_1.. Внаслідок ДТП обидва автомобіля пошкоджено.

11 липня 2017 р. постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя, ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Внаслідок зіткнення, автомобіль позивача отримав ряд механічних ушкоджень які зазначені в Акті технічного огляду транспортного засобу (додаток №2). Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 2915 від 29 вересня 2017 р. розмір матеріальної шкоди завданої ТОВ «Епіцентр К» в результаті ДТП 22 червня 2017 р. складає 52 176, 28 грн. (п'ятдесят дві тисячі сто сімдесят шість) грн. 28 коп.

За складання зазначеного вище висновку автотоварознавчого дослідження ТОВ «Епіцентр К» сплачено 1400,00 грн., що підтверджується квитанцією № 18199319 від 08 вересня 2017 р.

Загальна сума матеріального збитку (шкоди) становить 53 576,28 грн. (п'ятдесят три тисячі п'ятсот сімдесят шість гривень 28 коп.).

Відповідно до договору укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Епіцентр К» про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 02.01.2015 p., працівник бере на себе повну матеріальну відповідальність за збереження довірених йому Адміністрацією матеріальних цінностей що належать Адміністрації і у встановленому законом порядку, відповідає за їх збереження і у зв'язку з викладеним, зобов'язується:

- дбайливо ставитись до переданих йому для зберігання матеріальних цінностей, приймати всілякі заходи для запобігання їх нестачі, розкраданню, знищенню, псуванню, втратам;

Відповідно до подорожнього листа службового автомобіля № 3096 від 22.06.2017 р. автомобіль «Skoda Oсtavia» державний номер АА 6893 EC був прийнятий відповідачем в роботу, відповідно до чого взяв всі зобов'язання по збереженню службового автомобіля на себе.

Після скоєння ДТП, відповідач завіряв керівництво ТОВ «Епіцентр К» що відновить автомобіль до того стану в якому він був до дорожньо-транспортної пригоди, однак цього не відбулося. Після виходу з лікарняного відповідач 13 вересня 2017 року звільнився з ТОВ «Епіцентр К», будь-які компенсації матеріальної шкоди з відповідача не стягували, так як він був проти і всі питання з приводу будь-яких відшкодувань матеріальної шкоди яку він заподіяв наполягав стягувати тільки в судовому порядку.

До теперішнього часу матеріальна шкода відповідачем не погашена.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, спричинену підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Згідно із ст. 134 КЗпП України згідно з законодавством працівники несуть матеріальну відповідальність в повному розмірі шкоди, спричиненої по їх вині підприємству в разі, коли між працівником та підприємством в відповідності до ст. 135-1 КЗпП України укладений письмовий договір про прийняття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення схоронності майна та других цінностей, переданих йому для охорони або для других цілей.

Статті 135 та 136 КЗпП України передбачають, що коли розмір шкоди, завданої працівником перевищує середню заробітну плату працівника, її покриття провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду.

Посилаючись на вищенаведені обставини, позивач ТОВ «Епіцентр К» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (ЄДРПОУ 32490244, р/р 26003000049151 в ПАТ "Укрсоцбанк" МФО 300023 ) матеріальну шкоду в розмірі 53 576,28 грн. (п'ятдесят три тисячі п'ятсот сімдесят шість) гривень 28 коп.

В судовому засіданні представник позивача ТОВ «Епіцентр К» позов підтримав, наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні проти позову заперечувала. Надала суду відзив згідно з яким, відповідно до наказу № 148/К-п від 16.06.2010 року ОСОБА_1 був прийнятий у ТОВ «Епіцентр К» на посаду водія автотранспортних засобів відділу «Доставка».

22.06.2017р. сталася дорожньо-транспортна пригода. За результатами розгляду адміністративної справи, постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11.07.2017р., його було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.. 124 КпАП України та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340.00 гривень.

13.09.2017 року він був звільнений з займаної посади за власним бажанням. Тобто під час ДТП він перебував з позивачем у трудових відносинах.

За змістом частини першої ст. 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків (ст. 130 КЗпП України).

КЗпП передбачає два види матеріальної відповідальності: обмежену (ст..ст.132, 133 КЗпП) й повну (ст. 134 КЗпП).

Статтею 132 КЗпП передбачено, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві, .

Така ж позиція викладена у абз.1 п.4 постанови Пленуму ВСУ №14 від 29.12.92р. «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» де зазначено, що за правилами ст.132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов контракту.

Зі змісту ст.132 КЗпП та постанови Пленуму ВСУ №14 при заподіянні працівником прямої дійсної шкоди в розмірі, що менше середнього місячного заробітку, працівник зобов'язаний відшкодувати пряму дійсну шкоду повністю. Якщо ж пряма дійсна шкода, що заподіяна працівником підприємству, перевищує середній місячний заробіток працівника, з останнього стягується лише сума, що дорівнює середньому місячному заробітку, а решта шкоди працівником не покривається.

Посилання позивача на ту обставину, що з ним був укладений договір про повну матеріальну відповідальність, а тому він має у повному обсязі відшкодувати шкоду, є необґрунтованими, виходячи з наступного:

Однією з умов укладення договору про повну матеріальну відповідальність є виконання працівником роботи, безпосередньо пов'язаної із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням в процесі виробництва цінностей.

У правовому висновку ВСУ від 25.04.2012р. у справі №6-16цс12 зазначено, що договори про повну матеріальну відповідальність з працівниками, чиї посади (виконувана робота) в переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження^ обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, не вказані, юридичної сили не мають і не можуть бути підставою для матеріальної відповідальності у повному розмірі заподіяної з їх вини шкоди.

Отже, договори про повну матеріальну відповідальність можна укладати в письмовій формі тільки з працівниками визначених категорій. Договори про повну матеріальну відповідальність, укладені з особами, які не включені до переліку категорій працівників, з котрими можна такі договори укладати, є недійсними.

У листі ВССУ «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм трудового права» від 27.09.2012 №10-1389/0/4-12 зазначено, що, розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності, за незабезпечення цілісності майна та інших цінностей (недостача, зіпсування), переданих йому для зберігання або інших цілей (п.1 ч. 1 ст.134 КЗпП), суд зобов'язаний перевірити, чи належить працівник до категорії працівників, з якими згідно зі ст.135 КЗпП може бути укладено такий договір, та чи був він укладений. За відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладено лише обмежену матеріальну відповідальність, якщо згідно із чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

У листі Міністерства праці та соціальної політики від 27.05.2008 №146/06/186-88 також зазначено, що наявність посади або роботи в переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, не дає підстави для укладення договору про повну матеріальну відповідальність, якщо у змісті трудової функції працівника відсутні перелічені обов'язки.

Посада водія не входить до переліку посад, з якими можна укладати договори про повну матеріальну відповідальність.

Також слід зазначити, що матеріали справи не містять будь-яких підтверджень того, що автомобіль НОМЕР_2 був переданий йому, та він несе повну матеріальну відповідальність за його збереження.

Крім того, відповідно до ст. 136 КЗпП України покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.

ДПТ сталося 22.06.2017р.. Постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності набула чинності 22.07.2017р. Жодного розпорядження щодо відрахування з його заробітної плати шкоди у будь-якому розмірі керівником не видавалося та стягнення з його заробітної плати не проводилися.

13.09.2017 року він був звільнений з займаної посади за власним бажанням та з ним проведено розрахунок, про що свідчить довідка про доходи від 29.12.2017р. Таким чином, на час його звільнення, ТОВ «Епіцентр К» не мало до нього будь-яких претензій майнового характеру, тому позов є необґрунтованим.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши надані матеріали, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, знаходився в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» з 10 червня 2010 року по 13 вересня 2017 року та працював водієм автотранспортних засобів відділу «Доставка» в будівельно-господарському гіпермаркету «Епіцентр К» м. Запоріжжя (ТОВ «Епіцентр К»).

02.01.2015 р. між відповідачем та позивачем був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Відповідно до подорожнього листа службового автомобіля № 3096 від 22.06.2017 р. автомобіль «Skoda Oсtavia» державний номер АА 6893 EC був прийнятий відповідачем в роботу, відповідно до чого взяв всі зобов'язання по збереженню службового автомобіля на себе.

22.06.2017 року о 20-20 годині, перебуваючи за кермом службового автомобіля який належить ТОВ «Епіцентр К», а саме «Skoda Oсtavia» державний номер АА 6893 EC, на перехресті вул. Запорізька та прибережна Магістраль м. Запоріжжя (Олександрівський район) ОСОБА_1 порушив правила дорожнього руху, в наслідок чого зіткнувся з автомобілем НОМЕР_1.. Внаслідок ДТП обидва автомобіля пошкоджено.

11 липня 2017 р. постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя, ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Внаслідок зіткнення, автомобіль позивача отримав ряд механічних ушкоджень які зазначені в Акті технічного огляду транспортного засобу (додаток №2). Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 2915 від 29 вересня 2017 р. розмір матеріальної шкоди завданої ТОВ «Епіцентр К» в результаті ДТП 22 червня 2017 р. складає 52 176, 28 грн. (п'ятдесят дві тисячі сто сімдесят шість) грн. 28 коп.

Загальна сума матеріального збитку (шкоди) становить 53 576,28 грн. (п'ятдесят три тисячі п'ятсот сімдесят шість гривень 28 коп.).

13 вересня 2017 року ОСОБА_1 звільнився з ТОВ «Епіцентр К», згідно наказу директора ТОВ «Епіцентр К» від 12.09.2017 р. № 206/к за власним бажанням (ст.38 КЗпП України).

Згідно зі статтею 132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Відповідно до п.-п. 1, 6 ч.1 ст.134 КЗпП України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків;

Як слід з положень статей 135, 135-1 КЗпП, межі матеріальної відповідальності працівників за шкоду, завдану підприємству, установі, організації розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір, встановлюються законодавством.

Письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з п. 8 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 29 грудня 1992 р. розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п.1 ст.134 КЗпП), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно з ст. 135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір та чи був він укладений. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди. Аналогічні положення містяться також і у п. 6 листа Вищого спеціалізованого суду України «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм трудового права» № 10-1389/0/4-12 від 27 вересня 2012 р.

В абзаці.17 п. 8 Постанови пленуму ВССУ № 12 від 11 грудня 2015 р., вказано на те, що судам при розгляді справ про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією про взяття на себе повної матеріальної відповідальності, потрібно перевіряти відповідність посади відповідача, працівника, Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва.

У правовому висновку Верховного суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 6- 1 бцс 12 зазначено, що договори про повну матеріальну відповідальність з працівниками, чиї посади (виконувана робота) не вказані в Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва (затверджено постановою Державного комітету ОСОБА_3 Міністрів СРСР по праці і соціальних питаннях, Секретаріату Всесоюзної ОСОБА_3 Професійних Спілок від 28 грудня 1977 року № 447/24), юридичної сили не мають і не можуть бути підставою для матеріальної відповідальності у повному розмірі заподіяної з їх вини шкоди.

Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що договори про повну матеріальну відповідальність можна укладати в письмовій формі тільки з працівниками визначених категорій.

Договір про повну матеріальну відповідальність від 02.01.2015 р, укладений з ОСОБА_1 не має юридичної сили, оскільки в переліку таких посад і робіт, затверджено постановою Державного комітету ОСОБА_3 Міністрів СРСР праці та соціальним питанням Секретаріату Всесоюзної ОСОБА_3 Професійних Спілок від 28.12.1977 року №447/24 відсутня посада водія.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29 грудня 1992 р. «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», суд у кожному випадку зобов’язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі ст.ст.130,135-3,137 Кодексу законів про працю, залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір: якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Відповідно до п. 4 Постанови пленуму ВССУ № 12 від 11 грудня 2015 р., підставою настання матеріальної відповідальності працівників є трудове майнове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов’язків, в результаті чого підприємству, установі чи організації була завдана майнова шкода. Трудові обов'язки працівника визначаються законодавством, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами керівника тощо.

Судом не приймається до уваги посилання представника відповідача на те, що власник або уповноважений ним орган на протязі двох тижнів не прийняв розпорядження про покриття шкоди шляхом відрахування із заробітної плати ОСОБА_1, як на підставу, яка звільняє відповідача від відшкодування заподіяної шкоди, оскільки ДПТ відбулось 22.06.2017р., а вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП була встановлена постановою суду, яка набула чинності 22.07.2017р. Тобто, розпорядження про покриття шкоди шляхом відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 не було своєчасно прийнято не з вини власника або уповноваженого ним органу

Оцінюючи здобуті в судовому засіданні докази, в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що з відповідача ОСОБА_1 підлягає до стягнення на користь ТОВ «Епіцентр К» заподіяна з його вини шкода в розмірі середнього місячного заробітку, яка згідно розрахунку ТОВ «Епіцентр К» складає 8750, 52 грн.

Відповідно ч..1, п.3 ч. 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються:

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82,89,141,263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр і К » до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження майна підприємства при вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр і К » 8750, 52 грн (вісім тисяч сімсот п’ятдесят грн., 52 коп. ) заподіяної матеріальної шкоди.

В решті позовних вимог відмовити у зв’язку з необґрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр і К » судові витрати, пов’язані із розглядом цієї справи судом першої інстанцій 268,32 грн. судовий збір; 234, 78 грн. за проведення експертного автотоварознавчого дослідження.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 30 днів через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя.

Суддя: М.В. Антоненко