Рішення № 72842599, 05.03.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8351/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2018 року року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі головуючого судді Леміш О.М

з участю секретаря Химинець О.Я

представник позивача ОСОБА_1

представник відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ПАТ "РодовідБанк" , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Сергеєв О.О про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИ

ОСОБА_3 та ОСОБА_4.звернулися до суду з позовом до ПАТ "РодовідБанк" , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Сергеєв О.О про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Свій позов позивачі мотивували тим, що 08 серпня 2016 року ОСОБА_3 було отримано Постанову про відкриття виконавчого провадження від 05 серпня 2016 року у виконавчому провадженні ВП № 51856555 , про примусове виконання виконавчого напису № 741, вчиненого 21 серпня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєв О.О. про звернення стягнення на майно ОСОБА_3 та ОСОБА_6, а саме: на будинок, що розташований на земельній ділянці площею 0, 10 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІДБАНК» .

Відповідно до виконавчого напису, строк, за який провадиться стягнення, становить період з 12.06.2007 року по 21.08.2009 року. Всього до стягнення підлягає 1524201 грн. 49 коп .

22 березня 2006 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_6, та Публічним акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК», було укладено договір іпотеки, для забезпечення кредитного договору №220306/8, за яким ними передано вищевказаний будинок

Разом з тим, Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 10 червня 2014 року було визнано недійсним Договір іпотеки, укладений 22 березня 2006 року в частині солідарної відповідальності майнового поручителя ОСОБА_8 за невиконання боржником ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором. Також, було ухвалено: стягнути на користь публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором № 220360/8 від 22 березня 2006 року у розмірі 1 338 159,11 грн.

Тобто, сума вимог ПАТ «Родовід Банк», присуджена рішенням суду істотно менша за суму, яка вказана у виконавчому написі, зверненому до виконання, і тому така не є безспірною, і як наслідок - виконавчий напис як виконавчий документ не відповідає вимогам законності, що ставляться до нього ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», та ст.87-91 Закону України «Про нотаріат», і вчинений на підставі Договору іпотеки № 598 від 22 березня 2006 року, що був 10 липня 2014 року визнаний частково недійним апеляційним судом Закарпатської області.

В судовому засіданні представник позивача просила суд позов з наведених у ньому підстав задоволити .

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила суд врахувати поданий відзив та відмовити в задоволенні имог позивача.

Третя особа , приватний нотаріус Сергеєв О.О в судове засідання не з"явився.

Заслухавши позицію учасників процесу, вивчивши матеріали справи , дослідивши надані сторонами докази, оцінивши належність та допустимість кожного доказу окремо та в їх сукупності , суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Частиною 1статті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК Українивстановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтями 79 та 80 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, в судовому засіданні встановлено , що 08 серпня 2016 року ОСОБА_3 було отримано Постанову про відкриття виконавчого провадження від 05 серпня 2016 року у виконавчому провадженні ВП № з1 856555 , підписану Заступником начальника Ужгородського міського відділу ДВС Головного ТУЮ в Закарпатській області, про примусове виконання виконавчого напису № 741, вчиненого 21 серпня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєв О.О. про звернення стягнення на майно ОСОБА_3 та ОСОБА_6, а саме: на будинок, що розташований на земельній ділянці площею 0, 10 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІДБАНК» м.Ужгород, вул. Заньковецької, 66 е, код ЄДРПОУ 14349442), документ вступив у силу (набрав чинності): 21.08.2009 року, заява про примусове стягнення подана: 03.08.2016 року.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3.1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012р. за № 282/20595 (далі Порядок) нотаріус вчиняє виконавчі написи:

-якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

-за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (п. 3.2 Порядку), відповідно до п.1 якого такими документами є:

а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Таким чином, захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача, з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

У даній справи, суд встановив, що 22 березня 2006 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_6, та Публічним акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК», було укладено договір іпотеки, для забезпечення кредитного договору №220306/8, за яким ними передано будинок, що розташований на земельній ділянці площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 в іпотеку відповідачу.

21.08.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеевим Олександром Олександровичем було здійснено виконавчий напис № 741, за яким запропоновано звернути стягнення на будинок, що розташований на земельній ділянці площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 який належить позивачам на праві власності.

Відповідно до виконавчого напису, строк, за який провадиться стягнення, становить період з 12.06.2007 року по 21.08.2009 року. Всього до стягнення підлягає 1524201 грн. 49 коп .

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 10 червня 2014 року було визнано недійсним Договір іпотеки, укладений 22 березня 2006 року між ОСОБА_3, ОСОБА_10 та Закритим акціонерним товариством «Родовід Банк» в частині солідарної відповідальності майнового поручителя ОСОБА_8 за невиконання боржником ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором.

Також, було ухвалено: стягнути на користь публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (04136, м.Київ, вул.Північно-Сирецька, 1-3, код ЄДРПОУ - 14349442, МФО 321612) заборгованість за кредитним договором № 220360/8 від 22 березня 2006 року у розмірі 1 338 159,11 грн.

Тобто, сума вимог ПАТ «Родовід Банк», присуджена рішенням суду істотно менша за суму, яка вказана у виконавчому написі, зверненому до виконання, і тому така не є безспірною, і як наслідок - виконавчий напис як виконавчий документ не відповідає вимогам законності, що ставляться до нього ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», та ст.87-91 Закону України «Про нотаріат», і вчинений на підставі Договору іпотеки № 598 від 22 березня 2006 року, що був 10 липня 2014 року визнаний частково недійним апеляційним судом Закарпатської області.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що оспорюваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог закону, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ПАТ "РодовідБанк" , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Сергеєв О.О про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задоволити.

Визнати незаконним виконавчий напис № 741 від 21.08.2009 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєв Олександром Олександровичем, за яким запропоновано звернути стягнення на будинок, що розташований на земельній ділянці площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК», який належить ОСОБА_3 і ОСОБА_6, на праві власності, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з ПАТ "РодовідБанк" на користь держави суму судового збору в розмірі 1600 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Закарпатської області.

Повний текст рішення буде виготовлено 13.03.2018 року .

Суддя О.М Леміш