Вирок № 72837139, 19.03.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/1925/17

Провадження №1-кп/359/73/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2018 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарях Тоцькій К.О., Пугач Д.О.,

за участю прокурора Горбаня В.В., потерпілого ОСОБА_1, його представника - адвоката ОСОБА_2, цивільного позивача ОСОБА_3, його представника - адвоката ОСОБА_4, представника цивільного відповідача ОСОБА_5, обвинуваченого ОСОБА_6, його захисника - адвоката Левенцова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження за провадження №12016110000000276, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.08.2016 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Київ, громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, працюючого водієм ТОВ «Кар-авто», зареєстрованого в АДРЕСА_3, та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, в силі вимог ст. 89 КК України, раніше не судимого, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1, -

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и в :

13 серпня 2016 року, близько 17 години 15 хвилин, водій ОСОБА_6, керуючи технічно справним автомобілем марки «MAN 18220», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, рухаючись проїзною частиною автодороги сполучення «Північно-Східний об'їзд м. Києва», в смузі для руху в бік м. Бориспіль, що на території Бориспільського району Київської області, в районі перехрестя із другорядною дорогою, яка веде до с. Дударків Бориспільського району Київської області, в порушення вимог пунктів 2.3 б) відповідно до якого «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року та 2.3 д) відповідно до якого «водій повинен не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, в порушення пункту 10.1 ПДР України, відповідно до якого «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху» проявив злочинну самовпевненість, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху транспортного засобу та місце його розташування в межах своєї смуги для руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, не належним чином зреагував на дорожню обстановку яка склалася під час руху та в порушення підпункту 1.1 розділу 34 «Дорожня розмітка» ПДР України, згідно з яким «вузька суцільна лінія 1.1 горизонтальної розмітки поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах, на які в'їзд заборонено» змінив напрямок руху керованого ним транспортного засобу, не переконавшись що це буде безпечним, перетнув вузьку суцільну лінію 1.1 дорожньої розмітки та виїхав на смугу зустрічного руху де допустив зіткнення із автомобілем марки «DAF 95 XF 430», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, який рухався у складі автопоїзда із напівпричепом марки «SCHMITZ S», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, який рухався в межах своєї смуги для руху в зустрічному напрямку.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №248 від 15.09.2016 року встановлено, що при судово-медичній експертизі трупу ОСОБА_8, 1965 року народження виявлені наступні тілесні ушкодження: синці, ділянки осаднення, поверхневі різані рани на обличчі та на голові, багатоуламкові переломи кісток склепіння та основи черепа, численні багатоуламкові переломи лицевого черепа, крововиливи в м'які тканини голови, крововиливи під оболонки та в шлуночки головного мозку, закритий перелом великогомілкової кістки лівої гомілки. Дані ушкодження мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження і знаходяться в прямому причинному зв'язку з причиною смерті. Смерть ОСОБА_8 настала від відкритої черепно-мозкової травми, на що вказують ушкодження описані у висновку. Всі ушкодження виявлені на трупі ОСОБА_8 утворилися від дії тупого (их) предмету (ів), поверхневі різані рани від дії скалок скла. Характер і локалізація ушкоджень, обставини вказані у постанові слідчого, ознаки струсу внутрішніх органів вказують на утворення їх при дорожньо-транспортній пригоді - травмі в салоні автомобіля при його зіткненні з перешкодою. Дані ушкодження могли утворитися при обставинах та у строк, на які вказано в постанові. При судово-токсикологічному дослідженні в крові трупу ОСОБА_8 спиртів та їх ізомерів не виявлено.

Грубе порушення водієм ОСОБА_6 вимог пунктів 2.3 б), 2.3 д), 10.1 та підпункту 1.1 розділу 34 «Дорожня розмітка» Правил дорожнього руху України перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілому ОСОБА_8.

Такими своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Доказами вчинення указаного злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України є особисті покази ОСОБА_6 надані ним в судовому засіданні.

В судовому засіданні, ОСОБА_6 свою вину у скоєнні зазначеного злочину визнав повністю, розкаявся у скоєному та зазначив, що зрозумів значення вчиненого ним, та висловив намагання виправити свою поведінку в подальшому, та не вчиняти порушень правил дорожнього руху. Під час ДТП дійсно порушив наведені в обвинувальному акті положення правил дорожнього руху, внаслідок чого сталось ДТП. Показав суду, що він дійсно 13 серпня 2016 року, близько 17 години 15 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «MAN 18220», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, рухаючись проїзною частиною автодороги сполучення «Північно-Східний об'їзд м. Києва», в смузі для руху в бік м. Бориспіль, що на території Бориспільського району Київської області, в районі перехрестя із другорядною дорогою, яка веде до с. Дударків Бориспільського району Київської області порушив вимоги пунктів 2.3 б), 2.3 д), 10.1 та підпункту 1.1 розділу 34 «Дорожня розмітка» Правил дорожнього руху України внаслідок чого допустив зіткнення із автомобілем марки «DAF 95 XF 430», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, який рухався у складі автопоїзда із напівпричепом марки «SCHMITZ S», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_8, який рухався в межах своєї смуги для руху в зустрічному напрямку.

Готовий відшкодувати завдану ним шкоду, а також процесуальні витрати. Просив не позбавляти його прав на керування транспортними засобами.

З урахуванням позиції обвинуваченого, захисника та думки прокурора, суд в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, з'ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин, впевнившись у добровільності їх позиції, та роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження тих обставин, які ніким не оспорюються, а саме - обставин скоєння обвинуваченим інкримінованих ним дій, та, після його допиту, дослідив приєднані сторонами матеріали, що характеризують особу обвинуваченого.

Судом також досліджені докази, що свідчать про особу обвинуваченого, документи, що характеризують особу обвинуваченого, речові докази у справі, обґрунтування цивільного позову.

Інші докази судом не досліджувались, зважаючи на позицію учасників судового провадження.

При цьому розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред'явленого йому обвинувачення. Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, підстав для цього судом не встановлено.

З урахуванням наведеного та показів обвинуваченого, суд вважає, що ОСОБА_6 дійсно вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушив правила безпеки дорожнього руху особою яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, внаслідок чого у суду відсутні сумніви щодо притягнення останнього до кримінальної відповідальності за санкцією указаного кримінального закону.

Злочин вчинено за обставин, наведених в обвинувальному акті.

Згідно статті 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а згідно статті 65 КК України встановлено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу підсудного й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі без ізоляції від суспільства.

Так, санкцією ч. 2 ст. 286 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, а тому вчинений ОСОБА_6 злочин є тяжким злочином.

За час судового розгляду справи в суді ОСОБА_6 вів себе з позитивної сторони, дотримувався встановленого в суді порядку, зауважень головуючого не отримував.

Щодо наявності пом'якшуючих відповідальність ОСОБА_6 обставин, суд відносить щире каяття та сприяння органам досудового слідства в розкритті злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 67 КК України, не встановлено.

Судом при призначенні покарання також враховано, що ОСОБА_6 працевлаштований та працює в ТОВ «Кар-авто» на посаді водія. За місцем роботи характеризується виключно позитивно. На обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є особою, яка в силу ст. 89 КК України раніше не судима. Має постійне місце проживання де характеризується позитивно.

Крім того, на його утриманні є неповнолітня дитина - син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_8. З цього приводу, суд враховує, що єдиним доходом сім'ї є заробітна плата ОСОБА_6 Позбавлення водійських прав може призвести до погіршення матеріального становища сім'ї останнього.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення його особистості та відношення до скоєного ним.

Зважаючи на вказане, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч.1 та п.2 ч.2 ст. 76 КК України.

Таким чином суд вважає за необхідне призначити мінімальне покарання за санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення волі строком на три роки без позбавленням права керувати транспортними засобами із застосуванням іспитового строку терміном 3 роки й встановленням зазначених вище обов'язків.

Підсумовуючи все вище зазначене, суд вважає, що саме визначена міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого.

В ході розгляду кримінального провадження представник потерпілого ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 пред'явив до ОСОБА_6 та до ПрАТ "СК "Юнівес" цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Просив суд стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 200 000 гривень 00 коп., з ПрАТ "СК "Юнівес" страхове відшкодування за шкоду заподіяну життю в розмірі 200 000 грн. 00 коп. (а.с. 45-47).

Також позовну заяву про відшкодування матеріального збитку і моральної шкоди заподіяних дорожньо-транспортною подією подав власник автомобіля марки «DAF 95 XF 430», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_3 Просив стягнути на його користь з відповідача приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» матеріальний збиток в розмірі 172 784 грн. 56 коп. з ОСОБА_6 - 246 439 грн. 63 коп., а також моральну шкоду у розмірі 100 000 грн. стягнути пропорційно з обох відповідачів (а.с.59-61).

Обвинувачений цивільні позови визнав в повному обсязі та не заперечував щодо їх задоволення.

Представник цивільного відповідача ПрАТ "СК "Юнівес" в судовому засіданні письмові пояснення подані в суді підтримав, та просив врахувати їх при прийнятті рішення у справі.

Прокурор вважав за доцільне вказані цивільні позови задовольнити.

Дослідивши матеріали, якими обґрунтовується цивільні позови, на основі всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи, з'ясувавши характер і розмір шкоди, заподіяної злочином, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Частиною 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди підлягають : наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно з п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За таких обставин суд, враховуючи наявність моральної (немайнової) шкоди, яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином), та виходячи з положень ст. 128 КПК України, та норм ЦК України, визначає розмір такої шкоди з урахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач ОСОБА_1 та його родина у зв'язку з втратою рідної людини та з урахуванням інших обставин.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_6 моральної шкоди, завданої смертю в результаті дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 200 000 грн. задовольнити в повному обсязі.

В іншій частині позовні вимоги, які стосується стягнення з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» моральної шкоди в розмірі 200 000 грн. слід залишити без розгляду, оскільки в матеріалах справи відсутні докази страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_6, а саме поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити чи дійсно дана ДТП сталася в період дії договору і є страховим випадком, внаслідок якого настає цивільно-правова відповідальність, ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну здоров'ю чи майну потерпілого та інші обставини, необхідні для встановлення розміру заподіяної шкоди.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_3 про відшкодування матеріального збитку і моральної шкоди заподіяних дорожньо-транспортною подією, суд зазначає наступне.

Відповідно о ст. 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила цивільний позов.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до правових позицій Верховного суду України, викладених в абзаці 3 п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 02.07.2004 року «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» - не підлягають розгляду в кримінальній справі позови про відшкодування шкоди, що не випливають із пред'явленого обвинувачення. При виникненні такої ситуації суд повинен роз'яснити потерпілому можливість вирішення спірних питань у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12016110000000276 від 14.08.2016 року, ОСОБА_3 є свідком у справі та не є потерпілим, якому завдано шкоди внаслідок злочину, оскільки потерпілою особою у злочині, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України є виключно близькі родичі та члени сім'ї загиблого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Таким чином, аналізуючи наведені вище обставини та вимоги закону, цивільний позов ОСОБА_3 до ПрАТ «СК» «Юнівес» та ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди слід залишити без розгляду.

Роз'яснити потерпілому ОСОБА_1 та цивільному позивачу ОСОБА_3 право на звернення до суду з відповідними цивільними позовами, в порядку визначеному ЦПК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05.05.2016 року накладено арешт на автомобіль марки «MAN 18220», реєстраційний номер НОМЕР_2, належний на праві власності ОСОБА_11.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05.05.2016 року накладено арешт на автомобіль марки «DAF 95 ХF 430», реєстраційний номер НОМЕР_3, належний на праві власності ОСОБА_3.

Відповідно до положень статті 174 КПК України, суд вважає за необхідне скасувати арешт майна, який було накладено ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05.05.2016 року, оскільки в подальшому у застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба.

Крім того під час досудового слідства в кримінальному провадженню проводились експертизи, загальна вартість яких становить 11666 (одинадцять тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 90 коп., що є процесуальними витратами і підлягають стягненню з ОСОБА_6 на користь Держави України.

Долю речових доказів в кримінальному провадженні слід вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід підсудному не обирався, підстав для його обрання судом не встановлено під час судового розгляду також.

Керуючись ст.ст. 100, 122, 124, 126, 318, 322, 342-351, 358, 363-368, КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_6 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

Звільнити на підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_6 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в 3 (три) роки, з покладенням на нього, відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи чи навчання.

Іспитовий строк ОСОБА_6 рахувати з моменту проголошення вироку судом.

Речові докази в кримінальному провадженні після набрання вироком суду законної сили: автомобіль марки «MAN 18220», реєстраційний номер НОМЕР_2; автомобіль марки ГАЗ 33021 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_7; автомобіль марки «DAF 95 ХF 430», реєстраційний номер НОМЕР_3, з напівпричепом «SCHMITZ S», реєстраційний номер НОМЕР_4, - залишити в користуванні власників.

Накладені арешти на указані транспортні засоби, згідно ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05.09.2016 року, - після набрання вироком суду законної сили, - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь держави (р/р 31112106700004, одержувач: Бориспільське УДКСУ /м. Бориспіль/21081100, ЄДРПОУ 38007070, МФО 821018, назва: адміністративні штрафи та інші санкції), - 11666 (одинадцять тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 90 коп. витрат, пов'язаних із залучення експертів.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_9, АДРЕСА_2), - 200000 (двісті тисяч) грн.. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 в частині вимог, заявлених до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес», - залишити без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_3 заявленого до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» та ОСОБА_6 щодо відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, - залишити без розгляду.

Роз'яснити потерпілому ОСОБА_1 та цивільному позивачу ОСОБА_3 право на звернення до суду з відповідними цивільними позовами, в порядку визначеному ЦПК України.

Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя С.М.Вознюк