Рішення № 72841575, 13.02.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/6155/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Малінова О.С.,

за участю секретаря Поварніциної А.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Костянтинівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

08 грудня 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області із адміністративним позовом до відповідача Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі за текстом ОУПФУ) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги позивач обґрунтовував наступними обставинами. Він народився ІНФОРМАЦІЯ_1, та має право на призначення пільгової пенсії за віком, відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Список №1) з ІНФОРМАЦІЯ_2. У зв'язку із досягненням пенсійного віку (51 рік) ІНФОРМАЦІЯ_2 ним була подана заява до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. 28 лютого 2017 року відповідачем було винесено рішення про відмову в призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 року по справі № 233/1491/17 його позовні вимоги були задоволені частково: визнано незаконним та скасовано рішення ОУПФУ про відмову в призначенні пільгової пенсії від 28 лютого 2017 року та зобов'язано Костянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву позивача від ІНФОРМАЦІЯ_2 про призначення пенсії за віком із врахуванням пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи з 08.08.1986 року по 10.09.1987 року на посаді «слюсаря-ремонтника» у виробництві скловолокна та з 11.09.1987 року по 03.02.1993 року, з 07.02.1993 року по 01.07.1994 року на посаді «оператора отримання штапельного скловолокна» на Костянтинівському заводі Скловиробів ім. 13-ти Розстріляних робітників». Рішенням відповідача від 30 липня 2017 року йому знов було відмовлено в призначення пенсії за Списком №1 у зв'язку із недостатністю пільгового стажу, який за розрахунком відповідача складає 07 років 10 місяців 21 день. До пільгового стажу не зараховано період служби у Радянській армії з 25 травня 1984 року по 14 травня 1986 року. Вважає спірне рішення відповідача незаконним, оскільки згідно військового квитка він проходив службу в армії з 25.05.1984 року по 14.05.1986 року, цей період визнається відповідачем і зараховується ним до загального стажу. У той же час, згідно трудової книжки, довідки пільгового характеру та вищевказаної Постанови Донецького апеляційного адміністративного суду, він працював з 08.08.1986 року по 10.09.1987 року на посаді «слюсаря-ремонтника» у виробництві скловолокна на Костянтинівському заводі Скловиробів ім. 13-ти Розстріляних робітників» та цей період зараховано до Списку № 1. Тобто вказана робота йде безпосередньо за службою в армії і повинна бути зарахована до Списку №1. Тому просив зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з ІНФОРМАЦІЯ_2 з урахуванням пільгового стажу за Списком №1 періоду служби у лавах Радянської армії з 25.05.1984 року по 14.05.1986 року, скасувавши рішення ОУПФУ від 30.07.2017 року.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав письмові заперечення, згідно яких відповідач позовні вимоги не визнає з огляду на відсутність правових підстав для зарахування спірного періоду до пільгового стажу, оскільки на час призову на військову службу позивач не працював на посаді, яка дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та не навчався у спеціалізованому професійно-технічному закладі (а.с.37-38).

З'ясувавши думку сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Позивач ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5-7). У зв'язку із досягненням пенсійного віку (51 рік) ІНФОРМАЦІЯ_2 ним була подана заява до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. 28 лютого 2017 року відповідачем було винесено рішення про відмову в призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 року по справі № 233/1491/17 позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково: визнано незаконним та скасовано рішення ОУПФУ про відмову в призначенні пільгової пенсії від 28 лютого 2017 року та зобов'язано Костянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву позивача від ІНФОРМАЦІЯ_2 про призначення пенсії за віком із врахуванням пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи з 08.08.1986 року по 10.09.1987 року на посаді «слюсаря-ремонтника» у виробництві скловолокна та з 11.09.1987 року по 03.02.1993 року, з 07.02.1993 року по 01.07.1994 року на посаді «оператора отримання штапельного скловолокна» на Костянтинівському заводі Скловиробів ім. 13-ти Розстріляних робітників» (а.с.15-20).

Рішенням ОУПФУ від 30 липня 2017 року ОСОБА_2 зараховано вказані спірні період до пільгового стажу, але в призначенні пенсії за Списком №1 відмовлено у зв'язку із недостатністю пільгового стажу, який за розрахунком відповідача складає 07 років 10 місяців 21 день (а.с.9-10).

З приводу роз'яснення вказаного рішення в частині недостатності пільгового стажу позивач звернувся до відповідача із заявою та отримав відповідь від 31.10.2017 року №25284/03/07-46 згідно якої до пільгового стажу не зараховано період служби у Радянській армії з 25 травня 1984 року по 14 травня 1986 року, оскільки на момент призову на строкову військову службу він не навчався за фахом у професійно-технічному навчальному закладі та не працював за професією, яка передбачала право на пільгову пенсію (а.с.21-22).

Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09 липня 2003 року, який набрав чинності 01 січня 2004 року, передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року передбачений порядок призначення пільгових пенсій особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію цього Закону. Так, згідно вказаної норми особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Відповідно до п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлює, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами п.20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній», у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій, але як вбачається із назви та змісту Постанови вона застосовується у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Так, при поданні заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 позивачем були подані трудова книжка серії НОМЕР_2, а також довідка від 23.11.2016 року №6402 про період військової служби з 25 травня 1984 року по 14 травня 1986 року, про що зазначено у безпосередньо у рішенні відповідача, яке оскаржується, та, відповідно, визнається останнім (а.с.9,11-12).

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року N 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92

Частиною 4 статті 24 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах передбачених законодавством, що діяло раніше.

Судом встановлено, що на період проходження позивачем військової служби діяло Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року № 590.

Пунктом «к» частини 1 пункту 109 вказаного Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР.

При призначені на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та інвалідності робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах та на інших роботах зі шкідливими умовами праці (підпункти «а» та «б» пункту 16), та пенсії у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсії за віком робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт «в» пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах «к» та «л», дорівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, що передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду.

Згідно п. в ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» військова служба у складі діючої армії, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах.

З матеріалів справи вбачається, що безпосередньо після періоду військової служби позивач працював з 08.08.1986 року по 10.09.1987 року на посаді «слюсаря-ремонтника» у виробництві скловолокна, тобто за Списком №1, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці ОСОБА_2 (а.с.11-12). Таким чином, період проходження позивачем ОСОБА_2 військової служби повинен бути зарахований до його пільгового стажу за Списком № 1, оскільки така робота слідувала по її закінченню.

Зазначена позиція наведена в Ухвалах Вищого адміністративного суду України від 20.11.2013 року (справа № 432/32/87/13-а) та від 12.09.2013 року (справа № 258/1520/13-а).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ст. 6 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч. 2 ст. 245 КАС України серед повноважень суду при вирішенні справи передбачено, зокрема, зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

У зв'язку із вищенаведеним, судом встановлено, що позивач має більше 9 років пільгового стажу за Списком №1 та має право на призначення пенсії на пільгових умовах з 51 року, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_2.

У той же час, статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов'язання відповідача призначити таку пенсію позивачу. Тобто в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскільки позов задовольняється частково, то судовий збір слід віднести за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати рішення Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 30 липня 2017 року, щодо відмови в призначені ОСОБА_2 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з ІНФОРМАЦІЯ_2 незаконним та скасувати його.

Зобов'язати Костянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_2 до пільгового стажу за Списком №1 період проходження строкової служби у лавах Радянської армії з 25 травня 1984 року по 14 травня 1986 року, та повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з ІНФОРМАЦІЯ_2.

В решті позовних вимог відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 13 лютого 2018 року. Складання повного рішення суду відкласти на строк не більше як десять днів з дня закінчення розгляду справи, тобто, до 23 січня 2018 року.

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Костянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, м. Костянтинівка Донецької області, вулиця Ціолковського, будинок 25, ЄДРПОУ 37544278.

Суддя