Ухвала суду № 72838189, 14.11.2017, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/4105/17

Провадження № 2/405/981/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2017 року Ленінський районний суд м.Кіровограда у складі:

головуючого судді Іванової Л.А.

при секретарі Береді Я.І.

за участю представника позивача ОСОБА_1

та представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до прокуратури Кіровоградської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідачів прокуратури Кіровоградської області, Державної казначейської служби України, в якому просив стягнути на свою (позивача) корись за рахунок коштів Державного бюджету України 4 275200 грн. моральної шкоди та 89600 грн. матеріальної шкоди, зазначивши на обґрунтування позовних вимог, що він (позивач) безпідставно та незаконно тривалий час, а саме: у період з 22.08.2010 року по 23.12.2013 року органами міліції та прокуратури Кіровоградської області обвинувачувався у вчиненні тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України (незаконне придбання, зберігання та перевезення особливо небезпечних наркотичних засобів у особливо великих розмірах, з метою збуту). Зазначив, що за версією обвинувачення, він (позивач) 22.08.2010 року у денний час, знаходячись у селі В. Байраки Кіровоградського району, знайшов кущі рослини коноплі та вирішив їх зірвати для подальшого виготовлення з них наркотичного засобу з метою збуту. Зрізав стебла рослини коноплі, які склав у три мішки, спортивну сумку та поліетиленовий пакет. Після цього, самостійно вийшов (з указаним «багажем») на проїжджу частину, зупинив автомобіль таксі, поклав в багажне відділення три мішки та пакет з рослиною коноплі, а спортивну сумку - в салон автомобіля, та направився до м. Кіровограда. Після чого, біля СТО "Малібу" на Олександрійському шосе м. Кіровограда працівниками ОБНОН УМВС України в Кіровоградській області був «випадково» зупинений та затриманий з виявленням у ході огляду автомобіля указаного «багажу» з особливо небезпечним наркотичним засобом канабіс (марихуана), загальною вагою у перерахунку на суху речовину 23887,4 грама. Також позивач зазначив, що 22.08.2010 року вдень він (позивач) був затриманий працівниками ОБНОН у Кіровоградській області, які "працювали" з ним (позивачем) до наступного дня без будь-якого рішення слідчого чи суду про його затримання. 23.08.2010 року вдень його (позивача) доставили до слідчого СВ Кіровського РВ УМВС України в Кіровоградській області, яким було офіційного оформлене його (позивача) затримання як підозрюваного, та за наведених обставин відносно нього порушена кримінальна справа № 26-8356. Крім того, 26.08.2010 року за клопотанням слідчого Кіровським районним судом м. Кіровограда щодо нього (позивача) обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту та 21.09.2010 року складений обвинувальний акт та кримінальна справа № 26-8356 направлена до Кіровського районного суду м. Кіровограда. Так, 22.03.2010 року він (позивач) був незаконно засуджений вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда у справі № 1-64/2011 до 9 років позбавлення волі, з конфіскацією особистого майна. Суд у цій справі не зважав наявними підстави для задоволення жодного з клопотань захисту (допит свідків, повторне призначення біологічної експертизи наркотичних засобів тощо), направлених на з'ясування дійсних обставин справи згідно його (позивача) свідчень про інсценування події злочину за його участі (фальсифікації обвинувачення). Згодом, 16.06.2011 року, з огляду на викладене, апеляційний суд Кіровоградської області ухвалою у справі № 11-468/11 вказаний вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда скасував, кримінальну справу стосовно нього (позивача) повернув прокурору Кіровського району м. Кіровограда для проведення додаткового розслідування. Крім того, позивач зазначив, що 31.08.2011 р. вказана кримінальна справа знову була спрямована до Кіровського районного суду м. Кіровограда з тим же обвинуваченням за ч. 3 ст. 307 КК України. За наслідком її повторного розгляду Кіровський районний суд м. Кіровограда постановою від 23.02.2012 року у справі № 1-632/11 знову повернув кримінальну справу прокурору для організації додаткового розслідування, встановивши істотні порушення вимог КПК України, суперечність доказів, неповноту та неправильність досудового слідства, порушення його (позивача) процесуальних прав.

У травні 2012 р. вказана кримінальна справа в черговий раз була направлена до Кіровського районного суду м. Кіровограда з тим же обвинуваченням за ч. 3 ст. 307 КК України.

За наслідком її повторного розгляду, Кіровський районний суд м. Кіровограда постановою від 19.12.2012 о у справі № 1109/5355/12 повернув кримінальну справу прокурору для організації додаткового розслідування, зазначивши на спростування у судовому засіданні доказів обвинувачення та опосередковане підтвердження (за даними здобутими судом за клопотанням захисту) пояснень підсудного (про інсценування події злочину). Суд вказав на необхідність виконання значного обсягу процесуальних дій, у т.ч. перевірку належним чином доводів підсудного про застосування до нього недозволених заходів фізичного та психологічного впливу. Запобіжний захід вказаною вище постановою було змінено з утримання під вартою на підписку про невиїзд, зі звільненням його (позивача) з-під варти.

Таким чином, позивач зазначив, що термін незаконного позбавлення його (позивача) волі, а саме: з 22.08.2010 року по 19.12.2012 року становив понад 2 роки або майже 28 місяців.

Крім того, вказав, що на додатковому розслідуванні, у зв’язку з набранням чинності КПК 2012 року, матеріали вказаної кримінальної справи СВ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області 05.04.2013 р. зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12013120250001231.

З огляду на тривалу відсутність будь-яких слідчих дій за його (позивача) участі, а також, враховуючи наявність запобіжного заходу, він (позивач) звертався до свого захисника з проханням з’ясувати ситуацію. Адвокат повідомляв, що на його усні та письмові запити надається інформація, що слідство триває. Також було роз’яснено, що за законодавством, в разі завершення досудового розслідування його (позивача) про це обов’язково мають повідомити, а крім того, в разі закриття кримінального провадження з реабілітуючих підстав - також має бути надане письмове повідомлення з роз'ясненням порядку реалізації права на відшкодування шкоди і поновлення порушених прав.

Крім того, позивач зазначив, що вказані повідомлення йому не надходили, а інформація про закриття кримінального провадження постановою слідчого від 23.12.2013 року за п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв’язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України, була отримана лише після направлення захисником (адвокатом) чергового запиту через прокуратуру Кіровоградської до місцевої прокуратури, у березні 2017 р.

Таким чином, з моменту затримання за підозрою/порушення відносно нього (позивача) кримінальної справи та її (кримінальної справи) закриття за реабілітуючими обставинами (з 22.08.2010 р. по 23.12.2013 р.) минуло понад 3 роки або 40 повних місяців, що є періодом його (позивача) перебування під слідством та судом (притягнення до кримінальної відповідальності) у вказаному кримінальному провадженні.

Також, позивач зазначив, що на час незаконного притягнення до кримінальної відповідальності (затримання/арешту) він перебував у віці 25-ти років, працював в підприємстві «СТРОНГ-С» Кіровоградської облспоживспілки, планував улаштування особистого (сімейного) життя.

Зазначені події вочевидь були для нього вкрай стресовою (психотравмуючою) ситуацією, які внесли кардинальні зміни у звичний спосіб життя, призвели до руйнування значущих взаємовідносин з оточуючими людьми, моральних цінностей та довіри до людей. Порушення даної кримінальної справи та перебування в ув'язненні принижувало його честь та гідність, так як ставило під сумнів його людські якості - порядність, добре ім'я, сприяли суттєвому зниженню авторитету серед оточуючих, поваги та доброзичливого ставлення. Дана ситуація перешкоджала у реалізації особливо значущої кожної людини потреби у самоповазі та повазі з боку оточуючих, відобразилась на взаємовідносинах з різними людьми.

Крім того, зазначена ситуація кардинально позначилась на всіх сферах його (позивача) життя, підірвала здоров’я, внесла повну невизначеність щодо майбутнього. Переживання даної ситуації супроводжувалась усвідомленням надзвичайної серйозності виниклих життєвих ускладнень. Весь цей час значні зусилля та емоційні ресурси він (позивач) вимушений був підпорядковувати відстоюванню справедливості, доведенню своєї невинності, захищаючи честь і гідність, намаганню реабілітувати своє добре ім'я.

Окрім того він, як людина, яка ніколи не мала нічого спільного з наркотичними речовинами, був притягнутий до кримінальної відповідальності за злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів з особливо тяжким складом та перспективою бути незаконно (помилково) засудженим на строк до 12-ти років. Це надзвичайно посилювало інтенсивність пережитих ним (позивачем) негативних емоцій, перш за все постійної емоційної напруги, власної беззахисності. Відповідне кримінальне переслідування та застосовані запобіжні заходи фактично на певний час залишили його (позивача) без засобів до існування, призвели до виникнення боргів в його родині. При цьому, органами слідства при закритті кримінального провадження він не був повідомлений навіть про мінімальні гарантії компенсації заподіяної шкоди та поновлення порушених прав, як це передбачено ст. 11 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та Положення про застосування Закону, затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04.03.1996 р. N 6/5/3/41.

Враховуючи викладене, позивач оцінив розмір, завданої йому моральної шкоди у сумі 4 275200 грн., яка розрахована за формулою, визначеною за методикою оцінки розміру компенсації спричинених страждань ОСОБА_5

Крім того, позивач зазначив про завдану йому матеріальну шкоду, виходячи з мінімального діючого розміру мінімальної заробітної плати та фактичного часу позбавлення його (позивача) свободи (періоду перебування під вартою), у зв’язку з чим компенсація майнової шкоди за втрачений заробіток (мінімальний) становить 89600 грн., який розрахований наступним чином (28 місяців х 3 200 грн.).

Окрім того, під час судового розгляду справи позивачем була подана заява за вх. № 26496 від 06.11.2017 року про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, в якій позивач просив стягнути на його користь за рахунок коштів Державного бюджету України 4 352 000 грн. моральної шкоди за період з 22.08.2010 року по 30.12.2015 року, що становить понад 5 років або 64 повних місяців, обгрунтовуючи заяву тим, що під час судового розгляду справи було встановлено, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження від 23.12.2013 року була в подальшому скасована прокурором 12.02.2014 року та 30.12.2015 року прокурором Кіровоградської місцевої прокуратури кримінальне провадження було закрито за тією ж підставою – п.2 ч.1 ст.284 КК України.

Представник позивача ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_1 під час судового розгляду справи позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог підтримав з підстав, зазначених в позові, просив позов задовольнити.

Представник відповідача прокурор прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі, проти їх задоволення заперечила, підтримала подані раніше письмові заперечення, які отримані судом за вх. № 23546 від 10.10.2017 року, на обгрунтування яких зазначила, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди є явно завищеним та таким, що не відповідає обставинам справи. Крім того, стосовно вимоги ОСОБА_4 про відшкодування втраченого заробітку в сумі 89 600 грн. представник відповідача зазначив, що чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому визначення матеріальної шкоди у вигляді, зокрема, заробітку та інших грошових доходів, які він втратив, віднесено до компетенції цих органів (ст.12 Закону), а не суду в порядку цивільного судочинства. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.02.2016 року у справі №6-2089цс-15. На підставі чого провадження в справі в частині відшкодування матеріальної шкоди у вигляді втраченого заробітку на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України підлягає закриттю.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі, проти їх задоволення заперечувала, підтримала позицію представника прокуратури Кіровоградської області.

В свою чергу, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до постанови про порушення кримінальної справи і прийняття її до свого провадження від 23.08.2010 року, винесеної слідчим СВ Кіровського РВ УМВС України в Кіровоградській області порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 307 ч. 3 КК України.

23 серпня 2010 року ОСОБА_4 був затриманий в порядку ст.115 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, що підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 23.08.2010 року.

Постановою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26.08.2010 року відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 березня 2011 року ОСОБА_4 визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України та призначено покарання за ч. 3 ст. 307 КК України у вигляді 9-ти років позбавлення волі, з конфіскацією особистого майна. Строк відбуття покарання рахувати з часу затримання з 23.08.2010 року. Міру запобіжного заходу на апеляційний термін залишено утримання під вартою.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Кіровоградської області від 16.06.2011 року зазначений вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22.03.2011 року щодо ОСОБА_4 скасовано, кримінальну справу стосовно ОСОБА_4 повернуто прокурору Кіровського району м. Кіровограда для проведення додаткового розслідування. Міру запобіжного заходу залишено взяття під варту.

Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23.02.2012 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України повернуто прокурору Кіровського району м. Кіровограда для організації додаткового розслідування, в ході якого належно та в повній мірі необхідно усунути недоліки слідства, встановлені та викладені в постанові суду. Міру запобіжного заходу підсудному на період апеляційного оскарження залишено попередню – утримання під вартою в слідчому ізоляторі м.Кіровограда.

Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19.12.2012 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, повернуто прокурору Ленінського району м. Кіровограда для організації та проведення додаткового розслідування, у ході якого провести слідчі дії, викладені у мотивувальній частині постанови. Запобіжний захід ОСОБА_4 у вказаній кримінальній справі змінено з утримання під вартою на підписку про невиїзд.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 19.03.2012 року закрито апеляційне провадження за апеляційної скаргою прокурора на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19.12.2012 року про повернення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 307 КК України на додаткове розслідування, у зв’язку з відмовою прокурора від своїх апеляційних вимог.

Відповідно до Витягу з кримінального провадження №12013120250001231, внесеного до ЄРДР 05.04.2013 року, попередня правова кваліфікація (КК України, 2001) ч.3 ст.307 КК України, 22.08.2010 року біля СТО «Малібу» на Олександрівському шосе м.Кіровограда було зупинено автомобіль «Рено Логан», в салоні якого знаходився ОСОБА_4, в ході проведення огляду автомобіля виявлено та вилучено речовину рослинного походження, яка згідно висновку спеціаліста є канабіс, загальною масою у висушеному вигляді 23 887 4 гр.

Постановою слідчого СВ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_6 від 23.12.2013 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013120250001231 від 05 квітня 2013 року закрито, у зв’язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

При цьому, із змісту постанови вбачається, що 22.08.2010 року до СВ Кіровського РВ УМВС України в Кіровоградській області надійшли матеріали з ВБНОН УМВС України в Кіровоградській області про незаконне придбання, зберігання та перевезення, з метою збуту наркотичних засобів. По даному факту досудовим розслідуванням було встановлено, що 22.08.2010 року близько 17.45 год. біля СТО «Малібу» в м.Кіровограді був зупинений автомобіль «Рено Логан», державний номер НОМЕР_1, під керуванням гр.ОСОБА_7, в салоні якого знаходився ОСОБА_4, де в ході проведення огляду вищевказаного автомобіля було виявлено та вилучено три поліпропіленових мішка, спортивну сумку та один поліетиленовий пакет з речовиною рослинного походження, яка згідно висновку експерта №1208 від 23.08.2010 року містить тетрагідроканнабінол і є особливо небезпечним наркотичним засобом – канабіс (маріхуана), загальною масою канабісу (маріхуани) в перерахунку на суху речовину становить 23887, 4 гр, яку ОСОБА_4 незаконно зберігав в особливо великих розмірах з метою збуту.

Постановою першого заступника прокурора м. Кіровограда ОСОБА_8 про скасування постанови про закриття кримінального провадження від 12.02.2014 року постанову слідчого СВ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_6 від 23.12.2013 року про закриття кримінального провадження № 12013120250001231 скасовано, а кримінальне провадження направлено начальнику СВ Кіровоградського МВ УМВС України в області для організації досудового розслідування.

В подальшому, постановою прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження від 30.12.2015 року кримінальне провадження №12013120250001231, розпочате 05.04.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, відносно ОСОБА_4, - закрито на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 3 цього Закону у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода.

Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 частини першої статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади) (частина перша статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Пунктами 11, 12 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженого наказом Мінюсту України від 4 березня 1996 року № 6/5, Генеральної прокуратури України від 4 березня 1996 року № 3 та Мінфіну України від 4 березня 1996 року № 41, у разі закриття кримінальної справи за відсутністю у діянні складу злочину слідчий зобов'язаний роз'яснити громадянинові порядок поновлення його порушених прав і відшкодування іншої шкоди.

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами унаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції цих органів, а не суду.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Судом встановлено, що позивач просив стягнути компенсацію майнової шкоди за втрачений заробіток, що становить 89 600 грн. (28 місяців х 3 200 грн.), який розрахував, виходячи з мінімального діючого розміру мінімальної заробітної плати та фактичного часу позбавлення його (позивача) волі (період перебування під вартою), зазначивши також, що на час незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності він працював на підприємстві «СТРОНГ-С» Кіровоградської облспоживспілки.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги, що встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами унаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду віднесено до компетенції цих органів, а не суду, суд дійшов висновку, що цивільна справа за позовом позивача ОСОБА_4 до прокуратури Кіровоградської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди в частині стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України компенсації майнової шкоди за втрачений заробіток в розмірі 89 600 грн. 00 коп. не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому, на підставі пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України, підлягає в цій частині закриттю.

При цьому, на підставі ч.2 ст.206 ЦПК України, суд роз'яснює позивачу його право на звернення до того органу, який провадив слідчі (розшукові) дії (органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура), для визначення розміру відшкодовуваної шкоди, зазначеної в п.1 ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (заробіток та інші грошові доходи, які втрачені позивачем внаслідок незаконних дій), та в разі незгоди з винесеною відповідним органом постановою про відшкодування шкоди, право оскарження зазначеної постанови до суду відповідно до положень цивільного процесуального законодавства України.

На підставі вищевикладеного, відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», керуючись п.1 ч.1 ст.205, ст.293 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Провадження в цивільній справі №405/4105/17 за позовом ОСОБА_4 до прокуратури Кіровоградської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, в частині стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України компенсації майнової шкоди за втрачений заробіток в розмірі 89 600 грн. 00 коп., - закрити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м.Кіровограда протягом п'яти днів з дня її проголошення.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда ОСОБА_10