Постанова № 72836143, 14.03.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/3038/17 Головуючий у 1-й інст. Галасюк Р. А.

Категорія 33 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,

з участю секретаря судового засідання Пеклін Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №296/3038/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа: Прокуратура Житомирської області, про відшкодування моральної шкоди

за апеляційними скаргами Державної казначейської служби України та Прокуратури Житомирської області

на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 11 вересня 2017 року, яке ухвалене під головуванням судді Галасюка Р.А. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної казначейської служби України (надалі - ДКСУ). Просив, посилаючись на положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» та ст.ст.1167,1176 ЦК України, у відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку із незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, стягнути 1 000 000 грн. Свої вимоги також обґрунтовував тим, що 13 серпня 2012 року щодо нього було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Постановою слідчого від 09 березня 2017 року кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, а також скасовано запобіжний захід. У зв'язку із незаконним перебуванням під слідством та судом упродовж 4-х років та 7-ми місяців зазнавав моральної шкоди, яка полягає у порушенні психологічного комфорту та перебуванні у стані постійного страху і стресу, що призвело до захворювання на цукровий діабет та гіпертонічну хворобу.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 11 вересня 2017 року, з урахуванням ухвали від 01 грудня 2017 року про виправлення описки, позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України, шляхом списання в безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, на користь ОСОБА_1 220 000 грн. у відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Державна казначейська служба України та Прокуратура Житомирської області подали апеляційні скарги. Посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Державна казначейська служба України просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Зазначає, що Державна казначейська служба не вступала в правові відносини з позивачем щодо суті спору. Окрім того, ОСОБА_1 не надав доказів у підтвердження того, що зазнав моральних страждань та захворів через неправомірні дії органів слідства, тобто не довів причино-наслідкового зв'язку.

Прокуратура Житомирської області у своїй апеляційній скарзі просить рішення суду змінити, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди з 220 000 грн. до 175 466,66 грн. Зокрема зазначає, що позивач не надав доказів, що свідчать про незаконність дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду, та не обґрунтував розмір моральної шкоди, а тому відшкодування не повинно перевищувати межі одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування позивача під слідством.

У відзиві на апеляційну скаргу Державної казначейської служби України представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зокрема у відзиві наголошується на тому, що позивач зобов'язаний довести лише факт незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності, незаконного застосування до нього запобіжного заходу та незаконного накладення арешту на його майно. При цьому позивач не має доводити, що незаконними діями органу досудового слідства йому спричинена моральна шкода, оскільки законодавець встановив пряму відповідальність держави у формі відшкодування будь-якій особі моральної шкоди за сам факт незаконного перебування цієї особи під слідством та судом.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг відповідно до положень ст.367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що постановами слідчого СУ УМВС України в Житомирській області від 13 серпня 2012 року щодо позивача була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, та відносно останнього було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання (а.с.6,9-11).

Постановою слідчого СУ УМВС України в Житомирській області від 14 серпня 2012 року ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення за вищевказаною нормою права (а.с.7-8).

Постановами слідчого від 15 серпня 2012 року, 18 серпня 2012 року, 21 серпня 2012 року та Корольовського районного суду м. Житомира від 21 серпня 2012 року на належне позивачу на праві власності майно був накладений арешт, у тому числі на його банківські рахунки (а.с.13-17).

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 23 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 24 вересня 2013 року, кримінальна справа була повернута правоохоронним органам для організації додаткового досудового слідства (а.с.18-19,23-25).

Постановою слідчого від 09 березня 2017 року кримінальна справа відносно позивача закрита у зв'язку з відсутністю у його діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, скасовано дію запобіжного заходу та арешт на майно ОСОБА_1 (а.с.55-58).

Постановою заступника прокурора Житомирської області від 03 серпня 2017 року була скасована постанова слідчого від 09 березня 2017 року про закриття відносно позивача кримінальної справи (а.с.76-77).

Ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 04 вересня 2017 року постанова заступника прокурора Житомирської області від 03 серпня 2017 року скасована (а.с.96-97).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

За таких обставин, позивач з 14 серпня 2012 року по 09 березня 2017 року та з 03 серпня 2017 року по 04 вересня 2017 року незаконно перебував під слідством та судом, а прокуратура Житомирської області у своїй апеляційній скарзі, визначаючи період перебування позивача під слідством та судом, безпідставно замовчує період з 03 серпня 2017 року по 04 вересня 2017 року. У даний період постанова про закриття кримінальної справи відносно позивача була скасована, а тому в цей період позивач продовжував незаконно перебувати під слідством та судом, а відтак зазнавати душевних переживань та страждань, що відновилися. За таких обставин, загальний період перебування під слідством та судом становить 4 роки, 7 місяців та 24 дні.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (надалі - Закон) право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття кримінального провадження за відсутності у діянні складу кримінального правопорушення.

Згідно з пунктом 7 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року №6/5/3/41, відповідно до ст.3 Закону відшкодуванню громадянинові підлягає, зокрема, моральна шкода.

Відшкодування шкоди в такому випадку провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України та здійснюється Державною казначейською службою України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку.

Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Судовим рішенням, що оскаржується у апеляційному порядку, вимоги позивача задоволені частково. Суд першої інстанції стягнув моральну шкоду в 2017 році. На 01 січня 2017 року розмір мінімальної щомісячної заробітної плати складав 3 200 грн., а тому розмір відшкодування моральної шкоди у даній справі не може бути меншим за 178 560 грн. (3 200 грн. х 55 міс.=176 000 грн.; 3 200 грн.: 30 дн. х 24 дн. = 2 560 грн.; 176 000 грн. + 2 560 грн. =178 560 грн.).

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм вбачається, що чинним законодавством обмежена мінімальна сума грошового відшкодування немайнової шкоди, яка залежить від розміру мінімальної заробітної плати та періоду перебування громадянина під слідством та судом, але при цьому не обмежена його максимальна сума, яку належить визначати суду, виходячи з обставин конкретної справи, щоб відшкодовувати громадянинові, в разі його незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, всю спричинену йому незаконними діями моральну шкоду в повному обсязі.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральних втрат громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зав'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Із урахуванням обставин справи та керуючись принципами поміркованості, розумності і справедливості, суд першої інстанції визначив розмір моральної шкоди в сумі 220 000 грн. Розмір моральної шкоди не більший, аніж достатній для розумного задоволення потреб позивача, як потерпілої особи та не призводить до його збагачення, а відтак у задоволенні решти моральної шкоди обґрунтовано відмовлено.

Доводи апеляційних скарг ґрунтуються на переоцінці тих доказів, що у встановленому порядку подавалися учасниками справи та всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо досліджувалися судом першої інстанції. Суд першої інстанції надав оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, таку і кожному доказу, який міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу. До суду апеляційної інстанції докази, які не були предметом дослідження у суді першої інстанції, не подавалися. Апеляційним судом не встановлено й виняткових випадків неможливості подання учасниками справи доказів до суду першої інстанції.

Безпідставним є посилання Державної казначейської служби України на те, що вона не є належним відповідачем у даній справі, яке обґрунтовано тим, що не здійснювала протиправних дій відносно позивача.

Відповідно до частини другої ст.25 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету. Проте Державне казначейство України не є розпорядником бюджетних коштів та не уособлює державу в бюджетних відносинах.

Згідно з п.8 ст.7, п.п.1,2 ст.23 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються Законом України «Про Державний бюджет України».

Отже, стягнення шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органами досудового слідства, прокуратури і суду, провадиться з Державного казначейства України за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Із огляду на вищевикладене, кошти на відшкодування позивачу моральної шкоди підлягають стягненню з Державного бюджету України шляхом їх списання ДКСУ з Єдиного казначейського рахунку, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, яка є їх розпорядником. При цьому будь-яких обов'язків на відповідача, як на самостійну юридичну особу, судом не покладено.

Здійснення такого безспірного списання коштів казначейством передбачено п.35 постанови КМУ від 03 серпня 2011 року №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».

Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011).

За таких обставин суд першої інстанції повно встановив обставини справи, висновки їм відповідають, правильно застосував норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційних скаргах, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду, згідно зі ст.375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без змін.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Прокуратури Житомирської області залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 11 вересня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 19 березня 2018 року.

Головуюча Судді: