Постанова № 72837757, 20.03.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/1281/17 Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М.Провадження № 22-ц/780/938/18 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко О. І.Категорія 40 20.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Сліпченка О.І., Гуля В.В., Іванової І.В.,

за участю секретаря: Тимошевської С.І.,

учасники справи:

позивач - представник ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5,

відповідач - представник ТОВ «Золота середина» адвокат Журавльова Наталя Валеріївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота середина» про захист честі, гідності та спростування недостовірної інформації,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся з вищенаведеним позовом, який обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на веб-сайті Інтернет-газети «Обозреватель» розміщено статтю з назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_2» агентом ФСБ». Дана стаття була розміщена без зазначення авторства та з вільним доступом до сайту та на думку позивача розміщено інформацію, яка формує у читачів негативне ставлення до позивача про те, що:

1) ОСОБА_4 причетний до викрадення та катувань активістів Євромайдану ОСОБА_20 та ОСОБА_8 і вбивства останнього;

2) ОСОБА_4 є членом злочинної організації ОСОБА_9;

3) ОСОБА_4 став одним з ключових піарщиків ОСОБА_10 і режиму ОСОБА_11 в цілому за допомогою медіа-центру «Контакт», телекомпанії V-tv та каналу «112 Україна»;

4) ОСОБА_4 є підлеглим ОСОБА_10 і ОСОБА_11 та залежить від силових структур Російської Федерації;

5) ОСОБА_4 злочинець, який втік від правосуддя в Російську Федерацію і звідти намагається маніпулювати інформаційним простором України.

Вважаючи, що ТОВ «Золота Середина», як власник веб-сайту «OBOZREVATEL.COM», поширило його немайнові права, - ОСОБА_4 просив визнати недостовірною та такою, що завдає шкоди його честі та гідності інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті Інтернет-газети «Обозреватель» (http://www.obozrevatel.com) за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 у статті з назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_2» агентом ФСБ». а саме:

«Согласно информации, которую «Обозревателю» предоставили в МВД, ОСОБА_4 подозревают в причастности к похищению и пыткам активистов Евромайдана ОСОБА_20 u ОСОБА_8, а также в убийстве ОСОБА_8.».

«А вот выдержка из интервью экс-заместителя начальника Национальной полиции ОСОБА_15, которое он дал сайту Цензор.нет после отставки. В ходе расследования выяснилось, что незаконную операцию и похищение ОСОБА_8 и: ОСОБА_20 совершили бандиты из группировки ОСОБА_9. Материали вини банди собраны исчерпывающие, в результате 11 бандитов объявлены в международный розыск. Это ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29. Водитель банди ОСОБА_29 бил задержан, дал показаний, однако после того, как суд выпустил его под домашний арест, также сбежал. Банда находится в России.»

«ОСОБА_4 возвращается к былой сфере деятельности, став одним из ключевых пиарщиков ОСОБА_10 и режима ОСОБА_11 в целом с помощью медиа - центра "Контакт", телекомпании V-tv и наконец - телеканала «112 Украина», который в начале Евромайдана занимал по отношению к правоохранителям довольно лояльную позицию.»

«ОСОБА_4, верный оруженосец ОСОБА_10, осел возле своего шефа, из-за чего его вряд ли можно назвать фигурой независимой от силовых структур РФ.»

«...является ли ОСОБА_4 агентом ФСБ. Он преступник, сбежавший от правосудия в РФ, оттуда пытающийся манипулировать информационным пространством Украины.»

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Золота Середина», протягом семи днів, з дня набрання судовим рішенням законної сили, розмістити на веб - сайті Інтернет-газети «Обозреватель» (www.obozrevatel.com) спростування інформації, поширеної ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 у статті з назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_2» наступного змісту:

«ЯВЛЯЕТСЯ НЕДОСТОВЕРНОЙ РАЗМЕЩЕННАЯ ИНФОРМАЦИЯ О ТОМ, ЧТО:

ОСОБА_4 причастен к похищению и пыткам активистов Евромайдана ОСОБА_20 и ОСОБА_8, а также убийства последнего;

ОСОБА_4 является членом преступной организации ОСОБА_9;

ОСОБА_4 стал одним из ключевых пиарщиков ОСОБА_10 и режима ОСОБА_11 в целом с помощью медиа - центра "Контакт", телекомпании V- tv инаконец - телеканала «112 Украина», который в начале Евромайдана занимал по отношению к правоохранителям довольно лояльную позицию;

ОСОБА_4 является подчиненным ОСОБА_10 и ОСОБА_11, а также зависит от силовых структур Российской Федерации;

ОСОБА_4 преступник, который сбежал от правосудия в Российскую Федерацию оттуда пытающийся манипулировать информационным пространством Украины.»

та тексту резолютивної частини ухваленого у цій справі рішення суду в дослівному перекладі російською мовою.

При цьому обсяг спростування інформації не може бути меншим, ніж пволовина стандартної сторінки машинописного тексту.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Золота Середина» вилучити із сайту Інтернет-газети «Обозреватель» і www.obozrevatel.com) недостовірну інформацію про ОСОБА_17, поширену у статті з назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_2»за посиланням

ІНФОРМАЦІЯ_5

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 листопада 2017 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, необґрунтованість та неповноту з'ясування обставин справи просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не надано оцінку інформації, що була поширена відповідачем та є предметом судового спору. Також вказує, що мало місце поширення як недостовірної так і негативної інформації щодо позивача, а також порушено принцип презумпції невинуватості, який гарантовано ст. 62 Конституції України.

В відгуку на апеляційну скаргу відповідач ТОВ «Золота середина» зазначає, що у позовній заяві не зазначено та не надано доказів, яким чином інформація викладена у тезах, що викликали даний спір, порушила особисті немайнові права позивача, тобто не зазначено, якої саме шкоди було завдано його особистим немайновим благам, відсутні підстави вважати такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_4 інформацію викладену у статті з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» агентом ФСБ». Також вказує, що жодне з тверджень, викладених у статті, не містить даних, які б вказували, що розміщена інформація стосується саме позивача, відсутні факти, які б давали можливість читачам встановити зв'язок між особою, якої стосується дана справа та позивачем.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами;

1)письмовими, речовими і електронними доказами;

2)висновками експертів

3)показань свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає не у повній мірі.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що належних доводів позивачем на підтвердження своїх вимог не надано.

Колегія суддів погодитись з такими висновками суду першої інстанції не може, виходячи з наступного.

Згідност.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У відповідності до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно ст.ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" розповсюджена інформація повинна бути об'єктивна і достовірна.

Журналіст при здійсненні своєї професійної діяльності зобов'язаний поважати права, законні інтереси, честь і гідність фізичних та юридичних осіб, не подавати чутки, поважати презумпцію невинуватості, право людини на приватне життя, тощо (Резолюція Парламентської асамблеї Ради Європи № 1003 (1993) "Про етичні принципи журналістики").

З матеріалів справи вбачається та не спростовуються представниками сторін такі обставини -

-в статті на яку посилається позивач поширена відповідачем розміщено фото та вказані анкетні дані позивача (а.с.16);

-позивачу не вручено підозру в скоєнні будь-якого злочину та відповідно не визнано винним;

-позивач розшукується правоохоронними органами України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що в частині статті а саме, -

«Согласно информации, которую «Обозревателю» предоставили в МВД, ОСОБА_4 подозревают в причастности к похищению и пыткам активистов Евромайдана ОСОБА_20 u ОСОБА_8, а также в убийстве ОСОБА_8».

«А вот выдержка из интервью экс-заместителя начальника Национальной полиции ОСОБА_15, которое он дал сайту Цензор.нет после отставки. В ходе расследования выяснилось, что незаконную операцию и похищение ОСОБА_8 и: ОСОБА_20 совершили бандиты из группировки ОСОБА_9. Материали вини банди собраны исчерпывающие, в результате 11 бандитов объявлены в международный розыск. Это ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29. Водитель банди ОСОБА_29 бил задержан, дал показаний, однако после того, как суд выпустил его под домашний арест, также сбежал. Банда находится в России.»

поширено інформацію про певні факти, які не відповідають дійсності, виходячи з наступного.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Так, згідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що наведені факти того, що позивача підозрюють у вчинені злочинів, за наведених вище в статті обставинах неправдивою і такою, що підлягає спростуванню з огляду на те, що відповідач не довів за допомогою належних та допустимих доказів правдивість вищенаведених фактів.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що інша частина вищенаведеної статті є оціночними судженнями і ґрунтується на коментарях та інформації, яка була викладена іншими журналістами з таких підстав.

Колегія суддів вважає, що іншу інформацію, яку позивач просить спростувати, а саме -

«ОСОБА_4 возвращается к былой сфере деятельности, став одним из ключевых пиарщиков ОСОБА_10 и режима ОСОБА_11 в целом с помощью медиа-центра «Контакт», телекомпании V-tv и наконец - телеканала «112 Украина», который в начале Евромайдана занимал по отношению к правоохранителям довольно лояльную позицию».

«ОСОБА_4, верный оруженосец ОСОБА_10, осел возле своего шефа, из-за чего его вряд ли можно назвать фигурой независимой от силовых структур РФ».

«..является ли ОСОБА_4 агентом ФСБ. Он преступник, сбежавший от правосудия в РФ, оттуда пытающийся манипулировать информационным пространством Украины».

за своїм змістом є оціночним судженням, що виражають суб'єктивну думку відповідача та спростуванню не підлягають.

Такі висновки суду ґрунтуються на фактичних обставинах справи з таких підстав.

Відповідно до Конституції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).

Разом із тим, відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.

Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, гідність та честь фізичної особи є недоторканими і фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

За змістом ст.ст. 94, 277 ЦК України, ч.4 ст. 32 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" судам роз'яснено, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одної особи у будь-який спосіб;б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з ч. 3 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" зазначено, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об'єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об'єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов'язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" судам роз'яснено, що відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки дійсності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні ст.. 10 Конвенції.

Згідно зі ст. 277 ЦК України і ст. 10 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 29 листопада 2017 року у справі № 6-639 цс 17.

28 березня 2013 року у справі "Нова газета" та Бородянський проти Росії" Європейський суд із прав людини наголосив, що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.

Європейський суд із прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: І) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.

Таким чином, враховуючи висновок Європейського суду з прав людини, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, але належним чином не мотивував рішення з посиланням та норми матеріального права, які підлягають застосуванню та всебічно не дослідив наявні у справі докази і не дав їм належну оцінку згідно зі ст.ст. 10, 58-60, 212 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи, томуколегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі відмови в позові - на позивача. При таких обставинах судовий збір за подання апеляційної скарги необхідно стягнути з відповідача.

Керуючись ст.ст. 367,374,376 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 листопада 2017 року скасувати. Ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота середина» про захист честі, гідності та спростування недостовірної інформації - задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що завдає шкоди честі та гідності ОСОБА_4 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті Інтернет-газети «Обозреватель» у статті з назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_2» агентом ФСБ». а саме:

«Согласно информации, которую «Обозревателю» предоставили в МВД, ОСОБА_4 подозревают в причастности к похищению и пыткам активистов Евромайдана ОСОБА_20 u ОСОБА_8, а также в убийстве ОСОБА_8».

«А вот выдержка из интервью экс-заместителя начальника Национальной полиции ОСОБА_15, которое он дал сайту Цензор.нет после отставки. В ходе расследования выяснилось, что незаконную операцию и похищение ОСОБА_8 и: ОСОБА_20 совершили бандиты из группировки ОСОБА_9. Материали вини банди собраны исчерпывающие, в результате 11 бандитов объявлены в международный розыск. Это ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29. Водитель банди ОСОБА_29 бил задержан, дал показаний, однако после того, как суд выпустил его под домашний арест, также сбежал. Банда находится в России.»

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Золота Середина», протягом семи днів, з дня набрання судовим рішенням законної сили, розмістити на веб - сайті Інтернет-газети «Обозреватель» (www.obozrevatel.com) спростування інформації, поширеної ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 у статті з назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_2» наступного змісту:

«ЯВЛЯЕТСЯ НЕДОСТОВЕРНОЙ РАЗМЕЩЕННАЯ ИНФОРМАЦИЯ О ТОМ, ЧТО:

ОСОБА_4 причастен к похищению и пыткам активистов Евромайдана ОСОБА_20 и ОСОБА_8, а также убийства последнего»;

ОСОБА_4 является членом приступной организации ОСОБА_19.

В задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: