Рішення № 72843136, 19.03.2018, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/302/18

Провадження №: 2/332/450/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2018 р. Заводський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого – судді Андрюшиної Л.А. за участю секретаря судового засідання Ковтуна В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу №332/302/18 (провадження №2/332/450/18) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи:Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, Запорізька регіональна біржа нерухомості про визнання договору купівлі-продажу дійсним,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, Запорізька регіональна біржа нерухомостіпро визнання договору купівлі-продажу дійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що 16 червня 1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка діяла від свого імені та від імені неповнолітніх на той час ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири №94, що розташована в будинку №37-в по вул. Історичній м. Запоріжжя. Договір купівлі-продажу був оформлений та зареєстрований Запорізькою регіональною біржею нерухомості за №6285.к від 16.06.1998 року. У цей же день, 16червня 1998 року на підставі вказаного договору, позивачем була проведена державна реєстрація права власності на вищевказану квартиру у Запорізькому міжміському бюро технічної інвентаризації, реєстраційний №40048 у книзі №290. Також, в технічний паспорт на вищезазначену квартиру було внесено зміни щодо її власника, де зазначено дані позивача та підставу набуття права власності. Вказані обставини підтверджуються копіями реєстраційного посвідчення та технічного паспорту. Договір купівлі-продажу спірної нерухомості, що укладений між нею та відповідачами 16.06.1998 року на товарній біржі, відповідав вимогам діючого на той час законодавства, не порушував прав жодної з осіб, так як договір укладений при дотриманні домовленості сторін з приводу всіх істотних його умов, відбулося повне його виконання. За договором купівлі-продажу продавці передали позивачу у власність квартиру, а вона, як покупець прийняла у власність вказаний об’єкт нерухомості та сплатила за нього визначену у п.3 договору грошову суму. Продавці звільнили об’єкт нерухомості та знялися з реєстрації, а вона вселилася до цієї квартири, зареєструвала в ній своє місце проживання та проживає в ній по теперішній час. Оскільки договір укладений при дотриманні домовленості сторін із приводу всіх істотних умов договору, відбулося його повне виконання та договір пройшов державну реєстрацію, його можливо вважати дійсним.Але, коли на даний час у позивача виникла необхідність подарувати свою квартиру, у зв’язку з чим вона звернулася до нотаріальної контори за отриманням консультації про перелік документів, які потрібні для подальшого оформлення договору дарування, приватним нотаріусом їй було роз’яснено, що вчинити правочин договору дарування вона не зможе, оскільки договір купівлі-продажу не посвідчувався у нотаріальному порядку, а був оформлений та зареєстрований товарною біржею, а також роз’яснив їй необхідність звернення з питання проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру та отримання відповідного витягу. 19.12.2017 року позивачем подана заява про державну реєстрацію права власності, але в проведенні державної реєстрації їй було відмовлено у зв»язку з наданням договору, який не був посвідчений у нотаріальному порядку.Таким чином, позивач вважає, що порушуються її права як власника нерухомого майна щодо розпорядження своєю власністю, а тому вона вимушена звернутися до суду та просить визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири №94, що розташована в будинку №37-в по вул. Історичній м. Запоріжжя, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, яка діяла від свого імені та від імені неповнолітніх на той час ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений 16.06.1998 року Запорізькою регіональною біржею нерухомості та зареєстрований за №6285.к.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_5, який діє на підставі ордеру та договору про надання правової допомоги, в судове засідання не з’явилися. Про дату, час і місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином, в установленому законом порядку. Через канцелярію суду надійшла заява позивача та її представника з проханням розглянути справу у їх відсутності. Позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити (а.с.38,39).

ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_4В.в судове засідання не з’явилися. Про дату, час і місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином, в установленому законом порядку,про що свідчать поштові повідомлення про отримання судових повісток. Через канцелярію суду відповідачами надана заява з проханням розглянути справу у їх відсутність. Проти задоволення позовних вимог не заперечують(а.с.24).

Представник 3-ї особи Запорізької регіональної біржі нерухомостів судове засідання не з’явився по невідомим суду причинам. Про дату, час і місце судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, в установленому законом порядку.

Представник 3-ї особи Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради в судове засідання не з»явився. Про дату, час і місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, в установленому законом порядку.Через канцелярію суду надійшла заява представника 3-ї особи ОСОБА_7, яка діє на підставі довіреності, відповідно до якої Департамент реєстраційних послуг проти позову не заперечує та просить здійснювати розгляд справи без участі їх представника(а.с.25).

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири, зареєстрованого Запорізькою регіональною біржею нерухомості за №6285.к від 16.06.1998 року, вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка діяла від свого імені та від імені на той час неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, уклали договір купівлі-продажу щодо придбання у власність однокімнатної квартири №94, розташованої в будинку №37-в по вул. Історичній м. Запоріжжя, загальною площею 34,14кв.м., в тому числі жилою площею 17,3кв.м, яка належить продавцям в рівних частках на підставі свідоцтва № 464 про право власності на житло, виданого ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод» від 29.04.1998 року(а.с.5).Зі змісту вказаного договору вбачається, що нерухомість продана за 7308гривень, які продавець одержав від покупця до підписання цієї угоди. Продавець засвідчив, що зазначений об’єкт нерухомості до укладання договору нікому не проданий, не подарований, не перебуває під заставою, в спорі та під арештом.Відповідно до п. 5 договору зазначено, що покупець придбає право власності на квартиру з моменту реєстрації договору в Запорізькому міжміському бюро технічної інвентаризації. Спори, що можуть виникнути між сторонами з приводу змін його умов, розірвання та виконанняданого договору, вирішуються у порядку, передбаченому законодавством України.Договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає(п.8,п.9 вищевказаного договору).Договір підписаний сторонами та згідно ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» зареєстрований Запорізькою регіональною біржею нерухомості, про що зроблено запис в «Журналі реєстрації» реєстраційний № 6285.к від 16.06.1998 року. Вищевказані обставини свідчать про те, що сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, ніяких обмежень для його укладання не було, незаконні умови відсутні. Крім того, судом встановлено, що укладений правочин купівлі-продажу був виконаний сторонами у повному обсязі.

Згідно реєстраційного посвідчення Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації від 16 червня 1998 року квартира №94, що розташована в будинку №37-в по вул. Історичній в м. Запоріжжя зареєстрована за ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, зареєстрованого Запорізькою регіональною біржею нерухомості за №6285.к від 16.06.1998 року та записано в реєстрову книгу №290 за реєстровим №40048(а.с.6). Також було внесено відповідні зміни до технічного паспорту щодо власника спірної квартири(а.с.7). Отже, судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 дійсно належить квартира №94, що розташована в будинку №37-в по вул. Історичній м. Запоріжжя, яка була нею придбана на підставі договору купівлі-продажу, укладеного та зареєстрованого відповідно до вимог встановлених Законом України «Про товарну біржу» і у відповідності до Правил біржової торгівлі на товарних біржах, що діяли на час його укладання.

Разом з тим, на час укладення між сторонами угоди купівлі-продажу квартири діяв Цивільний кодекс УРСР від 18.07.1963 року, який в подальшому втратив чинність з 01.01.2004 року на підставі ЦК України від 16.01.2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року.

Відповідно до вимог ч.2 ст.47 ЦК УРСР, яка діяла під час укладення спірного правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд в праві за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Спірний договір купівлі-продажу відповідно до цивільного законодавства, що діяло на момент його укладення, підлягав нотаріальному посвідченню, оскільки положеннями ст. 227 ЦК УРСР (в редакції від 18.07.1963 року) було передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо однією зі сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність правочину. Але, як встановлено судом, вказана вимога закону щодо обов’язкового нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, при укладенні сторонами угоди не була дотримана, так як угода купівлі-продажу нерухомості була оформлена та за реєстрована на Запорізькій регіональній біржі нерухомості відповідно до ст.15 Закону України від 10 грудня 1991 року «Про товарну біржу», про що зазначено в угоді.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про товарну біржу» угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню, про що також зазначено у пункті 9 договору купівлі-продажу. Отже, суперечливі норми законодавства призвели до того, що угода, яка укладена між сторонами та зареєстрована на товарній біржі не була посвідчена у нотаріальному порядку.

Відповідно до положень ст. 328 ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004 року та діє на теперішній час, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Нормами ч.3,4ст.334 ЦК України(в редакції від 16.01.2003 року) передбачено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Позивач ОСОБА_1 зверталася із заявою про проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру, але отримала рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 38970167 від 26 грудня 2017 року, з посиланням на те, що нею для проведення державної реєстрації права власності було подано дублікат договору купівлі-продажу квартири № 6285.к від 16.06.1998 року, зареєстрований Запорізькою регіональною біржею нерухомості(дублікат видано 19.12.2017 року), який не був нотаріально посвідчений(а.с.8).

Відповідно до вимог ч.2 ст. 215 ЦК України, у випадках встановлених ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним, а згідно з ч.2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, суд може визнати такий договір дійсним.

Положеннями ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до положень ст.ст. 11,15 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Отже, кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально – правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених,оспорюваних прав та вплив на правопорушника.

Судом встановлено, що для позивача підставою звернення до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу дійсним стала та обставина, що вона на даний час позбавлена можливості розпорядитися на свій розсуд нерухомим майном, яке нею було придбано на підставі договору купівлі-продажу, оформленого та зареєстрованого Запорізькою регіональною біржею нерухомості, оскільки на звернення позивача ОСОБА_1 їй нотаріусом було роз’яснено, що договори дарування посвідчуються нотаріусами за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується, та, враховуючи, що договір купівлі-продажу квартири не був нотаріально посвідчений, договір дарування може бути посвідченим у нотаріуса лише після визнання договору купівлі-продажу нерухомості, який посвідчений біржею 16.06.1998 року за реєстровим №6285.к, дійсним на підставі рішення суду.З цих саме підстав позивачу державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради було відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Таким чином, незважаючи на ту обставину, що право власності на спірну квартиру зареєстровано за позивачем16.06.1998 року уЗапорізькому міжміському бюро технічної інвентаризації, відповідно до вимог діючого на той період часу законодавства, що підтверджується реєстраційним посвідченням(а.с.6), позивач на теперішній час позбавлена можливості розпорядитися нерухомим майном та оформити договір дарування на спірну квартиру, оскільки договір купівлі-продажу нерухомості від 16.06.1998 року не був посвідчений нотаріально, а тому вона вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

Аналізуючи надані у справі докази, у їх сукупності, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача ОСОБА_1, оскільки в судовому засіданні встановлено, що при укладенні правочину купівлі-продажу квартири сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджено письмовими доказами, якими є вище зазначений договір купівлі-продажу квартири, відбулося повне виконання договору та вище вказана квартира була передана позивачу. З моменту укладення договору і по теперішній час жодна із сторін не заявила про недійсність правочину купівлі-продажу квартири. Крім того, право на це спірне нерухоме майно позивачем було зареєстровано відповідно до закону, який діяв у той період часу та при видачі реєстраційного посвідчення не було піддано сумніву дійсність договору купівлі-продажу, укладеного та зареєстрованого Запорізькою регіональною біржею нерухомості і на даний час відповідачі визнають позовні вимоги позивача ОСОБА_1. Таким чином, суд приходить до переконання, що визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним не призведе до порушення прав будь-яких інших осіб таіншим шляхом захистити свої права у позивача немає можливості.

Керуючись ст. 47 ЦК УРСР від 18.07.1963 року, ст. ст. 4,5,12,81,83,89,259,263-265,268,279 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1) задовольнити у повному обсязі.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладений 16 червня 1998 року та зареєстрований за реєстраційним № 6285.к Запорізькою регіональною біржею нерухомості на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2), яка діяла від свого імені та від імені неповнолітніх ОСОБА_3(зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2),ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Запорізької області або через Заводський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідкам апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 19.03.2018 року.

Суддя Андрюшина Л.А.