Постанова № 72837741, 20.03.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/586/17 Головуючий у І інстанції Коваленко К. В.Провадження № 22-ц/780/1306/18 Доповідач у 2 інстанції Гуль В. В.Категорія 26 20.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2018 року Апеляційний суд Київської області у складі колегії судів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача: Гуля В.В.,

суддів: Іванової І.В., Приходька К.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на заочне рішення Баришівського районного суду Київської області від 14 липня 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а:

позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 11 травня 2012 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 900.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20.40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, станом на 28 лютого 2017 року виникла заборгованість - 24258.20 грн., яка складається з наступного:

979.30 грн. - заборгованість за кредитом;

18117.76 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

3529.80 грн. - заборгованість за пенею та комісією;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

500 грн. - штраф (фіксована частина).

1131.34 грн. - штраф (процентна складова).

Позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 заборгованість у розмірі - 24258.20 грн. за кредитним договором № б/н від 11.05.2012 року та судові витрати у розмірі 1600.00 грн.

Заочним рішенням Баришівського районного суду Київської області від 14 липня 2017 рокупозов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жительки АДРЕСА_1 на користь Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570, (адреса: Україна 49094 м. Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, 50) рах. 29092829003111 МФО 305299 заборгованість в розмірі 979(дев'ятсот сімдесят дев'ять)грн. 30 коп. за кредитним договором № б/н від 11.05.2012 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жительки АДРЕСА_1 на користь Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570, (адреса: Україна 49094 м. Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, 50) рах. 29092829003111 МФО 305299 1600.00 грн. судових витрат.

В решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права рішення в частині відмови у стягненні заборгованості по процентах, пені та штрафах скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити дані вимоги у повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що відповідач не лише користувалася кредитними коштами, але й частково погашала заборгованість, тобто своїми діями з погашення заборгованості відповідач підтверджувала, шо їй добре відомі і зрозумілі умови кредитування, а саме розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами, розмір відповідальності у випадку порушення зобов'язань та визнавала заборгованість до кредиту.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи..

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами по справі 11 травня 2012 року було укладено кредитний договір згідно з умовами якого ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

В подальшому відповідач продовжувала користуватись кредитними коштами, не погашаючи заборгованість за кредитом.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, станом на 28 лютого 2017 року виникла заборгованість - 24258.20 грн., яка складається з наступного:

979.30 грн. - заборгованість за кредитом;

18117.76 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

3529.80 грн. - заборгованість за пенею та комісією;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

500 грн. - штраф (фіксована частина).

1131.34 грн. - штраф (процентна складова).

Задовольняючи позов банку частково, суд першої інстанції виходив з того, що долучені до справи Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника, а відтак, ці Умови та правила не можна вважати складовою укладеного між сторонами договору.

Проте, з вказаними висновками суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог не можна погодитися, виходячи з такого.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст. 639 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 11 травня 2012 року відповідач підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку у якій висловила свою згоду, що дана заява разом з Пам'яткою клієнта та Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між нею та Банком договір про надання банківських послуг. У заяві зазначено, що вона ознайомилася з вказаними Умовами та Правилами, а також Тарифами банку, які були надані їй у письмовому вигляді. (а. с. 9)

Таким чином, уклавши на підставі вільного волевиявлення такий договір, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, що свідчить про виникнення між позичальником та Банком кредитних правовідносин.

Пунктами 2.1.1.2.1, 2.1.1.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 №СП-2010-256, передбачено, що Банк видає Клієнту Картку, вид якою визначений в Пам'ятці Клієнта/Доводці про умови кредитування та Заяві, підписанням якої Клієнт та Банк укладають Договір про надання банківських послуг. Кредитний ліміт картки встановлюється за рішенням Банку.

Підписання цього Договору є прямою та беззаперечною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком. (п. 2.1.1.2.4)

Картка діє до останнього дня місяця, вказаного на лицевій стороні картки, включно. (п. 2.1.1.2.11).

Відповідно до п. 2.1.1.12.6 за користування кредитом Банк нараховує проценти у розмірах, встановлених Тарифами Банку із розрахунку 360 календарних днів у році.

Згідно витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», зокрема, визначена базова процентна ставка за кредитом - 3.0 % в місяць, яка нараховуються на залишок непростроченої заборгованості виходячи з розрахунку 360 календарних днів у році.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов'язок спростувати той факт, що надані суду ПАТ КБ «Приватбанк» умови надання банківських послуг та правила користування платіжною карткою не є частиною укладеного договору.

Отже, за відсутності такого спростування, з огляду на вищевикладене, висновок суду щодо недотримання сторонами письмової форми договору та непогодження ними істотних умов договору кредитування, зокрема розміру відсотків, не ґрунтується на Умовах та Правилах надання банківських послуг, законі та обставинах справи.

Посилання суду першої інстанції у рішенні на правову позицію, яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 11 березня 2015 року (справа № 6-16цс 15) є необґрунтованим, оскільки вона стосується збільшення Банком позовної давності в Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам (пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років), що суперечить частині першій статті 259 ЦК України згідно з якою, договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи встановлені обставини справи та вказані норми цивільного законодавства, між сторонами виникли саме кредитні відносини.

Як встановлено ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, встановивши наявну заборгованість, суд безпідставно її не стягнув.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентах, пені та штрафах за користування кредитом з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог в цій частині.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити.

Заочне рішення Баришівського районного суду Київської області від 14 липня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентах, пені та штрафах за користування кредитом - скасувати та прийняти постанову про задоволення даних вимог.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість по процентах, пені та штрафах за користування кредитом у розмірі 23278 грн. 90 коп. (двадцять три тисячі двісті сімдесят вісім) грн. 28 коп., що складається з заборгованості по процентах за користування кредитом - 18117 грн 76 коп.; заборгованість за пенею та комісією - 3529 грн. 80 коп.; штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1131 грн. 34 коп. - штраф (процентна складова).

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2400 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді