Рішення № 72838196, 14.11.2017, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/4105/17

Провадження №2/405/981/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2017 року Ленінський районний суд м.Кіровограда у складі

головуючого судді Іванової Л.А.

при секретарі Береді Я.І.

за участю представника позивача ОСОБА_1

та представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до прокуратури Кіровоградської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідачів прокуратури Кіровоградської області, Державної казначейської служби України, в якому просив стягнути на свою (позивача) корись за рахунок коштів Державного бюджету України 4275200 грн. моральної шкоди та 89600 грн. матеріальної шкоди, зазначивши на обґрунтування позовних вимог, що він (позивач) безпідставно та незаконно тривалий час, а саме: у період з 22.08.2010 року по 23.12.2013 року органами міліції та прокуратури Кіровоградської області обвинувачувався у вчиненні тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України (незаконне придбання, зберігання та перевезення особливо небезпечних наркотичних засобів у особливо великих розмірах, з метою збуту). Зазначив, що за версією обвинувачення, він (позивач) 22.08.2010 року у денний час, знаходячись у селі В. Байраки Кіровоградського району, знайшов кущі рослини коноплі та вирішив їх зірвати для подальшого виготовлення з них наркотичного засобу з метою збуту. Зрізав стебла рослини коноплі, які склав у три мішки, спортивну сумку та поліетиленовий пакет. Після цього, самостійно вийшов (з указаним «багажем») на проїжджу частину, зупинив автомобіль таксі, поклав в багажне відділення три мішки та пакет з рослиною коноплі, а спортивну сумку - в салон автомобіля, та направився до м. Кіровограда. Після чого, біля СТО "Малібу" на Олександрійському шосе м. Кіровограда працівниками ОБНОН УМВС України в Кіровоградській області був «випадково» зупинений та затриманий з виявленням у ході огляду автомобіля указаного «багажу» з особливо небезпечним наркотичним засобом канабіс (марихуана), загальною вагою у перерахунку на суху речовину 23887,4 грама. Також позивач зазначив, що 22.08.2010 року вдень він (позивач) був затриманий працівниками ОБНОН у Кіровоградській області, які "працювали" з ним (позивачем) до наступного дня без будь-якого рішення слідчого чи суду про його затримання. 23.08.2010 року вдень його (позивача) доставили до слідчого СВ Кіровського РВ УМВС України в Кіровоградській області, яким було офіційного оформлене його (позивача) затримання як підозрюваного, та за наведених обставин відносно нього порушена кримінальна справа № 26-8356. Крім того, 26.08.2010 року за клопотанням слідчого Кіровським районним судом м. Кіровограда щодо нього (позивача) обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту та 21.09.2010 року складений обвинувальний акт та кримінальна справа № 26-8356 направлена до Кіровського районного суду м. Кіровограда. Так, 22.03.2010 року він (позивач) був незаконно засуджений вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда у справі № 1-64/2011 до 9 років позбавлення волі, з конфіскацією особистого майна. Суд у цій справі не зважав наявними підстави для задоволення жодного з клопотань захисту (допит свідків, повторне призначення біологічної експертизи наркотичних засобів тощо), направлених на з'ясування дійсних обставин справи згідно його (позивача) свідчень про інсценування події злочину за його участі (фальсифікації обвинувачення). Згодом, 16.06.2011 року,з огляду на викладене, апеляційний суд Кіровоградської області ухвалою у справі № 11-468/11 вказаний вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда скасував, кримінальну справу стосовно нього (позивача) повернув прокурору Кіровського району м. Кіровограда для проведення додаткового розслідування. Крім того, позивач зазначив, що 31.08.2011 р. вказана кримінальна справа знову була спрямована до Кіровського районного суду м. Кіровограда з тим же обвинуваченням за ч. 3 ст. 307 КК України.За наслідком її повторного розгляду Кіровський районний суд м. Кіровограда постановою від 23.02.2012 року у справі № 1-632/11 знову повернув кримінальну справу прокурору для організації додаткового розслідування, встановивши істотні порушення вимог КПК України, суперечність доказів, неповноту та неправильність досудового слідства, порушення його (позивача) процесуальних прав.

У травні 2012 р. вказана кримінальна справа в черговий раз була направлена до Кіровського районного суду м. Кіровограда з тим же обвинуваченням за ч. 3 ст. 307 КК України.

За наслідком її повторного розгляду, Кіровський районний суд м. Кіровограда постановою від 19.12.2012 о у справі № 1109/5355/12 повернув кримінальну справу прокурору для організації додаткового розслідування, зазначивши на спростування у судовому засіданні доказів обвинувачення та опосередковане підтвердження (за даними здобутими судом за клопотанням захисту) пояснень підсудного (про інсценування події злочину). Суд вказав на необхідність виконання значного обсягу процесуальних дій, у т.ч. перевірку належним чином доводів підсудного про застосування до нього недозволених заходів фізичного та психологічного впливу. Запобіжний захід вказаною вище постановою було змінено з утримання під вартою на підписку про невиїзд, зі звільненням його (позивача) з-під варти.

Таким чином, позивач зазначив, що термін незаконного позбавлення його (позивача) волі, а саме: з 22.08.2010 року по 19.12.2012 року становив понад 2 роки або майже 28 місяців.

Крім того, вказав, що на додатковому розслідуванні, у зв’язку з набранням чинності КПК 2012 року, матеріали вказаної кримінальної справи СВ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області 05.04.2013 р. зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12013120250001231.

З огляду на тривалу відсутність будь-яких слідчих дій за його (позивача) участі, а також, враховуючи наявність запобіжного заходу, він (позивач) звертався до свого захисника з проханням з’ясувати ситуацію. Адвокат повідомляв, що на його усні та письмові запити надається інформація, що слідство триває. Також було роз’яснено, що за законодавством, в разі завершення досудового розслідування його (позивача) про це обов’язково мають повідомити, а крім того, в разі закриття кримінального провадження з реабілітуючих підстав - також має бути надане письмове повідомлення з роз'ясненням порядку реалізації права на відшкодування шкоди і поновлення порушених прав.

Крім того, позивач зазначив, що вказані повідомлення йому не надходили, а інформація про закриття кримінального провадження постановою слідчого від 23.12.2013 року за п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв’язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України, була отримана лише після направлення захисником (адвокатом) чергового запиту через прокуратуру Кіровоградської до місцевої прокуратури, у березні 2017 р.

Таким чином, з моменту затримання за підозрою/порушення відносно нього (позивача) кримінальної справи та її (кримінальної справи) закриття за реабілітуючими обставинами (з 22.08.2010 р. по 23.12.2013 р.) минуло понад 3 роки або 40 повних місяців, що є періодом його (позивача) перебування під слідством та судом (притягнення до кримінальної відповідальності) у вказаному кримінальному провадженні.

Також, позивач зазначив, що на час незаконного притягнення до кримінальної відповідальності (затримання/арешту) він перебував у віці 25-ти років, працював в підприємстві «СТРОНГ-С» Кіровоградської облспоживспілки, планував улаштування особистого (сімейного) життя.

Зазначені події вочевидь були для нього вкрай стресовою (психотравмуючою) ситуацією, які внесли кардинальні зміни у звичний спосіб життя, призвели до руйнування значущих взаємовідносин з оточуючими людьми, моральних цінностей та довіри до людей. Порушення даної кримінальної справи та перебування в ув'язненні принижувало його честь та гідність, так як ставило під сумнів його людські якості - порядність, добре ім'я, сприяли суттєвому зниженню авторитету серед оточуючих, поваги та доброзичливого ставлення. Дана ситуація перешкоджала у реалізації особливо значущої кожної людини потреби у самоповазі та повазі з боку оточуючих, відобразилась на взаємовідносинах з різними людьми.

Крім того, зазначена ситуація кардинально позначилась на всіх сферах його (позивача) життя, підірвала здоров’я, внесла повну невизначеність щодо майбутнього. Переживання даної ситуації супроводжувалась усвідомленням надзвичайної серйозності виниклих життєвих ускладнень. Весь цей час значні зусилля та емоційні ресурси він (позивач) вимушений був підпорядковувати відстоюванню справедливості, доведенню своєї невинності, захищаючи честь і гідність, намаганню реабілітувати своє добре ім'я.

Окрім того він, як людина, яка ніколи не мала нічого спільного з наркотичними речовинами, був притягнутий до кримінальної відповідальності за злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів з особливо тяжким складом та перспективою бути незаконно (помилково) засудженим на строк до 12-ти років. Це надзвичайно посилювало інтенсивність пережитих ним (позивачем) негативних емоцій, перш за все постійної емоційної напруги, власної беззахисності. Відповідне кримінальне переслідування та застосовані запобіжні заходи фактично на певний час залишили його (позивача) без засобів до існування, призвели до виникнення боргів в його родині. При цьому, органами слідства при закритті кримінального провадження він не був повідомлений навіть про мінімальні гарантії компенсації заподіяної шкоди та поновлення порушених прав, як це передбачено ст. 11 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та Положення про застосування Закону, затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04.03.1996 р. N 6/5/3/41.

Враховуючи викладене, позивач оцінив розмір, завданої йому моральної шкоди у сумі 4 275200 грн., яка розрахована за формулою, визначеною за методикою оцінки розміру компенсації спричинених страждань ОСОБА_5

Крім того, позивач зазначив прозавдану йому матеріальну шкоду, виходячи з мінімального діючого розміру мінімальної заробітної плати та фактичного часу позбавлення його (позивача) свободи (періоду перебування під вартою), у зв’язку з чим компенсація майнової шкоди за втрачений заробіток (мінімальний) становить 89600 грн., який розрахований наступним чином (28 місяців х 3 200 грн.).

Окрім того, під час судового розгляду справи позивачем була подана заява за вх. № 26496 від 06.11.2017 року про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, в якій позивач просив стягнути на його користьза рахунок коштів Державного бюджету України 4 352 000 грн. моральної шкоди за період з 22.08.2010 року по 30.12.2015 року, що становить понад 5 років або 64 повних місяців, обгрунтовуючи заяву тим, що під час судового розгляду справи було встановлено, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження від 23.12.2013 року була в подальшому скасована прокурором 12.02.2014 року та 30.12.2015 року прокурором Кіровоградської місцевої прокуратури кримінальне провадження було закрито за тією ж підставою – п.2 ч.1 ст.284 КК України.

Представник позивача ОСОБА_4– адвокат ОСОБА_1 під час судового розгляду справи позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог підтримав з підстав, зазначених в позові, просив позов задовольнити.

Представник відповідача прокурор прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі, проти їх задоволення заперечила, підтримала подані раніше письмові заперечення, які отримані судом за вх. № 23546 від 10.10.2017 року, на обгрунтування яких зазначила, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди є явно завищеним та таким, що не відповідає обставинам справи. Зокрема, з часу внесення відомостей до ЄРДР, тобто з 05.04.2013 р., ОСОБА_4 у статусі підозрюваного не перебував та відносно нього будь-який запобіжний захід не застосовувався. Таким чином, ОСОБА_4 перебував під слідством та судом з 23.08.2010 року по 05.04.2013 року, тобто 31 місяць 13 днів. У даній справі позивачем заявлено вимоги про стягнення моральної шкоди у сумі 4 275 200 грн. згідно вимог п.5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та 89 600 грн. втраченого заробітку згідно з вимогами п. 1 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». При цьому, відповідно до роз’яснень, викладених у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2017 р. складає 3200 гривень. Однак, згідно з п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 06.12.2016 № 1774-VIII встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується, як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі 1600 грн. У даному випадку, зміни до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» на цей час законодавцем не внесено, тому при визначенні розміру моральної шкоди слід керуватися Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 06.12.2016 р., який набрав чинності 01.01.2017 року. За приписами ст. 13 Закону розмір відшкодування моральної шкоди позивачу у зв’язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності може бути не менше 50 294 грн. (31 місяць 13 днів х 1600 грн. = 50 294 грн.). Визначаючи розмір відшкодування шкоди, суд повинен керуватись принципами рівності, поміркованості, розумності та справедливості. Розмір моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Сам по собі факт закриття кримінального провадження надає позивачу право на відшкодування моральної шкоди відповідно до вимог Закону у мінімально визначеному розмірі (50 294 грн.). Між тим, позивачем заявлено до відшкодування моральну шкоду у розмірі понад 4 млн. грн., відповідно позивач не надав жодних доказів порушення його життєвих зв’язків, не навів достатніх доводів та підстав, з яких він виходив, визначаючи розмір відшкодування шкоди у розмірі 4 млн. 275 тисяч 200 грн. Всі посилання позивача на наявність завданої йому моральної шкоди у зазначеному розмірі, без належних доказів, є лише припущенням і не можуть братися судом до уваги як факт. Крім того, стосовно вимоги ОСОБА_4 про відшкодування втраченого заробітку в сумі 89 600 грн. представник відповідача зазначив, що чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому визначення матеріальної шкоди у вигляді, зокрема, заробітку та інших грошових доходів, які він втратив, віднесено до компетенції цих органів (ст.12 Закону), а не суду в порядку цивільного судочинства. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.02.2016 року у справі №6-2089цс-15.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі, проти їх задоволення заперечувала, підтримала позицію представника прокуратури Кіровоградської області.

Ухвалою від 14 листопада 2017 року провадження в цивільній справі №405/4105/17 за позовом ОСОБА_4 до прокуратури Кіровоградської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, в частині стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України компенсації за втрачений заробіток в розмірі 89 600 грн., - закрито.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення проти позову представників відповідачів прокуратури Кіровоградської області та Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, надані у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, виходячи з положень ст.10 та ст.11 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, разом з тим, такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до постанови про порушення кримінальної справи і прийняття її до свого провадження від 23.08.2010 року, винесеної слідчим СВ Кіровського РВ УМВС України в Кіровоградській області порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 307 ч. 3 КК України.

23 серпня 2010 року ОСОБА_4 був затриманий в порядку ст.115 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, що підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 23.08.2010 року.

Постановою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26.08.2010 року відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 березня 2011 року ОСОБА_4 визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України та призначено покарання за ч. 3 ст. 307 КК України у вигляді 9-ти років позбавлення волі, з конфіскацією особистого майна. Строк відбуття покарання рахувати з часу затримання з 23.08.2010 року. Міру запобіжного заходу на апеляційний термін залишено утримання під вартою.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Кіровоградської області від 16.06.2011 року зазначений вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22.03.2011 року щодо ОСОБА_4 скасовано, кримінальну справу стосовно ОСОБА_4 повернуто прокурору Кіровського району м. Кіровограда для проведення додаткового розслідування. Міру запобіжного заходу залишено взяття під варту.

Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23.02.2012 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України повернуто прокурору Кіровського району м. Кіровограда для організації додаткового розслідування, в ході якого належно та в повній мірі необхідно усунути недоліки слідства, встановлені та викладені в постанові суду. Міру запобіжного заходу підсудному на період апеляційного оскарження залишено попередню – утримання під вартою в слідчому ізоляторі м.Кіровограда.

Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19.12.2012 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, повернуто прокурору Ленінського району м. Кіровограда для організації та проведення додаткового розслідування, у ході якого провести слідчі дії, викладені у мотивувальній частині постанови. Запобіжний захід ОСОБА_4 у вказаній кримінальній справі змінено з утримання під вартою на підписку про невиїзд.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 19.03.2012 року закрито апеляційне провадження за апеляційної скаргою прокурора на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19.12.2012 року про повернення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 307 КК України на додаткове розслідування, у зв’язку з відмовою прокурора від своїх апеляційних вимог.

Відповідно до Витягу з кримінального провадження №12013120250001231, внесеного до ЄРДР 05.04.2013 року, попередня правова кваліфікація (КК України, 2001) ч.3 ст.307 КК України, 22.08.2010 року біля СТО «Малібу» на Олександрівському шосе м.Кіровограда було зупинено автомобіль «Рено Логан», в салоні якого знаходився ОСОБА_4, в ході проведення огляду автомобіля виявлено та вилучено речовину рослинного походження, яка згідно висновку спеціаліста є канабіс, загальною масою у висушеному вигляді 23 887 4 гр.

Постановою слідчого СВ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_6 від 23.12.2013 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013120250001231 від 05 квітня 2013 року закрито, у зв’язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

При цьому, із змісту постанови вбачається, що 22.08.2010 року до СВ Кіровського РВ УМВС України в Кіровоградській області надійшли матеріали з ВБНОН УМВС України в Кіровоградській області про незаконне придбання, зберігання та перевезення, з метою збуту наркотичних засобів. Поданому факту досудовим розслідуванням було встановлено, що 22.08.2010 року близько 17.45 год. біля СТО «Малібу» в м.Кіровограді був зупинений автомобіль «Рено Логан», державний номер НОМЕР_1, під керуванням гр.ОСОБА_7, в салоні якого знаходився ОСОБА_4, де в ході проведення огляду вищевказаного автомобіля було виявлено та вилучено три поліпропіленових мішка, спортивну сумку та один поліетиленовий пакет з речовиною рослинного походження, яка згідно висновку експерта №1208 від 23.08.2010 року містить тетрагідроканнабінол і є особливо небезпечним наркотичним засобом – канабіс (маріхуана), загальною масою канабісу (маріхуани) в перерахунку на суху речовину становить 23887, 4 гр, яку ОСОБА_4 незаконно зберігав в особливо великих розмірах з метою збуту.

Постановою першого заступника прокурора м. Кіровограда ОСОБА_8 про скасування постанови про закриття кримінального провадження від 12.02.2014 року постанову слідчого СВ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_6 від 23.12.2013 року про закриття кримінального провадження № 12013120250001231 скасовано, а кримінальне провадження направлено начальнику СВ Кіровоградського МВ УМВС України в області для організації досудового розслідування.

В подальшому, постановою прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження від 30.12.2015 року кримінальне провадження №12013120250001231, розпочате 05.04.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, відносно ОСОБА_4, - закрито на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 цього ж Кодексу визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Таким спеціальним Законом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»від 01.12.1994 року № 266/94-ВР (далі Закон №266/94-ВР).

Відповідно до ст.1 Закону №266/94-ВР відповідно до положень цього Закону відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок:1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення

арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність" ( 2135-12 ), "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" ( 3341-12 ) та іншими актами

законодавства.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Відповідно до ст.2 Закону №266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Статтею 3 Закону №266/94-ВР у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які

здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому

юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Позивачем ОСОБА_4 на підставі ст.1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»від 01.12.1994 року № 266/94-ВР, - пред'явлено вимоги про стягнення моральної шкоди, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог в цій частині в розмірі 4 275 200 грн. (п.5 ст.3 Закону №266/94-ВР) та стягнення втраченого заробітку в розмірі 89 600 грн. (п.1 ст.3 Закону №266/94-ВР)

Ухвалою від 16.11.2017 року провадження в справі в частині стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України компенсації майнової шкоди за втрачений заробіток в розмірі 89 600 грн. 00 коп. закрито на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету (ч.1 ст.4 Закону).

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.4 Закону №266/94-ВР відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Положеннями ст.13 Закону №266/94-ВР визначено, що питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного

законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою

статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного

мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2017 року складає 3 200 грн.

Визначаючи розмір відшкодування шкоди, суд повинен керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності та справедливості. Розмір моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

З огляду на зазначене, судом відзначається, що фактичний період тривалості кримінального провадження відносно ОСОБА_4, перебування ОСОБА_4 під слідством та судом становить понад п'ять років або 64 повних місяці за період з 23.08.2010 року ( з моменту затримання ОСОБА_4 в порядку ст.115 КПК України) по 30.12.2015 року (винесення постанови про закриття кримінального провадження від 30.12.2015 року відносно ОСОБА_4 на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України), відповідно мінімальний визначений законодавством розмір відшкодування моральної шкоди становить 204 800 грн. (64 місяці х 3 200 грн.).

В свою чергу, прокурор прокуратури Кіровоградської області під час судового розгляду справи зазначила про перебування ОСОБА_4 під слідством та судом в період з 23.08.2010 року по 05.04.2013 року, тобто 31 місяць 13 днів, зазначивши про те, що відповідно до вимог КПК України (2012 року) підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.ст.276-279 КПК України повідомлено про підозру, однак з моменту внесення відомостей до ЄРДР відносно ОСОБА_4 повідомлення про підозру не складалось та останньому не повідомлялось. Положеннями КПК України (2012 року) запобіжний захід у виді підписки про невиїзд не передбачений, а інший запобіжний захід можливо застосувати лише відносно особи, якій повідомлено про підозру, тим самим, з часу внесення відомостей до ЄРДР, тобто з 05.04.2013 року, ОСОБА_4 у статусі підозрюваного не перебував та відносно нього будь-який запобіжний захід не застосовувався. Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди слід керуватися Законом України «Про внесення змін до леяких законодавчих актів» від 06.12.2016 року, який набрав чинності 01.01.2017 року, та за яким до внесення змін до Законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, вона застосовується в розмірі 1 600 грн., відповідно розмір відшкодування позивачу моральної шкоди у зв'язку з незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності може бути не менше 50 294 грн. (31 місяць 13 днів х 1 600 грн. = 50 294 грн.).

Зазначені доводи представника відповідача – прокурора прокуратури Кіровоградської області судом до уваги не приймаються, з тих підстав, що постановою про закриття кримінального провадження від 30.12.2015 року, винесеною прокурором Кіровоградської місцевої прокуратури ОСОБА_9 за матеріалами досудового розслідування №12013120250001231, розпочатого 05.04.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, кримінальне провадження було закрито відносно ОСОБА_4 на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

Крім того, зазначеною постановою встановлено, що в діях ОСОБА_4 не встановлено складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.

Окрім того, про наявність зазначеної постанови від 30.12.2015 року позивачу та в його інтересах представнику стало відомо лише під час судового розгляду справи, повідомлення про завершення досудового розслідування позивач не отримував, як не отримував і письмового повідомлення про закриття кримінального провадження з реабілітуючих підстав з роз'ясненням порядку реалізації права на відшкодування шкоди і поновлення порушених прав, а так само позивача не повідомлено про скасування (втрату чинності) запобіжного заходу (підписки про невиїзд).

Більш того, наведений прокурором Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 06.12.2016 року, за яким при визначенні розміру моральної шкоди слід керуватися зазначеним законом, за яким розрахункова величина для визначення розміру моральної шкоди становить 1 600 грн., на переконання суду, не підлягає застосуванню, оскільки він стосується визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Судом також відзначається, що позивачем заявлено до відшкодування моральну шкоду в розмірі 4 352 000 грн. на підставі приписів п.5 ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та ст.1176 ЦК України, при цьому, відповідно до п.п.5, 6 ст.4 зазначеного Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його

нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя; моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Обгрунтовуючи розмір моральної шкоди позивач зазначив,що на час незаконного притягнення до кримінальної відповідальності (затримання/арешту) він перебував у віці 25-ти років, працював в підприємстві «СТРОНГ-С» Кіровоградської облспоживспілки, планував улаштування особистого (сімейного) життя, однак зазначені вище події були для нього вкрай стресовою (психотравмуючою) ситуацією, які внесли кардинальні зміни у звичний спосіб життя, призвели до руйнування значущих взаємовідносин з оточуючими людьми, моральних цінностей та довіри до людей. Порушення даної кримінальної справи та перебування в ув'язненні принижувало його честь та гідність, так як ставило під сумнів його людські якості - порядність, добре ім'я, сприяли суттєвому зниженню авторитету серед оточуючих, поваги та доброзичливого ставлення. Дана ситуація перешкоджала у реалізації особливо значущої кожної людини потреби у самоповазі та повазі з боку оточуючих, відобразилась на взаємовідносинах з різними людьми. Крім того, зазначена ситуація кардинально позначилась на всіх сферах його (позивача) життя, підірвала здоров’я, внесла повну невизначеність щодо майбутнього. Переживання даної ситуації супроводжувалась усвідомленням надзвичайної серйозності виниклих життєвих ускладнень. Весь цей час значні зусилля та емоційні ресурси він (позивач) вимушений був підпорядковувати відстоюванню справедливості, доведенню своєї невинності, захищаючи честь і гідність, намаганню реабілітувати своє добре ім'я.Відповідне кримінальне переслідування та застосовані запобіжні заходи фактично на певний час залишили його (позивача) без засобів до існування, призвели до виникнення боргів в його родині.

Відповідно до ст.13 Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством та судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом, тобто визначений Законом розмір відшкодування моральної шкоди позивачу у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності може бути не меншим ніж 204 800 грн. (64 місяці х 3 200 грн.), в свою чергу, заявлення позивачем до відшкодування моральної шкоди в значно більшому розмірі 3 532 000 грн. 00 коп. необхідно доводити в порядку ст.ст.10, 60 ЦПК України, за якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановляє наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року у заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди крім інших вимог, передбачених законодавством, має бути зазначено, в чому саме полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

В свою чергу, позивачем не надано належних доказів порушення життєвих зв'язків, погіршення стану здоров'я, наявність боргових зобов'язань, разом з тим, відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях, тим самим, посилання позивача на наявність завданої йому моральної шкоди у розмірі 4 352 000 грн. 00 коп., без надання належних доказів, є припущеннями, та, відповідно не може прийматися судом до уваги як факт.

Відповідно до ч.1 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та інше, відшкодовується державою.

Відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №215 від 15 квітня 2015 року, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Казначейство є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного ОСОБА_7 України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в Казначействі і банках.

Відповідно до ст. 176 ЦК України юридичні особи, створені державою, не відповідають за зобов'язаннями держави.

Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету. Проте Державне казначейство України не є розпорядником бюджетних коштів та не уособлює державу в бюджетних відносинах.

Таким чином, стягнення шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, провадиться з Державної казначейсько служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати по справі віднести на рахунок держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.,3, 4, 10, 11, 15, 57-59, 60, 61, 88, 212, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до прокуратури Кіровоградської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, 204 800 (двісті чотири тисячі вісімсот) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Судові витрати по справі віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда ОСОБА_10