Рішення № 72840612, 15.03.2018, Сарненський районний суд Рівненської області

Сарненський районний суд

Рівненської області

_____________

Справа №572/3125/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року м.Сарни

Сарненський районний суд Рівненської області в складі

головуючого судді - Рижого О.А.

при секретарі - Мороз Ю.М.

за участі прокурора Сарненської місцевої прокуратури - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сарни справу за позовом заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Сарненської міської ради Рівненської області до ОСОБА_2 про відшкодування збитків у формі упущеної вигоди у сумі 82 500 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

18.12.2017 р. заступник керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області звернувся до Сарненського районного суду Рівненської області в інтересах держави в особі Сарненської міської ради Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків у формі упущеної вигоди у сумі 82 500 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що в ході моніторингу Сарненською місцевою прокуратурою Рівненської області офіційного веб-сайту Державної архітектурно - будівельної інспекції України встановлено, що 17.10.2014 р. Інспекцією ДАБК у Рівненській області зареєстровано декларацію про початок будівельних робіт за № РВ 082142900070, а саме: будівництво будівництво станції технічного обслуговування автомобілів та пункту шино монтажу по вул. Белгородська, 18 в м. Сарни Рівненської області. Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області 15.06.2015 р. зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації за № РВ 142151660287, а саме: будівництво станції технічного обслуговування автомобілів та пункту шино монтажу по вул. Белгородська, 18 в м. Сарни Рівненської області. Відповідач, як замовник будівництва з заявою щодо укладення договору про пайову участь до Сарненської міської ради чи до виконавчого комітету міської ради не звертався та відповідний договір не укладав. Статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Посилаючись на ч. 5 вказаного Закону прокурор вказує, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і поза майданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. В позовній заяві також зазначено, що на виконання вказаного Закону Сарненською міською радою прийнято рішення від 27.12.2012 № 996 "Про пайову участь замовників будівництва у розвитку інфраструктури міста Сарни", яким затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Сарни, який офіційно оприлюднено на сайті Сарненської міської ради http://sarny-rada.gov.ua, в редакції, чинній на час реєстрації про готовність об'єкта до експлуатації. В п. 2.2. вказаного Порядку визначено розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м. Сарни з урахуванням інших передбачених законом відрахувань і становить: 10 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 5 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для реконструкції, розширення, добудови, реставрації і капітального ремонту нежитлових будівель та споруд; 4 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків; 2 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для реконструкції, розширення, добудови, реставрації і капітального ремонту житлових будинків. Пунктом 3.1 Порядку передбачено, що останнє поширюється на замовників, які здійснюють на території міста будівництво об'єктів житлово- громадського, виробничого та невиробничого призначення незалежно від форм власності. Пайовий внесок сплачується замовником на підставі відповідного договору, укладеного між ним та Сарненською міською радою. Крім того, пунктом 4.2. вказаного Порядку визначено, що Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Сарни укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта будівництва. Заступник керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті, у разі її створення, ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Відповідач не уклав договору про пайову участь у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Сарни, що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій щодо такого звернення та укладення договору. Заступник керівника Сарненської місцевої прокуратури вважає, що неправомірна бездіяльність Відповідача щодо його обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі зверненням Відповідача до органів місцевого самоврядування із заявою про укладення такого договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Сарненська міська рада позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням упущеної вигоди. При цьому наслідки у вигляді упущеної вигоди, на думку прокурора та позивача, перебувають у безпосередньому причинному зв'язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача.

09.01.2018 р. від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву з якого вбачається, що вона позов заступника прокурора Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Сарненської міської ради про стягнення збитків у формі упущеної вигоди не визнає та в його заперечення вказує наступне. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Укладення договору про пайову участь є обов'язковим на етапі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. В зв'язку з чим ОСОБА_2 у відзиві вказує, що оскільки об'єкт будівництва вже прийнято в експлуатацію, відповідач не несе обов'язку укласти договір про участь у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури. Відповідач у відзиві зазначає, що виходячи з вимог Цивільного процесуального кодексу України та його офіційного тлумачення Конституційним судом України, органи прокуратури можуть представляти лише ті органи місцевого самоврядування, які наділені повноваженнями органів виконавчої влади. Відповідно до вимоги Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеві ради як органи місцевого самоврядування не наділені жодним чином делегованими повноваженнями органів виконавчої влади. Згідно з ч.2 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" делегованими повноваженнями можуть наділятися лише виконавчі органи місцевих рад. Поділ повноважень місцевих рад на власні та делеговані відсутній. В зв'язку з вищевикладеним, ОСОБА_2 вважає, що органи прокуратури не мають повноважень на представництво органів місцевого самоврядування.

23.01.2018 р. від Сарненської міської ради до суду надійшла відповідь на відзив, з якої вбачається, що саме на замовника покладено обов'язок укладення договору про пайову участь та сплати відповідних коштів. Ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об'єкта нерухомого майна в експлуатацію є порушенням зобов'язання, прямо передбаченого чинним законодавством. Невиконання такого зобов'язання не звільняє замовника будівництва від обов'язку укласти договір про пайову участь, у тому числі й після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Таким чином неправомірна бездіяльність відповідача щодо обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі зверненням відповідача до Сарненської міської ради із заявою про укладення такого договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Сарненська міська рада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням упущеної вигоди.

25.01.2018 р. через канцелярію суду до суду від Сарненської міської ради надійшли уточнення до відповіді на відзив ОСОБА_2, де вказано, що у відповіді на відзив, яка надійшла 23.01.2018 р. помилково зазначено статті КАСУ, на які здійснено посилання в даному відзиві, тому представник Сарненської міської ради просить суд, під час розгляду справи судом вважати вірним статті, на які посилається в ньому представник Сарненської міської ради, передбачені ЦПК України.

07.02.2018 р. від Сарненської місцевої прокуратури до суду надійшло клопотання про внесення змін в п.2 прохальної частини позовної заяви, а саме при розгляді даної цивільної справи позовну вимогу, викладену в п.2 позовної заяви вважати такою: "Стягнути з ОСОБА_2 (паспорт СР № 963833, виданий Сарненським РВ УМВС 26.05.2003 р., місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, іден.код НОМЕР_1) на користь Сарненської міської ради (розрахунковий рахунок № 31511921700339, код 04057770, МФО 833017, ККД: 24170000, банк одержувача ГУДКС у Рівненській області) збитків у формі упущеної вигоди спричинених не укладенням договору пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Сарни за будівництво станції технічного обслуговування автомобілів та пункту шино монтажу по вул. Белгородська,18 в м. Сарни у сумі 82500 грн.

07.02.2018 р. від Сарненської місцевої прокуратури надійшла відповідь на відзив ОСОБА_2 з якого вбачається, що згідно чинного законодавства, органом уповноваженим державою здійснювати відповідні у спірних відносинах виступає орган місцевого самоврядування, якій згідно Закону України "Про місцеве самоврядування" надано повноваження органу виконавчої влади. У даному випадку органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні у спірних відносинах виступає Сарненська міська рада. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або не належним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Прокурор у відповіді на відзив ОСОБА_2 вказує, що стягнення на користь Сарненської міської ради упущеної вигоди внаслідок не укладення договору про пайову участь стосується як матеріальних так і нематеріальних інтересів держави. Звернення прокурора до суду спрямоване на дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також у дотриманні вимог чинного законодавства під час здійснення містобудівної діяльності.

16.02.2018 р. від ОСОБА_2 надійшли заперечення на відповідь на відзив Сарненської місцевої прокуратури, з яких вбачається, що відповідачка наголошує на відсутності підстав стягнення з неї коштів, посилаючись на ч.2,3 Закону України від 17.02.2011 року №3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" яким передбачено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункту, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Також ОСОБА_2 в своїх запереченнях зазначає, посилаючись на вимоги Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеві ради як органи місцевого самоврядування не наділені жодними делегованими повноваженнями органів виконавчої влади. Згідно ч.2 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" делегованими повноваженнями можуть наділятися лише виконавчі органи місцевих рад. Тому відповідачка вважає, що органи прокуратури не можуть подавати позов в інтересах органу місцевого самоврядування, оскільки останній є самодостатнім і самостійно може захищати свої права.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали позовні вимог про відшкодування збитків у формі упущеної вигоди у сумі 82500 грн. в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник відповідача ОСОБА_4 заперечили проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, з підстав, зазначених у відзиві на позов та в своїх запереченнях, наданих суду.

Розглянувши у судовому засіданні подану заступником керівника Сарненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сарненської міської ради Рівненської області до ОСОБА_2 про відшкодування збитків у формі упущеної вигоди у сумі 82500 грн., Сарненський районний суд Рівненської області прийшов до таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (ч. 2, ст. 40 Закону).

На виконання ч. 1, ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" Сарненською міською радою Рівненської області було прийнято рішення від 27.12.2012 року № 996, згідно якого затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Сарни.

Відповідно до п. 1.1. порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Сарни розроблене відповідно до вимог статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" , ЦК України, ЗК України, Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні" з метою врегулювання суспільних відносин, пов'язаних з порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Сарни у зв'язку з будівництвом об'єктів на території селища.

Пунктом 1.2. зазначеного Порядку, передбачено, що пайова участь у розвитку інфраструктури м. Сарни полягає у перерахуванні замовником після прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію до міського бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури на підставі договору.

У зв'язку з чим, позивач зазначає, що відповідач відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку був зобов'язаний сплатити в місцевий бюджет в якості пайової участі у створенні інфраструктури грошові кошти у сумі 82500 грн.

Позивач зазначає, що 15.06.2015 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією у Рівненській області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № РВ 142151660287, згідно якої кошторисна вартість об'єкта становить 825000 тис. грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і поза майданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Відповідно до п. 2.2. Порядку розмір пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Сарни з урахуванням інших передбачених законом відрахувань становить 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта для реконструкції, розширення, добудови, реставрації і капітального ремонту нежитлових будівель та споруд. З огляду на вказане, позивачем визначена загальна сума пайового внеску в розмірі 82500 грн.

Позивач зазначає, що не укладення відповідачем договору про пайову участь та невиконання зобов'язання, що прямо передбачені ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" спричинило Сарненській міській раді збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу) згідно з ст. 22 Цивільного кодексу України в сумі 82500 грн.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України відповідний обов'язок відповідача звернутися до органу місцевого самоврядування для укладення договору пайової участі виник зі ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і невиконання такого обов'язку завдало позивачу збитки, які підлягають відшкодуванню згідно зі ст. ст. 22, 623 Цивільного кодексу України.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь Сарненської міської ради збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 82500 грн.

В ході розгляду спору судом встановлено, що відповідно до ч.5, ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, який є підставою для сплати пайового внеску у визначеному в ньому розмірі та строки.

Таким чином, єдиною підставою для сплати величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту є договір, що також визначено і Порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Сарни (п.1.3. Порядку).

Однак, між позивачем та відповідачем договір про пайову участь не укладався, і у позивача відсутні підстави вимагати укладення такого договору, оскільки об'єкт будівництва введений в експлуатацію.

Зокрема, 15.06.2015 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією у Рівненській області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № РВ 142151660287.

Статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності визначено:

1. Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

2. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

3. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

4. До пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва:об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури; об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів.

5. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

6. Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.

7. Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону.

8. Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.

9. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін.

Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

10. Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

Таким чином, ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено зобов'язання Замовника, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту (крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті), що має відбуватись згідно з Порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, затвердженим органом місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Інших прямо визначених зобов'язань Замовника відповідна стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не містить.

З норми ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вбачається, що пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури, величина якої визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури, який визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь).

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: розмір пайової участі; строк (графік) сплати пайової участі; відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Таким чином, величина та необхідність сплати коштів пайової участі встановлюється в договорі, який і породжує безпосередні зобов'язання зі сплати коштів пайової участі з визначенням розміру та строків сплати.

Також, п. 3.4. Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Сарни визначено істотні умови договору про пайову участь, а саме розмір пайової участі, терміни, відповідальність сторін.

Невід’ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі замовника у створені інфраструктури м. Сарни.

Відповідні положення ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" про порядок використання вихідних даних для визначення величини пайової участі (з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта чи на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності), стосується визначення величини пайової участі для укладення відповідного договору.

Також, з огляду на зміст ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" необхідно розрізняти поняття величина та розмір пайової участі. Зокрема, розмір встановлюється органом місцевого самоврядування у відповідному відсотковому відношенні в межах встановлених граничних розмірів (за рішенням ради може бути меншим від граничного розміру). Величина ж пайового внеску являє собою, обраховану з врахуванням встановленого розміру, тобто відсоткового відношення вартості будівництва, певну суму, яка встановлюється в договорі і підлягає сплаті.

Таким чином, орган місцевого самоврядування визначає лише розмір пайового внеску, при цьому, визначення величини пайової участі визначається не інакше як через укладення договору пайової участі.

Пункт 4.2. Порядку передбачає, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Сарни укладається не пізніше 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до введення в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта будівництва.

Як передбачено ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправна поведінка, тобто дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки), наявність та розмір понесених збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Терміном "збитки" позначаються наслідки правопорушення, які виражаються у зменшенні майнової сфери потерпілого у результаті порушення належного йому права або блага. Протиправною поведінкою (дією або бездіяльністю) є будь-яка поведінка, яка суперечить правовим нормам. Причинний зв'язок - це відповідний об'єктивно існуючий зв'язок між явищами, при якому одне явище, яке передує, при відповідних умовах породжує, викликає інше явище - наступне. Відповідальність за заподіяні протиправною поведінкою збитки виникає при наявності вини особи, що заподіяла збитки.

Таким чином, наведені норми законодавства пов'язують відшкодування збитків з порушенням учасником господарських (цивільних) відносин відповідного зобов'язання, що потягло негативні наслідки для іншого учасника таких правовідносин.

В позові зазначається, що відповідач порушив визначені ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"зобов'язання, що полягає в неукладенні договору пайової участі, що потягло за собою несплату відповідачем коштів пайової участі, від так і недоотримання позивачем відповідних надходжень до бюджету.

Приписами статей 3, 6, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України визначені загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та сформовані загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 208 Цивільного кодексу України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642, 643 Цивільного кодексу України.

Частина перша статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до змісту статей 6, 627 Цивільного кодексу України свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, Цивільний кодекс України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з приписами частини першої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містить вказівку на необхідність укладення між сторонами договору пайової участі до прийняття об'єкту в експлуатацію.

Матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами договору пайової участі до введення об'єкту в експлуатацію, чи своєчасного вирішення відповідного переддоговірного спору. Однак вбачається, що Декларація про готовність об'єкта до експлуатації була прийнята Інспекцією без жодних зауважень (зокрема, щодо відсутності договору пайової участі або необхідності його укладання).

Відсутність будь-яких зауважень з боку Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю при наданні вказаних документів має суттєве значення, оскільки відповідно до положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", саме на цей орган покладається обов'язок здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль.

Так, згідно п. 1, 2 ст. 41 вказаного Закону, державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частина 2 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. N 553 (далі - Порядок) встановлює, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням, зокрема, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції, виконавчої документації, інших вимог, установлених законодавством.

Відповідно до ч. 17 Порядку, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, посадовою особою інспекції складається відповідний акт та протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази виявлення будь-яких порушень, при планових або позапланових перевірках Інспекції, що також вбачається зі змісту Декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Вищенаведене свідчить про відсутність контролю уповноваженої особи позивача за виконанням відповідачем ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Крім того, ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлює обов'язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту виключно замовника, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті.

Разом з цим, ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлює, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

З вищенаведеного вбачається відсутність обов'язку відповідача укладати Договір пайової участі у встановленому Законом порядку, оскільки будівництво об'єкту є завершеним та об'єкт прийнятий в експлуатацію відповідно до вимог законодавства.

Аналогічна позиція викладена в Постановах Вищого господарського суду України під час перегляду в касаційному порядку рішень з аналогічних спорів у справах, зокрема, від 02.12.2014 року №925/1305/14, від 19.11.2012 року № 5010/240/2012-22/9, від 17.07.2013 року № 5010/1650/2012-6/31, від 03.12.2014 року № 909/790/14.

З огляду на Постанову Верховного Суду України від 09.12.2014 року № 5023/4983/12/3-188гс14, якою підтримано постанову Вищого господарського суду від 11.06.2014 року № 5023/4983/12, згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За вказаних обставин пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі, якщо б відповідачем не було порушено його прав.

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобов'язання.

Таким чином позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

З огляду на встановлені судом обставини, неукладення відповідачем договору пайової участі після введення об'єкта в експлуатацію, як встановлено судом, не є порушенням відповідної норми ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", тому не може призвести до негативних наслідків. Крім того, органом місцевого самоврядування своєчасно не вжито всіх можливих і залежних від нього заходів залучення забудовника до пайової участі.

Також, з огляду на норму ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль покладається на Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю, зокрема, і щодо пайової участі (в сукупності визначених ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" дій), крім того, ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не визначає безумовного обов'язку, порядку та строків сплати пайового внеску, тому вищенаведене не засвідчує факту порушення зобов'язання відповідачем.

Таким чином, за наслідками розгляду спору позивачем не обґрунтовано та не доведено факту порушення відповідачем вимог законодавства, що сталось саме внаслідок винних дій відповідача, які призвели до заявлених збитків у вигляді неодержаного доходу. Також, між не укладенням договору та неотриманням коштів пайового внеску відсутній безпосередній причинний зв'язок, оскільки саме по собі укладення договору не гарантує сплату пайового внеску, в разі ж укладення відповідного договору, несплата пайового внеску є заборгованістю, а не збитками.

На підставі ст.ст. 203, 206, 208, 215, 626, 627, 642, 643 Цивільного кодексу УкраїниКеруючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 223, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Сарненської міської ради Рівненської області до ОСОБА_2 про відшкодування збитків у формі упущеної вигоди у сумі 82500,00 грн. - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Сарненський районний суд Рівненської області потягом тридцяти днів з дати отримання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя О.А. Рижий