Вирок № 72840014, 20.03.2018, Семенівський районний суд Полтавської області

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41-а, смт Семенівка, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9-17-39, факс (05341) 9-17-39, 9-15-37

Справа №527/128/16-к

Провадження №1-кп/547/1/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року смт. Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді В.Ф.Харченка,

за участі секретарів судових засідань ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4,

учасники судового провадження:

прокурори С.Г.Грицький, К.С.Данко, В.В.Нечипоренко,

обвинувачений ОСОБА_5,

захисники ОСОБА_6, ОСОБА_7,

потерпілий ОСОБА_8,

представники потерпілого ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_5, народився 29.07.1995 у м. Київ, громадянин України, зареєстрований і проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, неодружений, кур’єр кафе "Песто-кафе", військовозобов’язаний,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України,

цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_5 про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_12ОСОБА_5 пред'явлено обвинувачення, яке сформульовано в обвинувальному акті і підтримане прокурором під час судового розгляду, такого змісту.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 27.08.2013 року, близько 21:00 год., водій ОСОБА_5 на власному мотоциклі марки Хонда CDF 500, без державних номерних знаків, разом із пасажиром ОСОБА_8, рухався у темний час доби по мокрому асфальтобетонному покриттю автодороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя, у напрямку с. Бугаївка до с. Броварки Глобинського району Полтавської області.

Під час руху у вказаному напрямку, у заданій дорожній обстановці, водій ОСОБА_5, діючи з необережності, не передбачивши можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, перебуваючи в обстановці, коли він міг і повинен був їх передбачити, не вибрав безпечну швидкість, не врахував дорожню обстановку, дорожні умови: не впорався з керуванням та допустив виїзд за межі проїзної частини дороги на праве узбіччя, де допустив з’їзд та перекидання транспортного засобу у правий кювет, тим самим порушив вимоги п. 12.1 "Правил дорожнього руху України", відповідно до якого:

-12.1. "Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним".

В результаті дорожно-траспортної пригоди пасажир ОСОБА_8, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 205 від 02.01.2015 року, отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми хребта, компресійного перелому-вивиху тіла 5 грудного хребця зі зміщенням з компресією спинного мозку, перелом дуги та особистого відростку 5 грудного хребця, перелом поперечного відростка тіла 7 грудного хребця, перелом правого поперечного відростку тіла 6 грудного хребця, переломи поперечних відростків тіл 3 та 4 грудних хребців, перелом остистого відростка 4 грудного хребця, закрита травма грудної клітки, переломи 5-8 ребер справа, правобічний гемопневматоракс, забій правої легені, садна лівої кисті, таза та правого вуха, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя.

Згідно з висновком комплексної судової транспортно-трасологічної, автотехнічної та медичної експертизи № 875/876/152 від 27.11.2014, у даній дорожній обстановці технічна можливість запобігти виїзду за межі проїзної частини для водія Хонда CВF 500 ОСОБА_5 визначалася виконанням ним вимог п. 12.1 "Правил дорожнього руху України", для чого в нього не було перешкод технічного характеру.

В даній дорожній обстановці в діях водія мотоцикла Хонда CВF 500 ОСОБА_5 не відповідали вимогам п. 12.1 "Правил дорожнього руху України" і з технічної точки зору знаходилися в причинному зв’язку з пригодою.

Таким чином, своїми необережними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження потерпілого ОСОБА_8, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, кваліфікуючою ознакою якого є заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому.

Провина обвинуваченого ОСОБА_5 не доведена у діянні за обставин, що вказані в обвинувальному акті.

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Суд наголошує на приписах закону щодо застосування належної правової процедури щодо кожного учасника кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно зі ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Саме на них ч. 2 ст. 9 КПК України покладено обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ст. 84 КПК України).

Відповідно до ст. 92 КПК України обов’язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (передбачених ст. 91 КПК України), за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов’язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом (ч.ч. 1, 2 ст. 93 КПК України).

Положеннями ст. 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов’язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч. 2 ст. 91 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України обов’язок доведення зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ст. 85 КПК України).

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ст. 86 КПК України).

Відповідно до ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_13 України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов’язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;

Недопустимими є також докази, що були отримані: 1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; 2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими (ст. 89 КПК України).

Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Зазначені норми КПК України повністю узгоджується з вимогами ст. 62 Конституції України, відповідно до положень якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

При цьому суд не може вийти за межі обвинувачення, яке підтримує прокурор.

Оцінюючи суттєвість відмінності від обвинувачення іншого за фактичними обставинами, необхідно відповісти на питання чи мав обвинувачений можливість реально здійснити своє право на захист, не знаючи, що встановлені факти будуть інтерпретовані інакше.

Тобто, якщо суд вийшов би за межі обвинувачення у бік погіршення, то фактично суд виконав би функцію обвинувачення, що неприпустимо в кримінальному судочинстві.

Допущені при вчиненні окремих слідчих чи процесуальних дій порушення закону, що призвели до ущемлення прав та інтересів учасників процесу за наявності відповідних підстав порушення мають тягти визнання доказів недопустимими. Неправильним досудове слідство визнається в разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані або безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону.

За змістом чинного КПК України виклик і допит нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень на підтвердження чи спростування позицій сторін допускаються тільки за клопотанням сторін. При цьому судові доручення суд дає лише з метою перевірки й уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства.

Висновки суду не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих із порушенням процесуального порядку збирання останніх.

Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2016 року, № 5-328кс16, вказав, що ОСОБА_14 належить проаналізувати точний зміст положень пункту 5 частини другої статті 291 КПК, а також норм, що формують інститут обвинувачення у вітчизняному кримінальному процесі.

Згідно з зазначеною нормою закону обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов’язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників:

1)фактичних обставин кримінального правопорушення;

2)правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва "формула обвинувачення");

3)3) формулювання обвинувачення.

При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) – це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

ОСОБА_14 належить здійснити тлумачення нормативного змісту інституту "обвинувачення", неоднакове застосування норм якого автоматично може потрапляти під дію статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) з огляду на недотримання гарантій права на справедливий суд.

Так, визначаючи основні терміни КПК, у пункті 13 частини першої статті 3 законодавець виклав загальне, незалежно від стадій кримінального провадження, поняття обвинувачення, яким є твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

У свою чергу, відповідно до частини другої статті 42 КПК, обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу, а обвинувальний акт, згідно із пунктом 3 частини другої статті 283 КПК, є однією із форм закінчення досудового розслідування, тобто обвинувальний акт – це підсумковий процесуальний документ, яким визнається достатність доказів, зібраних під час досудового розслідування, засвідчується його завершення й надання доступу до матеріалів стороні захисту. Далі обвинувальний акт затверджується прокурором й одночасно з його переданням до суду вручається учасникам кримінального провадження під розписку (стаття 293 КПК).

Для суду цей процесуальний документ є правовою підставою для призначення підготовчого судового засідання, судового розгляду, визначення його меж. Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в його межах (частина перша статті 337 КПК).

ОСОБА_15 висунення публічного обвинувачення здійснюється в умовах змагальності у судовому розгляді, коли прокурор оголошує короткий виклад або повний текст обвинувального акта (частина друга статті 347 КПК), а суд роз’яснює суть обвинувачення і з’ясовує у обвинуваченого, чи зрозуміле воно йому (частина перша статті 348 КПК).

Таким чином, системно-структурний аналіз норм КПК доводить, що на стадії досудового розслідування обвинувачення особи пов’язується з моментом складання обвинувального акта, що містить офіційну, сформовану на досудовому розслідуванні версію про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

У міжнародних джерелах права, зокрема в Конвенції, йдеться про те, що однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту «а» частини третьої статті 6, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Практика Європейського суду з прав людини (далі – Європейський суд) орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи ("Девеер проти Бельгії" від 27 лютого 1980 року). Терміну "обвинувачення" повинно надаватися скоріше змістовне, а не формальне значення,

Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі "Маттоціа проти Італії" від 25 липня 2000 року, що відображає послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття "обвинувачення" національними судами.

При цьому Суд звертає увагу, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) – це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Також Суд вважає доречним зазначити, що Європейський суд як складову загального принципу верховенства права розглядає правову визначеність, яка в міжнародному праві пов’язується з реалізацією права на справедливий і публічний судовий розгляд справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_14 України "Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина" N 7 від 30.05.1997 судам роз’яснено, що згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. У зв'язку з цим судам при розгляді кожної справи необхідно перевіряти, чи були докази, якими органи попереднього слідства обґрунтовують висновки про винність особи у вчиненні злочину, одержані відповідно до норм КПК України. Якщо буде встановлено, що ті чи інші докази були одержані незаконним шляхом, суди повинні визнавати їх недопустимими і не враховувати при обґрунтуванні обвинувачення у вироку.

Пункт 2 ст. 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Барбера, Мессегуе і ОСОБА_12 проти Іспанії").

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Суд визначив необхідність дослідження усіх доказів у цьому кримінальному провадженні, які й було надано стороною обвинувачення, стороною захисту, потерпілим, його представником. Суд позбавлений можливості досліджувати та оцінювати будь які інші докази, які на надано йому сторонами і потерпілим, ініціювати доказування, а створює необхідні умови реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Обвинувачений ОСОБА_5 визнав провину лише у тому, що їхав із потерпілим ОСОБА_8 без шоломів на іншому транспортному засобі, просив не засуджувати його за те чого не вчиняв, він і його сім'я з самого початку хотіли допомогти і увесь час допомагали потерпілому у лікуванні, влаштуванні у лікарні, придбання медикаментів, обладнання тощо.

Під час допиту дав показання, що він і його сім'я на дачний період приїжджали у с. Бугаївка. ОСОБА_8 товаришували із потерпілим.

У квітні 2013 року обвинувачений купив скутер китайського виробництва, сірий, "дутий" у м. Глобине через сайт "Авторіа"; об’єм двигуна не пам’ятає, скутер не реєстрував, посвідчення водія на керування скутером не мав і не має. Мотоцикл HONDA ніколи не належав обвинуваченому, раніше його двоюрідний брат ОСОБА_16 приїжджав сірим мотоциклом HONDA до них у гості, обвинувачений кілька разів на ньому їздив. Коли сталася подія брат вже поїхав додому.

27 серпня 2013 року обвинувачений погодився з наполяганням потерпілого поїхати "погуляти", оскільки обвинувачений на наступний день мав повернутися у м. Київ. Близько 20 години вони разом сіли на скутер, обвинувачений був за кермом, потерпілий тримав його ззаду руками за живіт. Коли вони їхали дорогою приблизно між селами зі швидкістю близько 50-60 км/год. по правій смузі дороги, ближче до розділювальної смуги, обвинувачений відчув, що потерпілого "не стало" на мопеді. Обвинувачений не знає чому ОСОБА_8 впав зі скутера, через плече він побачив, що ОСОБА_8 немає позаду, тоді ж з'їхав у лівий кювет, фонариком шукав ОСОБА_16, який лежав приблизно в 50 метрах від скутера; поцікавився його станом, одразу зателефонував батькові ОСОБА_15. Їхали у темну пору доби, дорога була без особливостей, звичайне дорожнє покриття, інших транспортних засобів не було. Де подівся потім скутер не знає.

Протягом нетривалого періоду приїхала мати обвинуваченого і батько потерпілого, який привіз лікаря, а вже потім приїхала "швидка допомога". ОСОБА_8 близько 2-х годин лежав поки його не забрали у лікарню. Тоді на траву вже випала роса. ОСОБА_8 помістили у автомобіль "швидкої допомоги", мати ОСОБА_15 поїхала у "швидкій". Обвинувачений зі своєю матір'ю і батьком потерпілого поїхали на автомобілі батька потерпілого у лікарню. У лікарню приїхали раніше швидкої допомоги хвилин на 20. Мати обвинуваченого одразу зняла у банкоматі гроші, почала телефоном домовлятися про прийняття ОСОБА_8 для надання допомоги у одній із лікарень м. Києва. Баба обвинуваченого повідомила, що ОСОБА_8 треба транспортувати у м. Київ, за реанімобіль розрахувався дід обвинуваченого.

Під час перебування ОСОБА_8 у лікарні у м. Києві його мати жила у сім'ї обвинуваченого, він провідував ОСОБА_16 у лікарнях, сім'я обвинуваченого знайшла донорів для ОСОБА_16.

Приблизно через 1,5 місяці після падіння ОСОБА_8 його батько ОСОБА_17 почав погрожувати матері обвинуваченого, почали виникати конфлікти.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 дав показання, що перебував у приятельських відносинах із обвинуваченим ОСОБА_5, їх будинки були неподалік один від одного.

ОСОБА_5 придбав мотоцикл HONDA CBF500 сірого кольору через мережу Інтернет у травні 2013 року. ОСОБА_5 просив ОСОБА_8 поїхати з його батьком ОСОБА_17 у м. Кременчук і забрати мотоцикл на складі Нової Пошти. Батько забрав ГАЗеллю мотоцикл. Обвинувачений і потерпілий майже щодня їздили на цьому мотоциклі, вони не мали відповідне посвідчення водія, мотоцикл не був зареєстрований у ДАІ.

У серпні 2013 року, точної дати не пам’ятає, він разом із обвинуваченим близько 21 год. 00 хв., у сутінках, їхали автотрасою на мотоциклі HONDA CBF500 сірого кольору із с. Броварки Глобинського району Полтавської області, швидкість мотоцикла була вище 100 км/год., обоє були без шоломів. За кермом був ОСОБА_5, ОСОБА_8 сидів позаду на пасажирському сидінні, тримався за ручки мотоцикла позаду з боків пасажирського сидіння. Раптом, через 2-3 км, біля насосної станції, під час руху зустрічною смугою, мотоцикл почало кидати по дорозі, дорога була рівна. Від кидання потерпілий не втримався у сидінні, впав на дорогу, потім летів по дорозі, по кювету і запинився у кюветі внизу дороги.

Після падіння ОСОБА_5 одразу підійшов до ОСОБА_8, зателефонував з місця пригоди його батькові, сказав йому що вони розбилися на мотоциклі.

Потерпілий не пам’ятає безперервно усіх подій, пам'ять була спалахами: швидка допомога, лікарі, лікарня, міліціонери, дорога у лікарню до Києва, лікарня у Києві тощо. Він пам’ятає, що на місці події були батьки потерпілого, обвинувачений, його мати й дід, інші люди.

Від падіння потерпілий зазнав переломи ребер справа, травмування ребрами правої легені, перелом хребта, численні садна на спині тощо. Він був у лікарні у Києві, його переводили з однієї палати в іншу (8- потім 2 – місну), потім перевезли в іншу лікарню, точних назв лікарень і палат не пам’ятає, пояснив, що всі записи є у його історіях хвороби. Під час лікування з ним постійно була мати, його постійно провідували дід і баба обвинуваченого, приїжджали батько потерпілого, мати обвинуваченого. Родичі обвинуваченого допомагали потерпілому, у т.ч. грішми, дали йому у користування телефон, імпланти купував батько потерпілого.

Було дві операції: у день ДТП на животові, потім на спині у м. Києві.

Після лікування у м. Києв він був більше місяця на реабілітації у м. Лосятин Білоцерківського району Київської області. На лікуванні у Васильківській ЦРЛ не перебував. У листопаді 2015 року лікувався у м. Запоріжжі тощо.

Потерпілий постійно пересувається на візкові, не може стати на ноги, ноги відчуває. Вважав, що обвинувачений повинен понести покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 дав показання, що є батьком потерпілого ОСОБА_8. Обвинувачений і потерпілий товаришували, жили у с. Бугаївка Глобинського району.

27 серпня 2013 року близько 21 год. 50 хв. на мобільний телефон свідка зателефонував ОСОБА_5, сказав, що вони з сином розбилися на мотоциклі, сказав де це відбулося. Свідок одразу приїхав на місце, ОСОБА_8 лежав у кюветі, ОСОБА_5 був біля нього. Свідок телефоном викликав медика ОСОБА_18, приїхав за нею, вона на місці дала синові знеболювальне, викликали швидку, яка приїхала хвилин через 50.

Місце події було у 100-150 метрах від насосної станції. Дорога була якісна, можливо волога. Мотоцикл із розбитою передньою частиною лежав на землі метрах у 20-30 від ОСОБА_8, на землі був слід від падіння мотоцикла. Це був HONDA CBF500 сірого кольору, без номерного знака. На мотоциклі був ключ від гаража, за яким потім приїжджав ОСОБА_5.

Весною 2013 року ОСОБА_5 просив свідка привезти цей мотоцикл із м. Кременчук зі складу Нової пошти. Свідок це зробив, бо мав ГАЗель. Обвинувачений постійно їздив на цьому мотоциклі, потерпілий часто їздив з ним, вони товаришували.

Працівники міліції у ніч з 27 на 28 серпня неодноразово розпитували свідка де лежить мотоцикл, знаходили його уламки, свідок казав де, однак мотоцикл не знайшли, міліціонер ОСОБА_19 і два працівники ДАІ вперше приїхали до лікарні 29.08.2013 близько 00 год. 30 хв. Мати обвинуваченого ОСОБА_20 (ОСОБА_21) через кілька днів після події сказала свідкові, що вони забрали мотоцикл з місця події, мотоцикла немає, його ніхто не знайде, ховали мотоцикл на насосній станції, мотоцикл забрали автомобілем ОСОБА_22 у м. Київ.

Мати і дід обвинуваченого були у приймальному відділенні Глобинської ЦРЛ. Лікарі Глобинської ЦРЛ одразу після доставлення сина виявили у нього внутрішню кровотечу, викликали лікаря із м. Полтава для її зупинення. Лікар приїхав, прооперував потерпілого, зупинив кровотечу, рекомендував негайно звернутися до вузькоспеціалізованих лікарів.

ОСОБА_20 (ОСОБА_21) (мати ОСОБА_5) була на місці події і у лікарні. Вона домовилася про лікарню у м. Києві – Лікарню швидкої медичної допомоги (далі ЛШМД), – для ОСОБА_8, дід обвинуваченого сплатив вартість проїзду реанімобіля з м. Глобино до лікарні м. Києва 28.08.2013. Із м. Глобине виїхали 28.08.2013 близько 13 год. 00 хв.

ОСОБА_20 (ОСОБА_21) пропонувала йому у лікарні м. Глобино 2000,00 грн на перші витрати, але він відмовився їх брати. Гроші потім взяла мати потерпілого. Свідок підтвердив, що мати обвинуваченого, його дід і баба допомагали коштами для лікування сина, купували препарати, дід і баба обвинуваченого постійно провідували сина у лікарні, мати потерпілого спочатку жила у родичів обвинуваченого у м. Києві, потім постійно була з ним у лікарні після переведення із реанімаційного відділення.

Після ДТП син зламав ребра справа, хребет. Ребра пробили легеню, він не міг самостійно дихати. Через це операцію на хребтові зробили аж 17 вересня 2013 року у м. Києві. Імпланти і клей батьки обвинуваченого і батьки потерпілого купували порівну. На певному етапі мати обвинуваченого почала просити розписки на підтвердження переданих для лікування сина коштів; постійно казала, щоб свідок "забрав заяву" інакше від них не буде ніякої допомоги.

Після операції сина перевели у іншу лікарню м. Києва, потім його відвезли до реабілітаційного центру м. Лосятин Білоцерківського району Київської області. Після цього спілкування між батьками потерпілого і матір'ю обвинуваченого припинилося.

Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_21 дала показання, що обвинувачений ОСОБА_5 є її сином. У свідка є будинок у с. Бугаївка, який вони використовують як дачу, постійно живуть у м. Києві.

27 серпня 2013 року свідок приїхала у с. Бугаївка щоб забрати сина і батьків, син мав готуватися до початку навчального року. У цей день ОСОБА_8 телефонував ОСОБА_5 і пропонував кудись поїхати, на що останній погодився. Близько 21 год. 30 хв. мати свідка сказала, що їй телефонував ОСОБА_17, сказав, що хлопці розбилися, свідок із матір'ю одразу поїхали на місце події.

ОСОБА_8 лежав внизу від дороги, поруч були фельдшер, син свідка, батько потерпілого, інші люди, усі чекали швидку допомогу. Коли приїхала остання, люди допомогли з носилками, помістили травмованого ОСОБА_8 у автомобіль швидкої допомоги.

Свідок із її батьком приїхали до лікарні швидше, аніж швидка. ОСОБА_8 оглянули лікарі, направили його на рентген дослідження, сказали, що у нього дуже важкий стан, зламані ребра, хребет, що викликали лікаря з м. Полтави. Мати свідка домовилася про прийняття травмованого ОСОБА_8 у лікарні у м. Києві. Близько 03 год. 00 хв. 28 серпня 2013 року свідок разом із батьками, сином автомобілем ОСОБА_22 поїхали додому. Ближче до 11 години лікарі підтвердили свідкові, що приймуть ОСОБА_8, про що вона повідомила телефоном його батька. Близько 18 год. 00 хв. ОСОБА_8 привезли із м. Глобине, реанімобіль оплатив дід обвинуваченого.

ОСОБА_8 помістили у лікарню швидкої допомоги, у реанімацію, щодня родичі ОСОБА_5 були у лікарні, купували медикаменти для ОСОБА_8, на які вказували лікарі. Потім домовилися про переведення його у іншу палату, сплатили вартість ліжкомісця для матері потерпілого, яка до цього жила у них. Батьки свідка купили для ОСОБА_8 протипролежневий матрац, щодня приносили йому і його матері їжу, давали кошти для лікування травмованого ОСОБА_8. ОСОБА_23ОСОБА_23 перевели у неврологічне відділення, свідок знає, що мітки чутливості знизилися від грудей до лінії пупка.

Пізніше для ОСОБА_8 знайшли реабілітаційний центр у м. Лосятино, куди його й перевезли. Вартість курсу лікування була еквіваленна 1000 доларів США. У якийсь час батько потерпілого почав казати свідкові, що посадить її сина, що з нього виб'ють зізнання, вони винні йому гроші, повинні разово сплати велику суму коштів, сплати вартість реабілітації у Німеччині або Ізраїлі тощо. Подібне говорилися також її батькам. Свідок попросила ОСОБА_17 більше не турбувати її батьків, усе спілкування щодо витрат вести лише з нею. Сім'я свідка передала на лікування ОСОБА_8 ще 2000 доларів США. Після цього спілкування між ними припинилося.

Свідок підтвердила, що просила розписки на підтвердження передавання коштів для лікування ОСОБА_8, що вони навпіл з батьками ОСОБА_8 купували необхідні для операції імпланти і клей. На лікування ОСОБА_8 сім'я обвинуваченого передала близько 80000,00 грн і 2000 доларів США.

Свідок дала показання, у сина був мопед, син хотів щось більш потужне. Свідок не перевозила ніякий мотоцикл у своїй машині, не забирала нічого із місця події біля насосної станції. У сина був якийсь транспортний засіб "два колеса і руль", вона називала його "дирчик", не може пояснити або назвати його.

Свідок ОСОБА_24 дав показання, що ОСОБА_5 є його онуком. ОСОБА_5 і ОСОБА_8 були друзями.

Про те, що хлопці розбилися на "дирчику" свідок довідався із дзвінка ОСОБА_21, вони одразу поїхали на місце події. ОСОБА_8 лежав на землі, по лівий бік дороги, метрів через 50 лежав "дирчик". Близько 22.30 год. приїхала швидка допомога, у яку завантажили ОСОБА_8, свідок допомагав нести ноші. Свідок із ОСОБА_21 приїхали у Глобинську ЦРЛ хвилин на 5-10 раніше, ніж швидка. Свідок допомагав розрізати одяг потерпілого. Лікарі повідомили, що ОСОБА_8 викликали лікаря з Полтави, бо у нього травмована легеня і ребра, також лікарі сказали, що треба негайно шукати лікаря для оперування хребта. Дружина свідка – ОСОБА_25 мала певних знайомих лікарів, домовилася, що потерпілого приймуть у Лікарні швидкої допомоги м. Києва.

28 серпня 2013 року близько 18 год. ОСОБА_8 привезли реанімобілем у лікарню, його одразу забрали у реанімацію. Свідок розрахувався за автомобіль. Дружина свідка постійно ходила у лікарню, передавала одяг, їжу тощо. Мати потерпілого постійно була з сином, спочатку жила разом із свідком і його дружиною, потім постійно була у лікарні. Сім'я свідка домовлялася про переведення потерпілого між відділеннями і лікарнями у м. Київ. Потім всі спільно знайшли реабілітаційний центр у м. Лосятино, куди перевезли ОСОБА_8. Свідок припускає, що батькові потерпілого хтось порадив "зняти" з сім'ї обвинуваченого гроші і квартиру у м. Києві, "засадити" онука тощо, тому у м. Лосятино всі пересварилися. ОСОБА_26ОСОБА_25 віддала ОСОБА_27 2000 доларів на лікування у м. Лосятино.

Він, дружина, дочка і онук планувала виїхати додому у м. Київ 28 серпня 2013 року близько 05.00 год. Автомобіль дочки, ОСОБА_22, був завантажений в дорогу до ДТП. З місця ДТП всі поїхали разом, куди подівся з місця ДТП "дирчик" свідок не знає. "Дирчик" це "гарний мопед", його придбав ОСОБА_5, можливо за 300-400 доларів США, документів на нього свідок не бачив, на ньому по черзі їздили ОСОБА_5 і ОСОБА_8.

Допитана у судовому засідання свідок ОСОБА_25 дала показання, що обвинувачений є її онуком. Літо 2013 року вона провела з ним на дачі у с. Бугаївка. 28 серпня 2013 року зранку всі планували повертатися додому.

27 серпня 2013 року близько 21 год. їй зателефонував ОСОБА_17, повідомив, що хлопці розбилися на мотоциклі, ОСОБА_23 не чує ніг, ОСОБА_5 цілий. Вона одразу сказала про це ОСОБА_21 (ОСОБА_5) – матері ОСОБА_5.

Близько опівночі ОСОБА_21 зателефонували свідкові і сказала, що ОСОБА_8 треба операція, з Полтави їде лікар, просила знайти лікаря у Києві для оперування хребта ОСОБА_8. Свідок телефоном домовилася про прийняття травмованого у Лікарні швидкої допомоги м. Києва, їй пообіцяли зранку все підтвердити. Близько 03.00 – 03.30 год. 28 серпня 2013 року вона разом із ОСОБА_5, Г.В.Гутаревич, ОСОБА_24 поїхали у ОСОБА_3, близько 08.00 год. почали безпосередньо домовлятися про прийом хворого лікарями.

ОСОБА_8 госпіталізували до лікарні 28 серпня 2013 року близько 18.00 год. Поки він був у реанімації його мати ОСОБА_27 жила у них. Потім була постійно у палаті з ОСОБА_8.

Свідок знає, що у ОСОБА_8 була висока температура, через це йому довго не могли зробити операцію на хребті. Після операції його стан покращувався, мітки чутливості знижувалися.

Свідок щодня приходила у лікарню, купувала ліки, які призначали лікарі, готувала їжу, змінювала і прала білизну тощо, купувала або ж давала кошти на ліки для ОСОБА_8.

У жовтні 2013 року ОСОБА_21 сказала свідкові, що ОСОБА_17 їй погружає посадити онука. Одного разу свідкові подзвонив ОСОБА_17, сказав, що вони повинні сплатити йому 1 млн "дєнєг", віддати квартиру в Києві, що має зв’язки у правоохоронних органах, які заберуть онука, він зізнається у всьому. Після цього свідок з ОСОБА_17 припинила спілкування.

ОСОБА_17 знайшов для ОСОБА_8 реабілітаційний центр у м. Лосятино, курс лікування там коштував близько 8000,00 грн. Після цього родичі потерпілого і обвинуваченого ще певний період спілкувалися, востаннє ОСОБА_21 віддала матері потерпілого 2000 доларів США, спілкування на цьому припинилося.

Свідок ОСОБА_27, яка є матір'ю потерпілого ОСОБА_8, під час допиту у суді дала показання, що сім'я ОСОБА_21 придбали у неї дачу у с. Бугаївка, їх діти товаришували.

27 серпня 2013 року близько 22.00 год. їй зателефонував чоловік і сказав, що хлопці розбилися на мотоциклі між селами. ОСОБА_8 одразу приїхали на місце, свідок побачила, що ОСОБА_8 лежав на узбіччі на траві, на животі, казав що не відчуває ніг. На місці також були мати обвинуваченого, його дід, ОСОБА_28, Г.М.Скапа, інші люди. ОСОБА_5 казав, що не впорався з керуванням, що вони випали з мотоцикла.

ОСОБА_17 поїхав за фельдшером ОСОБА_18, яка потім з місця викликала швидку допомогу. ОСОБА_29 та інші люди допомагали заносити ОСОБА_8 у швидку.

Лікарі Глобинської ЦРЛ викликали хірурга з Полтави, думали що у нього внутрішня кровотеча через травму, також у потерпілого були поламані ребра, травмована легеня. Близько 02.00-03.00 год. 28 серпня 2013 року почали операцію, потім сказали, що сина треба негайно везти в іншу лікарню для оперування хребта.

У приймальному відділенні мати ОСОБА_30 просила "не саджати" сина, казала, що вони допоможуть лікуванням, передала свідкові 2700,00 грн на перші витрати. Вона сказала, що вони готові відвезти ОСОБА_8 у лікарню у м. Київ, допомагати з операцією, коштами на лікування тощо. Сім'я обвинуваченого це зробила: домовилися про лікарню, оплатили перевезення реанімобілем, допомагали коштами і ліками, купила протипролежневий матрац, розшукала донорів крові для сина тощо.

Зранку 27 серпня 2013 року ОСОБА_21 зателефонувала свідкові і сказала, що ОСОБА_8 приймуть, сім'я свідка має його привезти. Батько потерпілого знайшов реанімобіль, якими травмованого привезли у лікарню м. Києва 27 серпня 2013 року близько 18.00 год. За автомобіль розрахувалася сім'я обвинуваченого. ОСОБА_8 одразу помістили в реанімаційне відділення, що "було договорено" сім'єю обвинуваченого. Перший тиждень свідок жила у діда і баби обвинуваченого, потім була постійно у палаті з сином.

Свідок щодня приходила, цікавилася, допомагала, інколи у лікарню приходив ОСОБА_5. ОСОБА_21 приходила у лікарні тоді, коли приїжджав ОСОБА_17. Ліки для ОСОБА_8 купували обидві сім'ї. Про отримання певних коштів від ОСОБА_21 свідок давала їй розписки. За пластини для операції свідок сама сплатила 37600,00 грн кур’єру у кабінеті лікаря Чернишова. Гроші на це сім'я обвинуваченого не давала.

Орієнтовно через місяць після переведення ОСОБА_8 у лікарню на вул. ОСОБА_31 до потерпілого перестали приходити зі сторони обвинуваченого. Усі разом знайшли реабілітаційний центр у м. Лосятино, вирішили туди перевести сина. Курс лікування коштував 17500,00 грн плюс близько 5000,00 грн нянечкам. 2000 доларів США ОСОБА_21 свідкові не давала.

Первинно на прохання ОСОБА_21 свідок казала працівникам міліції, що не бачила мотоцикл на місці ДТП, хоча бачила його у кущах приблизно в 50 м. від місця, де лежав син. Це був мотоцикл HONDA, сірого кольору, він був не цілий, побитий. Цей мотоцикл на прохання ОСОБА_5 її чоловік привіз ГАЗеллю з відділення Нової Пошти з м. Кременчук. Подія відбулася між селами Бугаївка і Броварки, неподалік насосної станції.

Свідок ОСОБА_18 як свідок у судовому засіданні дала показання, що є завідувачем Бугаївської амбулаторії загальної практики сімейної медицини. ОСОБА_17 близько 22 год. зателефонував їй, сказав, що відбулася ДТП, забрав її із дому на місце ДТП між селами Броварки і Бугаївка. Свідок оглянула на місці потерпілого, зробила йому знеболення, у нього була важка політварма, викликала "швидку допомогу", яка потім забрала його у районну лікарню.

Свідок не бачила транспортного засобу, з якого впали ОСОБА_8 і ОСОБА_5, на слуху у селі було, що вони "літали" по черзі на мотоциклі.

Свідок ОСОБА_32 під час допиту у судовому засіданні дала показання, що працювала і працює лікарем виїзної бригади екстреної медичної допомоги. На пульт надійшов виклик, що біля с. Бугаївка на дорозі лежить чоловік. Вона одразу із бригадою виїхали на виклик. Бригада не знала точного місця, тому шукала місце події. Місце визначили по багатьох автомобілях, які стояли з увімкненою аварійною сигналізацією на дорозі. Внизу крутого схилу дороги, справа, на мокрій траві лежав чоловік. Він казав, що розбився на мотоциклі, був пасажиром, їхав без шолому, не може рухатися, не відчуває ніг, нервував щодо ніг.

Свідок одразу встановила ознаки черепно-мозкової травми і травмування хребта. Потерпілого на носилках забрали із землі, помістили у автомобіль швидкої допомоги і поїхали у лікарню м. Глобине. Свідок повідомила лікарню, щоб готували реанімацію, дорогою зробила потерпілому знеболення, поставила крапельницю, всю дорогу розмовляла з ним, щоб той не втратив свідомість тощо. Травмованого передали у приймальне відділення Глобинської ЦРЛ.

Свідок не могла назвати чи впізнати людей, які були поруч із травмованим, чи були якісь певні транспортні засоби тощо. Пояснила, що її увага, як лікаря, була прикута суто до травмованої особи.

Свідок ОСОБА_33 під час допиту у суді дав показання, що є водієм швидкої медичної допомоги. Йому надійшло завдання виїхати на виклик, бо на дорозі лежить людина, вже було темно. Точного місця бригаді не повідомили. Між селами Броварки і Кирияківка бригада побачила автомобілі з увімкненими аварійними вогнями. Свідок за вказівкою лікаря зніс носилки у кювет, на них поклали травмованого чоловіка. Люди, які були на місці події, допомагали покласти на носилки і підняти носилки до дороги. В лікарню їхали обережно й нешвидко, дорога була розбита, фельдшер і лікар сказали, що у травмованого перелом хребта.

Свідок ОСОБА_28 дав показання, що наприкінці серпня, можливо 2012 року, близько 21 год. йому зателефонувала ОСОБА_25 та попросила відвезти для ОСОБА_21 сумку, кофту та деякі інші речі. Він приїхав на місце ДТП, коли звідти від’їжджав автомобіль швидкої медичної допомоги, віддав ОСОБА_21 речі та одразу відвіз ОСОБА_34, Г.В.Гутаревич і ОСОБА_24 у Глобинську ЦРЛ, де був з ними орієнтовно до 01 години ночі. На дорозі транспортних засобів не бачив, місце ДТП не оглядав.

Сім'я ОСОБА_24 (ОСОБА_34) придбала у свідка будинок у с. Бугаївка, свідок бачив як обвинувачений і потерпілий їздили селом на мопеді, можливо мотоциклі, іноземного виробництва сірого кольору,

Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_35, дав показання, що працює машиністом насосної станції № 5 Кременчуцького водного господарства.

Роки 2-3 тому, точної дати не пам’ятає, чергував на насосній станції, побачив через один ряд дерев лісосмуги, як на дорозі зупинився автомобіль, думав, що може забиратимуть кукурудзу з поля, тому спостерігав. Невдовзі під'їхав ще один автомобіль, увімкнув аварійну сигналізацію, "швидка". Свідок підійшов на місце, йому сказали, що там розбилися хлопці на мотоциклі. На місці було багато людей, свідок не зміг в деталях описати жодного з них. Після того, як поїхала "швидка", ОСОБА_35 повернувся на насосну станцію.

Хвилин через 15 у двері постукали, він відчинив. Двоє чоловіків запитали у нього дозволу закотити мотоцикл, щоб не пропав, на що свідок погодився, взяв ліхтар, пішов з двома чоловіками (високий худорлявий, низький міцної статури), закотили мотоцикл у приміщення станції. У мотоцикла була побита вилка, викручений набік руль. Чоловіки пішли, свідок ліг спати. Пізніше його розбудили, можливо через кілька годин, це були два чоловіки і жінка на автомобілі універсалі, іномарці. Жінка опустила сидіння автомобіля темного кольору, вони завантажили мотоцикл у машину. Цей мотоцикл свідок не бачив на місці ДТП, що це був мотоцикл взнав від людей, які перебували у той час на місці ДТП.

Вранці, близько 07 години, свідок пішов подивитися на місце ДТП, знайшов там тахометр і спідометр зі значком "HONDA", які забрав собі, зберігав у гаражі. ОСОБА_28 було цілим, відбиті кріплення, не було тросиків, все було електронне, пластмасовий блок був сірого кольору. Через кілька днів його допитували працівники міліції, питали лише про ДТП, він не казав про знайдене, бо вони не питали.

Орієнтовно через рік, під час відбування адмінарешту, він повідомив міліціонерам, що знайшов на місці ДТП тахометр і спідометр. Зателефонував своїй дружині ОСОБА_36, яка із гаража віддала їм ці речі, а він розписався що віддав їх міліціонерам.

ОСОБА_35 знає, що у селі було два мотоцикли БМВ і Хонда, на першому він катався, про другий йому розказували. Свідок не зміг пояснити чому сказав, що об’єм двигуна був саме 500 куб.см. Свідок ствердив, що раніше притягався до адміністративної і кримінальної відповідальності, зокрема у 2007 році звільнився з місць позбавлення волі, у січні, можливо минулого року, відбував адмінарешт в Глобинському ІТТ.

Кременчуцьке міжрайонне управління водного господарства листом від 18.12.2015 № 01-02/578 повідомило, що ОСОБА_35 з 27.09.2012 є машиністом насосної станції Градизької дільниці, насосна станція № 5, що розташована поблизу автодороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя (т. 2, а.с. 240). Табелем обліку робочого часу підтверджено його перебування на роботі 27.08.2013 14 годин, а 28.08.2013 – 8 годин (т. 2, а.с. 241).

ОСОБА_37 під час допиту як свідок вказала, до раніше зустрічалася із ОСОБА_8, знає близько 3-х років ОСОБА_5. Свідок має старшу сестру ОСОБА_20. У той день ОСОБА_8 і ОСОБА_5 їхали до них із с. Бугаївка у с. Броварки, раніше не раз приїжджали на мотоциклі сірого кольору. ОСОБА_5 зателефонував їй і сказав, що вони не приїдуть, що сталася ДТП.

ОСОБА_38 під час допиту як свідок дав свідчення, що є оператором насосної станції у с. Бугаївка. Чув, що хлопці їхали на мотоциклі і впали з нього. Раніше він бачив обвинуваченого і свідка на мотоциклі, за кермом їздили обоє, мотоцикл можливо сірого кольору, з "відкритим" двигуном, чий мотоцикл свідок не знає.

Свідок ОСОБА_39 влітку бачив сірий, "об'ємний" мотоцикл сірого кольору, на якому переважно їздив ОСОБА_5, також на мотоциклі їздили ОСОБА_28 і ОСОБА_8.

ОСОБА_40 під час допиту як свідок дав показання, що у ОСОБА_5 був сірий мотоцикл іноземного виробництва, на ньому їздили і ОСОБА_5, і ОСОБА_8, за кермом бачив ОСОБА_5. Слідчий Наріжна опитувала свідка один раз у 2013 році. Мотоцикл шукали після обіду, був обшук.

Свідок ОСОБА_41 вказав, що не був на місці ДТП, бачив як ОСОБА_5 і ОСОБА_8 кілька разів їздили на світлому мотоциклі. Його один раз опитувала слідча, можливо у 2015 році.

Свідок ОСОБА_19, яка здійснювала досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, як свідок дала свідчення, що 27-28 серпня 2013 року була у складі слідчо-оперативної групи. Після опівночі надійшло повідомлення із Кобеляцької роти ДАІ про ДТП. Вона і двоє міліціонерів, прізвищ яких не пам'ятає, поїхали на виклик, місце події шукали самі, "швидкої допомоги", будь-яких машин або людей на місці не було; був туман. ОСОБА_8 не знайшли місце ДТП, поїхали у Глобинську ЦРЛ і розпитували медперсонал де відбулася ДТП, який вказав на батька потерпілого. Останній (ОСОБА_17) сказав свідкові "не до вас", "нічого зараз говорити не буду".

Потерпілий був у напівсвідомому стані, сказав, що їхав із ОСОБА_5 на мотоциклі, з якого впав.

Свідок приїхала до будинку (дачі) сім'ї ОСОБА_5. Їх сусід сказав, що вся сім'я вночі зібралася і поїхала у м. Київ. Потім слідчий повернулася на автодорогу, знайшла місце, що мало ознаки нещодавньої ДТП – виїмки у кюветі.

Схему ДТП складала 28 серпня 2013 року після 5 год. ранку, поняті були запрошені із автомобіля, який проїжджав дорогою, їх дані сукупно є у протоколі і схемі. Помилково не вказала у котрій годині склала схему. Кілометрового знаку не було, тому вказала, що місце ДТП "поблизу насосної станції", який є сталим орієнтиром. Електроопори були біля дороги, насосна станція за лісосмугою. Населеного пункту поруч не було, тому у протоколі вказала на "між селами". Протокол огляду є первинним документом, а схема – додатком до нього.

Свідок разом із двома іншими працівниками міліції знайшли "стоп-сигнал", який вилучили як "деталь до мотоцикла Хонда". Гальмівний шлях міряли рулеткою, ширина дороги можливо 6,10 м. Характеристики дороги вказані у протоколі огляду. Слід був "одноколійним", тому вказала на мототранспорт.

На насосній станції слідчий була вдень, де був її працівник, який заступив на чергування близько 8 ранку.

ОСОБА_35 як свідка вперше допитали за її дорученням працівники карного розшуку. Він видав прилад до мотоцикла, точніше його дала його дружина після дзвінка ОСОБА_35. Останній описав жінку, яка забирала мотоцикл із насосної станції. ОСОБА_35 тоді був адмінарештованим у ІТТ.

Огляд речового доказу потім "узаконили" як тимчасовий доступ. Свідок не пам’ятає чи отримувала сторона захисту "в руки" речові докази.

02 жовтня 2014 року була постанова про призначення експертизи, можливо у порядку ст. 93 КПК України свідок отримала історію хвороби, а потім інші історії хвороби за ухвалами слідчого судді. У грудні 2014 року було ще одне направлення експерту Бернаді.

Судово-медичний експерт працює у Глобинській ЦРЛ, він сам вилучив медичну документацію для проведення експертизи. Щодо отримання історій хвороб ОСОБА_8 у м. Києві, то складала відповідні доручення.

Батька потерпілого ОСОБА_8 – ОСОБА_17 взнала представником потерпілого, оскільки потерпілому не дозволяв реалізовувати свої права стан його здоров'я. Певних свідків допитувала у присутності ОСОБА_17.

За описами слідчого Деснянського РВ м. Києва від 05 і 10 вересня 2014 року слідчий В.Г.Наріжна отримала історії хвороб ОСОБА_8, відмінності у прізвищах секретаря і номерах кримінальних проваджень вважала описками.

Слідчі експерименти проводили після відповідного клопотання сторони

Свідок ствердила, що первинно між батьками обвинуваченого і потерпілого була якась домовленість щодо обставин ДТП, вони тривалий час не давали достатньої інформації і показів щодо обставин пригоди, хоча достовірно були обізнані з усім. Свідок висловила припущення, що сторона потерпілого змінила свою позицію після того, коли сторона обвинуваченого припинила надання допомоги у лікуванні потерпілого.

Відповідно до рапорту від 27.08.2013 о 22.40 хв. оперативного чергового Глобинського РВ УМВС України в Полтавській області, капітана поліції ОСОБА_13, до чергової частини Глобинського РВ УМВС України в Полтавській області надійшло повідомлення від ОСОБА_42, диспетчера ММЛ Глобинської ЦРЛ про те, що в кареті ММД з тяжкими ушкодженнями перебуває ОСОБА_8, 1990 народження, житель с. Бугаївка, які він отримав внаслідок падіння з мотоциклу на автодорозі Бориспіль-Дніпропетровськ між населеними пунктами Бугаївка-Броварки (т. 2, а.с. 221).

Відповідно до витягу з кримінального провадження № 12013180140000626, внесеного до ЄРДР 28.08.2013, за повідомленням, що надійшло 27.08.2013, за правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 286 КК України, фабула: 27.08.2013 до Глобинської ЦРЛ з тілесними ушкодженнями доставлений ОСОБА_8, 1993 народження, житель ІНФОРМАЦІЯ_3, які останній отримав внаслідок падіння з мотоцикла на автодорозі Бориспіль-Дніпропетровськ між населеними пунктами Бугаївка-Броварки; слідчий В.Г.Наріжна, прокурори С.Г.Грицький, К.С.Данко, К.О.Нечипоренко (т. 2, а.с. 222).

Відповідно до повідомлення про початок досудового розслідування від 28.08.2013 № 6600 слідчим СВ Глобинського РВ УМВС України в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_19 28.08.2013 за дорученням начальника СВ Глобинського РВ ОСОБА_43 від 22.08.2013 розпочато досудове розслідування по факту ДТП на автодорозі Бориспіль-Дніпропетровськ. Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 2 ст. 286 КК України. Відомості про кримінальне правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 214 КПК України, відповідно до вимог ч.ч.1,4 ст. 214 КПК України внесеного слідчим СВ Глобинського РВ ОСОБА_19 до ЄРДР та зареєстровано 28.08.2013 за № 12013180140000626 (т. 2, а.с. 223).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 28.08.2013 в с. Бугаївка-Броварки, розпочатого о 05 год. 50 хв. і завершеного о 06 год. 20 хв. слідчим СВ Глобинського РВ УМВС України в Полтавській області капітаном міліції ОСОБА_19 в присутності понятих ОСОБА_44, ОСОБА_45, було проведено огляд місця події: місцем події є праве узбіччя автодороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя, в напрямку м. Київ поблизу насосної станції с. Бугаївка. На узбіччі в кюветі є три свіжі виїмки, пошкодження трави у кюветі, на відстані 25 метрів від автодороги виявлено задній стоп від мототранспорту чорного кольору. На узбіччі трава прим’ята. Зі сторони Києва по даному узбіччі у напрямку м. Кременчук мається слід шин мототранспорту, який спрямований у право, приблизно довжина сліду юзу становить 30 метрів. В ході огляду до Глобинського ВП вилучено деталь від мотоциклу "Хонда" (т. 2, а.с. 213).

Протокол не містить вказівки на існування додатку у виді схеми, не вказує на місце виявлення деталі від мотоциклу "Хонда", його опису.

Протокол містить ПІБ двох понятих ОСОБА_44 і ОСОБА_45, місця їх проживання, їх підписи наприкінці тексту протоколу.

Щодо останнього слід зазначити, що вказаний стоп-сигнал не надано судові; слідчий і прокурор вказали, що стоп-сигнал було втрачено під час досудового розслідування за нез’ясованих обставин.

У провадженні є схема місця ДТП, яка сталася 27.08.2013 на автодорозі Бориспіль-Дніпропетровськ (т. 2, а.с.203). Схема містить підписи і дати народжень вказаних понятих ОСОБА_44 і ОСОБА_45, слідчого В.Г.Наріжної; гальмівний шлях довжиною 30 метрів; місце розташування речі "стоп" на відстані 12 м. від кінця гальмівного шляху і 18 м. від розділювальної смуги дороги.

Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо недопустимості вказаних документів як доказів, оскільки вони містять ПІБ осіб, які їх склали; ПІБ, місця проживання і дати народження понятих; ч. 7 ст. 223 КПК України не передбачає обов’язкової участі понятих у огляді місця ДТП; послідовність вчинених їх упорядником дій та їх результатів; загальний опис вилученого предмета тощо (ст.ст. 104, 237 КПК України). Також суд відхиляє доводи сторони захисту щодо неприпустимості використання бланку схеми ДТП, яка використовується у діяльності Державтоінспекції ДТП, оскільки форма бланку не впливає на зміст відомостей, що відображені у ньому; слідчий, складаючи схему ДТП, діє у відповідності з приписами КПК України, а не Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Водночас суд погоджується з доводами сторони захисту, що ні протокол огляду, ні схема ДТП не містить достатніх та належних відомостей про місце ДТП, у т.ч. місце виявлення його слідів, тобто локалізацію, у т.ч. із "прив’язкою" до сталих орієнтирів якими, за вказаними сторонами і свідками обставин, могли бути, наприклад, електроопори, будівля насосної станції, заокруглення дороги, прилеглі з'їзди тощо; відсутні фотографії місця огляду, гальмівного шляху, виявленого і вилученого слідчим "деталі від мотоцикла "Хонда"" котрі, за будь-яких умов, могли б об’єктивно зафіксувати "картину події"; не вказано на учасників ДТП, проте сторони не заперечували, що за кермом транспортного засобу був саме обвинувачений, а його пасажиром – потерпілий.

Суд зауважує, що під час здійснення слідчим 28 серпня 2013 року у світлу пору доби огляду місця події, який завершено о 06 год. 20 хв., вона не знайшла досить велику чорну панель приладів до мотоцикла, однак у цей же день її згодом – близько 07 год. 00 хв. – у траві знайшов свідок сторони обвинувачення ОСОБА_35, який був допитаний щодо цього аж 05 лютого 2015 року (т. 1, а.с. 8), повідомив про це працівників Глобинського ВП під час відбування адміністративного арешту, тобто більш як через один рік і чотири місяці після ДТП. Під час його первинного опитування невдовзі після ДТП він не повідомляв про вилучену панель.

Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 15.01.2016 в с. Бугаївка-Броварки, проведеного заступником начальника СВ Глобинського ВП ОСОБА_19, проведено слідчий експеримент, учасником якого був потерпілий ОСОБА_8, його представники ОСОБА_9 і ОСОБА_17, а також двоє понятих, які прибули на автодорогу Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя, яка розташована між селами Бугаївка та Броварки. ОСОБА_46ОСОБА_46 запропоновано зазначити про обставини ДТП що мала місце 27.08.2013. Потерпілий погодився та розповів що 27.08.2013 він разом зі знайомим ОСОБА_5 близько 21.00 хв. на мотоциклі Хонда CBF 500 сірого кольору виїхали із с. Бугаївка у с. Броварки на автодорозі Бориспіль-Дніпропетровськ. Рухалися зі швидкістю понад 100 км/год. за кермом сидів ОСОБА_5. Через велику швидкість ОСОБА_5 не втримав керма мотоцикла, почало "кидать" по дорозі. Внаслідок чого вони впали у лівий кювет по руху, це поблизу насосної станції. Внаслідок падіння ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження. Потерпілому було запропоновано показати на місці де саме відбулося падіння та він вказав, що на лівому узбіччі по руху транспорту на автодорозі Бориспіль-Дніпропетровськ від с. Бугаївка до с. Броварки на відстані близько 100 метрів від насосної станції на цьому слідчий експеримент закінчився (т. 3, а.с. 96-101).

Щодо останнього суд зазначає, що оглянутий у судовому засіданні відеозапис слідчого експерименту свідчить, що ОСОБА_8 спілкувався зі слідчим, перебуваючи на передньому пасажирському сидінні легкового автомобіля. Суд з розумінням ставиться до неможливості його пересуватися, проте потерпілий не вказав, щонайменше, рукою на можливе місце падіння з мотоцикла; відеозапис не дозволяє встановити де саме стояв автомобіль, відеозапис фіксує лише зображення і мову потерпілого.

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 15.01.2016 в с. Бугаївка-Броварки, проведеного заступником начальника Глобинського ВП ОСОБА_19, проведено слідчий експеримент, чим встановлено, учасники слідчого експерименту зібралися поблизу насосної станції, що поряд автодороги Бориспіль-Дніпропетровськ, а саме підозрюваний ОСОБА_5, захисники ОСОБА_6, ОСОБА_7, двоє понятих. ОСОБА_5 пояснив, що 27.08.2013 спільно зі своїм знайомим ОСОБА_8 із с. Бугаївка, виїхали у с. Броварки Глобинського району на скутері який придбав у невідомої особи у м. Глобине, марки скутера не пам’ятає. Рухалися по автодорозі Бориспіль-Дніпропетровськ зі швидкістю 50-60 км/год. Дорога була вологою після дощу, був туман. На пасажирському сидінні знаходився ОСОБА_8, який тримаючись обхватив ОСОБА_5 за живіт. Постійно розмовляв. Покриття дороги було не рівним, були колії, видавлені ями. В один час, проїхавши латки, рухався по своїй смузі руху, ближче до середини, об’їжджав нерівності зліва. Проїхавши нерівності ОСОБА_8 відпустив ОСОБА_5 та смикнув за лікоть лівої руки внаслідок чого ОСОБА_5 відчув, що ОСОБА_8 не тримається обома руками. ОСОБА_5 тримався за кермо, озирнувшись назад через ліве плече, подивитися де ОСОБА_46, однак його там уже не було. Після чого ОСОБА_5 проїхав близько 50 метрів, при цьому постійно дивився назад, внаслідок чого наїхав на нерівність та допустив з’їзд у лівий кювет. ОСОБА_30 упав зі скутера, скутер був від нього на відстані 1 метра, він взяв телефон, увімкнув ліхтарик почав шукати ОСОБА_46, знайшов ОСОБА_46, пройшовши близько 50 метрів в сторону с. Бугаївка. ОСОБА_8 лежав на животі головою до лісосмуги, ногами до дороги, розмовляв з ОСОБА_5. ОСОБА_30 одразу зателефонував його батьку зі свого телефону. На місце події приїхала "швидка допомога", батьки ОСОБА_8, мати та дід ОСОБА_5. Скутер був на місці. ОСОБА_47ОСОБА_47 помістили до карети "швидкої допомоги" ОСОБА_5 викликав знайомого ОСОБА_48 та поїхали за швидкою. Після чого ОСОБА_5 запропонували на місці згадати в якому напрямку вони рухалися на скутері разом з ОСОБА_8. ОСОБА_5 вказав напрямок та місце падіння у лівий кювет по руху транспортного засобу, на цьому слідчий експеримент закінчився (т. 3, а.с. 78-85).

На фототаблицях до протоколу огляду ОСОБА_5 вказує на напрямок руху скутера під його керуванням із пасажиром ОСОБА_8, місце на лівому узбіччі (кюветі), де він з'їхав з дороги після падіння ОСОБА_8 зі скутера і місце, де він виявив потерпілого після падіння; на фотографіях є зображення електроопор.

Доводи сторони захисту про проведення слідчого експерименту у 2016 року та існування вказівки прокурора про необхідність проведення слідчого експерименту ще у 2013 році, не впливають на зміст відповідних даних, зафіксованих у протоколах слідчих експериментів, фототаблиць та відеозапису до них.

Відтак місце ДТП під час якого пасажир ОСОБА_8 випав із двоколісного транспортного засобу, яким керував у той час ОСОБА_5 "відносно локалізовано" саме "зліва" результатом проведення слідчого експерименту, хоча будь-яких замірів, схем тощо слідчим не складено.

Відповідно до листа Бугаївської сільської ради Глобинського району Полтавської області від 28.08.2013 № 506 згідно записів у погосподарській книзі власником житлового будинку розташованого за адресою с. Бугаївка провулок Горького, 5, є ОСОБА_49 (т. 2, а.с. 243).

ОСОБА_50ОСОБА_19 28.08.2013 звернулася до слідчого судді Глобинського районного суду Полтавської області із клопотанням про проведення обшуку дачного домогосподарства у с. Бугаївка, Глобинського району, вул. Горького, 5, з метою відшукання транспортного засобу, на якому було здійснено ДТП (т. 2, а.с. 244, 245).

Ухвалою слідчого судді Глобинського районного суду Полтавської області від 28.08.2013 вказане клопотання задоволено повністю (т. 2, а.с. 247).

Відповідно до протоколу обшуку від 28.08.2013 в с. Бугаївка, складеного слідчим СВ Глобинського РВ УМВС України в Полтавській області капітаном поліції ОСОБА_19, в ході обшуку дачного господарства ОСОБА_49 в с. Бугаївка, вул. Горького, 5, транспортних засобів не виявлено (т. 2, а.с. 248-251).

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 242 КПК України (у редакції до 15.03.2018) слідчий або прокурор зобов’язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо встановлення ступеня тяжкості та характеру тілесних ушкоджень.

До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать, зокрема, відомості, які можуть становити лікарську таємницю (п. 2 ч. 1 ст. 162 КПК України).

Ухвала про тимчасовий доступ до речей і документів містить, зокрема, строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали (п. 7 ч. 1 ст. 164 КПК України).

ОСОБА_50ОСОБА_19 23.07.2014 звернулася до слідчого судді Глобинського районного суду Полтавської області із клопотаннями про надання їй тимчасового доступу до історії хвороби потерпілого ОСОБА_8, яка знаходиться в Київській міській клінічній лікарні № 3 і Київській міській клінічні лікарні швидкої медичної допомоги з можливістю їх вилучення (т. 3 а.с. 45, 57).

Ухвалами слідчого судді Глобинського районного суду Полтавської області від 24.07.2014 вказані клопотання задоволено повністю, строк дії ухвал визначено один місяць (т. 3, а.с. 46, 58).

01.08.2014 слідчий В.Г.Наріжна склала постанову про доручення Деснянському РУ ГУМВС України в м. Київ провести вилучення двох вказаних історій хвороб ОСОБА_8 (т. 3, а.с. 49, 50).

Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 10.09.2014, складеного слідчим Деснянського РУ ГУМВС України в м. Київ Ю.В.ОСОБА_50 у Київської міської клінічної лікарні № 3 вилучено історію хвороби ОСОБА_8 № 13/11482 на підставі ухвали слідчого судді Глобинського районного суду Полтавської області Л.І.Папенко від 27.07.2014 (т. 3 а.с. 51-53). У описі вказано на історію хвороби номер рішення слідчого судді 1-кс/527/181/14 (т. 3 а.с. 54).

Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 05.09.2014, складеного слідчим Деснянського РУ ГУМВС України в м. Київ Ю.В.ОСОБА_50 у Київській міській клінічні лікарні швидкої медичної допомоги вилучено історію хвороби ОСОБА_8 № 23940/1646 на підставі ухвали слідчого судді Глобинського районного суду Полтавської області Л.І.Папенко від 24.07.2014 (т. 3 а.с. 59-61). У описі вказано на історію хвороби номер рішення слідчого судді 1-кс/527/181/4 (т. 3 а.с. 62).

Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо недопустимості отриманих історій хвороби як доказів через відмінності у прізвищах слідчого судді (замість прізвища слідчого судді Т.В.Левицької слідчим Ю.В.Войтко вказано прізвище секретаря судового засідання Л.І.Папенко), відсутність повного номера кримінального провадження (відсутня цифра "1" перед цифрою "4"), оскільки вказані відомості поза розумним сумнівом є описками слідчого Ю.В.Войтка.

Водночас, суд погоджується з доводами сторони захисту про недопустимість використання як доказів вказаних історій хвороб через їх вилучення слідчим поза межами строку дії ухвал слідчого судді про надання тимчасового доступу до згаданих історій хвороб.

Так, обидві ухвали свідчого судді постановлені 24.07.2014 зі строком дії один місяць, тобто по 24.08.2014. Проте слідчий вилучав історії хвороб 10.09.2014 і 05.09.2014, тобто поза межами строку дії ухвал слідчого судді.

Щодо вказаних обставин сторона обвинувачення, потерпілий і його представник не заперечували, вказали її як одну із підстав призначення судом експертизи ступеня тяжкості тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_8.

Згідно ч. 1 ст. 87 і п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_43 України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов’язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 242 КПК України (у редакції до 15.03.2018) слідчий або прокурор зобов’язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо встановлення ступеня тяжкості та характеру тілесних ушкоджень.

ОСОБА_50ОСОБА_19 постановою від 18.12.2014 призначила судово-медичну експертизу до проведення якої залучила судового експерта Глобинського районного відділення ПОБ СМЕ ОСОБА_51. На вирішення експерта поставлено питання: Який механізм утворення тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_8, їх локалізація та ступінь тяжкості? Експерту надати кримінальне провадження, експертизу провести за наявною медичною документацією.

У постанові слідчий вказала, на, зокрема, керування мотоциклом Хонда CBF 500 саме ОСОБА_5; те, що він не впорався з керуванням і допустив з’їзд у кювет зліва по руху транспортного засобу, внаслідок чого ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження; ОСОБА_8 вказав на швидкість руху 140 км/год. і не втримання ОСОБА_5 керма, від чого він упав на асфальтове покриття дороги після чого впав у кювет; ОСОБА_5 вказав, що об’їжджав яму з лівої сторони, отримав поштовх від пасажира в спину, втратив керування та виїхав на зустрічну смугу руху, з'їхав у лівий кювет (т. 3 а.с. 112, 113).

Відповідно до висновку експерта Департаменту охорони здоров’я Полтавської обласної державної адміністрації обласне бюро судово-медичної експертизи № 205 від 02.01.2015, складеного судово-медичним експертом ОСОБА_51 на підставі постанови слідчого В.Г.Наріжної від 18.12.2014, проведено судово-медичну експертизу ОСОБА_8 за медичною документацією.

Експерт зробив такий висновок: враховуючи відомі обставини справи, дані судово-медичної експертизи та відповідаючи на поставлені роблю висновки: тілесні ушкодження описані в медичній документації у вигляді закритої травми хребта, компресійного перелому-вивиху тіла 5 грудного хребця зі зміщенням з компресією спинного мозку, перелом дуги та остистого відростку 5 грудного хребця, перелом поперечного відростка тіла 7 грудного хребця, перелом правого поперечного відростку тіла 6 грудного хребця, переломи поперечних відростків тіл 3 та 4 грудних хребців, перелом остистого відростка 4 грудного хребця, закрита травма грудної клітки, переломи 5-8 ребер справа, правобічний гемопневматоракс, забій правої легені, зсадини лівої кисті, таза та правого вуха, утворилися при ударі об тупі предмети, при падінні з рухаю чого мотоцикла, можливо в строк та при вказаних у постанові обставинах, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя (т. 3 а.с. 116-119).

Дані огляду вказують, зокрема, на вивчені експертом: карту виїзду швидкої медичної допомоги № 8711 від 27.08.2013 стосовно ОСОБА_8; медичну карту стаціонарного хворого № 4482 Глобинської ЦРЛ стосовно ОСОБА_8; медичну карту стаціонарного хворого № 23940/1646/89 КМКЛШМД стосовно ОСОБА_8; медичну карту стаціонарного хворого № 13/11482 Київської МКЛ № 3 стосовно ОСОБА_8.

Глобинська ЦРЛ листом від 10.03.2017 № 379 повідомила захисника ОСОБА_7, що медична карта стаціонарного хворого № 4482 ОСОБА_8 надавалась слідчому В.Г.Наріжній на підставі звернення № 5779 від 21.07.2014 (т. 3 а.с. 247, 248).

Суд наголошує, що запитувані слідчим відомості становлять лікарську таємницю і можуть надаватися медичною установою та, надалі, використовуватися як доказ лише за умови попереднього отримання відповідної ухвали слідчого судді, що є істотним порушенням прав і свобод людини (ч. 1 ст. 87 і п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України).

Стороною обвинувачення не спростовано доводи сторони захисту про відсутність доказів правомірності отримання експертом ОСОБА_51 карти виїзду швидкої медичної допомоги № 8711 від 27.08.2013 стосовно ОСОБА_8.

Сторона обвинувачення не заперечувала, що до слідчого судді слідчий не зверталася з питання отримання карти виїзду швидкої медичної допомоги № 8711 від 27.08.2013 стосовно ОСОБА_8 і медичної карти стаціонарного хворого № 4482 Глобинської ЦРЛ стосовно ОСОБА_8.

ОСОБА_50ОСОБА_19 вказала, що експерт ОСОБА_51 самостійно взяв медичну документацію у Глобинській ЦРЛ, оскільки працював там; будь-яких письмових клопотань від експерта щодо надання медичної документації слідчий не отримувала.

Отже експерт використовував медичну документацію стосовно ОСОБА_8, отриману слідчим і самостійно експертом у позапроцесуальному порядку, що свідчить про недопустимість як використання усіх вказаних медичних документів як доказів, так і складеного експертом ОСОБА_51 із їх використанням висновку експерта № 205 від 02.01.2015.

Допитаний у судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_51 підтвердив, що складав висновок експерта № 205 від 02.01.2015 за постановою слідчого В.Г.Наріжної стосовно потерпілого ОСОБА_8. Потерпілого не оглядав, зробив висновок про його тяжкі тілесні ушкодження керуючись Правилами визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень від 1995 року; не зобов’язаний у висновку вказувати літературу використовувану під час складення висновку; вихідні дані щодо ДТП брав із постанови слідчого, тілесні ушкодження переписував із історії хвороби Глобинської ЦРЛ і двох лікарень м. Києва, амбулаторної карти і карти виїзду швидкої допомоги Глобинської ЦРЛ і станції швидкої допомоги; щодо механізму утворення тілесних ушкоджень виходив зі своїх знань; 2014 рік ДТП є його опискою.

ОСОБА_51 вказав, що історій хвороб ОСОБА_8 у медичних установах м. Глобине самостійно не брав.

Суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 102 КПК України у висновку експерта повинно бути зазначено: 1) коли, де, ким (ім’я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта) та на якій підставі була проведена експертиза; 2) місце і час проведення експертизи; 3) хто був присутній при проведенні експертизи; 4) перелік питань, що були поставлені експертові; 5) опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були використані експертом; 6) докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка; 7) обґрунтовані відповіді на кожне поставлене питання. У висновку експерта обов’язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків.

Натомість висновок експерта № 205 від 02.01.2015 не містить підпису експерта ОСОБА_51 про попередження про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385, 387 КК України; не містить вказівку на методи, застосовані при дослідженні, щонайменше посилання на відповідні положення "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року N 6.

Відтак із зазначених підстав суд також погоджується з доводами сторони захисту про недопустимість як доказу висновку експерта № 205 від 02.01.2015.

Відповідно до висновку судової фототехнічної експертизи № 5633 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора ОСОБА_52 від 31.08.2015 щиток панелі приборів мотоцикла, наданий для дослідження, та щиток панелі приборів, встановлений на мотоциклі Honda CBF 500, зображення якого міститься у файлі «IMG_0187.JPG», співпадають за загальними ознаками, які детально описані у дослідницькій частині висновку. Вирішити питання, чи був раніше встановлений наданий для дослідження щиток панелі приборів на мотоциклі Honda CBF 500, зображення якого зафіксоване у файлі «IMG_0187.JPG», представленому на лазерному ком пакт-диску, не представляється можливим з причин, вказаних у дослідницькій частині висновку, а саме не відобразилися будь-які особисті ознаки щитка панелі приборів на зображенні «IMG_0187.JPG» (т. 3, а.с.126-128).

Тобто висновок носить вірогідний характер, не є категоричним судженням експерта.

Прокурор пояснив, що наданий слідчим експертові фотознімок мотоцикла Honda CBF 500 (т. 3, а.с. 131) взято із соціальних мереж. Як слідчий або прокурор за одним зображенням баку, керма і панелі приладів встановили марку та модель мотоцикла, прокурор пояснити не зміг. На відсутність доказів ідентифікації згаданого зображення саме як мотоцикла Honda CBF 500 вказувала і сторона захисту.

Розпискою від 06.02.2015 ОСОБА_35 повідомив, що бажає добровільно видати панель приладів до мотоцикла, який знайшов у кюветі дороги поблизу насосної станції (т. 3, а.с. 73).

ОСОБА_50ОСОБА_19 06.02.2015 звернулася до слідчого судді Глобинського районного суду Полтавської області із клопотаннями про надання їй тимчасового доступу до вказаної речі із зобов’язанням ОСОБА_35 видати її слідчому (т. 3 а.с. 71, 72).

Ухвалою слідчого судді Глобинського районного суду Полтавської області від 10.02.2015 клопотання слідчого задоволено повністю (т. 3, а.с. 76, 77).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 06.02.2015 в м. Глобине старшим слідчим СВ Глобинського РВ ОСОБА_19 проведено огляд в приміщенні кабінету № 41 Глобинського РВ УМВС України в Полтавській області, який розташований за адресою: Полтавська область, Глобинський район, м. Глобине, вулиця Леніна, 189; здійснювався огляд панелі приборів до транспортного засобу – мотоцикла. В ході огляду встановлено: панель складається з тахометра та спідометра, скло на приборі не пошкоджено. На панелі між приборами присутній напис "Хонда" та емблема у вигляді крила металічного кольору. Сама панель чорного кольору, поверхня пластмасова, мається нашарування бруду та пилу. З лівого боку від панелі звисають дроти заізольовані, з більшою довжиною 20 см. Дану панель приборів добровільно видав ОСОБА_35, житель с. Броварки, пояснивши що вказану панель знайшов на місці ДТП в кюветі автодороги Бориспіль-Дніпропетровськ в кінці серпня 2013 року. Панель вилучено до Глобинського РВ для подальшого приєднання до матеріалів кримінального провадження № 12013180140000626 (т. 3, а.с. 74).

Постановою слідчого В.Г.Наріжної від 06.02.2015 панель приладів від транспортного засобу визнано речовим доказом, долучено до провадження (т. 3, а.с. 75).

Вказану панель приладів оглянуто судом у судовому засіданні, сторони звертали увагу на особливості як самого приладу, так і обставин його "з'явлення" як речового доказу у кримінальному проваджені .

Згідно даних протоколу про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 19.01.2016 слідчий В.Г.Наріжна надала підозрюваному ОСОБА_5, захисникам ОСОБА_6, ОСОБА_7 в період часу том 1 з 11 год. 15 хв 19.01.2016, до том 1 12 год. 10 хв. 19.01.2016; том 2 з 12 год. 11 хв. до 12 год. 58 хв. 19.01.2016 (т. 3 а.с. 22).

Щодо цього суд погоджується з доводами сторони захисту, що їй не було відкрито слідчим як речовий доказ панель приладів до мотоцикла "Хонда".

Так, що відповідно до ч.ч. 3, 4, 9 ст. 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді. Надання доступу до матеріалів включає в себе можливість робити копії або відображення матеріалів. Сторони кримінального провадження зобов’язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.

Вказані приписи зобов’язують, з одного боку слідчого надати, а з іншого – сторону захисту відобразити у протоколі найменування матеріалів, що були надані слідчим підозрюваному і його захисникам для ознайомлення (доступу).

Верховний Суд України у постанові від 16 березня 2017 року, справа № 671/463/15-к вказав: отже, з вищенаведених положень вбачається, що невідкриття матеріалів сторонами в порядку цієї статті є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази.

Верховний Суд України зауважив, що чинний КПК не містить заборони для сторін кримінального провадження представляти в суді матеріали, не відкриті одна одній. Заборона адресована суду, який згідно з частиною дванадцятою статті 290 КПК, не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. Надання стороною обвинувачення у суді матеріалів, до яких не було надано доступ стороні захисту, і долучення їх як доказів на стадіях судового розгляду порушує право обвинуваченого на захист, оскільки змушує його захищатися від так званих нових доказів без надання достатніх можливостей і часу для їх спростування.

Отже, факт ознайомлення з матеріалами справи після закінчення розслідування не є достатнім для відстоювання стороною захисту своєї позиції у кримінальному процесуальному змаганні. За таких умов, коли стороні обвинувачення відомі всі докази, а сторона захисту не володіє інформацією про них до завершення розслідування, порушується баланс інтересів у кримінальному процесі.

Частина дванадцята статті 290 КПК фактично передбачає кримінальну процесуальну санкцію стосовно сторін кримінального провадження, яка реалізується в разі невиконання сторонами обв'язку щодо відкриття матеріалів, яка полягає в тому, що в майбутньому суд не має права допустити відомості як докази у невідкритих матеріалах. Так, невідкриття сторонами кримінального провадження одна одній матеріалів суттєво зменшує їх доказову базу, що, в свою чергу, може негативно вплинути на законність та обґрунтованість прийнятого судом рішення.

Так, зміст протоколу доступу від 19.01.2016 вказує лише на том 1 і том 2, відсутня вказівка на кількість аркушів кожного з томів, відсутня вказівка на речовий доказ, який у розумінні вказаних положень ст. 290 КПК України повинен мати відповідне найменування у протоколі надання доступу від 19.01.2016.

Закон не покладає на сторону захисту обов’язок перевіряти дії слідчого щодо дотримання ним вимог надати і документи, і речові докази.

Відтак, керуючись положеннями ч. 12 ст. 290 КПК України – якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази – суд не приймає як речовий доказ названу стороною обвинувачення панель приладів мотоцикла "Хонда".

Надалі суд відповідно до ч. 2 ст. 86 КПК України робить висновок про недопустимість як речового доказу наданої стороною обвинувачення панелі приладів мотоцикла "Хонда", складеного з його використанням висновку судової фототехнічної експертизи № 5633 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора ОСОБА_52 від 31.08.2015.

Представником потерпілого ОСОБА_9 надано фотознімок обвинуваченого ОСОБА_5 на мотоциклі HONDA, знімок збережено із сторінки ОСОБА_5 у соціальній мережі "В Контакте", знімок датований 28 жовтня 2013 року (т. 4 а.с. 8-10).

Клопотанням від 21.12.2015 батько потерпілого ОСОБА_8 – ОСОБА_17 звернувся до слідчого В.Г.Наріжної з клопотанням про надання йому для ознайомлення кримінального провадження (т. 3 а.с. 102).

ОСОБА_17 на бланку протоколу про надання тимчасового доступу до матеріалів досудового розслідування, як представник потерпілого, 21.12.2015 проставив запис про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження (т. 3 а.с. 103).

Останній документ не містить дати його складення, ПІБ слідчого, переліку матеріалів досудового розслідування тощо, проте прокурор і ОСОБА_17 і ОСОБА_19 ствердили, що слідчий надав ОСОБА_17 можливість ознайомитися зі справою.

Сторона захисту наголошувала на цій обставині, однак як це вплинуло на вже закінчене у той час досудове розслідування, сторони судові не довели.

Відповідно до висновку Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора ОСОБА_52 № 473 судової автотехнічної експертизи від 10.06.2014 (т. 3, а.с. 140-142), в даній дорожній ситуації, водій мотоцикла Honda CBF 500, без державного номерного знаку ОСОБА_5 мав технічну можливість запобігти з’їзду свого мотоцикла у кювет. ОСОБА_29 водія мотоцикла Honda CBF 500 ОСОБА_5 не відповідали вимогам п. 12.1. «Правил дорожнього руху України» і з технічної точки зору знаходилися в причинному зв’язку з пригодою. В даній дорожній ситуації дії водія мотоцикла Honda CBF 500 ОСОБА_5 не відповідали вимогам п. 12.1. «Правил дорожнього руху України» і з технічної точки зору знаходилися в причинному зв’язку з пригодою. Оцінка дій пасажира мотоцикла Honda CBF 500 ОСОБА_8 не потребує застосування спеціальних пізнань в області авто техніки і може бути дана слідчим (судом) самостійно з врахуванням вимог п.п. 5.2 «б», 5.3 «а» та 5.5 «а», «б», «в» «Правил дорожнього руху України».

Відповідно до висновку Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора ОСОБА_52 № 627 додаткової судової автотехнічної експертизи від 22.07.2014 (т. 3, а.с.158-160), в даній дорожній ситуації, за умови стороннього втручання в керування мотоциклом Honda CBF 500 без державного номерного знаку, дії водія ОСОБА_5 експертом не оцінюються, з мотивів, вказаних в дослідницькій частині висновку експертизи, а саме оцінка дій водія мотоцикла Honda CBF 500 ОСОБА_5 в тій частині, що він не впорався з керуванням внаслідок втручання пасажира ОСОБА_8 лежить в площині оцінки психофізичного стану та досвіду і рівня підготовки водія ОСОБА_5, що не входить в компетенцію експерта автотехніка і може бути дана слідчим (судом) самостійно (1 варіант), в даній дорожній ситуації, за умови відсутності стороннього втручання в керування мотоциклом Honda CBF 500, водій ОСОБА_5 мав технічну можливість запобігти з’їзду свого мотоцикла у кювет (2 варіант).

За умови стороннього втручання в керування мотоциклом Honda CBF 500, дії водія ОСОБА_5 експертом не оцінюються, з мотивів, вказаних в дослідницькій частині висновку експертизи, а саме оцінка дій водія мотоцикла Honda CBF 500 ОСОБА_5 в тій частині, що він не впорався з керуванням внаслідок втручання пасажира ОСОБА_8 лежить в площині оцінки психофізичного стану та досвіду і рівня підготовки водія ОСОБА_5, що не входить в компетенцію експерта автотехніка і може бути дана слідчим (судом) самостійно (1 варіант). За умови відсутності стороннього втручання в керування мотоциклом Honda CBF 500, дії водія ОСОБА_5 не відповідали вимогам п. 12.1. «Правил дорожнього руху України» і з технічної точки зору знаходилися в причинному зв’язку з пригодою (2 варіант).

В даній дорожній ситуації, за умови стороннього втручання в керування мотоциклом Honda CBF 500, дії водія ОСОБА_5 експертом не оцінюються, з мотивів, вказаних в дослідницькій частині висновку експертизи (1 варіант). За умови відсутності стороннього втручання в керування мотоциклом Honda CBF 500, дії водія ОСОБА_5 не відповідали вимогам п. 12.1 «Правил дорожнього руху України» з технічної точки зору знаходилися в причинному зв’язку з пригодою (2 варіант).

Оцінка дій пасажира мотоцикла Honda CBF 500 ОСОБА_8 за умови його втручання в керування мотоциклом Honda CBF 500 не потребує застосування спеціальних пізнань в області автотехніки і може бути дана слідчим (судом) самостійно з врахуванням вимог п.п. 5.2 «б», 5.3 «а» та 5.5 «а», «б», «в» «Правил дорожнього руху України».

Відповідно до висновку комплексної судової транспортно-трасологічної, автотехнічної та медичної експертизи № 875/876/152 від 27.11.2014 (т. 3 а.с.169-175), визначити ступінь тяжкості та механізм утворення тілесних ушкоджень, отриманих громадянином ОСОБА_8 неможливо з мотивів, вказаних у дослідницькій частині висновку експертизи, а саме у розпорядженні судово-медичного експерта не надані результати рентгенологічних і томографічних досліджень, медична документація з записами до вказаних подій, відсутні дані раніше проведених судово-медичних експертиз, медико-криміналістичної експертизи одягу та взуття потерпілого визначити характер та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих ОСОБА_8 27.08.2013, а, отже і механізм їх отримання неможливо.

Встановити, чи могла вплинути зміна положення тіла пасажира ОСОБА_8 на зміну положення мотоцикла Honda CBF 500 та на втрату курсової стійкості вказаного мотоцикла експертним шляхом неможливо з мотивів, вказаних у дослідницькій частині висновку експертизи, а саме, для визначення впливу зміни положення тіла пасажира ОСОБА_8 на зміни положення мотоцикла Honda CBF 500 та на втрату курсової стійкості вказаного мотоцикла в процесі руху необхідно було провести натурне моделювання з залученням транспортного засобу, що був учасником пригоди, водія та пасажира цього мотоцикла. Оскільки умови натурного моделювання забезпечені не були, що унеможливлювало встановити положення пасажира та характер його зміни під час руху, то визначити чи могла вплинути зміна положення тіла пасажира ОСОБА_8 на зміну положення мотоцикла Honda CBF 500 та на втрату курсової стійкості вказаного мотоцикла експертним шляхом неможливо.

За умов вказаних у дослідницькій частині висновку експертизи, технічна можливість запобігти виїзду за межі проїзної частини для водія мотоцикла Honda CBF 500 ОСОБА_5 визначалася виконанням ним вимог п. 12.1 «Правил дорожнього руху України», для чого в нього не було перешкод технічного характеру.

За умов, вказаних у дослідницькій частині висновку експертизи, дії водія мотоцикла Honda CBF 500 ОСОБА_5 не відповідали вимогам п. 12.1 «Правил дорожнього руху України» і з технічної точки зору знаходилися в причинному зв’язку з пригодою.

За умов, вказаних у дослідницькій частині висновку експертизи, своїми діями пасажир ОСОБА_8 після втрати курсової стійкості мотоцикла при наїзді на нерівність на дорозі не міг впливати на подальшу керованість мотоцикла з метою збереження руху в межах проїзної частини дороги та недопущення виїзду за її межі, в діях пасажира мотоцикла Honda CBF 500 ОСОБА_8 з технічної точки зору відсутні будь-які невідповідності вимогам «Правил дорожнього руху України», які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв’язку з пригодою.

За умов, вказаних у дослідницькій частині висновку експертизи, дії водія мотоцикла Honda CBF 500 ОСОБА_5 не відповідали вимогам п. 12.1 «Правил дорожнього руху України» і з технічної точки зору знаходилися в причинному зв’язку з пригодою.

Постанова слідчого про призначення згаданої експертизи від 02.10.2014 (т. 3 а.с. 163, 164) вказує на з’їзд у лівий кювет за рухом транспортного засобу.

Суд зазначає, що висновок експерта не вказав на локалізацію і ступінь тяжкості тілесних ушкоджень потерпілого, експерти користувалися тією ж самою медичною документацією, незаконність отримання якої слідчим вже встановлено судом, а, відтак, суд також відхиляє цей доказ як належний та допустимий.

Суд також звертає увагу, що Європейським судом з прав людини вироблено доктрину "плодів отруйного дерева", коли визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші, та визнано недопустимими також деякі інші докази, отримані внаслідок проведення слідчих дій, проведених з порушення вимог законодавства.

У вирішенні питання про справедливий судовий розгляд ЄСПЛ, застосовує концепцію "плодів отруєного дерева", тобто оцінку допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. Тим не менше ЄСПЛ виходить з того, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку, суд повинен в подібному випадку вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому.

Проте не може йтися про "справедливість" судового розгляду та можливість визнання допустимим висновку експертизи № 875/876/152 від 27.11.2014, яка, так само як і висновок експерта № 205 від 02.01.2015, у своїй основі має отримані з істотним порушенням КПК України слідчим: карту виїзду швидкої медичної допомоги № 8711 від 27.08.2013 стосовно ОСОБА_8; медичну карту стаціонарного хворого № 4482 Глобинської ЦРЛ стосовно ОСОБА_8; медичну карту стаціонарного хворого № 23940/1646/89 КМКЛШМД стосовно ОСОБА_8; медичну карту стаціонарного хворого № 13/11482 Київської МКЛ № 3 стосовно ОСОБА_8.

ОСОБА_53Грицький у клопотанні про призначення судом судово-медичної експертизи від 12.05.2017 погодився, що слідчий Деснянського РУ м. Києва Ю.В.ОСОБА_9 вилучив історії хвороби ОСОБА_8 після закінчення строку дії ухвал слідчого судді; протокол тимчасового доступу до речей і документів, який би підтверджував належне процесуальне отриманні історії хвороби потерпілого з Глобинської ЦРЛ, відсутній; клопотання заявлено для належного доказування характеру і ступеня тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_8 в результаті ДТП (т. 4, а.с. 12, 13).

Вказане клопотання підтримане потерпілим і його представником ОСОБА_9, суд відхилив заперечення сторони захисту і призначив експертизу 12.05.2017 (т. 4 а.с. 21, 22), з поміж іншого, через те, що під час досудового слідства слідчий зверталася за отриманням історій хвороб потерпілого, які було несвоєчасно надані слідчому лікарнями через закінчення строків дії ухвал слідчого судді про тимчасовий доступ до документів; у справі відсутній протокол отримання слідчим історії хвороби потерпілого у Глобинській ЦРЛ, яку надалі використовував судовий експерт; призначення експертизи забезпечить повноту з'ясування обставин справи, змагальність сторін, захист інтересів потерпілого; висновок комплексної експертизи від 27.11.2014 не надав відповідь на поставлене питання, тому експертиза має бути призначена судом. Під час досудового розслідування сторона захисту не висловлювала заперечень щодо допустимості та належності висновку експерта № 205 від 02.01.2015, на його можливі вади вказала сторона захисту у судовому провадженні; потерпілий клопотання підтримав, вказав, що експертиза доведе його травми; представник потерпілого підтримав призначення судом експертизи, вказав, що стороною захисту ставиться питання недопустимості наявного у провадженні висновку експерта щодо ступеня тяжкості завданих потерпілому тілесних ушкоджень, повинен бути належний доказ ступеня тяжкості тілесних ушкоджень; судовий експерт ОСОБА_51 не вказав у своєму висновку літературу та акти МОЗ, не знає чому у справі є висновок без його підпису у відповідній графі; слідчий В.Г.Наріжна отримала історію хвороби ОСОБА_8 у Глобинській ЦРЛ не за ухвалою слідчого судді, а за своїм запитом до лікарні; з використанням роз’яснень п. 11 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_14 України "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" № 8 від 30.05.1997: повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обгрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб; суд витребував відповідну медичну документацію.

На вирішення експертизи поставлено питання: Якими є тяжкість і характер тілесних ушкоджень, отриманих потерпілим ОСОБА_8, який народився 01.01.1993, внаслідок його падіння з транспортного засобу 27.08.2013 (можливо мотоцикла або мопеда) під час руху транспортного засобу по автодорозі від с. Бугаївка до с. Броварки Глобинського району Полтавської області?

Як наслідок складено висновок експерта Обласного бюро судово-медичної експертизи ДОЗ Полтавської ОДА № 124 від 18.12.2017 (т. 4 а.с.135-143), згідно з даними медичної документації на ім’я ОСОБА_8, додаткових методів дослідження (рентгенологічних, КТ, МРТ) в динаміці, огляду членами експертної комісії у під експертного було виявлено такі тілесні ушкодження: поєднана тяжка закрита краніоторакоабдомінальна травма:

- закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, садна правої вушної раковини;

- закрита хребетно-спинномозкова травма: багато уламковий перелом тіла 5-го та 6-го грудних хребців з розривом хребтового стовбуру на рівні 5-го грудного хребця, забоєм, здавлення спинного мозку на цьому рівні, нижньою параплегією, порушенням функції тазових органів;

- закрита травма грудей: перелом 4,5,6,7,8,9 ребер справа зі зміщенням, правобічний гемопневмоторакс (кров та повітря в плевральній порожнині), садна тазової ділянки;

- закрита травма живота, забій 12-палої кишки з гематомою, забій сальника з явищами малого гемоперітонеума (кров в черевній порожнині);

- садна обох кистей.

Дані тілесні ушкодження утворилися під час мотоциклетної травми 27.08.2013.

При огляді членами експертної комісії 15.12.2017 громадянину ОСОБА_8 було встановлено діагноз: ДТП (27.08.2013). Тяжка хребетно-спинномозкова травма, з пошкодженням тіл 5-6 грудних хребців. Пошкодження спинного мозку на цьому рівні і порушенням функції спинного мозку. Верхній пара парез з акцентом справа, помірними трофічними розладами верхніх кінцівок. Нижня параплегія з порушенням функції спинного мозку з рівня 5-го грудного хребця, атонією, арефлексією. Нижня параплегія з відсутністю всіх видів чутливості, порушенням функції тазових органів по периферичному типу, що є наслідком травми під час дорожньо-транспортної пригоди 27.08.2013.

У відповідності до п. 6 г) Інструкції № 2 «Про порядок організації та проведення лікарсько-страхової експертизи» від 08.01.1986, п. 2.1.1. а), г), п.2.1.3. з),л), 2.1.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» від 17.01.1995 тілесні ушкодження, заподіяні ОСОБА_8, відносяться до тяжких по критеріях небезпеки для життя та стійкої втрати загальної працездатності більше ніж на одну третину.

На противагу недопустимого як доказ висновку експерта № 205 від 02.01.2015, висновок експерта № 124 від 18.12.2017, щонайменше визначає:

- ознаку тяжкості тілесних ушкоджені і за критерієм небезпеки для життя, і за критерієм стійкої втрати загальної працездатності більше ніж на одну третину;

- перелік тілесних ушкоджень, визначений експертизою № 124 відрізняється від переліку тілесних ушкоджень, виявлених експертизою № 205 – вказано на закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, закриту травму живота, забій 12-палої кишки з гематомою, забій сальника з явищами малого гемоперітонеума (кров в черевній порожнині).

Суд та сторони кримінального провадження не володіють достатніми експертними знаннями для висновку чи існування / не існування останніх тілесних ушкоджень виключить ознаку тяжкості тілесних ушкоджень чи ні.

Суд задоволив клопотання сторін, представника потерпілого та надав їм достатньо часу для підготовки до судових дебатів.

На висновки складеної за ухвалою суду експертизи № 124 прокурор і представник потерпілого ОСОБА_9 надалі посилалися у судових дебатах як на підтвердження ступеня тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_8, називаючи її "висновком додаткової експертизи".

Об'єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, передбачає, зокрема, наслідки у виді спричинення потерпілому певного ступеня тяжкості тілесних ушкоджень; обстановку вчинення злочину, тобто обстановки дорожнього руху.

Однак прокурор правом зміни обвинувачення, наданого йому ст. 338 КПК України, не скористався, а обвинувальний акт прямо посилається на визнаний судом недопустимим доказом висновок експерта № 205 від 02.01.2015 щодо ступеня тяжкості тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_8, який є кваліфікуючою обставиною за ч. 2 ст. 286 КК України, а також чітко перераховані експертом тілесні ушкодження.

Суд повторює, що встановлені експертизою № 124 тілесні ушкодження, отримані ОСОБА_8 у результаті ДТП є більшими, аніж вказані стосовно нього у обвинувальному акті (експертизі № 205).

Зміна судом обвинувачення у частині використання більшого переліку тілесних ушкоджень ОСОБА_8 та посилання у можливому обвинувальному вироку суду на інший висновок експерта порушить право обвинуваченого на захист.

Також суд зазначає, що потерпілий, обвинувачений, свідки, постанови про призначення експертиз, складена слідчим "неінформативна" схема ДТП, висновки експертів тощо вказують на виїзд транспортного засобу на ліве узбіччя у напрямку його руху, проте обвинувальний акт вказує на виїзд на праве узбіччя дороги, що не відповідає відповідній частині обставин пригоди.

У суду відсутні підстави вважати це опискою обвинувального акта.

Вказане можливо порушує вимоги п. 11.2 Правил дорожнього руху щодо необхідності руху нерейкового транспортного засобу якнайближче до правового краю проїзної частини. Суд повторює, що транспортний засіб з'їхав через зустрічну смугу руху у лівий по його руху кювет, туди ж впав потерпілий.

Ця обставина залишена поза межами пред’явленого обвинувачення.

Обвинувальний акт вказує на ОСОБА_5 як водія транспортного засобу, проте п. 1.10 ПДР визначає, що водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії.

ОСОБА_5 посвідчення водія на право керування мотоциклом або "скутером" не має, тобто за законом не набув права керувати ним, але робив це.

Тобто у діянні обвинуваченого є таке порушення вимог ПДР як керування транспортним засобом без посвідчення водія відповідної категорії, проте ця обставина залишена поза межами пред’явленого обвинувачення.

Потерпілий, його представники, обвинувачений, прокурор, захисники, свідки не заперечували, що можливо причетний до події транспортний засіб не був зареєстрований у органах ДАІ, що також утворює у діях особи, яка ним керувала (обвинуваченого), порушення вимог п.п. в п. 2.9 Правил дорожнього руху; ч. 1 ст. 37 Закону України "Про дорожній рух" (забороняється експлуатація незареєстрованих транспортних засобів).

Це прямо вказує на заборону експлуатації незалежно від виду транспортного засобу: мотоцикл, скутер, "дирчик" тощо.

Ця обставина залишена поза межами пред’явленого обвинувачення.

Обвинувачений і потерпілий вказали, що рухалися на транспортному засобі без шоломів. Потерпілий отримав закриту черепно-мозкову травму і струс головного мозку, що, поза розумним сумнівом, з-поміж іншого також є результатом відсутності застебнутого шолома у пасажира ОСОБА_8.

Така обставина також створює порушення відповідних вимог Правил дорожнього руху як у діях обвинуваченого, так і у діях потерпілого (п.п. "г" п. 2.3; п.п. "б" п. 5.2) (забезпечення безпеки дорожнього руху).

Ця обставина залишена поза межами пред’явленого обвинувачення.

Вказана потерпілим швидкість мотоцикла, яким вони рухалися із обвинуваченим – понад 100 км./год. під час допиту у судовому засіданні і 140 км./год. під час досудового розслідування – утворює порушення вимог ПДР щодо дозволеної максимальної швидкості транспортних засобів за межами населених пунктів: дозволяється рух із швидкістю: б) транспортним засобам, якими керують водії із стажем до 2 років, – не більше 70 км/год.; ґ) іншим транспортним засобам: на інших автомобільних дорогах – не більше 90 км/год. (п.п. "б" або "ґ" п. 12.6 ПДР).

Ця обставина залишена поза межами пред’явленого обвинувачення, хоча саме на перевищення швидкості як на причину "кидання" мотоцикла дорогою постійно вказував потерпілий.

Відтак у провину обвинуваченому не може бути поставлено порушення ним вимог п. 12.1 ПДР – Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним – оскільки п. 12.1 ПДР передбачає вибір водієм швидкості у встановлених межах швидкості руху (70 / 90 км/год.), яка, поза розумним сумнівом у цьому провадженні була вищою вказаних цифр.

Суд повторює, що п. 12.1 ПДР охоплює випадки дотримання встановленого швидкісного режиму який, за обставинами цього провадженні, було порушено обвинуваченим – швидкість перевищено.

Слід наголосити, що експертні висновки спиралися на відсутність у обвинуваченого перешкод технічного характеру заподіяти пригоді, проте як експерти змогли встановити відсутність перешкод технічного характеру, які напряму залежать від технічного стану відповідного транспортного засобу (його не надано експертам) і за відсутності моделювання обставин ДТП – не є зрозумілим та обґрунтованим.

Теорія і практика кримінального права виходять з основного принципу, відповідно до якого суспільно небезпечні наслідки можуть бути поставлені у провину особі лише за умови, що вони перебували в причинному зв’язку з діянням, у т.ч. саме з тим діянням, яке поставлено у провину обвинуваченому. Якщо причинний зв'язок між діянням, яке поставлено у провину, і суспільно небезпечними наслідками не існує об’єктивно, то немає відповідної складової об’єктивної сторони злочину з матеріальним складом. Причинний зв’язок має місце лише тоді, коли діяння виступає необхідною умовою, без якої неможливе настання наслідку – поставлена у провину форма поведінки обвинуваченого (порушення п. 12.1 ПДР) обумовила саме вказаний у обвинуваченні наслідок – тяжкі тілесні ушкодження потерпілого; є його головною визначальною умовою (фактором) настання.

Діяння слід розглядати як головну умову (причину) настання наслідків, якщо без нього суспільно небезпечні наслідки не настали б. Діяння з урахуванням його характеру та інтенсивності, а також місця, часу обстановки, способу та засобів вчинення злочину, особливостей його об’єкта і предмета створює реальну (закономірну, неминучу) можливість настання наслідків.

Обстановкою вчинення злочину є конкретні об’єктивно-предметні умови, в яких вчиняється злочин.

Спосіб порушення Правил дорожнього руху (їх конкретизовані положення) також є частиною об’єктивної сторони діяння.

І обстановка, і спосіб вчинення діяння обвинуваченим викладено стосовно нього в обвинувальному акті та є, з-поміж іншого, межами судового розгляду і межами висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта (ч. 1 ст. 337 КПК України).

Суд не може вийти за межі обвинувачення, яке підтримує прокурор. Якщо суд вийшов би за межі обвинувачення у бік погіршення, то фактично суд виконав би функцію обвинувачення, що неприпустимо в кримінальному судочинстві.

За встановлених у судовому засіданні обставин пригоди обвинувачений (1) взагалі не мав права керувати транспортним засобом через відсутність права керування відповідним транспортним засобом (не має посвідчення водія); (2) керував не зареєстрованим транспортним засобом; (3) перевищив встановлену швидкість руху транспортного засобу за межами населеного пункту; (4) не рухався якнайближче до правового краю проїзної частини, допустивши з’їзд через зустрічну смугу руху у лівий кювет; (5) рухався із пасажиром без застебнутих шоломів, – що є самостійними та іншими порушеннями Правил дорожнього руху аніж ті, що поставлені йому у провину у висунутому обвинуваченні.

Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства" (Case of John Murray v. United Kingdom, Заява 41/1994/488/570, рішення від 25 січня 1996 року).

Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Таким чином, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами і потерпілим їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (у т.ч. надавши за їх клопотанням час для підготовки до судових дебатів, призначивши експертизу), дослідивши та оцінивши усі докази, надані стороною обвинувачення і стороною захисту, потерпілим, в їх сукупності, приходить до висновку про те, що під час судового розгляду стороною обвинувачення, потерпілим не надано безсумнівних, беззаперечних, належних і допустимих доказів вчинення обвинуваченим вказаного у обвинувальному акті діяння, у вчиненні якого він обвинувачується, та яким стороною обвинувачення надано правову кваліфікацію за ч. 2 ст. 286 КК України.

Під час судового провадження не здобуто та не надано безсумнівних доказів, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим саме за тих обставин, що вказані в обвинувальному акті, у т.ч. належними та допустимими висновками експертів. У діянні обвинуваченого можливими є інші порушення вимог ПДР, аніж ті, що поставлені йому у провину (п. 12.1 ПДР), що й обумовили отримання тілесних ушкоджень потерпілим.

За таких обставини, суд приходить до висновку про визнання обвинуваченого невинуватим у пред’явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та виправдання його за цим обвинуваченням за недоведеністю складу вказаного кримінального правопорушення в його діянні.

Обвинувачений є здоровим, на обліку і лікарів нарколога або психіатра не перебуває, за місцем проживання, навчання і роботи характеризується позитивно.

Обставини, які пом’якшують або які обтяжують покарання, не встановлені.

Підстави для застосування стосовно обвинуваченого запобіжного заходу тримання під вартою до набрання вироком законної сили, проголошеного прокурором, потерпілим, представником потерпілого у судових дебатах, – відсутні.

Цивільний позов відповідно до ч. 3 ст. 129 КПК України залишити без розгляду.

Речовий доказ панель приладів "Хонда" зберігати з матеріалами кримінального провадження.

Медичну документацію (історії хвороб, амбулаторні карти, виписки тощо), ренгенознімки, компакт-диски стосовно потерпілого ОСОБА_8 зберігати у матеріалах кримінального провадження до набрання законної сили судовим рішенням у цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України не стягувати з обвинуваченого витрати на залучення експертів, які понести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 337, 349, 368, 371, 373 – 376, 392 – 395, 532 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати невинуватим у пред’явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, та виправдати його за цим обвинуваченням за недоведеністю складу вказаного злочину в його діянні.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_5 про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, залишити без розгляду.

Речовий доказ панель приладів "Хонда" зберігати з матеріалами кримінального провадження.

Медичну документацію (історії хвороб, амбулаторні карти, виписки тощо), ренгенознімки, компакт-диски стосовно потерпілого ОСОБА_8 зберігати у матеріалах кримінального провадження до набрання законної сили судовим рішенням у цьому кримінальному провадженні.

Витрати на залучення експертів понести за рахунок держави.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги через Семенівський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз’яснити обвинуваченому право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя В.Ф.Харченко