Рішення № 72838599, 02.02.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/7969/17

н.п. 2/415/617/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.02.18 р.

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Фастовця В.М.,

з участю секретаря судового засідання Гавриленко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Лисичанську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату про відшкодування додаткових витрат, пов’язаних з каліцтвом, та зобов’язання до сплати суми відшкодування -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому після збільшення позовних вимог (а.с.21), просив стягнути з відповідача на його користь додаткові витрати для виготовлення протезу правої гомілки за технологією Оtto Bock із вкладишем із силіконової композиції на суму у розмірі 35000 грн., доплату по відшкодуванню шкоди за період з 01.09.2016 р. по 31.08.2017 р. у розмірі 121307,68 грн. та зобов’язати щомісячно відшкодувати суму, яка обчислюється з середньомісячного розміру заробітної плати працівника відповідної кваліфікації, але не менше п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Представник відповідача надав відзиви, в яких позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що згідно із Порядком забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2012 року № 321, який визначає механізм безоплатного забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації; безготівкового перерахування коштів підприємствам, що виконали індивідуальні заявки осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення на виготовлення технічних та інших засобів реабілітації, надання послуг з їх ремонту вважаю, що позивачем було не враховано п. 2 цього порядку, а саме того, що до технічних та інших засобів реабілітації, якими забезпечуються особи з інвалідністю, діти з інвалідністю та інші окремі категорії населення через структурні підрозділи соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім мм. Києва та Севастополя) рад, належать: протезно-ортопедичні вироби, в тому числі ортопедичне взуття; спеціальні засоби для самообслуговування та догляду; засоби для пересування; допоміжні засоби для особистої рухомості, переміщення та підйому; меблі та оснащення; спеціальні засоби для орієнтування, спілкування та обміну інформацією. Також згідно із п. 53 вищевказаного Порядку забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, інших осіб технічними та іншими засобами реабілітації здійснюється у межах відповідних бюджетних призначень, передбачених Мінсоцполітики у державному бюджеті. Мінсоцполітика спрямовує бюджетні кошти Фонду соціального захисту інвалідів з метою перерахування їх підприємствам, що виконали індивідуальні заявки осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, інших осіб на виготовлення технічних та інших засобів реабілітації і надання послуг з їх післягарантійного ремонту. Тому виходячи із вищевикладеного, вважає, що позивачем помилково застосовано норми Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року та вважає, що позивачу буде доцільніше керуватися нормами Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2012 року № 321.

Суд, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Перш за все суд зазначає, що згідно абз.3 п.3 затвердженого постановою КМУ №389 від 03.06.2013 р. Положення про військові комісаріати міські військові комісаріати підпорядковуються відповідному обласному військовому комісаріату, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.

Місто Алчевськ вважається тимчасово окупованою територією України, визначеною Постановою Верховної Ради України від 17.03.2015 № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями»,

Враховуючи, що військові комісаріати згідно ст.81 ч.2 ЦК України належать до юридичних осіб публічного права та виконують функції органів державного управління центральної виконавчої влади у визначеній сфері, Луганський обласний військовий комісаріат як вищестоящий орган, якому підпорядкувався Алчевський військовий комісаріат, є належним відповідачем у справі внаслідок публічного правонаступництва.

У судовому засіданні встановлено, що вироком Перевальського районного суду Луганської області від 25.12.1980 р., ОСОБА_2, який працював водієм в Алчевському міському військовому комісаріаті, визнано винним в порушенні правил дорожнього руху, що призвело до тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили травматичну ампутацію правої гомілки верхньої треті позивачу. Водій ОСОБА_3 був засуджений по ч.2 ст. 215 УК України (а.с.7-8).

Рішенням Перевальського районного суду Луганської області від 12.03.2001 р. з Алчевського міського військового комісаріату на користь позивача було стягнуто шкоду у розмірі 3275 грн.53 коп. та вартість протезу гомілки в розмірі 2800 грн. (а.с.6).

Відповідно до ст. 82 ч.4, 6 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у… цивільній… справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом;

вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов’язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. ч 1. 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками є витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.

Згідно із ст.1195 ч.1 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Необхідні витрати позивача на протезування доведено наданим ним рахунком №19-04/17 від 19.04.2017 р. на суму 35 000 грн. (а.с.14), попередній протез був виготовлений у вересні 2010 р., тому ця позовна вимога підлягає задоволенню.

Суд не приймає заперечень відповідача з посиланням на затверджений постановою КМУ №321 від 05.04.2012 р. Порядок забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення, бо з урахуванням п.15 Порядку він поширюється на випадки забезпечення протезування особам, що перебувають на обліку в органах соціального захисту населення, через такі органи.

У справі, що розглядається, спірні правовідносини регулюються положеннями ЦК України про відшкодування позадоговірної шкоди, а ст.1195 ЦК України не наділяє КМУ повноваженнями регулювання спірних правовідносин шляхом прийняття підзаконних актів.

На підставі ст.1197 ч.1, ч.4 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Якщо заробіток (дохід) потерпілого до його каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я змінився, що поліпшило його матеріальне становище (підвищення заробітної плати за посадою, переведення на вищеоплачувану роботу, прийняття на роботу після закінчення освіти), при визначенні середньомісячного заробітку (доходу) враховується лише заробіток (дохід), який він одержав або мав одержати після відповідної зміни.

Згідно висновку експертизи №79 позивачу була встановлена стійка втрата загальної працездатності в розмірі 70% та професійної, як водія електровозу - 90%, яка встановлена безстроково (а.с.9-10).

З довідки №180 від 06.11.2017 року вбачається, що середня заробітна плата по професії машиніст дизель поїзда за період з 01.09.2016 р. по 31.08.2017 р. складає 11267 грн. 69 коп. (а.с.22).

Втрачений середній заробіток позивача складає 90% втрати профпрацездатності Х 11267,69 грн./100 = 10140,92 грн.

Таким чином на користь позивача підлягає стягненню втрачений середній заробіток за період з 01.09.2016 року по 31.12.2016 року (з урахуванням мінімальної заробітної плати за 2016 рік 1378 грн. відповідно до ст. 1197 ЦК України) - 10140,92*4=40563,68 грн. та за період з 01.01.2017 р. по 31.08.2017 р. ( з урахуванням мінімальної заробітної плати за 2017 р. в розмірі 3200 грн.) - 3200*5*8=128 000 грн.

Позивачу була виплачена сума відшкодування шкоди за вказаний період у розмірі 3938,00*12= 47256 грн., що не заперечується відповідачем, а розмір нарахованої щомісячної суми 3938 грн. підтверджується бухгалтерською довідкою до меморіального ордеру №17 за лютий 2013 р..

Тому за 12 місяців, яка підлягає виплаті позивачу, складає 168563,68 (40563,68 +128000) - 47256,00 = 121307,68 грн..

Суд зауважує, що не застосовує до спірних правовідносин положення п.п.3 і 7 Прикінцевих і Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 р. встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень;

з 1 січня 2017 року встановлено новий розмір щомісячної страхової виплати потерпілим від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, у яких цей розмір менший за розмір мінімальної заробітної плати у перерахунку на 100 відсотків втрати працездатності, на рівні розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 грудня 2016 року, з урахуванням ступеня втрати працездатності.

Спірні правовідносини не визначають посадові оклади та заробітну плату працівників, а розмір щомісячної страхової виплати стосується тільки постраждалих від нещасних випадків на виробництві, тоді як позивач був травмований під час побутового ДТП.

Також на підставі наведених актів та з урахуванням змінного характеру розміру заробітної плати працівника відповідної кваліфікації, мінімальної заробітної плати та законодавства підлягають задоволенню і вимоги про зобов’язання відповідача виплачувати позивачу щомісячно суму відшкодування у розмірі, яка обчислюється з середньомісячного розміру заробітної плати працівника відповідної кваліфікації, але не менше п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Суд не приймає посилання відповідача на сплив строків позовної давності бо згідно з п.3 ч. ст.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію.

Суд вважає надані позивачем докази достатніми та переконливими.

Суд не стягує судові витрати у вигляді судового збору, оскільки позивач звільнений від їх сплати, а положення ст. 141 ЦПК України «Розподіл судових витрат між сторонами» не передбачають у такому випадку стягнення судового збору в дохід держави, яка не є стороною у справі.

На підставі викладеного, керуючись, 10, 12, 263-265ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПП НОМЕР_1, мешкає за адресою: Луганська обл., Перевальський р-н, м. Перевальськ, пр-т. Нікопольський, буд. 2 до Луганського обласного військового комісаріату, код ЄДРПОУ 07668758, знаходиться за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, 38, про відшкодування додаткових витрат, пов’язаних з каліцтвом, та зобов’язання до сплати суми відшкодування задовольнити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Луганського обласного військового комісаріату додаткові витрати для виготовлення протезу правої гомілки за технологією Оtto Bock із вкладишем із силіконової композиції на суму у розмірі 35000 (тридцять п’ять тисяч) грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Луганського обласного військового комісаріату доплату по відшкодуванню шкоди за період з 01.09.2016 р. по 31.08.2017 р. у розмірі 121307 (сто двадцять одна тисяча триста сім) грн. 68 коп.

Зобов’язати Луганський обласний військовий комісаріат сплачувати ОСОБА_1 щомісячно суму відшкодування у розмірі, яка обчислюється з середньомісячного розміру заробітної плати працівника відповідної кваліфікації, але не менше п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складення повного рішення.

Суддя: